MENU

Подібні статті

Влада змушує депресивні галузі підтримати Податковий Кодекс - профспілкиСуд знову заборонив масові заходи у центрі Києва«Майдан-2» не вдовольнили поступки владиМВС тисне на водіїв, щоб завести справу на МайданСпівробітники ДАІ не пропустили близько 20 автобусів з підприємцями-протестувальникамиМіліція порушила справу проти підприємців, які протестують на МайданіПідприємницький Майдан: учасники не розходяться, влада обіцяє поступкиСуд заборонив підприємцям мітингувати через Кирила?На Майдані відбулася сутичка між міліцією та підприємцями.Міліція не пустила до Києва 140 автобусів з учасниками акції протесту?Штаб підприємців: влада перешкоджає планованій акції протестуМВС заявило, що ДАІ не перешкоджало вірним Київського ПатріархатуЯк ДАІ не забезпечує безпеки на дорогахВід МВС вимагають розслідувати чисельні факти порушень міліцією прав віруючих Київського ПатріархатуПрактика застосування статті 111 Кримінального кодексу УкраїниПрактика застосування статті 110 Кримінального кодексу України (виправлено)Практика застосування статті 109 Кримінального кодексу УкраїниМоральний кодекс руйнівника комунізмуРобоча група при Президентові представила проект нового Кримінального кодексуКритичний аналіз ст.255 Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за злочини, вчинені «злочинною спільнотою» (станом на 22.07.2020)

Підприємницький Майдан: виклик владі чи урок для всього суспільства?

29.11.2010 | ucu.edu.ua
Мирослав Маринович
Уже кілька днів поспіль у Києві вирує підприємницький Майдан. Вирішення проблеми зависло в повітрі, а тому знаків запитання не поменшало. Радше навпаки. В історії України вічеві майдани – це здебільшого наслідок глухоти керманичів. Це сигнал суспільству про те, що зворотній зв’язок від народу до влади або ускладнений, або відсутній взагалі. В цьому увиразнюється завдання, вирішити яке має передусім влада. За комуністичного режиму засадничим елементом управлінської культури було табу на те, щоб «іти на поводу у вулиці». На цій засаді були вишколені цілі покоління радянської еліти – і, як бачимо, пострадянської також. Утім, не будемо спрощувати: отим гордовитим «не поступлюся» відзначаються також деякі керівники й загалом демократичних держав. У згаданому табу проявляється візія, яка видається привабливою для багатьох правителів: народ (а тим більше протестний мітинг) – це лишень натовп, який керується стадними інстинктами та підвладний масовим психозам. Смішно, мовляв, прислухатися до думки натовпу. Значно краще використати особливості його психології, щоб дискредитувати протест, а тоді й узагалі зламати його. Проте є й інша візія стосунків між владою і народом, у якій народ – це єдине джерело влади, а державна адміністрація – це слуги народу, яким він делегує частку своїх суверенних повноважень. І коли державні службовці не чують голосу єдиного носія влади – народу, або ж ігнорують його, вони втрачають моральне право представляти цей народ і підважують легітимність своїх повноважень. У ці дні й навіть години, коли у владних кабінетах України зважують, яку з двох згаданих візій обрати, спільнота Українського католицького університету закликає керівництво держави рішуче порвати з антагоністичними традиціями минулого. Ми переконані: коли влада прислухáється до думки народу й має мужність заради суспільного миру відступити від уже задекларованих, але таки помилкових рішень, вона виявляє не слабкість, а навпаки – велику духовну силу. Не менш важливу духовну силу виявляє і народ, коли своїм справедливим акціям непокори надає цивілізованого характеру. Ми горді й щасливі з того приводу, що підприємницькому Майданові вдалося загнуздати перші відчайдушні пристрасті, які вилилися в одиничний випадок деструктивних дій. Хай не «прославиться» Україна вуличними побоїщами, якими так рясніє суспільно-політичне життя нашої планети! В особі тих, що стоять сьогодні на Майдані, ми вітаємо опору громадянського суспільства – клас незалежних підприємців, які пізнали ціну свободи й вагу особистої громадянської відповідальності. Ми солідаризуємося з їхньою громадянською відвагою, а також із тими їхніми вимогами, в основі яких лежать принципи соціальної справедливості, взаємного партнерства та солідарності. Ми – за прийняття такого Податкового кодексу, який не ставитиме на межу банкрутства цілу групу людей. Кодекс, якого очікує сьогодні українське суспільство, має відображати прощання держави з орієнтацією на каральне адміністрування й прощання суспільства з орієнтацією на патерналізм держави. А ще ми хотіли б сказати Україні, що всією університетською спільнотою просимо Бога простерти Свою правицю понад Майданом та оберегти зібраних там людей від усякого лиха. Ми просимо в Бога також мудрості для наших державних керманичів. Нехай вийде Україна з нинішніх випробувань духовно сильною і просвітленою! Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету, колишній в’язень брежнєвських таборів 27 листопада 2010 року
 Поділитися