Нова книга спогадів про сталінські репресії

Дивним чином книга Олександра Вайсберга «Холодна Гора» була вперше побачила світ у виданні Харківської правозахисної групи. Хоча до цього вона видавалась з 1951 року і у Лондоні, і у Нью-Йорку, і у Франкфурті-на-Майні, й інших країнах.  Російською мовою, до речі, вона перекладена не була. Книга вийшла у перекладі фізика, відомого українського перекладача Ю.М.Ранюка. Дивно, що це перше видання на теренах колишнього СРСР, адже книга за своїм аналітичним потенціалом далеко виходить за межі спогадів про сталінські репресії.

Недарма передмову до англомовної версії цієї книги написав Артур Кестлер.

Олександр Вайсберг – австрійський єврей. За фахом фізик. Соціалістичні ідеї дуже приваблювали наприкінці 20-х  – на початку 30 років європейську інтелігенцію. Постать Гітлера залякувала усіх, хто думав про майбутнє Європи.

Непевний час, непевна політична ситуація в Німеччині примушувала активних людей з лівими політичними уподобаннями шукати притулку в СРСР, про який було дуже мало достеменної інформації.

Так, в СРСР опинився не тільки Вайсберг, а й його дружина, його друзі – німецькі комуністи. Вони віддано працювали на радянську країну. Фізик Вайсберг працював в Українському Фізико-Технічному Інституті (УФТІ) разом із Ландау. Це був один з найкращих наукових закладів.

Здавалось би, держава, яка отримала таких вчених, відданих їй душею, талановитих і чесних, повинна була б створити усі умови для їхнього існування.

Але у 1936 році іноземців, в тому числі іноземних комуністів, починає заарештовувати ДПУ й шити їм абсолютно безпідставні обвинувачення у шпигунстві та шкідництві.

Постає питання – навіщо? Навіщо підривати підґрунтя державної науки, яка, до того ж, могла використовуватись для військових цілей? І Вайсберг, аналізуючи цю ситуацію, дорівнює терор проти іноземних науковців з терором проти власних вчених і керівництва армії, що в результаті знекровило обороноздатність держави і зробила її такою безпорадною в перший рік війни, під час нападу нацистської Німеччини.

Розгром такого наукового середовища, яким був УФТІ, виходить далеко за межі подій в самому інституті. Це позначилось на стані фізичної науки в світі.

І перед автором книги, який пережив репресії і депортацію до Німеччини в 1938 році після  підписання так званого   «пакту Молотова – Рібентропа» постає питання: навіщо Сталін власними руками знищував науку та науковців?  Із своїм аналітичним розумом Вайсберг дивовижно  точно визначає, що насправді керувало Сталіним: прагнення до безмежної влади. І тому носії культури й розуму були йому зовсім не потрібні. Про країну,  про її могутність і розвиток Сталін замислився тільки на межі її втрати, яка була б  неминучою, якби він не мав справу з Гітлером – саме таким же  маніяком, не спроможним на раціональні дії.

Книга Вайсберга починається з його роботи в УФТІ та арешту дружини, теж австрійки, за яку він відчайдушно боровся. Потім настає і його черга. На відміну від деяких наївних щирих комуністів, він розуміє що і як відбувається. Він розуміє усю жорстокість і нелюдяність того режиму, надії на який покладали прихильники соціалізму, особливо після приходу до влади Гітлера. Тому він не дає себе ані залякати, ані звабити слідчим ГПУ. Вимушений зізнаватись, що він шпигун під час допитів на так званих «конвеєрах» – де ув’язненого не тільки б’ють, але й не дають йому спати тижнями, він кожного разу відмовлявся від своїх зізнань.

Вайсберг у подробицях описує і своїх співвітчизників, і слідчих. І, як на диво, бачить навіть у провокаторі, навіть в більшості тих слідчих, хто знущався з нього – людей.  Людей, спотворених найжорстокішою тоталітарною системою в світі. Із цієї книги випливає, як даність, абсолютна тотожність режимів Гітлера і Сталіна. Навіть більше: сталінський режим виглядає підступнішим та страшнішим саме тому, що пропагує людські цінності. На відміну від Гітлера, який не приховував  ані цілей, ані методів для досягнення мети – володіти світом.

Підступний «Пакт Молотова - Рібентропа», який став підґрунтям початку Другої Світової війни, був своєрідною ідеологічною перевіркою. Бо Сталін домовився із своїм ідеологічним антиподом про розподіл Європи – і його цілі -  захопити владу у всій Європі, чи у світі –стають наявними. Як і наявним є його прагнення позбавити країну від усіх, хто може навіть на рівні мислення зрозуміти його підступні цілі. Звичайно, ні про який спротив тиранові мова не йшла.   Сталіна і Гітлера цікавила тільки влада над світом. І вони не могли досягти цього, не спробувавши перемогти один одного.

Книга Вайсберга сповнена подробиць перебування в катівнях ДПУ, чутливо передає розмови і із слідчими, і із в’язнями. І завершується депортацією німецьких та австрійських громадян. Тобто передачею їх до гестапо.  Що може бути більш підступним? Але автор не здивований, бо на цей момент він вже повністю розуміє тотожність й антилюдяність обох режимів.

Вайсбергу вдалося вижити  й написати дивовижні свідчення. Свідчення науковця і аналітика. Свідчення чесної  й талановитої людини. Вихід в світ книги «Холодна Гора» – це подія не тільки для істориків нашого міста, а й для країни в цілому.