Рішення КС щодо коаліції в оцінках експертів
Своїм рішенням про легітимність створення коаліції Конституційний суд завдав шкоди свій репутації, проте, схоже, навіть європейці не будуть за це осуджувати команду Віктора Януковича. І хоч все «заради політичної стабільності в Україні», навіть в часи Кучми, КС не дозволяв собі такого правового нігілізму.
Про це в прес-центрі «Главкому» говорили професор права Віктор Мусіяка, керівник Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко та науковий директор Школи політичної аналітики Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олексій Гарань.
[…]Олексій Гарань: «Партія регіонів відкинула правила гри, а Конституційний суд це освятив»
На жаль, це рішення показало, що Конституційного суду як такого у нас зараз немає, він не виконує функції арбітра в правових колізіях. Прикро, бо не завжди так було. Згадайте референдум 2000 року, тоді КС повівся достатньо принципово. З 6 питань, запропонованих Кучмою, право Президента розпустити парламент і затвердження Конституції референдумом Конституційний суд тоді визнав неконституційними і вони були зняті. Потім КС сказав, що рішення референдуму треба втілювати через парламент, і тим самим фактично зберіг баланс сил всередині політичної системи. Якщо Єльцин просто розігнав в Росії КС, то у нас навіть за умов сповзання Кучми в авторитаризм, цей суд діяв.
[…]ми бачили, що Партія регіонів просто відкинула правила гри, а Конституційний суд це освятив. Зараз я бачу, що ми починаємо дрейфувати до російської моделі, це видно як по справах, так і по телекартинках. Коли я дивлюся, як Янукович дає вказівки Азарову, мені це щось нагадує... Але будь-яка дія народжує протидію. Опозиція в стані «разброда и шатаний», але такі дії влади неминуче будуть породжувати якісь тенденції до об’єднання чи координації. Кириленко заявив, що співпрацюватиме з БЮТ, хоча вони не визнають, що тільки БЮТ має монополію на опозиційний уряд. Я сподіваюсь, що ця спільна загроза може породити хоч якусь координацію дій.
Крім того, серед наших олігархів ніхто не хоче стати українським Ходорковським. Вони зацікавлені в тому, щоб якийсь баланс сил зберігся, і влада не була сконцентрована в руках однієї політичної сили, бо це їм несе пряму загрозу.
Володимир Фесенко: «Я не здивуюсь, якщо надалі виникне бажання скасувати конституційну реформу 2004 року»
Сенсації не сталося. Те, що Конституційний суд не буде оскаржувати формування коаліції за участі окремих народних депутатів, очікувалося. Мене здивувала сама формула, ухвалена судом. Я очікував більшої тонкості та елегантності від КС, що буде більш нейтральне, більше гнучке рішення, а воно виявилося занадто «топорным». […]Мене також здивувало, що лише один суддя мав окрему думку, хоча напередодні була інформація про те, що не підтримують таке рішення сім суддів, а готові проголосувати 11. Це вже означає, що нова влада знайшла ключик до кожного члена КС. Це показник ефективної роботи нової влади та ступеню лояльності Конституційного суду до нового Президента та влади в цілому. Я не здивуюсь, якщо надалі виникне бажання, наприклад, скасувати конституційну реформу 2004. Це вже можна зробити без проблем. Тим більше, що для такого рішення є набагато більше правових підстав, на відміну від вчорашнього.
[…]Віктор Мусіяка: «Краще було для Президента, якби КС визнав неконституційним закон про регламент»
Ознайомлення з текстом висновку КС привело мене до стану повного розчарування. Деякі рішення Конституційного суду були дійсно ґрунтовні та професійні, але це мені нагадало написання творів, які я писав ще школярем і обирав заголовок вже зі змісту тексту. В даній ситуації дуже схоже, що заголовок написали, а потім під нього підібрали всі обґрунтування. Це не робить честі органам конституційної юрисдикції і може завдати їм серйозної шкоди. […] Ми знову стоїмо перед фактом, що Конституційний суд фактично підтвердив легітимність коаліції. Щодо юридичних наслідків, то краще було б і для Президента, і для нас всіх, якби КС визнав неконституційним закон про регламент. Якщо було визнано неконституційним створення коаліції, то уряд всеодно б продовжував працювати. В такому випадку у Президента був би більший маневр, він же має право, а не обов’язок розпускати парламент. Хай би все працювало.
Коли таке рішення виноситься, то складається враження, що у нас все, як було, так і продовжується. Мене запитують, мовляв, так може КС не потрібен? Потрібен. Але нам треба вирішити питання з його формуванням та підбором професійних людей, сам процес обрання суддів має бути незалежним від політичних уподобань. Крім того, необхідно ввести надзвичайно жорстку відповідальність за намагання впливати на рішення КС. […]У європейців теж були сумніви щодо легітимності створення коаліції в Україні. Чи нормально буде сприйматися тепер за кордоном наша нова влада після такого не зовсім юридично чистого рішення КС?
Олексій Гарань: Так, перед тим, як підписати закон про регламент, Янукович зібрав послів «великої сімки» та пояснював ситуацію. Ті сприйняли сказане Президентом, мовляв, добре, ви направляєте це в Конституційний суд, а ми чекаємо рішення. Але вони не дурні і розуміють, що відбувається в Україні, бачать порушення закону та закручування гайок. Водночас, вони є реалістами і будуть рахуватися, тому що їм працювати з цією силою. Янукович скоро поїде до Сполучених Штатів. Я розраховую на те, що у США, попри перезавантаження їхніх стосунків з Росією, все-таки буде піднято питання в цілому про те, щоб в Україні не згорталася демократія. Важливо, щоб Сполучені Штати та ЄС приділили увагу цьому процесу.
Володимир Фесенко: Я б не очікував зараз якихось жорстких реакцій з боку європейської спільноти, особливо її офіційних осіб. В березні та на початку квітня від різних європейців були сигнали, які давали чітко зрозуміти, що їх більше цікавить політична стабільність в Україні. Нещодавно у нас була достатньо відома фігура Адріан Северин (депутат Європарламенту – Ред.), який сказав, що було б добре, якби Конституційний суд визнав такий спосіб формування коаліції. Це не зовсім коректна для працівника іншої держави порада нашому КС, але це є підтвердження певних настроїв, які існують в Європі серед багатьох політиків. […]