MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

‘Могили вбитих цивільних у кожному дворі’, — Юрій Ляпкало, МаріупольРозстріл українських військовополонених: прокуратура почала розслідуванняГромадська приймальня ХПГ у Києві: підсумки року‘Наша головна мета — переконати Офіс прокурора МКС, що насильницька передача дітей до Росії — це геноцид’Минулого року російські війська використовували заборонені фосфорні бомби у ПопаснійСтуденти, які потрапили до російського полону, зможуть отримувати соціальну стипендію з 2024 рокуЄвгена Захарова включено до shortlist премії імені Вацлава Гавела 2023 рокуВР підтримала у першому читанні законопроєкт, що дозволяє розлучатися під час вагітності та першого року життя дитиниУ 18 установах виконання покарань засуджені протягом півтора року жодного разу не зверталися до Омбудсмана Цього року ХПГ надала гуманітарну допомогу півтисячі в’язнівВід початку 2023 року Уповноважений із захисту державної мови отримав 880 звернень від громадянНебо свідок. Пошук літака, що скинув бомби на Миколаїв 21 березня 2022 рокуШвейцарія: Федеральна прокуратура розпочала розслідування нападу на швейцарського журналіста в УкраїніУ Криму ‘прокурор’ запросив 10 років позбавлення волі для колишнього командира корабля ‘Славутич’Хронологія подій у Харкові та Харківській області під час російсько-української війни. 3 лютого 2023 рокуХронологія подій у Харкові та Харківській області під час російсько-української війни. 1 лютого 2023 рокуХронологія подій у Харкові та Харківській області під час російсько-української війни. 31 січня 2022 рокуХронологія подій у Харкові та Харківській області під час російсько-української війни. 29 січня 2023 рокуХронологія подій у Харкові та Харківській області під час російсько-української війни. 28 січня 2022 рокуЧоловіка, який відмовився від військової служби через релігійні переконання, засудили до одного року позбавлення волі

Чи справедливо міністр внутрішніх справ отримав антипремію як найбільший порушник прав людини?

28.12.2009   
Інна Сухорукова
на думку автора, „прокололись” з будяком Луценкові правозахисники: простіше бачити недоліки тих, хто щось робить, ніж тих, хто не працює зовсім.

9 грудня Президент України звинуватив усі правоохоронні органи країни та їх керівників в корупції. Зреагував на цю образу тільки Ю. Луценко. Він назвав звинувачення на адресу усіх загалом міліціонерів безпідставними і такими, що ображають честь та гідність тих працівників міліції, які працюють чесно. Після чого пішов, грюкнувши дверима. Того ж вечора Ющенко в дуже жорстких висловлюваннях коментував дії Луценка. 10 грудня ми дізналися, що УГСПЛ, який кожного року відзначає цю дату, Міжнародний день прав людини, врученням антипремії «Будяк року» за найбільш брутальні порушення прав людини – цього разу вручила цю неприємну відзнаку саме Ю. Луценку. Чому ж влада в особі Президента і правозахисники зійшлися в єдиному пориві неприйняття цивільного міністра внутрішніх справ?

Відразу відкинемо усілякі думки про замовлення зверху. По-перше, люди, які входять до Ради УГСПЛ, достатньо незалежні і безкомпромісні. По-друге, саме засідання комісії щодо призначення антипремії, відбулася задовго до 10 грудня. Але рішення ніхто, крім членів комісії, до цього дня не знав. Отже, маємо дивний збіг обставин, який потребує дослідження.

Відразу хочемо зазначити, що захищати когось з держслужбовців правозахисникам вкрай важко. І чим вища посада цього чиновника, тим менше аргументів у тих, хто хоче йти проти негативної думки. І це тому, що в Україні просто немає жодної нормально працюючої системи.

З усіх міністерств, з якими можна співпрацювати, отримувати від них нормальні, серйозні відповіді на поставлені питання, з яким, врешті-решт, представникам громадських рухів можна вирішувати хоч якісь проблеми, ми можемо назвати за нашим досвідом лише три: Міністерства юстиції, внутрішніх справ та оборони.

Але це відбувається виключно тому, що так працюють очільники та співробітники самих цих міністерств. Вже на рівні областей і районів службовці цих самих міністерств поводяться і з громадянами і з громадськими організаціями абсолютно по-різному, незважаючи на накази і думку керівництва.

І перш за все, це відноситься до МВС, як до правоохоронної структури, найбільш щільно зануреної  у суспільство.

Відверто кажучи, радіти від діяльності цієї структури аж ніяк не виходить. Але коли ми від їх дій були у захваті? За радянських часів? Б’ють підслідних, знущаються над затриманими, вибивають зізнання і беруть хабарі – так, як і 30, і 20, і 10 років тому. За останні 5 років ситуація дещо змінилася на краще. І якщо хтось і добився цього незначного поліпшення ситуації – то це Ю. Луценко під час свого першого керівництва МВС. Справедливо буде згадати, що і п. Цушко, який на невеликий час змінив на цій посаді п. Луценка, не відступився від надбань свого попередника. З 2005 року при МВС безперервно працюють громадські ради, як і в самому міністерстві, так і при обласних управліннях. Як тільки МВС очолив Луценко, ним була введена посада, незалежна від місцевих структур – посада представника міністра по даному регіону. Звичайно і представникам громадськості, особливо тим, хто входив до громадських рад при обласних МВС можна було хоч якось контролювати дії міліції, вирішувати якісь проблеми скаржників тощо. Таким чином, за цивільних міністрів Луценко і Цушко закрита десятиріччями система ззовні стала більш відкритою і хоч якоюсь мірою контрольованою.

Коли п. Луценко став міністром вдруге, він пішов ще далі: ввів до структури  міністерства нове Управління – моніторингу прав людини в діяльності МВС – з помічниками  міністра з прав людини на рівні областей та підпорядкував них безпосередньо начальнику цього Управління. Отже, з боку самого Луценка ми постійно бачимо не системне порушення прав людини, а спробу системного протистояння таким порушенням. Харківській правозахисній групі відомо, скільки добрих справ вже зробили оті помічники міністра з прав людини. До того ж, МВС – чи не єдина структура в країні, яка в межах своєї компетенції намагається протистояти расизму та ксенофобії.

Безліч неонацистських угруповань, які останнім часом і дивним чином виростають як гриби після дощу, не цікавлять зазвичай ані прокуратури областей, ані СБУ. Затримують неофашистів, відбирають у них листівки, що розпалюють  міжнаціональну ворожнечу – тільки співробітники МВС.

У Харкові саме помічник міністра з прав людини Ю. Чумак вперше почав системну боротьбу з расовим та етнічним профайлінгом в міліції. І хоча співробітники ХОУ МВС дуже часто затримують іноземних студентів, але все ж таки це не робиться так відкрито і нахабно, як було досі.

А чому ж при таких зусиллях міністра, спитає читач, ми маємо ту ж саму корумповану, погано працюючу і досить жорстоку систему? А відповідь проста: не можна реформувати тільки одну окрему систему. Не можна реформувати міліцію, не реформуючи прокуратуру (от хто, на мій погляд, заслуговує будяка кожного року і у повній мірі), судову систему. Згадайте головного номінанта будяка року – Верховний Суд України – у якій країні це можливо, щоб Верховний Суд країни системно порушував права людини, норми міжнародного права і правові зобов’язання України перед Радою Європи?

Все це паплюжить репутацію нашої держави перед усім світом. Не кажучи вже про те, що будь-які намагання міністрів-правоохоронців щось змінити на краще в середині окремої системи – приречені.

І тут питання до нашої влади, насамперед до Президента: а чому нереформованою залишається альфа і омега будь-якої демократії – судова система? Адже це була одна з головних тез у його передвиборчих обіцянках? І навіщо, при тому що одна з основних умов реформування правоохоронних органів не виконана, звинувачувати їх очільників та працівників в корупції? Там, де немає сучасної галузевої системи, буде квітнути корупція. Так старе поле, яке ніхто не доглядає, заростає бур’янами. А чому саме Луценко дратує всіх – і владу, і правозахисників? Бо відверто розповідає про вади і своєї системи, і про те, як гарно працюють ті системи, від яких МВС безпосередньо залежить: суд, прокуратура, податкова адміністрація тощо.

Так, Луценко не може назвати злодія злодієм, доки цього не сказав суд. А де ж той суд і скільки його чекати? Луценкові це відомо не гірше, ніж усім нам, а може, й набагато краще.

Отже, на мій погляд, „прокололись” з будяком Луценкові правозахисники: простіше бачити недоліки тих, хто щось робить, ніж тих, хто не працює зовсім.

І обґрунтувати легше, бо сам зізнається у помилках свого міністерства, і є небайдужим до своєї справи. То в запалі сказати може те, що байдужий або обережний  не скаже.

Отже, інколи не хоче самостійно думати не тільки влада, а й ми з вами.

 Поділитися