Круглий стіл «Стан демократичних свобод в Україні – чи є процеси згортання демократії в Україні незворотними?»

9 лютого 2011 р.

Українське національне інформаційне агентство — Укрінформ

(вул. Б.Хмельницького, 8/16).

Організатор  круглого столу – Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва

Учасники :

§        Ірина Бекешкіна – директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва,

§        Олексій Гарань – науковий директор Школи політичної аналітики, професор НаУКМА,

§        Олег Рибачук – керівник ГО «Центр UA»,

§        Вікторія Сюмар – виконавчий директор Інституту масової інформації,

§        Володимир Яворський – виконавчий директор Української Гельсинської спілки з прав людини.

Згідно із щорічним рейтингом «Freedom House» щодо стану свободи у світі Україну виключено з категорії вільних країн, до якої вона належала п’ять років – з 2005 по 2009 рік і віднесено до категорії «частково вільних країн». Одночасно, Україна протягом 2010 року істотно погіршила свої позиції і за іншими показниками - останнє місце серед європейських країн в рейтингу економічних свобод (дослідження Heritage Foundation та Wall Street Journal), найбільший занепад демократії серед всіх країн Європи у рейтингу демократії країн світу («Democracy Index 2010», Economist Intelligence Unit), падіння на 42 сходинки в рейтингу свободи слова, що його складають « Репортери без кордонів» (зараз Україна знаходиться на 131 місці поруч з Іраком).

Ми пропонуємо наступні питання до обговорення:

-   Чи справедливо Україна у дослідженні «Freedom House» щодо стану свободи за 2010 рік була виключена із категорії вільних країн і кваліфікована як частково вільна країна?

-   Які саме права і свободи  зазнали найбільших утисків у 2010 році?

-   Які наслідки може мати втрата Україною репутації вільної країни на міжнародній арені та якої реакції, яких дій можна очікувати від міжнародних організацій?

-   Чи є незворотними процеси згортання демократії в Україні?Що саме має робити громадськість для перетворення України у демократичну країну?

Стан демократичних свобод і демократії в Україні: опитування експертів

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва 28 січня – 4 лютого 2011 року провів експертне опитування, головна мета якого – оцінити стан демократичних свобод і демократії в Україні. Усього було опитано 63 експерти.

·    Абсолютна більшість експертів  згодні з вердиктом Freedom House щодо класифікації України як «частково вільної країни».

·    Порівняно із 2010 роком насамперед стало менше свободи слова. Встановлюється «керована та дозована» свобода слова.

·    Більшість експертів відзначили погіршення ситуації із правом на мирні зібрання, походи, мітинги, демонстрації. Кількість заборон та порушень мирних зібрань за 2010 рік значно перевищує кількість таких порушень за весь період 2005–2009 рр.

·    Погіршилася ситуація із незалежністю суддів. У результаті ухваленого закону про судоустрій відбулася монополізація судової системи виконавчою владою. Втрачається принцип рівності перед законом, судами, право на захист від судового переслідування.

·    Звузилися економічні свободи, свободи підприємництва. Помітно відчувається тиск податкових перевірок інстанцій. Помітно зменшилися прозорість місцевих виборів. Звузилася свобода вибору, а головне – право бути обраним.

·    Внаслідок політизації діяльності СБУ, органів МВС, прокуратури звузилося право захищеності від сваволі влади, свавільних арештів, право на оскарження незаконних дій службових осіб, відшкодування завданої цими діями збитків.

·    Звузилася свобода опозиційної діяльності – починаючи з порушень парламентських процедур і завершуючи обмеженнями прав проведення акцій. Ігноруються права опозиції, питання не обговорюються в комітетах, як це передбачають процедури, відбувається переслідування політичної опозиції і обмеження її прав на пересування. З’явилися перші політичні в’язні.

·    Відчувається натиск на право віросповідання і світогляду. Фактично відбувається державне привілеювання московського православ’я, переслідування УПЦ-КП, експансія московського патріархату.

·    Україна є «частково вільною» країною, так як на сьогодні ще залишається у певних сегментах ЗМІ свобода слова, насамперед  в Інтернеті.   В ефірах низки каналів також зберігаються політичні ток-шоу (попри певну тенденційність добору спікерів, все-таки опозиції дають змогу брати участь у цих ток-шоу). Залишаються відносно вільні від влади і друковані ЗМІ.

·    Від «повністю невільних» країн Україну відрізняє можливість свободи мирних зібрань, право обирати і бути обраним, свобода думки, совісті, можливість діяльності для громадських організацій, право на інформацію та доступ до неї (Ухвалення Закону про доступ ЗМІ до інформації,) свобода підприємницької діяльності, можливість опозиційної діяльності, право вільно пересуватися, обмеженість масштабу репресій сотнями, а не тисячами осіб, певне зважання влади на громадську думку.

·    Головний дефіцит української демократії – ігнорування законів та непрацююча Конституція.  «Законослухняність» – це ані про політичну верхівку, ані про політичні низи. Низьку якість політики у державі експерти пояснюють низькою якістю так званих еліт – дефіцит фаховості, порядності та культури. Вразливим місцем демократії в Україні є відсутність верховенства права і рівності усіх громадян перед законом. Дефіцит демократії спостерігається у порушенні балансу системи влади. Розподіл гілок влади де факто відсутній, відбувається шалена концентрація влади у президента і як наслідок – “ручне” управління країною. Вразливим місцем української демократії є відсутність реальних важелів впливу на владу, а також  тотальна корупція державного механізму на всіх його рівнях.

·    Вразливим місцем сьогоднішньої демократії є слабка, дезорієнтована, роз’єднана опозиція та відсутність лідера – морального авторитета, який би відповідав питанням сучасності.

·    Дефіцитом демократії в Україні є слабкість, соціальна апатія та збайдужіння (суспільство не реагує на порушення прав та обмеження свобод) громадянського суспільства. Слабкість громадянського суспільства полягає у відсутності традицій демократичної культури, залишку патерналізму, «радянського менталітету» у значної частини суспільства.

·    Дефіцитом демократії є «здорові», самодостатні медіа та ЗМІ. До слабких місць української демократії експерти віднесли й  недосконалу виборчу систему.

·    Головними чинниками, які заважають  просуванню Україні у напрямі до демократії, абсолютна більшість експертів вважає нерозвиненість, байдужість і пасивність громадянського суспільства, його розпорошеність, нездатність до об’єднаних дій. Другим за значимістю чинником експерти вважають  неефективність судової системи, залежність судів від влади, далі –  тотальна корупція у суспільстві, недемократичність влади, олігархічний характер економічної та політичної системи, вплив олігархів на ухвалення  політичних рішень.

·    На 10 бальній шкалі, яка пролягає від повністю диктаторського до повністю демократичного режиму, експерти розмістили Україну на позначці 4, 75 бала.

·    Більшість експертів згодні з тим,  що головним рушієм, який може вивести Україну на демократичний шлях розвитку, має стати громадянське суспільство. Важливими чинниками  демократизації суспільства мають стати також  незалежні медіа, трансформована партійна система.  

Анкета

1.      Згідно зі щорічним рейтингом Freedom House щодо демократичних прав та громадянських свобод Україну виключили із категорії «вільних країн», до якої вона належала 5 років, і класифікували як "частково вільну країну". Чи згодні Ви особисто з таким вердиктом?

1.      Так, згоден (на), Україну-2010 можна класифікувати лише як частково вільну країну ………………………………………………………………………………...57 відповідей

2.      Ні, не згоден (на), Україна й у 2010 році залишалася вільною країною……2 відповіді

3.      Ні, не згоден (на), Україну у 2010 правильніше класифікувати як повністю невільну країну…………………………………………………………………………….3 відповіді

4.      Важко сказати…………………………………………………………………..1 відповідь

2.      Якщо Ви згодні з тим, що громадянських й політичних прав і свобод в Україні у 2010 році  порівняно з попереднім роком стало менше, то зазначте яких саме?

Порівняно із 2010 роком стало менше свободи слова, про що зазначило 52 експерти. Встановлюється «керована та дозована» свобода слова. Відбувається згортання політичних шоу на телебаченні, політичної тематики у друкованих ЗМІ, встановлюється контроль над журналістами, появилася цензура та самоцензура власників ЗМІ.

44 експерти відзначили погіршення ситуації із правом на мирні зібрання, походи, мітинги, демонстрації. Порушення свободи мирних зібрань стали масовими і систематичними, їхня кількість за 2010 рік значно перевищує кількість таких порушень за весь період 2005–2009 рр. Зокрема, експерти відмітили порушення справ проти учасників податкового майдану.

Погіршилася ситуація із незалежністю суддів (19 експертів). В результаті прийнятого закону про судоустрій відбулася монополізація судової системи виконавчою владою. Втрачається принцип рівності перед законом, судами, право на захист від судового переслідування.

Звузилися економічні свободи, свободи підприємництва. Помітно відчувається тиск податкових перевірок інстанцій. (17 експертів). «Звузилося право на достойне життя через суттєве зростання цін на все, право на власність через явне чи приховане рейдерство, право на підприємницьку діяльність для малого бізнесу через  податкові новації. Далі планується проектами відповідних законів урізати права на соціальний захист. Під загрозою право на житло, працю, рівний доступ до освіти».

Помітно зменшилися прозорість місцевих виборів (14 експертів). Звузилася свобода вибору, а головне – право бути обраним. Повертаються фальсифікації.

Внаслідок політизації діяльності СБУ, органів МВС, прокуратури звузилося право захищеності від сваволі влади, свавільних арештів, право на оскарження незаконних дій службових осіб, відшкодування завданої цими діями збитків (14 експертів). Надмірне і політизоване втручання правоохоронних органів і СБУ у сферу політичної  і громадської активності, активізація різних «перевіряючих» структур, зокрема впливає на власників і менеджмент ЗМІ. Стають частими переслідування громадських активістів. «Перехід повністю судової системи, прокуратури, податкової під контроль влади, цілковите нехтування Конституцією та законами перетворило громадянські та політичні права на примарні в «межах дозволеного владою».

Звузилася свобода опозиційної діяльності – починаючи з порушень парламентських процедур і завершуючи обмеженнями прав проведення акцій (10 експертів). Ігноруються права опозиції, питання не обговорюються в комітетах, як це передбачають процедури, відбувається переслідування політичної опозиції і обмеження її прав на пересування. З’явилися перші політичні в’язні. Обмеження громадянських і політичних прав і свобод призвело до появи  першого за останні 8 років «політичного біженця», якому надано притулок у Чехії.

Відчувається натиск на право віросповідання і світогляду (10 експертів). Фактично відбувається державне привілеювання московського православ’я, переслідування УПЦ-КП, експансія московського патріархату.

Зменшився вільний доступу до інформації, право на отримання повної та об’єктивної інформації (6 експертів) багато рішень приймаються стиха, без залучення експертних кіл та громадськості.

Звузилися політичні свободи –  створення політичних партій, асоціацій, право брати участь в управлінні державними справами та участі в політичному житті, вільне здійснення громадської діяльності (6 експертів).

3 експерти зазначили, що громадських й політичних прав і свобод не зменшилося, змінилися лише суб’єкти, які ними користувалися. «Раніше було більше демагогії».

Один експерт також зазначив, що попередні визнання України вільною державою були значною мірою авансом: ні стан правосуддя, ні стан корупції, ні демократичність місцевої влади цим показникам фактично не відповідали.

3.      Якщо Україна є «частково вільною», то які права і свободи все ще залишаються в Україні і відрізняють її від «повністю невільних» країні? 

Експерти зазначили, що хоча ситуація зі свободами погіршилася, однак це не означає їх повне зникнення. Якщо після 2005 року Україна поступово рухалася у демократичному руслі, то за нового уряду почалося згортання демократичних свобод. Наразі діють всі основні права людини і громадянина. Але якість їх дотримання не відповідає зобов’язанням, взятим на себе державою.

Україна є «частково вільною» країною, так як на сьогодні залишається свобода слова (35 експертів). Адже попри негативні тенденції, які спостерігаються у медіа-просторі (тиск на окремі телеканали, спроба визначати інформаційний порядок дня з боку Адміністрації президента тощо), все-таки в Україні залишається вільний простір, насамперед – це інтернет. В ефірах низки каналів також зберігаються політичні ток-шоу (попри певну тенденційність у підборі спікерів, все-таки опозиції дають можливість брати участь у цих ток-шоу). Залишаються відносно вільні від влади і друковані ЗМІ.

Від «повністю невільних» країн Україну відрізняє свобода мирних зібрань (17 експертів), право обирати і бути обраним (11 експертів), свобода думки, совісті (7 експертів), можливість діяльності для громадських організацій (6 експертів), право на інформацію та доступ до неї (Ухвалення Закону про доступ ЗМІ до інформації, 8 експертів), свобода підприємницької діяльності (6 експертів), можливість опозиційної діяльності (5 експертів), право вільно пересуватися (5 експертів), обмеженість масштабу репресій сотнями, а не тисячами осіб, певне зважання влади на громадську думку.

«Україна залишається частково вільною країною, оскільки тут не встановився авторитарний режим: залишаються можливості для критики дій держави та громадянського спротиву таким діям, що підтверджують Майдан-2, інші протестні акції.

Загальний рівень свободи вираження поглядів залишається таким, що втаємничити незаконні дії органів влади практично неможливо, внаслідок цього представники влади постійно змушені виправдовуватися. Авторитет вищих посадових осіб держави є низьким, і це також не дає можливості встановити жорсткий авторитарний режим».

.

«Ще не до всіх, хто займається опозиційною політичною діяльністю чи має «неправильні» погляди, дійшли руки репресивних органів. Пропускна спроможність репресивного апарату ще недостатня для того, щоб визнати «повністю невільною країною».

4.      Нижче Ви бачите шалу від „1” до „10”, де „1” означає повністю диктаторський режим, а „10” – повністю демократичний. Де б на цій шкалі Ви розмістили сучасну Україну?

На 10 бальній шкалі, яка пролягає від повністю диктаторського до повністю демократичного режиму, експерти розмістили Україну на позначці 4, 75 бала.

5.      Визначте, будь ласка, найбільш вразливі місця української демократії, основні її «дефіцити».

Головний дефіцит української демократії – ігнорування законів та непрацююча Конституція.  «Законослухняність» – це ані про політичну верхівку, ані про політичні низи (47 експертів).

Вразливим місцем демократії в Україні є відсутність верховенства права і рівності усіх громадян перед законом. Українська судова система є залежною від виконавчої влади та від політичних інтересів, а тому надто корумпована. В Україні відчувається дефіцит незалежного та справедливого правосуддя (27 експертів).

Дефіцит демократії спостерігається у порушенні балансу системи влади (29 експертів). Розподіл гілок влади де факто відсутній, відбувається шалена концентрація влади у президента і як наслідок – “ручне” управління країною. Спостерігається формування владної вертикалі у бік авторитарного режиму, підкорення одній політичній силі усіх основних владних державних, політичних та економічних ресурсів країни. Порушено процедуру формування і прийняття рішень. Вимальовується слабкий парламентаризм. Верховна Рада перетворилася на структуру, яка затверджує спущені з гори вказівки президента з порушенням Конституції України. Вразливим місцем демократії є надмірна та політизована роль правоохоронних органів та силових структур (Генпрокуратура, СБУ, МВС).

Чутливим місцем демократії є відсутність реальних важелів впливу на владу (13). Опозиція, експерти та «прості громадяни» відчужені від процесу розробки та ухвалення рішень на всіх щаблях влади. Принципові зовнішньополітичні рішення приймаються вузьким колом осіб. Відчувається дефіцит справедливої і раціональної процедури відносин органів влади з громадянами, зворотного зв’язку.  

Низьку якість політики у державі експерти пояснюють низькою якістю так званих еліт (12 експертів). На першому місці – дуже мала кількість професійних людей в політиці, яких тим більше не допускають до процесів ухвалення рішень. Друге – аморальність українських політиків, на третьому – дефіцит політичної культури, яка залишається вкрай низькою. Цих трьох обставин – дефіциту фаховості, порядності і культури – достатньо, щоб значна маса українців ставилася до демократії з презирством.

Вразливим місцем української демократії є тотальна корупція державного механізму на всіх його рівнях (15 експертів). Відбувається олігархізація інститутів влади, залежність політичних сил від фінансової підтримки  великого капіталу, злука капіталу з політиками. Влада балансує між так званою «боротьбою» з корупцією та її запереченням. Відсутні цілісні механізми боротьби з корупцією та надзвичайно низький суспільний запит на відсутність корупції.    

Слабким місцем сьогоднішньої демократії є слабка, дезорієнтована, роз’єднана опозиція та відсутність лідера – морального авторитета, який би відповідав питанням сучасності (21 експертів). Спостерігається недовіра громадян до будь-яких політичних лідерів та втома від «старої» опозиції (12 експертів). Проблемою є бізнес-проекти замість партій, залежність партій від олігархів (5 експертів).

Дефіцитом демократії в Україні є слабкість, соціальна апатія та збайдужіння (суспільство не реагує на порушення прав та обмеження свобод) громадянського суспільства. Цим пояснюється низький рівень суспільного запиту на демократію, свободу, ефективну державу, відсутність ініціатив і широкого обговорення проблем (30 експертів).

Слабкість громадянського суспільства полягає у відсутності традицій демократичної культури, залишку патерналізму, «радянського менталітету» у значної частини суспільства, розкол суспільств за етнічно-регіональним принципом, відсутністю стратегічного бачення конкретних шляхів щодо об’єднання суспільства (навколо європейських цінностей чи інших??) (7 експертів).

Відсутня система громадської просвіти та освіти, як наслідок – низький рівень політичної культури, свідомості громадян, що дозволяє відкрито маніпулювати і зловживати владою корумпованим політикам. Відсутній зв’язок між суспільством і владою.

Дефіцитом є «здорові», самодостатні медіа та ЗМІ. Відсутність прозорої власності в медіа просторі, їх олігархізація зумовлює контрольовані ЗМІ, залежність журналістів від власників, наближених до влади. Встановлюється цензура та самоцензура. (13 експертів). Відсутні потужні і масові журналістські профспілки.

8 експертів до слабких місць української демократії віднесли недосконалу виборчу систему. Проблема виборчої моделі полягає у законсервованості еліт, поганому усвідомленні виборцями своєї відповідальності. Реальністю є вибори без вибору, фальсифікації, дискредитація представницької влади.

6.      Що, на Вашу думку, найбільше заважає просуванню України у напрямі до демократії? (назвіть п’ять головних чинників)

Головним чинником, що заважає просуванню Україні у напрямі до демократії, абсолютна більшість експертів (41 експерт) вважає нерозвиненість, байдужість і пасивність громадянського суспільства, його розпорошеність, нездатність до об’єднаних дій. Експерти зазначають відсутність у суспільстві належної політичної культури, правової свідомості, відчуття громадянина, а не підданого, брак суспільних інновацій. Суспільство на сьогодні має слабку самоорганізацію, зокрема й на рівні територіальних громад, та не здатне відстоювати свої права (не лише на мітингах, але й у судах та інших інстанціях). Суспільство готове страждати, «вірити в доброго царя» і недостатньо готове боротися. «Рабська психологія «совєтської людини» перемагає». «Український принцип „моя хата  скраю” нікуди не зник».

Другим за значущістю чинником, що гальмує розвиток демократії, є неефективність судової системи, залежність судів від влади (22 експерти).  «Право в країні використовується тільки проти ворогів», а «якщо судові  рішення й були ухвалені, то вони або зовсім не виконуються,  або виконуються неналежно». «Неправова держава руйнує необхідний для ефективної демократії соціальний капітал».

Протидіє демократичному розвитку й тотальна корупція у суспільстві – зверху донизу, «кумівство», крайня корумпованість влади і правоохоронної системи, відкриті можливості для її політичного використання  (19 експертів).

Нинішній стан медіа – низьке  забезпечення свободи слова, мале число незалежних медіа, контроль  над ЗМІ, відсутність критичної маси журналістів, які б сказали твердо «Ні – цензурі!», концентрація ЗМІ в руках „олігархів”, відсутність громадського мовлення  (13 експертів) – усе це теж гальмує розвиток демократії в Україні.

Недемократичність влади, нерозуміння ключовими особами в країні (президент, прем’єр тощо) суті поняття «демократія» також стоять на заваді демократичним перетворенням. Наявна влада не зацікавлена в демократичних змінах.   «Демократія – зайва, непотрібна, небажана річ для тих, хто обіймає вищі  державні й законодавчі позиції в Україні. Вони швидко зрозуміли, що зручніше управляти без відповідальності – наріжного критерію демократії». «Демократами» звуть себе люди, які мають метою знищення демократії». Водночас у самих громадян слабкий запит на демократію –  12 експертів.

Негативну роль для української демократії відіграє й зовнішній чинник – використання у внутрішній політиці російської моделі «керованої» або «суверенної» демократії (12 експертів). «Сильний вплив Росії – її антидемократичних дискурсів, практик та інституцій, і водночас досить слабкі, обмежені контакти населення з демократичним Заходом».

Істотний антидемократичний чинник – олігархічний характер економічної та політичної системи, вплив олігархів на ухвалення  політичних рішень (12 експертів). «Олігархічна економіка утруднює формування середнього класу (основи громадянського суспільства та, відповідно, демократичного самоврядування)»  

На заваді поступу до демократичних змін стоять й монополізація влади президентом, однією політичною силою, авторитарна політична культура, повернення до президентської форми правління. «Президентська модель влади сприяє розвитку авторитарних тенденцій у бідній країні зі слабкими державними інститутами» (11 експерти).

Антидемократичними вважають експерти  відсутність  професіоналізму, прозорості в діях влади. Залишається нереформованим  державний апарат, неефективна «адміністративна реформа». Слабкість, безвідповідальність, неефективність, а іноді і архаїчність більшості державних (зокрема і демократичних) інституцій (10 експертів).

Заважають  просуванню України у напрямі до демократії також:

 Дезорієнтованість і розпорошеність, слабкість  опозиції, неспроможність  виробити конкретну, зрозумілу для людей програму дій. Наявна опозиція  – морально скомпрометована, псевдодемократична. Слабка політична конкуренція (9 експертів).

Соціальна нерівність, низький рівень життя, зубожіння більшості громадян. Високий рівень економічної залежності громадян від держави та відсутність  або складність можливостей для реалізації економічної самодіяльності людини  «Широкі масштаби бідності в українському суспільстві  породжують авторитарні і патерналістські тенденції у громадській думці та соціальній поведінці». «Велика кількість бідних людей, що думають, в першу чергу про такі нагальні потреби, як їжа та безпека, а не про демократію» (9 експертів).

Низька якість політичної еліти (жадібність, непрофесіоналізм, неосвіченість), її безвідповідальність, недостатня частота  зміни еліт при владі. Експерти, з одного боку, відзначають «мовчання еліт, брак стратегій», з іншого – наголошують на тому, що «еліти постійно намагаються використати наявні в країні суперечки для досягнення вузько політичних завдань». Один із експертів називає вади нинішньої політичної еліти (як влади, так і опозиції): «корумпованість, безвідповідальність, популізм, схильність до різних проявів авторитарності, професійна слабкість». Проблеми полягають у «деформации политической элиты за последние 20 лет. Она настолько измельчала, что просто не в состоянии решать проблемы страны. Она их даже не всегда видит. Кроме того, она не имеет представления о ценностях, на которых построена общеевропейская цивилизация» (9 експертів).

Небажання й нездатність проводити  ефективні економічні реформи, відсутність гарантії недоторканості власності і велика присутність державного регулювання в економіці. Відсутність справжніх ринкових відносин, ефективного власника. Брак активних еліт підприємницького (малого і середнього) середовища,  рівних умов ведення бізнесу. Високий рівень економічної несвободи.  Надмірна частка державного сектора в економіці та соціальних послугах (7 експертів).

Відсутність лідерів, як регіональних так і опозиційних. «Лідерства немає, за  великим рахунком,  навіть в східному напрямку». Брак загальнонаціональних авторитетів. Натомість присутній «персоналістський принцип формування політичних сил», формування партій під певну особу (6 експертів).

Невизначена, слабка й загалом програшна зовнішня політика, яка призводить до втрати позицій України на міжнародному та регіональному рівнях та втрати довіри з боку таких потужних світових лідерів, як ЄС і США. На заваді просуванню до демократії стоїть ізольованість України від Європи (жорсткий візовий режим). Водночас експерти  відзначають і відсутність чіткої консолідованої реакції Заходу на події, які відбуваються в Україні, констатують його «примирення» із наявним станом речей в Україні (6 експертів).

Відсутність Великої Ідеї, незавершеність процесу формування нації, занепад українського відродження, брак патріотизму, трансформація системи суспільних цінностей, проблеми цивілізаційного розвитку (6 експертів).

Системне і систематичне порушення власного законодавства, зокрема відміна конституційної реформи 2004 р. Відсутність виборчого законодавства. «Недемократичний процес прийняття державних рішень (відсутність обов’язкової процедури публічних консультацій при плануванні змін і правил)» ( 6 експертів).

Недовіра до політичних інститутів, до влади, відсутність підзвітності влади громадянам,  системи зовнішнього контролю за дією влади  (4 експерти).

Ціннісний розкол суспільства між «європейцями» та «гомосовєтікус». «Реґіональні, мовно-культурні поділи, які деформують політичну аґенду – головним мобілізаційним чинником залишається оборона ідентичності (української чи креольскої), а не демократичних (і навіть не економічних! – пор. поведінку комуністичного електорату) засад» (4 експерти).

Відсутність сучасної багатопартійної системи – партії  створюються навколо лідерів та певних фінансово-економічних груп. Відсутність ідеологічних партій і громадських рухів (4 експерти).

Відсутність децентралізації та ефективного місцевого самоврядування, стримування умов для розвитку самоврядування та громадської ініціативи (3 експерти).

Тотальне падіння рівня освіти в країні за всіма напрямками, інтелектуальна деградація соціуму (3 експерти).

Окрім того, експерти назвали такі чинники, що перешкоджають розвитку демократії:

– Режим Януковича, непрофесійність президента, який намагається керувати державою як підприємством.

–           Радикалізація політичного простору, недотримання демократичної культури в політичних партіях.

–            Незацікавленість державної влади, контрольованої олігархічними кланами, у сильному громадянському суспільстві та відсутність його належної підтримки.

–            Слабкість середньої верстви.

–           Занадто велика кількість політичних партій.

7.      Що конкретно у першу чергу слід зробити для просування України на шляху до демократії? І хто саме повинен це зробити?

Основну рушійну силу, яка повинна забезпечити поступ України до шляху демократії, абсолютна більшість експертів вбачає у громадянському суспільстві (35 експертів). Саме сила й спроможність громадянського суспільства, його здатність до самоорганізації та об’єднання й визначатиме, на думку експертів, долю демократії в Україні.

Експерти  запропонували такі  дії громадянського суспільства:

– Об’єднання для спільних реакцій на дії влади і до спільних дій.

– Залучення до діяльності громадянського суспільства «лідерів думок»,  інтелектуальної еліти державницько-європейської орієнтації та активізація її впливу на розвиток суспільства, насамперед щодо опрацювання стратегії суспільного розвитку та сприяння самоорганізації громадян.

– Самоорганізація громадян у територіальних громадах та створення горизонтальних мереж.

– Максимальне використання тих можливостей, які  існують – у першу чергу ухваленого Закону про доступ до інформації,  здійснення контролю за владою через  новоутворені громадські ради; громадські експертизи аналітичними центрами проектів реформ, що пропонує уряд та ін.

– Встановлення  жорсткого громадського контролю за діями, з паралельною розробкою та впровадженням пропозицій із удосконалення механізмів управління державою. 

– Громадський моніторинг стану демократії в Україні, максимальне поширення інформації щодо порушення демократичних прав і свобод, спільна реакція на порушення Конституції; апеляція до міжнародних інстанцій.

–        Організація у разі потреби спільних протестних акцій – мітингів, демонстрацій.

–        Налагодження комунікацій з органами влади, співпраця з «просунутими» представниками політичних еліт та бізнесу.

–        Співпраця з міжнародними громадськими організаціями, долучення міжнародної громадськості до процесів, що відбуваються в Україні.

–        Співпраця із ЗМІ, вплив на свідомість громадян, сприяння підвищенню громадянської відповідальності населення.

–        Виховання свідомого громадянина і свідомого виборця.

–        Підготовка молодих  лідерів. 

          Формування демократичної свідомості суспільства  було другою за кількістю пропозицій експертів. Громадянська просвіта населення, формування свідомого громадянина і свідомого виборця  є неодмінною передумовою і рушієм  демократичних перетворень. Окрім просвітницької діяльності громадських організацій, потрібна послідовна державна політика у галузі освіти – розробка і впровадження шкільних курсів «Громадянське суспільство і демократія».

Одним із основних осередків розбудови демократії є  незалежні ЗМІ. Експерти зазначали важливість консолідації  журналістів у боротьбі проти усяких проявів цензури та політичного тиску,  зростання професійності, моральності та суспільної відповідальності ЗМІ.  Громадські організації повинні виявляти більше солідарності з журналістами, надавати їм підтримку у різних формах – від підписання колективних петицій до участі у публічних заходах протесту.

Демократія неможлива без сильної опозиції.   Опозиційні політичні лідери не повинні «вести себе як профспілка отруйних змій».  Завдання опозиції – не лише критика та  здійснення контролю за діями влади,  а й розробка й поширення альтернативних планів вирішення нагальних суспільних проблем.  Експерти зазначали, що в опозиційних сил (як і у владі) відчувається явний дефіцит нових, молодих лідерів.    

Значну увагу приділили експерти питанню трансформації партійної системи в Україні, оновленню політичних еліт. Висловлювалися різні пропозиції – ухвалення такої виборчої системи, яка забезпечить ротацію політичних еліт; державне фінансування політичних партій, що зможе зменшити залежність партій від бізнес-середовища. Була також висловлена думка, що «успішність  проекту «демократична Україна» залежить від того, чи буде громадянське суспільство  здатне на створення власної  політичної партії».  

Як важливу складову боротьби за демократію низка експертів виділили боротьбу з корупцією, яка має стати спільною справою громадян, громадянського суспільства і влади. У першу чергу йдеться про введення у дію антикорупційного законодавства і жорсткий контроль за його виконанням. У боротьбі з корупцією перший крок повинен зробити Президент, оскільки саме він зараз повністю контролює Верховну Раду, яка повинна ухвалити потрібне антикорупційне законодавство.  Водночас  успішність боротьби з корупцією залежить насамперед від того, наскільки громадські організації, медіа  контролюватимуть дії посадових осіб. Цю місію передовсім повинні узяти на себе громадські ради, що нині створюються при усіх органах влади – центральної та місцевої. 

Просування до демократичного суспільства неможливе без радикальної трансформації судової гілки влади, яка має слугувати закону, а не політикам чи грошам. На жаль, експерти, зазначаючи важливість цієї складової демократії, майже не висловили конкретних пропозицій, за винятком створення суду присяжних, що може суттєво підвищити інтерес населення до судової гілки влади.

Деякі експерти  зазначили, що успішний розвиток демократії передбачає необхідне економічне підґрунтя – подолання бідності, зменшення соціального розшарування, формування середнього класу, який зазвичай і є соціальною базою демократії. 

 Пропозиції деяких експертів стосувалися необхідних дій влади – «хоча б з огляду на «інстинкт самозбереження» – поміняти низку найбільш одіозних фігур (політичних «яструбів») у сучасному уряді на більш адекватних, професійно спроможних і політично зважених».

Звернення до міжнародної спільноти експерти вважають істотним важелем у обстоюванні демократії в Україні. Деякі експерти пропонували апелювати до підписаних Україною зобов’язань по «Порядку денному Асоціації з ЄС, «Хартії про стратегічне партнерство з США», «Річної національної програми співробітництва з НАТО» тощо. Громадським організаціям слід проводити моніторинг виконання Україною своїх міжнародних угод, які включають у себе й зобов’язання щодо дотримання демократичних прав та свобод.    

Деякі експерти висловили песимізм стосовно можливостей щось змінити в українських реаліях. «Народ не бачить, за ким йому дійсно йти, тому й не вірить вже нікому».

Список експертів

1.      Безпятчук Жанна

2.      Бекешкіна Ірина

3.      Беліцер Наталія

4.      Березовець Тарас

5.      Боренько Ярина

6.      Ващук Оксана

7.      Вишняк Олександр

8.      Вінніков Олександр

9.      Гарань Олексій

10.    Глібовицький Євген

11.    Гончар Михайло

12.    Гонюкова Лілія

13.    Горбань Юрій

14.    Гуменюк Вікторія

15.    Довгич Віталій

16.    Дорош Світлана

17.    Дуцик Діана

18.    Заліщук Світлана

19.    Зам’ятін Віктор

20.    Захаров Євген

21.    Золотарьов Володимир

22.    Зілгалов Василь

23.    Кисельов Сергій

24.    Коліушко Ігор

25.    Конончук Світлана

26.    Копатько Євген

27.    Коркодим Володимир

28.    Куликов Андрій

29.    Кипень Володимир

30.    Кіпіані Вахтанг

31.    Луканов Юрій

32.    Ляпін Дмитро

33.    Макєєв Сергій

34.    Марциновський Анатолій

35.    Міщенко Михайло

36.    Озимок Ірина

37.    Павленко Максим

38.    Палій Олександр

39.    Піддубчак Ольга

40.    Плахтій  Тарас

41.    Полуйко Василь

42.    Понамарчук Дмитро

43.    Потєхін  Олександр

44.    Правденко Сергій

45.    Радченко Євген

46.    Резнік Олександр

47.    Рибаченко Віктор

48.    Рибачук Олег

49.    Рябчук Микола

50.    Солоненко Ірина

51.    Стоякін Василь

52.    Сюмар Вікторія

53.    Тичина Андрій

54.    Тищенко Юлія

55.    Тодоров Ігор

56.    Фесенко Володимир

57.    Харченко Ігор

58.    Хмара Олексій

59.    Чумак Віктор

60.    Штукарін Сергій

61.    Щербаченко Володимир

62.    Ясиневич Ярина

63.    Укртелерадіоінститут