MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Чому Оксану Макар почали обливати брудом?

03.04.2012    джерело: gazeta.ua
Євген Захаров
Цей випадок показав, що рівень правосвідомості українців доволі низький. Нормальним було, що люди жахнулися від першого повідомлення про злочин, перейшли до активних дій і не дали зам’яти цю справу. А от те, чого вони вимагали від підозрюваних — самосуду, суду Лінча, розстрілу, смертної кари тощо — від цього теж можна жахнутися.

Суспільна думка у справі зґвалтованої дівчини з Миколаєва Оксани Макар міняється. Спочатку з неї робили мученицю, безневинну жертву жорстоких недолюдків, а зараз обливають брудом, вишукуючи негативні факти з її біографії. Це сталося тому, що спершу люди були вкрай обурені повідомлення про цей злочин. Коли заспокоїлися, почали дивитися на цю подію тверезіше і бачити ті речі, про які спочатку не думали. Суттєвою стала публічна заява лікаря, щоб не надсилали гроші матері Оксани Тетяні Суровицькій, бо вона їх витрачає на пияцтво і не дає на лікування.

Цькування двох підозрюваних, яких спочатку випустили, і правоохоронців, зрозуміти можна. Громадяни подумали, що справу спустять на гальмах і нікого не покарають. Але пішла така агресія, вилізло таке бажання помсти, що це лякає.

А хіба можна було показувати по телебаченню відео із зізнанням у скоєнні злочину одного з підозрюваних? Це недопустимий доказ, який суд не повинен визнавати. Ми знаємо, як у нас проходять слідства у таких гучних справах. Часто затриманих примушують зізнаватися у тому, чого вони не скоювали. Де гарантія, що тут не така ситуація? Відомості про те, що є відео, де підозрювані вийшли з дівчиною з бару, недостатньо, щоб визнати, що над нею вчинили наругу саме ці хлопці. Потрібні справжні докази. Після «пологівського маніака», коли 10 невинних людей примусили зізнатися у злочинах, нема жодних гарантій, що історія не повторюється.

Мене насторожило, коли мати Оксани сказала працівникам міліції: "Дайте мені автомат і пустіть мене до них". Їй відповіли: "Їх і так потихеньку вбивають". Це ще більше дає підстави підозрювати, що не все гаразд у цій історії. Якісь висновки можна робити тільки після ретельно проведеного слідства, із забезпеченням права на захист підозрюваних та неупередженого розгляду справи судом.

Але вся біда нашого кримінального правосуддя, що воно існує в дуже обмеженому варіанті. Цей випадок показав, що рівень правосвідомості українців доволі низький. Нормальним було, що люди жахнулися від першого повідомлення про злочин, перейшли до активних дій і не дали зам'яти цю справу. А от те, чого вони вимагали від підозрюваних — самосуду, суду Лінча, розстрілу, смертної кари тощо — від цього теж можна жахнутися. Це свідчить про відсутність правосвідомості та недовіру до українського правосуддя. Люди не вірять, що воно незалежне і справедливе. Тому хочуть перебрати на себе судові функції. А це в демократичному суспільстві недопустимо. Інакше опустимося до найпохмурішого середньовіччя, коли принцип "око за око, зуб за зуб" був нормою.

 

записав: Олександр Гунько

27.03.2012

 

 

 Поділитися