MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Жодної толерантності до путінського режиму! Звернення вчених світуНацгвардійця РФ судитимуть за сексуальне насильство щодо викраденого чоловіка ‘Суди’ над полоненими: у ‘ДНР’ до тривалого ув’язнення засудили десятьох ‘азовців’Вже отримали дані щодо 170 постраждалих від воєнних злочинів Звільнення від відбування покарання за станом здоров’яУкраїна має відомості про 550 000 воєнних злочинцівВ эвакуацию я поехал в одних штанах, сапогах, курточке и с документамиДосягнення цілей — це правильні питанняПолітика надання грошової або гуманітарної допомоги жертвам воєнних злочинів Росія має надати докази того, що український журналіст живий, — ‘Репортери без кордонів’ шукають Дмитра Хилюка‘Я ні про що не жалкую і ні в чому не каюсь’ — в РФ правозахисника засудили до двох з половиною років колоніїКомпенсації за пошкоджені ворогом автівки — до ВР подали законопроєкт11 депортованих до РФ дітей мають повернутися до України (оновлено)‘Сосед еще был жив и звонил внучке, чтобы она достала его из-под завалов’, — житель Бородянки Екологічна катастрофа у Харкові, вбивство полонених, ціна відбудови — підсумки тижня Генерал-полковнику РФ уперше повідомили про підозру в скоєнні екоциду У Коломиї суд звільнив довічника через важке захворюванняДо України евакуювали жінку, якій окупанти не платили пенсію через її український паспорт Гаряча лінія щодо зниклих безвісти‘Я бегу от войны, а она меня догоняет’, — жительница Краматорска

Принципи національної безпеки та доступ до інформації

03.03.2011   

 

ПОПЕРЕДНІЙ ПРОЕКТ

Березень 2011

 

Шановна Елісон та усі зацікавлені особи,

Організація  «Правова Ініціатива» співпрацює з низкою організацій та приватних осіб, включаючи «Article 19», Центр права та демократії, Центр з вивчення питань національної безпеки, Міжнародний Суд, Інститут з вивчення проблем безпеки, Архів національної безпеки, та чотирьох доповідачів зі свободи вираження поглядів/ЗМІ, у розробці принципів національної безпеки та доступу до інформації..

25-26  жовтня 2010 року ми, разом з Інститутом з вивчення проблем безпеки, FXI й OSF у Південній Африці , організували в Кейптауні попереднє обговорення цих принципів, а також Білля із захисту інформації. В обговоренні взяли участь представники організацій  «Article 19», ODAC, а також колишні та працюючі співробітники органів державної безпеки Південної Африки.

Ми прагнемо, аби ці принципи стали настановою  тим, хто займається розробкою або переглядом відповідних законів, а також для широкого кола зацікавлених осіб, від законодавців, урядовців та спеціалістів в галузі безпеки, до експертів в галузі свободи інформації.

Ці принципи будуть перегукуватися з Йоханнесбурзькими принципами, складання яких я координувала, виконуючи обов'язки директора першої правової програми «Article 19» в 1990-95 роках, але будуть набагато більш докладними. Йоханнесбурзькі принципи, завершені і опубліковані  1995 року, містять всього вісім принципів, що стосуються права на доступ до інформації, що не дивно, враховуючи дуже ранню стадію усвідомлення цього права на той момент.

Принципи, над якими ми зараз працюємо, будуть набагато докладніше торкатися цього права, передбачатимуть міцну презумпцію на користь розкриття інформації, звуження кола обмежень, громадський інтерес і контроль збитку, право на незалежний розгляд і захист для тих, хто розкриває або публікує секретну інформацію. До нових принципів будуть включені розділи, що стосуються інформації, пов'язаної з національною безпекою, яка повинна розкриватися з ініціативи влади, процедурних гарантій проти зловживань, що стосуються засекречування та розсекречення, та вимог  ефективного адміністративного, судового та парламентського контролю.

Нижче наведено перший попередній проект Принципів.

Ми будемо раді отримати ваші коментарі та будь-які посилання на прецедентне право, відомості про практику в різних країнах та коментарі експертів, які будуть корисні при обгрунтуванні цих принципів. Ми маємо намір згадати в додатку до принципів всіх людей і організації, які внесуть вклад у розробку принципів. Включення в додаток не означатиме схвалення принципів. Якщо ви спрямуєте нам свої зауваження, ми надішлемо вам передостанній проект принципів, ймовірно, у червні, щоб запитати, чи можна вказати в додатку ваше ім'я та / або назву організації.

Ми також будемо вдячні, якщо ви повідомите нам, чи вводить  наразі ваш уряд законодавство чи правила, які б обмежували право на інформацію з міркувань національної безпеки. Ми хотіли б зібрати якомога більше інформації з цього приводу, щоб розуміти при складанні принципів, які кроки необхідні і законні для захисту національної інформаційної безпеки.

Ми просимо також надіслати нам будь-які ваші матеріали, нехай навіть короткі, які можуть представляти інтерес, у вигляді посилань або в форматі PDF.

Ми ще не склали преамбулу, де ми визнаємо роль Йоганнесбурзьких принципів, практики Мартіна Шейніна з нагляду за службами розвідки та органами безпеки, інших відповідних принципів, стандартів тощо.

Ми сподіваємося завершити принципи, які, ймовірно, будуть мати назву Будапештські принципи, до літа.

Ми дуже чекаємо на вашу реакцію, і, звичайно, будемо раді відповісти на будь-які питання. Будь ласка, проявіть доброзичливість - ці принципи дійсно знаходяться на початкоій  стадії розробки.

Найкращі побажання і подяка від команди з питань свободи інформації організації «Правова Ініціатива» - Сенді, Емі, Даріан, Ніно та Елен

 

Ці принципи були підготовлені організацією «Правова Ініціатива Відкритого Суспільства», у співпраці з низкою інших організацій та експертів, з тим, щоб забезпечити відправну точку для обговорення з іншими експертами. Принципи будуть приведені до остаточного вигляду до кінця червня. Будь ласка, надсилайте будь-які коментарі за адресою: [email protected].

 

Примітка 1: принципи нагляду та захисту інформаторів будуть розроблені після консультацій з членами органів нагляду Женевського центру демократичного контролю над збройними силами, і, відповідно, в цьому проекті викладені лише поверхово.

 

Примітка 2: Ці принципи доповнюють, але не дублюють «Найкращу практику нагляду над розвідкою», сформульовану  2010 року Мартіном Шейніним, Спеціальним доповідачем ООН з прав людини та боротьби з тероризмом[1]. Принципи 27-30 більш глибоко зачіпають питання, ніж практики 7, 8 і 10 «Найкращої практики» Шейніна щодо безперешкодного доступу органів нагляду до інформації та посадовим особам, необхідного для здійснення їх повноважень. Принцип 38 розвиває практику 18, передбачаючи захист інформаторів органів національної безпеки. Ці принципи не стосуються збору розвідданих (див. практики 21-22), управління персональними даними (практики 23-26) або обміну розвідданими (практики 31-35).

 

І. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ

 

Принцип 1: Право на доступ до інформації

 

Кожна людина має право запитувати, одержувати і поширювати будь-якого роду інформацію, що зберігається в будь-якій формі, без необхідності доводити свою конкретну зацікавленість в інформації. Зокрема, кожна людина має право запитувати, одержувати і поширювати інформацію, створену державними органами, або яка знаходиться в їхньому розпорядженні, у тому числі інформацію, що стосується національної безпеки.

 

Принцип 2: Захист національної безпеки

 

Здійснення права на доступ до інформації може обмежуватися лише з конкретних підстав, установлених в міжнародному праві, в тому числі з метою захисту національної безпеки.

 

Принцип 3: Загальний стандарт щодо обмеження свободи інформації з міркувань національної безпеки

 

Жодного обмеження права на інформацію з міркувань національної безпеки не може бути введено, якщо уряд не може довести, що це обмеження (i) має на меті захист законних інтересів національної безпеки, (ii) передбачено законом, і (iii) є необхідним і пропорційним для захисту цих інтересів.

Щоб обмеження вважалося необхідним і пропорційним, (i) уряд повинен сформулювати, якої конкретно шкоди буде, ймовірно, завдано в разі розкриття інформації, та (ii) ця шкода має переважити важливість інформації для громадського обговорення.

 

Принцип 4: Обов'язки уряду

 

Тягар доведення обґрунтованості будь-яких обмежень лежить на уряді. Будь-які сумніви повинні вирішуватися на користь розкриття інформації.
Твердження міністра або іншої посадової особи про те, що розкриття може завдати серйозної і конкретної  шкоди національній безпеці, не може вважатися переконливим доказом шкоди.

 

Принцип 5: Контроль шкоди

 

Контроль збитку вимагає довести, що розкриття інформації, швидше за все, потягне за собою нанесення конкретної шкоди конкретним інтересам національної безпеки. Перед відмовою у розкритті інформації, ймовірність і характер передбачуваної шкоди національній безпеці мусять бути чітко визначені в письмовій формі.

 

Питання: Чи слід вимагати доведення неминучості шкоди?

 

Принцип 6: Громадський інтерес

 

(A) Навіть якщо розголошення інформації, ймовірно, завдасть конкретної шкоди, інформація, тим не менш, повинна бути розкрита, якщо громадський інтерес в оприлюдненні такої інформації переважує ймовірну шкоду в результаті розкриття.

 

(B) Деякі категорії інформації повинні бути розкриті через те, що громадський інтерес до інформації є дуже високим і переважує будь-яку можливу шкоду. (Див. приблизний перелік таких категорій в принципі 16).

 

(C) У розкритті іншої інформації підвищеного суспільного інтересу може бути відмовлено тільки тоді, коли немає альтернативи, включаючи розумні витрати, що дозволить скоротити ризик заподіяння шкоди від розкриття до прийнятного рівня.

 

Принцип 7: Часткове розкриття інформації

 

Може бути відмовлено у розкритті тільки тих частин документів, які підпадають під виключення, що стосуються розкриття інформації. Уряд зобов'язаний виділяти і розкривати ті частини документів, які не підпадають під виключення. Для полегшення цього процесу, документи повинні бути чітко марковані, по пунктах, для позначення рівня секретності, а також причин засекречування.

 

Принцип 8: Загальнодоступна інформація

 

Як тільки інформація стала загальнодоступною, за будь-яких причин, на уряд покладається ще більше зобов'язань щодо виправдання відмови в розкритті. Якщо інформація була розкрита урядовим органом, підстав для подальшого засекречування інформації стає значно менше, і в усіх випадках, крім виняткових, інформація має бути оприлюднена. [Цей принцип вимагає більш детального опрацювання.]

 

Принцип 9: Обов'язок підтвердити або спростувати

 

Після отримання запиту про надання інформації, державний орган повинен підтвердити або спростувати, чи володіє він запитуваною інформацією. Він може відмовитися підтвердити або спростувати це тільки у виняткових випадках, коли розкриття самого існування інформації може завдати конкретної шкоди, і ... [Інші заходи захисту?]

 

Принцип 10: Причини для відмови у письмовому вигляді

 

Якщо орган відхиляє запит про надання інформації, він повинен якомога оперативніше вказати причини відмови у письмовій формі.

 

Принцип 11: Строки відповіді

 

Терміни відповіді на запити повинні бути встановлені законом. Прискорений розгляд потрібний, якщо очевидна термінова суспільна необхідність в інформації.

 

II. ІНФОРМАЦІЯ, В НАДАННІ ЯКОЇ  МОЖЕ БУТИ ЗАКОННО ВІДМОВЛЕНО  З МІРКУВАНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ, А ТАКОЖ ІНФОРМАЦІЯ, ЯКА МАЄ  БУТИ РОЗКРИТА ЗА ІНІЦІАТИВОЮ ВЛАДИ АБО ЗА ЗАПИТОМ

 

Принцип 12: Інформація, у наданні якої може бути законно відмовлено

 

Будь-яке обмеження права на інформацію, яке уряд намагається виправдати міркуваннями національної безпеки, повинне мати  справжню мету і мати доказовий ефект захисту законних інтересів національної безпеки.

Для того, щоб бути засекреченою, інформація повинна відповідати всім цим принципам і бути віднесеною до однієї з наступних категорій:

i. військові плани або операції;

ii. технічні дані, що стосуються зброї, її виробництва або використання;

iii. дипломатична переписка, або інформація, надана іноземними державами з розрахунком на конфіденційність;

iv. оперативна діяльність служб розвідки (у тому числі спеціальні заходи), джерела і методи розвідки, криптологія;

v. програми з охорони ядерних, біологічних і хімічних матеріалів чи об'єктів;

vi. вразливості або можливості систем, споруд, інфраструктур, проектів, планів або засобів захисту, пов'язаних з безпекою країни;

vii. наукові, технологічні та економічні питання, що стосуються безпеки країни;

viii. інформація про винаходи, в яких зацікавлений уряд, а також знання, які можуть завдати шкоди національній безпеці;

ix. заходи для забезпечення безпеки країни та її народу, в тому числі від терористичних актів чи інших насильницьких дій, спрямованих на повалення або підрив країни, її системи управління, або іноземної держави, якщо такі дії можуть підірвати безпеку країни.

 

Питання: Чи вірний цей список? Чи слід додати або видалити будь-які категорії інформації? Чи варто зробити деякі пункти більш вузькими, наприклад, пункт vii?

 

Принцип 13: Заборона засекречування з незаконними цілями

 

Будь-яке обмеження права на інформацію, що виправдовується міркуваннями національної безпеки, є незаконним, якщо його головною метою є захист інтересів правлячого режиму, а не законних інтересів громадськості. Незаконні цілі включають, наприклад, запобігання громадському обуренню, приховування інформації про порушення прав людини, корупцію та інші порушення, а також впровадження певної ідеології.

 

Принцип 14: Інформація, у розкритті якої не може бути законно відмовлено з міркувань національної безпеки

 

Хоча уряд може приховувати інформацію з різних причини –  в тому числі, аби сприяти ефективному здійсненню правосуддя, розкриттю злочинів, або для захисту комерційних або особистих таємниць – уряд не може відмовитись від оприлюднення такої інформації з міркувань національної безпеки, якщо інформація стосується однієї з категорій, перерахованих в принципі 12.

 

Принцип 15: Відсутність виключень для установи в цілому

 

Установи в цілому, у тому числі органи розвідки або державної безпеки, а також керівні органи держави, не можуть бути звільнені від вимоги щодо розкриття інформації. Тільки матеріали, що стосуються  оперативної діяльності,   які не поширювалися за межі оперативного підрозділу і не містять інформації, що стосується незаконних або несанкціонованих дій, можуть бути виключені із процедур пошуку і перегляду, але тільки на підставі ретельно розробленого законодавства,   що детально визначає межі звільнення від цієї вимоги.

 

Питання: Значна кількість, якщо не більшість, країн виключають деякі установи в цілому зі сфери дії законів про доступ до інформації. Наприклад, в Законі Великобританії про свободу інформації зазначено, що «інформація, яка знаходиться в розпорядженні державних органів, не зобов'язана бути розкрита, якщо вона була, прямо або побічно, надана, або стосується будь-якого з органів, зазначених» в іншому місці Закону. У Великобританії така інформація підлягає перевірці на предмет суспільного інтересу, якщо вона міститься в історичних записах, що знаходяться в розпорядженні Національних архівів. Чи слід додати абзац, який говорить що інформація, яка знаходиться в розпорядженні будь-якої установи, звільненого від обов'язку розкривати інформацію, повинна підпадати під дію законів про розкриття, включаючи переваги суспільного інтересу, після закінчення XX років?

 

Принцип 16: Презумпція на користь розкриття певних категорій інформації

 

Певні категорії інформації, що стосується національної безпеки, так важливі для громадськості, що до них мусить бути наданий доступ для здійснення демократичного контролю над фундаментальними рішеннями і діями, які зачіпають міжнародні зобов'язання, права людини, питання війни і миру, здоров'я, безпеки і навколишнього середовища, стосуються серйозних зловживань повноваженнями та / або можуть завдати, якщо взагалі можуть, такої незначної шкоди законним національним інтересам, що на уряд покладається позитивне зобов'язання активно оприлюднити цю інформацію, і в жодному разі не відмовляти в розкритті інформації або накладати санкції за її розголошення.
[Як мінімум: за будь-яких обставин, (а) така інформація повинна бути розкрита комітету законодавчого органу, (б) будь-яка установа, яка отримала запит про таку інформацію, має підтвердити або спростувати, чи володіє вона цією інформацією, і (с) у розкритті інформації може бути відмовлено, тільки якщо буде доведено, що розкриття цієї інформації завдасть конкретної шкоди інтересам національної безпеки.

 

[Питання: Чи слід включати текст, що міститься у квадратних дужках?]

 

Нижче наведений перелік, але не вичерпний, категорій інформації підвищеного громадського інтересу:

 

a. Структура та повноваження уряду

 

Існування будь-яких конкретних військових організацій, органів поліції, органів безпеки і служб розвідки.

Закони і правила, що застосовуються до служб розвідки, збройних сил, поліції та органів безпеки, в тому числі, що стосуються місій, посадових осіб і меж повноважень таких установ.

Загальний бюджет кожної служби розвідки, військової організації, органу поліції і органу безпеки, а також максимум відомостей щодо конкретного використання державних коштів кожною з цих установ, які можуть бути розкриті без шкоди для оперативної безпеки цих установ.

Прізвища посадових осіб, які очолюють військові організації, органи поліції, органи безпеки та служби розвідки.

Механізми внутрішнього нагляду спецслужб і силових структур, у тому числі прізвища та контактна інформація про осіб, які виконують такі наглядові функції.

Якщо розкриття прізвищ тягне [істотний] [конкретний] ризик нанесення фізичної шкоди цим посадовим особам, що не може бути зведений до мінімуму розумними засобами, повинні бути доступні інші засоби звітності таких осіб.

 

b. Нагляд за діяльністю, що тягне істотний ризик порушення прав людини

 

Закони, політика і правила, що стосуються державного нагляду, обшуку або затримання i) громадян, ii) негромадян, що мають законний статус резидента, і iii) інших негромадян, а також будь-які правові обгрунтування, які  використовуються для виправдання таких законів, політики, правил або їх застосування.

Закони, політика, правила і правові положення, що стосуються використання владою жорстких методів допиту.

Розташування всіх державних установ утримання під вартою або установ утримання під вартою, що користуються матеріальною, дипломатичною, логістичною або іншою підтримкою уряду.

Прізвища всіх осіб, затриманих урядом або за підтримки уряду, і висунуті проти них звинувачення, або, якщо звинувачення відсутні, то достатньо конкретно викладені причини, через які вони утримуються або утримувались  під вартою, для того, щоб дозволити [затриманому], [пресі і громадськості] виступити з відповідними доказами, та / або для оцінки законності тримання під вартою після припинення існування умов, що виправдовують утримання під вартою.

Прізвища всіх людей, які вбиті або викрадені агентами держави або особами, які будь-яким чинном підтримуються державою; назви підрозділів та їх командирів, відповідальних за вбивства або зникнення, або  які були присутні при цьому; місцезнаходження останків, або, якщо воно невідоме, причини відсутності такої інформації.

Інша інформація, що стосується злочинів проти людяності та інших серйозних порушень прав людини, здійснених урядом, в розпорядженні якого знаходиться інформація.

Інформація про злочини проти людяності і серйозні порушення прав людини, здійснені іншими урядами.

Рішення уряду про невиконання міжнародних зобов'язань в інтересах національної безпеки.

 

c. Контроль над основоположними  рішеннями щодо війни і миру

 

Той факт, що країна володіє ядерною зброєю і відомості про кількість такої зброї.

Розміщення ядерної зброї, в тому числі за межами держави.

Загальна концепція зброї і витрати на неї.

Той факт, що збройні сили або інші підрозділи, уповноважені брати участь у бойових діях, беруть участь у бойових діях, піддаються безпосередній небезпеці бойових дій або розміщені за кордоном.

Фінансування збройних сил іншої держави.

Договори або інші міжнародні угоди, які зобов'язують країну застосовувати військову силу для захисту інших країн.

 

d. Вплив на здоров'я та безпеку населення або навколишнє середовище

 

Інформація про речовини, що знаходяться в повітрі, воді, землі або продуктах харчування, інформація про рішення, прийняті або такі, що плануються, які вплинули або [можуть, ймовірно, ] вплинути на громадське здоров'я.

Інформація про речовини, що знаходяться в повітрі, воді, землі або продуктах харчування, інформація про рішення, прийняті або такі, що плануються, які представляють або [можуть] становити небезпеку завдання [фізичної] шкоди національним пам'яткам, національним лісам, паркам або іншим національним землям, у тому числі тваринам і рослинам,   що  там знаходяться.

Фактична інформація про можливі загрози безпеки та плани уряду щодо захисту населення від цих загроз, в обсязі, необхідному для громадськості, або частини громадськості, розташованої поруч з джерелами загроз безпеки, з тим, щоб дозволити громадськості приймати обгрунтовані рішення, яким  чином захистити свою безпеку.
У разі здійснення загрози безпеці, інформація про реакцію уряду, з метою здійснення демократичної підзвітності суспільству.

 

e. Інформація, що стосується серйозних фактів корупції чи інших порушень з боку представників уряду

 

Інформація про конституційні порушення та інші зловживання владою, в тому числі корупції державних органів чи посадових осіб.

 

Питання: Принцип 16 у поєднанні з принципом 6, що встановлює прерогативу громадського інтересу, є наріжним каменем цих принципів. Наведений вище перелік відображає основний підхід до захисту права на доступ до інформації, що стосується національної безпеки. Лише деякі з цих категорій згадані у законах,   які нам відомі, а більшість взяті із судової практики та існуючої політики.

Чи є достатнім рівень конкретизації і кількість категорій?

 

Ми плануємо додати категорії інформації щодо економічних питань, що становлять підвищений суспільний інтерес і пов'язаних з виявленням і стримуванням великомасштабної корупції, а також щодо громадського управління природними ресурсами.

 

Чи слід включити в цей перелік інші категорії інформації?

 

III. ПРОЦЕДУРИ ЗАСЕКРЕЧУВАННЯ І ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОВЖИВАННЯМ

 

Принцип 17: Вимога обґрунтування

 

Кожний пункт  документу, що засекречується, повинен супроводжуватися поясненням, який реабілітує рішення щодо його засекречування.

 

Принцип 18: Вимога маркування

 

Щоб вважатися секретним, документ повинен мати відповідне маркування,   що визначає рівень секретності по пунктах.

 

Принцип 19: Обмеження термінів секретності

 

(а) Доступ до інформації може бути заборонений не довше, ніж це необхідно для захисту законних національних інтересів.

 

(b) орган, що засекречує, мусить зазначити  дату або подію (наприклад, виведення військ), після яких інформація втрачає секретність.

 

(c) Передбачуваний максимальний термін секретності – десять років від дня створення інформації. Цей термін може бути продовжений додатково на ___ років у виняткових випадках, і тільки тоді, коли дотримані умови для повторного засекречення.

 

Питання: Чи можуть ці виняткові обставини бути визначені більш конкретно?

 

(d) Інформація підвищеного суспільного інтересу підлягає засекречуванню, якщо взагалі підлягає, на строк не більше ніж __ років (один рік?), І термін секретності може бути продовжений, якщо дотримуються умови для повторного засекречення.

 

Коментар: В принципі 16 перераховані деякі категорії інформації, що представляють виключно високий суспільний інтерес, яка повинна розкриватися з ініціативи влади. У цьому принципі визнається той факт, що в багатьох країнах більша частина такої інформації, а також інша інформація підвищеного суспільного інтересу, регулярно засекречується. Даний принцип закликає, принаймні, обмежувати термін секретності

 

Принцип 20: Право на засекречування

 

(а) засекречувати документи мають право лише вищі посадові особи. Якщо посадова особа нижчого рівня вважає, що офіційна інформація повинна бути засекречена, у доступі до цієї інформація може бути відмовлено на строк до __ тижнів до перегляду підстав для засекречування вищою посадовою особою.

 

(b) Кабінет міністрів повинен призначити орган, що займається питаннями засекречування і містить мінімум старших посадових осіб, необхідний для ефективної роботи цього органу.

 

(c) Рівень секретності та терміни розсекречення повинні бути переглянуті і затверджені кожним керівником, який розглядає документ у звичайному порядку субординації.

 

Принцип 21: Вимога про проміжний перегляд рішень про засекречування

 

Рішення про засекречування має переглядатися кожного разу при надходженні запиту про розкриття документа, однак не так часто, щоб створювати невиправдане адміністративне навантаження.

 

Коментар: У [розвинених] країнах [ОЕСР], перегляд кожні ___ (шість?) місяців не вважається надмірним навантаженням. У країнах [що розвиваються]  [G-120], перегляд повинен проводитися, принаймні, кожні ___ місяців.

 

Принцип 22: Вимога про створення переліку секретної інформації

 

Кожний державний орган повинен створювати і періодично оновлювати перелік усіх категорій секретної інформації, включаючи рівень секретності, за винятком тих документів, існування яких законно засекречено. Цей перелік не повинен бути секретним.

 

Коментар: Рекомендується запровадити вимогу щодо щорічного поновлення переліку.

 

Питання: Чи повинен такий перелік містити більш детальну інформацію, наприклад, підстави для засекречування і терміни секретності?

 

Принцип 23: Процедура розсекречення

 

[Потребує розробки.]

 

Принцип 24: Стимули для відмови від засекречування, введення низького рівня секретності і розсекречення інформації

 

[Потребує розробки.]

 

Принцип 25: Захист від покарання за розумне і добросовісне розкриття інформації державними службовцями

 

Державний службовець [або службовець збройних сил], відповідальний за реагування на інформаційні запити, не може бути покараний за розголошення інформації, якщо він розумно і сумлінно вважав, що ця інформація повинна бути розкрита відповідно до закону.

 

Принцип 26: Покарання за знищення інформації або відмову розкрити інформацію, рішення про розкриття якої було прийнято

 

(а) державний службовець [або службовець збройних сил] повинен бути притягнутий до кримінальної, цивільної чи адміністративної відповідальності за знищення чи фальсифікацію інформації, яка була запитана або рішення про розкриття якої було прийнято.

 

b) державний службовець [або службовець збройних сил] може бути притягнутий до кримінальної відповідальності [за неповагу до суду чи зіставні правопорушення] за відмову розкрити інформацію, рішення про розкриття якої прийняв суд, за винятком випадків, коли державний службовець [або службовець збройних сил] або установа, де він працює, подав апеляцію, якщо це можливо, протягом встановленого законом терміну.

 

(c) державний службовець [або службовець збройних сил] повинен бути притягнутий до адміністративної чи цивільної відповідальності за відмову розкрити інформацію, рішення про розкриття якої було прийнято незалежним адміністративним органом, за винятком випадків, коли державний службовець [або службовець збройних сил] чи установа, де він працює, подав апеляцію, якщо це можливо, протягом встановленого законом терміну або протягом 30 днів, якщо цей термін не визначений законом.

 

(d) якщо суд прийняв рішення про розкриття інформації про серйозні порушення прав людини або інформації, яку установа раніше відмовлялася розкрити, установа не може стверджувати, що цієї інформації ніколи не існувало або було знищено особами, над якими установа не має ніякого контролю. Установа повинна продемонструвати, що вона (i) доклала реальних і розумних зусиль, щоб знайти інформацію, і [або] (ii) доклала достатніх зусиль для її відновлення / повторного створення.

 

IV. ОРГАНИ НАГЛЯДУ: ЗАГАЛЬНЕ

 

Принцип 27: Загальні принципи нагляду

 

(а) Через суб'єктивний характер рішень про засекречування інформації, мають бути створені механізми нагляду, незалежні від  органу, що засекречує, аби забезпечити захист від довільних дій. Ці механізми повинні включати, як мінімум, можливість перегляду рішення адміністративним органом, незалежним від  органу, що засекречує, і перегляд судом.

 

(b) наглядовий апарат в країні повинен відповідати розміру її апарату безпеки.

 

Принцип 28: Право органів нагляду на доступ до секретної інформації
[Потребує розробки]

 

Принцип 29: Право громадськості на доступ до інформації, що знаходиться в розпорядженні наглядових органів

 

(a) громадськість має право на доступ до інформації, достатній для моніторингу ефективності роботи наглядових органів.

 

(b) ця інформація містить у собі інформацію про щорічний бюджет, у тому числі служб розвідки, досить докладну, щоб надати громадськості та засобам масової інформації достатньо відомостей для оцінки.

[Ще?]

 

V. АДМІНІСТРАТИВНИЙ НАГЛЯД

 

Принцип 30: Право на незалежний адміністративний перегляд

 

 Особа-запитувач має право на розгляд справи по суті і перегляд справедливості відмови в доступі до інформації органом, незалежним від засекречуючого органу. Цей перегляд повинен бути оперативним і доступним.

 

Примітка: Додаткові принципи будуть додані після консультації з представниками наглядових органів в травні.

 

VI. СУДОВИЙ НАГЛЯД

 

Принцип 31: Судовий нагляд за відмовами в доступі до інформації

 

(а)  Особа-запитувач, якій було відмовлено в доступі до інформації, має право на судовий перегляд відмови. Перегляд повинен містити розгляд правових питань, а також повторний розгляд фактичних результатів.

 

(b) Наглядовий орган повинен мати право ознайомитися з інформацією, у доступі до якої було відмовлено.

 

Принцип 32: Право громадян на доступ на судові засідання, до доказів та адміністративної інформації

 

(a) Громадськість, включаючи засоби масової інформації, має фундаментальне право бути присутніми на судових засіданнях і судових розглядах, і мати доступ до судових рішень і матеріалів.

 

Коментар: Право громадян на доступ до судових розглядів і матеріалів випливає з важливості (i) справедливого і неупередженого судового розгляду; (ii) належної і чесної поведінки сторін, а також (iii) підвищення точності громадських коментарів.

 

(b) Відкрита юстиція вимагає доступу громадськості до (i) інформації про існування і прогрес справ; (ii) судових рішень; (iii) доказів у судовому розгляді, які є необхідними для встановлення фактів правопорушень і порушень прав людини державними посадовими особами; [і (iv ) прізвищ, звинувачень і місць тримання затриманих.]

За жодних  обставин справа не може розглядатися таємно, без повідомлення про її існування.

 

(c) Перед урядом ставляться підвищені вимоги, пов'язані з обгрунтуванням обмежень з міркувань національної безпеки, якщо цивільний або кримінальний процес стосується передбачуваних урядових зловживань. [Уряд повинен представити вкрай переконливі факти і обставини.] Суддя може підтримати рішення про приховування інформації тільки тоді, коли це суворо необхідно для захисту важливих інтересів національної безпеки.

 

(d) (i) Якщо суддя вирішить підтримати рішення уряду про приховування інформації в судовому процесі з міркувань національної безпеки, суддя повинен викласти конкретні причини в письмовому вигляді. Ці причини повинні бути відкритими для громадськості, за винятком надзвичайних обставин, коли суддя письмово підтверджує можливість нанесення конкретної шкоди внаслідок розкриття цієї інформації.

(ii) Суд повинен мати повноваження розглядати законність і доцільність вимог уряду, і повноваження приймати рішення про розкриття.

(iii) Суддя повинен мати повноваження ознайомитися з секретною інформацією.

 

(e) Громадськість повинна бути повідомлена і мати можливість коментувати і оскаржувати обмеження в судовому процесі, засновані на міркуваннях національної безпеки, до їх застосування. Це включає в себе часткове або повне закриття слухань, засекречування протоколів, доказів, або будь-які інші обмеження.

 

(f) Якщо обмеження доступу громадськості до судового процесу з міркувань національної безпеки буде схвалено, уряд і суд мають оприлюднити стільки інформації, скільки можливо.

 

Принцип 33: Доступ сторін до доказів

 

(a) Кримінальні справи.

(i) Уряд зобов'язаний розкривати судді, який веде слухання справи, адвокату обвинуваченого і обвинуваченому будь-яку інформацію, яку він має намір використовувати проти підсудного.

(ii) У виняткових випадках уряд може обмежити доступ обвинуваченого до секретних доказів за умови, що ці матеріали не можуть бути використані для його захисту.

(iii) За жодних обставин уряд не може заборонити відповідачеві бути присутнім на його судовому процесі.

 

(b) Цивільні справи

(i) Якщо сторона у цивільній справі просить про доступ до секретної інформації, уряд може накласти деякі обмеження на доступ за умови, що обмеження не завадять стороні оскаржувати докази у справі.

(ii) За жодних обставин суд не може, посилаючись на державну таємницю, відмовитися розглядати справу і приймати рішення щодо отримання інформації або отримання відшкодування за порушення прав людини [або інші цивільні правопорушення], якщо заявник може надати вагомі докази, що порушення прав людини [або інше цивільне правопорушення] було вчинено.

 

Питання: Чи слід окремо розглядати варіанти, коли цивільний позов поданий (i) однією приватною особою проти іншої; (ii) приватною особою проти представника держави, і (iii) представником держави проти приватної особи? Якщо так, то як сформулювати ці варіанти?

 

VII. ЗАКОНОДАВЧИЙ НАГЛЯД

 

Принцип 34: Повинен існувати законодавчий нагляд за системою засекречування, в тому числі ...

 

Принцип 35: Опозиційні партії повинні мати значуще представництво в законодавчому механізмі нагляду.
[Ці принципи  потребують  розробки.]

 

VIII. ЗАХИСТ ІНФОРМАТОРІВ, ЖУРНАЛІСТСЬКИХ ДЖЕРЕЛ  ТА ІНШИХ ОСІБ, ЯКІ РОЗКРИВАЮТЬ ІНФОРМАЦІЮ В ІНТЕРЕСАХ ГРОМАДСЬКОСТІ

 

Принцип 36: Загальне правило про розкриття секретної інформації

 

Людина, яка не прийняла державної присяги про конфіденційність, не може бути покарана за оприлюднення інформації, яка була засекречена або вважається секретною з інших причин, якщо уряд не може довести, що:

(і) інформація відноситься до вузької і чітко визначеної категорії, встановленої законом, наприклад, що стосується осіб таємних агентів,

(іi) особа умисно розкриває інформацію, знаючи, що розкриття інформації завдасть шкоди, або маючи намір завдати шкоди національній безпеці, і

(іii) головною метою розкриття є заподіяння шкоди, а не досягнення законних цілей, таких як виявлення незаконної або корупційної діяльності або надання громадськості інформації з важливих політичних питань.

 

Питання: Чи задовільно  наведені вище стандарти? Можливо, нижче наведений  текст буде більш прийнятним?

 

Як мінімум, людина, яка не прийняла державної присяги про конфіденційність, не може бути покарана за оприлюднення інформації, яка була засекречена або вважається секретною з інших причин, якщо уряд не може довести, що:

(і) інформація була засекречена законно відповідно до цих принципів;

(іi) розкриття заподіяло конкретну шкоду, і суспільний інтерес в отриманні цієї інформації не переважує цієї шкоди, та

(іii) особа мала намір завдати шкоди законним інтересам національної безпеки [або повністю проігнорувала їх].

 

Принцип 37: Секретна інформація, отримана в рамках державної служби

 

Державний службовець [або службовець збройних сил] може бути притягнутий до кримінальної або цивільної відповідальності з міркувань національної безпеки за розкриття громадськості (чи посереднику для розкриття інформації громадськості) секретної інформації, яку він дізнався в рамках своєї державної служби, тільки якщо

i. уряд може довести, що шкода від розкриття переважує суспільний інтерес до інформації, і

ii. людина неспроможна довести, що вона намагалася привернути увагу до проблем шляхом внутрішнього процесу звітності, або що інакше внутрішня звітність, швидше за все, була б неефективною.

 

Питання: Чи дотримуються ці принципи належного балансу між правом на доступ до інформації і конкуруючими інтересами?

 

Принцип 38: Захист журналістських джерел

 

Захист інтересів національної безпеки не може бути використаний для того, щоб змусити журналіста розкрити конфіденційне джерело інформації, якщо (i) присутній високий суспільний інтерес до інформації, що розкривається журналістом, і (ii) є інші засоби отримання відомостей про джерело інформації, або якщо цілі, відповідно до яких  необхідно встановити особу джерела інформації, менш вагомі, ніж суспільний інтерес до інформації, що розкривається.

 

Принцип 39: Покарання

 

Будь-яке покарання за розголошення секретної інформації з добросовісною вірою, що інформація становить суспільний інтерес, не може бути надмірним і має  бути співрозмірним нанесеній шкоді.

 

IX. ЗАКЛЮЧНІ  ПРИНЦИПИ

 

Принцип 39: Зв'язок цих принципів з іншими стандартами

 

Ніщо в цих принципах не може бути витлумачено як обмеження права на інформацію, визнаного в міжнародних, регіональних або національних законах або стандартах.

 

Сандра Колівер

Старший співробітник з правових питань, відділ свободи інформації та вираження поглядів «Правова Ініціатива Відкритого Суспільства»

Нью-Йорк

Тел.: 212-548-0384

www.right2info.org

www.justiceinitiative.org



[1] Див.:  http://www2.ohchr.org/english/bodies/hrcouncil/docs/14session/A.HRC.14.46.pdf

 

 

 Поділитися