Пам’яті жертв Голодомору у колишньому СРСР

Резолюція 1723 (2010)1

Попередня версія

1.      Парламентська Асамблея посилається на Резолюцію 1481 (2006) про необхідність міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів, якою рішуче засуджені масові порушення прав людини з боку тоталітарних комуністичних режимів, та виразила співчуття, розуміння та визнання жертв цих злочинів. Вона також заявила, що знання історії є однією з обов’язкових умов попередження подібних злочинів у майбутньому.

2.      Тоталітарний сталінський режим у колишньому Радянському Союзі призвів до жахливих порушень прав людини й позбавив мільйони людей їхнього права на життя.

3.      Однією з найтрагічніших сторінок в історії народів колишнього Радянського Союзу був масовий голод у зернодобуваючих районах країни, що розпочався наприкінці 1920-х років та досягнув найвищої точки у 1932-33 рр.

4.      Мільйони безвинних людей у Білорусі, Казахстані, Молдавії, Росії та Україні, що входили до складу Радянського Союзу, загинули  внаслідок масового голоду, що був викликаний жорстокими та навмисними діями та політикою радянського режиму.

5.      В України, яка постраждала від Голодомору якнайбільше, мільйони селян та члени їхніх родин померли від голоду внаслідок примусової «колективізації», заборони виїзду з постраждалих районів та конфіскації збіжжя та інших продуктів. Ці трагічні події мають назву Голодомор (політично мотивований голод) та визнані українським законодавством актом геноциду проти українців.

6.      У Казахстані також мільйони людей стали жертвами масового голоду, а відсоток померлих вважається найвищим серед усіх народів колишнього СРСР. Казахи, що традиційно вели кочове життя й розводили велику рогату худобу, були вимушені осісти, а їхню худобу було конфісковано. Голодомор увійшов в історію як величезна трагедія казахського народу.

7.      У зернодобуваючих регіонах Росії (Середнє та Нижнє Поволжя, Північний Кавказ, Центральний Чорноземний район, Південний Урал, Західна Сибір та деякі інші регіони) голод, створений  «колективізацією», а також знищення селян-одноосібників, забрали мільйони життів у сільських та міських районах. За оцінками, в абсолютних одиницях, населення Росії зазнало найтяжких втрат внаслідок радянської сільськогосподарської політики.

8.      Сотні тисяч селян також померли у Білорусії та Молдавії.

9.      Хоча ці події мали свої особливості у різних регіонах, результат був однаковий: мільйони людських жертв були принесені в жертву безжалісній політиці та планам сталінського режиму.

10.  Асамблея вшановує пам’ять усіх тих, хто загинув у цій безпрецедентній людській катастрофі, й визнає їх жертвами найжорстокішого злочину радянського режиму проти власного народу.

11.  Асамблея рішуче засуджує жорстоку політику, яка проводилась сталінським режимом, що призвела до загибелі мільйонів безвинних людей, та вважає її злочином проти людяності. Вона рішуче відвертає будь-які спроби виправдати цю смертоносну політику, з будь-якою метою, й нагадує, що право на життя не допускає жодних виключень

12.  Асамблея вітає зусилля, спрямовані на з’ясування історичної правди та підвищення поінформованості громадськості щодо цих трагічних подій минулого. Ці зусилля повинні сприяти об’єднанню, а не роз’єднанню народів.

13.  Асамблея схвалює важливу роботу, вже зроблену у Білорусі, Казахстані, Республіці Молдова, Росії, й особливо в Україні з метою полегшення доступу до архівів, й закликає компетентні органи цих країн відкрити усі свої архіви та полегшити доступ до них усім вченим, у тому числі з інших країн.

14.  Вона також закликає інші держави-члени Ради Європи відкрити доступ до своїх національних архівів.

15.  Асамблея закликає істориків усіх держав колишнього Радянського Союзу, що постраждали під час Голодомору, а також істориків інших країн, провести спільну незалежну науково-дослідну роботу задля встановлення повної, неупередженої й неполітизованої правди про цю людську  трагедію, й надати її гласності.

16.  Асамблея настійно закликає політиків усіх держав-членів Ради Європи утриматись від будь-яких спроб чинити політичний тиск на істориків та впливати на результати незалежних наукових досліджень.

17.  Вона вітає рішення української влади встановити національний день пам’яті жертв Голодомору й закликає владу інших постраждалих країн зробити теж саме стосовно своїх жертв.

18.  Окрім того, вона закликає владу цих держав домовитися по спільну діяльність, спрямовану на збереження пам’яті про жертв Голодомору, незалежно від їхньої національності.

1 Обговорення в Асамблеї 28 квітня 2010 р. (15-е засідання) (див. Doc. 12173, report of the Political Affairs Committee, rapporteur: Mr Çavuşoğlu, and Doc. 12181, opinion of the Committee on Legal Affairs and Human Rights, rapporteur: Mr Rowen). Текст прийнятий Асамблеєю 28 квітня 2010 р. (15-е засідання).