Права людини на південному сході України, 2021, #03

Сьогодні о шостій ранку окупанти двічі обстріляли населений пункт Щастя, повідомляють у пресштабі операції Об'єднаних сил. Поранений голова місцевої військово-цивільної адміністрації. 

«Сьогодні зранку незаконні збройні формування РФ вкотре грубо порушили режим припинення вогню. Так, о  6:40 та о 7:30 годині, окупанти двічі обстріляли населений пункт Щастя з напрямку н.п. Весела Гора (попередньо із застосуванням міномету калібру 82 мм). Внаслідок обстрілу було пошкоджено об’єкти цивільної інфраструктури, а саме адміністративну будівлю, цивільний автомобільний транспорт та отримала поранення цивільна особа. Стан її здоров’я – задовільний», – йдеться в повідомленні. 

Як з’ясували журналісти Громадського, поранений очільник місцевої військово-цивільної адміністрації Олександр Дунець. Він наразі перебуває у лікарні. Він отримав ушкодження ноги.  

Від розриву мін калібру 120 мм було пошкоджено дах, стіни та вікна будинку, цивільні автомобілі.

«Зазначене грубе порушення режиму припинення вогню є яскравим доказом подальшої ескалації збройного протистояння та свідчить про небажання дотримуватися режиму припинення вогню, чим посилює напруження та наражає місцеве населення на небезпеку», – зазначають у пресштабі ООС.

Нагадаємо, 28 серпня окупанти двічі обстріляли Авдіївку. Військовий дістав поранення. Пошкоджено цивільні об’єкти. Пасажирів і працівників залізничної станції довелося евакуювати в укриття.

11 серпня окупаційні війська обстріляли село Новоселівка Друга Очеретинської громади. Загинув місцевий мешканець 1935 року народження.

У травні під обстріл з боку бойовиків потрапила Красногорівка Донецької області і зокрема лікарня, в якій перебували 45 пацієнтів із коронавірусною хворобою та пневмонією. Ніхто з них не постраждав.

Як ми повідомляли, за інформацією УВКПЛ ООН, загальне число жертв бойових дій на Донбасі з 14 квітня 2014-го до 30 червня 2021 року становить 42 500–44 500. Зафіксовані втрати розподіляються так: 13 200–13 400 загиблих (щонайменше 3 390 цивільних осіб, приблизно 4 200 українських військових та приблизно 5 800 членів озброєних груп); 29 600–33 600 поранених (7 000–9 000 цивільних осіб, 9 800–10 800 українських військових та 12 800–13 800 членів озброєних груп).

Сьогодні окупанти двічі обстріляли Авдіївку. Військового поранено. Пошкоджено цивільні об’єкти. Пасажирів і працівників залізничної станції довелося евакуювати в укриття.

Перший обстріл почався о 06:15. Під час нього з боку окупованого Спартака випустили 20 снарядів. Другий обстріл розпочався о 10:30. 

«Окупанти стріляли із заборонених Мінськими домовленостями мінометів калібру 120 мм та артилерії калібру 122мм. Внаслідок обстрілу пошкоджено об’єкти цивільної інфраструктури міста. Постраждалих серед місцевого населення немає, – йдеться у повідомленні пресслужби Об’єднаних сил. – Про зазначене повідомлено СММ ОБСЄ. За даним фактом порушене кримінальне провадження».

На місце події виїхали представники української сторони Спільного центру з контролю та координації для фіксації та документування наслідків обстрілу з боку російських окупантів.

Як повідомив керівник Авдіївської військово-цивільної адміністрації Віталій Барабаш, через обстріл в одному з житлових районів міста немає електропостачання. Працівників станції «Авдіївка» та пасажирів евакуювали в укриття – постраждалих немає.

«З міркувань безпеки впродовж найближчих трьох днів пасажирські та приміські поїзди курсуватимуть обмеженими маршрутами до станцій Покровськ та Очеретине. Так, поїзди № 136 Київ – Авдіївка та № 826 Дніпро – Авдіївка до 30 серпня включно курсуватимуть до Покровська. Пасажирів з Покровська до Авдіївки та зворотно доправлятимуть автобусами. Рух приміських поїздів до 30 серпня обмежено до станції Очеретине», – заявили в пресслужбі «Укрзалізниці».

Вчора було 7 обстрілів, загинув український військовослужбовець.

Нагадаємо, 11 серпня окупаційні війська обстріляли село Новоселівка Друга Очеретинської громади. Загинув місцевий мешканець 1935 року народження. 

Як ми повідомляли, за інформацією УВКПЛ ООН, загальне число жертв бойових дій на Донбасі з 14 квітня 2014-го до 30 червня 2021 року становить 42 500–44 500. Зафіксовані втрати розподіляються так: 13 200–13 400 загиблих (щонайменше 3 390 цивільних осіб, приблизно 4 200 українських військових та приблизно 5 800 членів озброєних груп); 29 600–33 600 поранених (7 000–9 000 цивільних осіб, 9 800–10 800 українських військових та 12 800–13 800 членів озброєних груп).

Вранці окупаційні війська обстріляли село Новоселівка Друга Очеретинської громади, повідомляє Донецька обласна держадміністрація. Загинув місцевий мешканець 1935 року народження.

Більш докладна інформація з’явилася на фейсбук-сторінці громадської організації «Проліска»: «Сьогодні вранці під час обстрілу населенного пункту з обмеженим доступом Новоселівка Друга загинув 85-річний цивільний мешканець. У будинку, де він жив, зруйновано господарську споруду. Крім того, осколками було пошкоджено ще три житлових будинки, в яких зараз ніхто не мешкає. Їхні власники виїхали в 2014 році через збройний конфлікт».

Обстрілом пошкоджено лінію електропостачання, у селі немає світла та не працює мобільний зв’язок.

Нагадаємо: за інформацією УВКПЛ ООН, загальне число жертв бойових дій на Донбасі з 14 квітня 2014-го до 30 червня 2021 року становить 42 500–44 500. Зафіксовані втрати розподіляються так: 13 200–13 400 загиблих (щонайменше 3 390 цивільних осіб, приблизно 4 200 українських військових та приблизно 5 800 членів озброєних груп); 29 600–33 600 поранених (7 000–9 000 цивільних осіб, 9 800–10 800 українських військових та 12 800–13 800 членів озброєних груп). 

На цивільних припадає близько чверті від загальної кількості осіб, загиблих у зв’язку з конфліктом.

Як ми повідомляли, у травні бойовики обстріляли ковідну лікарню в місті Красногорівка Донецької області.

Програмний документ платформи CivilMPlus,
підготовлений у зв’язку із візитом Президента України Володимира Зеленського до Німеччини та зустріччю з Федеральним канцлером ФРН Ангелою Меркель 12 липня 2021 року.

Європейські НПО, об’єднані в рамках міжнародної платформи CivilMPlus, звертають увагу на вкрай напружене та нестабільне становище в зоні конфлікту в східній Україні та за її межами. Російське керівництво безперешкодно продовжує антиукраїнську політику відчуження в контрольованих ним і сепаратистами областях східної України. На західному кордоні Росії уряд РФ, незважаючи на раніше зроблені заяви, досі не припинило розпочатого навесні масового розгортання військ. Таким чином військова ескалація можлива в будь-який момент. У той же час є підстави вважати, що після саміту Байдена-Путіна 16 червня цього року намічається зближення між російським керівництвом і західним співтовариством, що має правити за якусь «геополітичну стабілізацію». Як громадянська платформа, яка виступає за стійкий мир і безпечну реінтеграцію окупованих територій України, ми хотіли б звернути увагу уряду Німеччини та президента України на наступні моменти.

Ι. Розміщення російських військ на західному кордоні Росії продовжує створювати гостру загрозу безпеці, а блокування переговорів із боку РФ у Мінській Тристоронній контактній групі залишається незмінним і навмисним.

1. Заява російської сторони про припинення розгортання військ навесні було занадто рано сприйнято всерйоз на міжнародному рівні. Триваюче скупчення військ і стабільно небезпечна ситуація відсуває роботу мирних ініціатив громадянського суспільства на задній план та ускладнює будь-який діалог між людьми на лінії зіткнення.

2. У зв’язку з цим руйнуються плани з проведення саміту між ЄС та Росією. Згідно з ініціативою, що походить від Німеччини та Франції і не узгодженою з партнерами по ЄС, немає чітких сигналів про готовність зробити кроки до де-ескалації конфлікту на Донбасі з боку Москви. Взаємодія на вищому політичному рівні вітається, але за певних умов. Зокрема необхідно отримати чіткі відповіді на наступні питання: коли Росія відреагує на механізм консультацій і співпраці, ініційований Україною та узгоджений у Віденському документі ОБСЄ, і забезпечить прозорість щодо пересування та чисельності військ? Яких заходів вживається для відводу військ від російсько-українського кордону? Якими будуть санкції з боку західної спільноти, якщо Росія не дотримуватиметься заходів, узгоджених на такому саміті?

3. На нашу думку, до порядку денного такого саміту повинні бути внесені конкретні питання, а саме: дедалі агресивніші та такі, що суперечать міжнародному морському праву воєнні дії російських збройних сил у Чорному морі та триваюча політика де-факто відокремлення окупованих українських територій, яку Кремль проводить, наприклад, за допомогою видачі російських паспортів, русифікацією навчальних закладів на окупованих територіях і масштабним формуванням інформаційного простору своєю пропагандою.

ΙΙ. Необхідно закріпити існуючий режим припинення вогню на лінії зіткнення.

1. Діючий режим припинення вогню є необхідною умовою для ведення діалогу в рамках мирних громадянських ініціатив, таких як CivilMPlus, спрямованих на підтримку політичних процесів вирішення конфліктів і безпечної реінтеграції регіону. Це створить передумови для комунікації між сторонами на окупованих і неокупованих територіях, а гуманітарні та громадські теми зможуть визначати програму дій. Тому необхідно зміцнити нинішній, знову дуже крихкий, режим припинення вогню. З цією метою винні у провокаціях і порушенні режиму припинення вогню мають бути встановлені та понести відповідальність. Також необхідно забезпечити безперешкодне пересування цивільних осіб через лінію зіткнення.

2. Необхідно докласти всіх зусиль, щоб наділити Спеціальну моніторингову місію (СММ) ОБСЄ більш надійним мандатом. Спостерігачі як і раніше не мають доступу до кордону між Україною та Росією і не можуть працювати в нічний час. Закликаємо країни-члени ЄС одноголосно вимагати в Постійній раді ОБСЄ більш ефективного механізму відновлення повноцінної діяльності СММ. Крім того, необхідно деполітизувати роботу Тристоронньої контактної групи (ТКГ) і місце Росії в ній, щоб ТКГ могла знову ефективно вирішувати нагальні та конкретні питання реалізації угод про де-ескалацію і примирення.

3. Закликаємо уряд Німеччини разом із партнерами в ЄС вимагати від російського керівництва негайно розблокувати існуючі та відкрити нові пункти пропуску між окупованими та неокупованими територіями. На теперішній час ані ситуація з пандемією, ні ситуація з безпекою на місцях не є достатніми аргументами для обмеження свободи пересування цивільного населення.

4. Закликаємо Федеральний уряд Німеччини активно підтримувати боротьбу з безкарністю та розслідування воєнних злочинів (особливо тих, що були скоєні у 2014–2015 рр.) відповідно до міжнародних норм. Важливі кроки, які має зробити Україна у зв’язку з цим – гармонізувати Кримінальний кодекс із міжнародним кримінальним та міжнародним гуманітарним правом, а також – ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду.

ΙΙΙ. Нормалізація ситуації в підконтрольних уряду районах сходу України та розвиток регіону створять позитивну мотивацію для реінтеграції населення окупованих територій, з урахуванням наступних факторів:

1. Політична та економічна ситуація в підконтрольних уряду областях сходу України не відповідає стандартам мирного демократичного розвитку. Крім питань безпеки, розвиток регіону обумовлений наявністю політичної волі, ефективною роботою адміністрацій, залученістю місцевого громадянського суспільства до процесу ухвалення рішень. З нашого погляду, ситуація в цих районах відіграє надзвичайно важливу роль для врегулювання конфлікту та майбутнього регіону в цілому. Український уряд має потребу в підтримці міжнародної спільноти та українського громадянського суспільства для подальшого позитивного суспільно-політичного та економічного розвитку. Тому дуже важливо надати підтримку та сприяти залученню громадянського суспільства до розвитку регіону. Це стане важливим сигналом для громадян на іншій стороні і протидіятиме російській пропаганді.

2. Закликаємо український уряд всіляко сприяти реформі децентралізації в підконтрольних уряду районах сходу України та розвивати структури громадянського самоврядування та контролю. Це єдиний спосіб створити активний середній клас. Такі завдання центрального уряду, як відновлення та будівництво сучасної інфраструктури, а також економічний розвиток, включно із залученням інвестицій, повинні, нарешті, стати пріоритетними.

3. Заходи, орієнтовані на зниження рівня небезпеки в регіоні, є вельми виправданими у складних політичних обставинах. Проте повноваження, передбачені Законом України про статус військово-цивільних адміністрацій, не повинні перешкоджати діяльності громадянського суспільства. Необхідно мінімізувати негативний вплив норм Закону 2015 року на активність громадянського суспільства або місцеву політичну динаміку. Необхідно прагнути до максимально можливої ​​нормалізації демократичного та безпечного життя в регіоні конфлікту, що сприятиме більш глибокому закріпленню та інтеграції контрольованих урядом територій у межах української держави та міцній ідентифікації з нею.

Синці, струс мозку, серйозна травма руки, яка загрожує інвалідністю, – це результати зустрічі Дмитра з патрулем. Він провів кілька годин долілиць, із вивернутою рукою, на голову йому ногою тис поліцейський. За що – Дмитро не розуміє й досі. Якимось чином з постраждалого він перетворився на обвинуваченого. Пригода сталася на початку травня.

– Я вже трохи відчуваю пальці, але фотокамеру утримати не можу і працювати також, – Дмитро показує очевидно опухлу праву руку, що безсило лежить на столі. Юрист за освітою, він вже давно заробляє гроші як оператор та фотограф.

...Історія почалася під час Великодніх свят. Приблизно о сьомій чоловік повертався з гостей додому. Визнає, був трохи напідпитку, але не критично. Пригадує, як ішов і милувався вечірнім небом, сідало червоне сонце. Подумав: «Завтра буде вітер». Зайшов у під’їзд, піднявся сходами на свій поверх і… – все. Можливо, припускає Дмитро, хтось вдарив по голові, і він знепритомнів. У рюкзаку мав гроші, вони зникли. 

– Оклигав від жахливого болю. Відчуваю, що на мені хтось сидить, не дає підняти голову, руки зв'язані за спиною, я лежу обличчям у холодні кахлі, – пригадує Дмитро. – Якщо чесно, я вирішив, що місто захопили бойовики, і я вже на підвалі... Фронт поруч, стріляють постійно. Я чув якісь голоси…  Якось вивернувшись, побачив, що це поліція, став кричати, щоб мене відпустили… Чим більше кричав, тим ставало болячіше.

«Коли почули, що я з ЛҐБТ, стали поводитися ще гірше»

Дмитро пригадує, що тоді його ні про що не питали, просто виламували руки і тисли на голову. Каже, втрачав свідомість – чи то від задухи, чи то від болю. Лежав так кілька годин, скільки точно – дізнався пізніше з протоколу. У якийсь момент, у відчаї, щоб запевнити поліцейських, що він не є ні для кого загрозою, став розповідати про себе все. 

– Дідько мене смикнув за язик сказати їм, що я – представник ЛГБТ-спільноти. Після цього знущання тільки посилилися. Ще й глумилися: мовляв, чого кричиш, ви ж, БДСМ-щики, любите, щоб пожорсткіше було!

Спочатку правоохоронці не відпускали Дмитра, пояснюючи, що… не можуть встановити його особу. Потім обшукали рюкзак і знайшли паспорт. Але ногу з голови не прибрали. 

– Я пригадав дальню родичку NN, що колись давно працювала у правоохоронних органах і була там не останньою людиною, – пригадує Дмитро. – Я кажу: покличте NN. Лише це на них подіяло. Руки відпустили, з голови прибрали ногу. Почали розмовляти зі мною, питатися про родичку.  Через якийсь час кажуть: «Ну, все, передавай вітання NN!» Знімають кайданки і йдуть собі. Ні протоколу, нічого! 

Коли чоловік підвівся з підлоги, відчув, що рука зовсім не слухається. Навздогін попросив правоохоронців довезти його до лікарні. На що почув: «Зараз минеться, це ти руку просто відлежав!» Втім, до санпропускника поліція Дмитра все ж таки доправила. Була майже одинадцята ночі. 

Куди бігти, коли б’є поліція?

У лікарні зафіксувати побої ніхто з лікарів не захотів. Навіть документувати номери жетонів, що належали тим правоохоронцям, які побили Дмитра, лікарі не поспішали. Враховуючи, що обличчя поліцейських були в масках, жетони –  єдине, за чим можна було б їх ідентифікувати. Нарешті, номер одного з жетонів лікар все ж таки записав. Очікуючи на рентген, Дмитро попросив у когось із черги телефон і викликав… поліцію.

– Я написав заяву, що на мене напали 4-5 незнайомих людей у поліцейській формі. У мене ж після цього затримання з рюкзаку ще й гроші пропали – близько трьох тисяч. Вони все це записали і поїхали. Я навіть не взяв у них копію протоколу. Був у шоковому стані. Щойно я вийшов з лікарні, мене чіпляють двоє під руки і кажуть: «Ходім!» Як? Куди знову? Вже глупа ніч. Вони кажуть: «Не бійся! Ти ж хотів зустрітися з NN? Ми її викликали». Ну я поїхав із ними. Привезли до міського відділення поліції. Звичайно, ніякої NN там немає. А чекає на мене адвокат з безоплатної правової допомоги. Я вважав себе потерпілим. А мене привели до кімнати для допитів. Там було кілька поліцейських, усі в масках. Здається, був один із тих, хто мене затримував.... І тут я дізнаюся, що тоді, під час затримання, у мене вилучили якісь пакунки! З речовиною рослинного походження! Справедливості заради визнаю, я за кілька днів до цього їздив ловити рибу, і в рюкзаку, дійсно, міг лежати прикорм з конопляного насіння, цілком законний, його скрізь продають! 

Протоколу затримання у правоохоронців не виявилося. Дмитро каже, складали цей протокол уже у відділку, через п’ять годин після події. 

– Я навіть не зрозумів, навіщо вони мене туди серед ночі привезли. Кажуть: став підпис. Я відповів, що ніде розписуватися не буду. Вони склали протокол за статтями 173 та 185 (хуліганство та спротив поліції). Там не було вказано ані понятих, ані свідків. Я відмовився підписувати. Адвокат написав про мою відмову якраз на місці графи про свідків і понятих. Протоколу обшуку я так і не бачив. 

Дмитра відпустили додому, пообіцявши поговорити про пакетики іншим разом. Мовляв, цим займається інша оперативна група.

...Наступного дня Дмитро почувався дуже кепсько, подушка, на якій спав, була вся в крові: виявилося, що і голова пробита. Напередодні в лікарні йому оглянули тільки руку, хоч Дмитро і скаржився на численні забої. Дмитро не міг ходити, непритомнів. Коли наступного ранку стало ще гірше, чоловік знову поїхав до лікарів, але тепер уже з  адвокатом – звернувся до платного.  

– Я пішов до травматолога. Зайшли в кабінет разом із адвокатом. Травматолог також спочатку не став мене оглядати. Але коли адвокат представився, погодився подивитися. Тільки тоді лікар помітив і кров, що на потилиці запеклася, і забої на шиї, плечах, колінах, і сліди задушення… Він усе це записав і видав направлення до невропатолога. Поки я піднімався до нього, мені стало зовсім зле, я ледь стояв на ногах. Рука взагалі була схожа на кусок м’яса, я нею поворухнути не міг...Як ганчірка висіла. Невропатолог помітила, що мені погано, поміряла тиск. Виявилося 180 на 140.

Висновок лікарів – струс головного мозку, крововилив лівого плечового суглоба, забій лівого колінного суглоба, посттравматична невропатія правого променевого, серединного та ліктьового нервів з вираженим дистальним парезом правої руки. Рекомендували шпиталізацію. Власне, казали медики, Дмитра треба було покласти в травматологію того ж дня, коли його побили. Але тоді, на санпропускнику, ніхто його як слід не оглянув.  

Перед тим, як лягати в лікарню, Дмитро написав скаргу до ДБР.

Ставки підвищуються

Мабуть, саме звернення до бюро розслідувань прискорило обертання коліщаток в поліційному-судовому механізмі: з Дмитра, постраждалого від перевищення повноважень правоохоронцями, стали швидко робити злочинця. 

Чоловік лежав у лікарні три тижні. Суд пройшов без його участі. Дмитра визнали винним у хуліганстві та непокорі поліції. Присудили штраф. Після суду адвокат пішов у відпустку. Дмитру довелося спеціально відпроситися у лікарів, щоб поїхати до суду за копією постанови. Прочитав – і знайшов у ній багато дивного.

– Виявилося, що адвокат сказав, що я визнаю себе винним. Це мене спантеличило. Ми про таке не говорили з ним, і я точно не визнавав себе винним, – каже чоловік.   

З рішення суду він довідався про погляд поліції на події того вечора. Їхній варіант історії повний нестикувань. 

– Читаю показання інспектора поліції, який мене затримав, і виявляю, що людина перебувала на чергуванні з 21:00, хоча рядком вище написано, що він прибув на місце о 19:37,  – дивується Дмитро. –  Далі пишуть про мене, що буцімто «лежав п’яний і спав». У мене, мовляв, почали вимагати документи, що могли посвідчити особу, однак я «поводив себе неадекватно, агресивно, хапав за формений одяг». Поліцейські намагалися мене утримати, однак я, мовляв, «махнув ногою та збив кепку поліцейського». Ви уявляєте: спав, ні на що не реагував, а потім раптом став отак ногами вимахувати!  

Через наступні рядки тиск Дмитра знову підвищився. 

– Написано, що поліцейський побачив мій відкритий рюкзак, в якому було видно паспорт. Я хочу зазначити, що завжди ходжу із закритим рюкзаком. І навіть у відкритому рюкзаку ви не побачите паспорта, оскільки він завжди у таємній кишені. Так ось, крім паспорта, поліцейський буцімто побачив у рюкзаку пакетики, в одному із них був... білий порошок! Тут я розумію, що йдеться вже не про адмінку…

Нагадаємо, коли вночі після побиття Дмитра привезли до відділку поліції, ні про який знайдений при так званому обшуку білий порошок і мови не було. І це мав би підтвердити адвокат, що був тоді присутній.

21 травня, майже о восьмій вечора до Дмитра в лікарню прийшов поліцейський. Одягнений в цивільне. Представився – дільничний Гриненко. Почалася дивна розмова. 

– У нього не було ані ордеру, ані постанови суду – нічого. Він сказав, що розуміє, як я вже натерпівся, але то мене побили інші поліцейські, погані, а він, мовляв хороший, прийшов мені допомогти. Каже: нам треба тебе сфотографувати, бо фото з затримання не дуже гарне, я ж там побитий. А ще, каже, йому потрібні мої відбитки пальців.

Дільничний пояснив необхідність дактилоскопії стандартною процедурою: буцімто її роблять усім, хто вчиняє якісь правопорушення. Це, звичайно, не так: людям, що вчинили адміністративне правопорушення, не беруть відбитки пальців. Дмитро став вимогати адвоката. 

– Поліцейський почав відмовляти: мовляв, твій адвокат у відпустці, навіщо витрачати гроші на іншого! Тобі навіть їхати нікуди не треба, зараз прийдемо прямо в палату і все зробимо, – пригадує Дмитро.

Відбитки пальців поліції були потрібні негайно. Навіть те, що в лікарні наближався час відбою, правоохоронця не зупиняло. Вмовляв Дмитра тридцять хвилин. Дмитро зателефонував своєму захиснику. Адвокат запевнив Дмитра, що нічого такого поліція не може робити, не маючи на руках номеру ЄРДР. Розмову адвоката з дільничним Дмитро записав на диктофон. Зрозумів – тепер треба фіксувати все. Про всяк випадок.  

Поліцейський: Так вийшло, що приїхав до вашої людини, я розумію, що ви на відпочинку… Я приїхав сюди з ціллю провести дактилоскопію і зробити фото. 

Адвокат: Підстави?

Поліцейський: Підстави… Справа в тому, що... ви розумієте нашу роботу,.. і усім, притягнутим до відповідальності, ми робимо дактилоскопію і фото...  

Адвокат: Такого нема.

Дільничний пішов ні з чим. Цього вечора Дмитро і зрозумів, що нічого само собою не минеться. 

Через кілька днів після виписки він йшов вулицею, біля нього зупинилася машина, і чоловік у поліцейській формі наказав прийти до поліції. 

– Я спитав, де повістка, на якій підставі? «Сказали прийти – значить приходь». 

Дмитро зібрав речі і поїхав з Торецька. Тепер його справою займається Харківська правозахисна група.

– Це кричуще свавілля співробітників Торецької поліції, рідкісна комбінація статей 161 (дискримінація за секс орієнтацію), 127 (катування), 365 (зловживання службовим становищем) двічі, а то й тричі, – каже адвокатка Таміла Беспала. – Я надіслала запити до ДБР, Уповноваженого з прав людини та до Офісу генерального прокурора. Офіційних письмових відповідей поки що немає. Крім того, направила клопотання щодо проведення слідчих дій до ДБР Краматорська.

Як діяти в ситуації, коли кривдники носять погони? 

– Треба негайно фіксувати побої та писати заяву до ДБР, – вважає Таміла Беспала. – Робити розголос! Враховуючи, що на Дмитра почали тиснути, залишити Торецьк – було найбільш правильним його рішенням.

Схоже, методи спілкування з громадянами в торецькій поліції, дійсно, специфічні. Наприклад, минулого року поліцейський, що прибув на виклик у складі слідчо-оперативної групи, металевим прикладом свого автомата вдарив жінку в обличчя так, що вона впала на землю. Державне бюро розслідувань тоді повідомило про підозру оперуповноваженому сектору кримінальної поліції Торецького відділення поліції Бахмутського ВП ГУ Нацполіції у Донецькій області.

Згідно з «Національним моніторингом незаконного насильства в міліції в Україні в 2020 році», більшість працівників поліції вважає, що використання побоїв, знущань або катувань з метою розкриття і розслідування злочинів є неприпустимим за жодних обставин. Патрульних із такою позицією дещо більше (79,1%), ніж серед інших поліцейських (71,4%). Водночас кожен дев’ятий патрульний  вважає, що незаконне насильство припустиме «у крайніх випадках»; серед інших поліцейських цей показник вищий – так вважає кожен п’ятий. Різним видам катувань (від заподіяння болі до катування спрагою, ненаданням медичної допомоги) у поліції кожного року піддаються майже 100 000 людей.

«Найважливішим чинником, що впливає на поширеність незаконного насильства в поліції, є відсутність системи ефективного розслідування таких випадків, а також відсутність об’єктивних і повних статистичних даних про це явище, – вважають автори дослідження. – Чинна система збору даних замкнена на державні органи, які працюють в умовах конфлікту інтересів. Серед осіб, які зазнали від поліції порушень їхніх прав, більшість (72,9%) узагалі не подавала офіційних скарг. Отже, системі розслідувань та збору скарг на поліцію не довіряють та до неї не звертаються. Саме тому роботу Державного бюро розслідувань та Офісу Генерального прокурора не можна визнати ефективною – вони працюють із незначною часткою випадків насильства та навіть не знають реальної картини».

За даними ООН, із 4 тисяч випадків катувань у 2014-2021 роках півтори тисячі вчинені урядовими силами, передусім — СБУ.

Управління Верховного комісара ООН з прав людини представило нову доповідь про свавільні затримання, катування та жорстоке поводження на Сході України у 2014-2021 роках.

У доповіді акцентується, що практика катувань та іншого жорстокого поводження в контексті конфлікту на Сході України поширена з обох боків. Раніше про це ж заявляла прокурор Міжнародного кримінального суду, визнаючи свою юрисдикцію в Україні.

ООН наводить 2 показові приклади катівень: донецька тюрма «Ізоляція» та Управління СБУ в Харківській області до 2016-го року.

Попри те, що з 2016-го року катування зменшились, вони все одно вчиняються як бойовиками «ЛДНР», так і урядовими силами. На непідконтрольній території катування здійснюють системно.

Згідно з оцінкою ООН, катувань та жорстокого поводження через війну зазнали приблизно 4 тисячі людей, причому приблизно півтори тисячі з них постраждали від дій урядових сил, найбільше — від СБУ. На початкових етапах конфлікту катування були поширеними в добровольчих батальйонах. Із 2016-го року кількість свавільних затримань з боку урядових сил різко скоротилася.

Катування здійснюють передусім «щоб змусити жертв зізнатися чи надати інформацію, а також для приниження і залякування, вимагання грошей і майна», — ідеться в доповіді ООН.

Голова моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Матільда Богнер говорить, що катування майже завжди залишаються безкарними, а в уряду України немає політичної волі для ефективного розслідування злочинів, до яких причетні урядові сили.

«Ми помітили відсутність політичної волі та мотивації для розслідування справ за випадками, імовірно вчиненими Урядовими акторами, — говорить Матільда Богнер. — Кількість жертв становить тисячі, кількість порушників, притягнутих до відповідальності, становить десятки».

Повний текст доповіді доступний українською на сайті ООН.

Ключова особа в документуванні злочинів Росії в Україні більше не очолює відповідний департамент Офісу Генпрокурора. Раніше Мамедова усунули від розслідувань злочинів тюремників.

Генеральний Прокурор Ірина Венедіктова наказом від 29-го червня виключила з обов’язків Гюндуза Мамедова керівництво Департаментом нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту.

Наступного дня її заступник Максим Якубовський підписав наказ, який залишає керівництво департаментом самій Венедіктовій.

Департамент займається документуванням воєнних злочинів та злочинів проти людяності, учинених на Донбасі, співпрацює з Міжнародним кримінальним судом, який наприкінці минулого року визнав свою юрисдикцію в Україні.

У 2016-2019 роках Гюндуз Мамедов був прокурором АР Крим. Після окупації півострова прокуратура Криму відкрила офіс у Києві, де під керівництвом Мамедова почала документувати злочини Росії в Криму та передавати матеріали до Міжнародного кримінального суду, порушувати кримінальні псрави проти кримських чиновників, що перейшли на бік Росії.

На посаді заступника Генпрокурора Мамедов окрім документування воєнних злочинів Росії, учинених на Донбасі, також порушував справи проти тюремників. У квітні Венедіктова позбавила його керівництва Департаментом протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах.

Також Мамедов входить до міжнародної слідчої групи із розслідування катастрофи рейсу MH17.