Катування як форма виправлення
Напевно рекордсменом серед українських виправних колоній, які мають найбільшу кількість повідомлень про порушення прав людини, що потрапили до публічної сфери за останні два роки, є славнозвісна 89-та колонія в Дніпропетровську (далі ДВК-89). Саме в цій колонії відбулися масові побиття засуджених із застосуванням спецпідрозділу Державної пенітенціарної служби, і не було жодної реакції з боку держави. А в березні цього року відбулося голодування засуджених, хворих на активну форму туберкульозу, які оприлюднили відео зі своїми коментарями і наявно показали, в яких жахливих умовах вони утримуються.
Є підстави вважати, що умови утримання хворих засуджених в цьому закладі набагато гірші, ніж показано в фільмі Константина Усова «Лук’янівське СІЗО №1», яке наробило багато галасу не тільки серед керівників ДПтС, а й серед депутатів Верховної Ради України. Але склалося враження, що керівництво ДВК-89 замість того, аби виправити недоліки в роботі закладу, надати засудженим належні умови утримання і необхідну медичну допомогу, має звичку вирішувати всі питання шляхом переслідування скаржників, репресіями і катуваннями.
Ми писали про переслідування одного з фігурантів цього відео з камери, в якій знаходяться хворі на відкриту форму туберкульозу, Юрія Клевжиця, про його побиття і безпідставне переведення в 55-ту колонію в Запорізькій області. Також відомо, що Клевжиць, який, за твердженням представників адміністрації ДВК-89, в тому числі і головного лікаря, має активну форму туберкульозу, після повернення в ДВК-89 майже два місяці перебував в дільниці карантину серед здорових засуджених. І саме його хвороба унеможливлювала його тривале побачення з дружиною. А зараз він перебуває в «палаті ізоляторі».
Також ми провели власне розслідування і з’ясували наступне.
Зі слів першого заступника ДПтС в Дніпропетровській області Юрія Володимировича Завади, в ДВК-89 взагалі немає дільниці посиленого контролю (ДПК), хоча має бути відповідно до нормативно-правових документів. При тому в секторі максимального рівня безпеки існують дві так званих «палати ізолятора» в яких перебувають засуджені, хворі на туберкульоз. Саме одну з таких «палат» і показували засуджені на відео, умови утримання в ній є жахливими і вражаючими. Насправді, зі слів засуджених, це звичайні камери, в яких утримуються засуджені, що відбувають дисциплінарне стягнення. Виникає питання: чому цих людей утримують в подібних умовах? Якщо вони хворі на активну форму туберкульозу, чи можливо в подібних умовах забезпечити їх належне лікування і сподіватися на покращення їх стану здоров’я? Як відомо, для хворих на туберкульоз одним із критеріїв одужання є необхідність у свіжому повітрі, належному харчуванні і медичному забезпеченні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, ненадання медичної допомоги і неналежні умови утримання є нелюдяним поводженням, що кваліфікується як порушення статті 3 Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод. Засуджений Клевжиць через свого адвоката передав звернення до прокуратури, ДПтСУ, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, повідомивши про те, що він не має змоги безперешкодно відправляти кореспонденцію, а також що його систематично катує ніхто інший, як перший заступник начальника колонії підполковник Баталов А.Л.
Також ми отримали повідомлення, що засуджений ДВК-89 Швецов Володимир Володимирович, хворий на активну форму туберкульозу, який рахується за 3-м відділенням туберкульозної лікарні ДВК-89, систематично роздає їжу здоровим людям, не хворим на туберкульоз, що сприяє розповсюдженню захворювання серед засуджених.
І остання інформація, яку ми отримали стосується засудженого Долгого Руслана Олеговича. Він 13-го вересня оголосив голодування на знак протесту проти, як на його погляд, несправедливого рішення суду, який відмовив в умовно-достроковому звільненні. Після цього Долгого перевели до санітарної частини установи, де його 14-го вересня жорстоко побили засуджені – старшина медичної частини і старшина першого відділення, зі слів засудженого за розпорядженням першого заступника Баталова А.Л., а також викинули його речи із санчастини, наголосивши на тому що нехай він голодує, де йому заманеться.
На сьогоднішній день Долгий Р.О. продовжує голодування і має тілесні ушкодження.
Якщо керівництво ДВК-89 вважає, що катування і жорстоке поводження, ненадання медичної допомоги сприяють виправленню засуджених, то це помилка. Метою кримінального покарання насамперед є сприяння до підвищення правосвідомості і зміни ставлення засуджених до скоєння правопорушень. Жорстокістю неможливо змусити поважати закон і вимагати добропорядної поведінки.
Ми звернулися до центрального апарату ДПтСУ з проханням надати дозвіл на відвідування ДВК-89, зокрема, сектору максимального рівня безпеки, подивитися на власні очі на «палати ізолятори» і переконатися в тому, що інформація, яку ми отримуємо, відповідає дійсності, або спростувати її. Сподіваємося на позитивну відповідь з боку керівництва ДПтСУ, а також можливість конструктивного діалогу і співпраці з відомством на захист прав та законних інтересів осіб, що перебувають в місцях позбавлення волі.
У додатке - тексти клопотань:
Клевжиць - клопотання прокурору
Клевжиць - клопотання голові пен служ
Клевжиць - клопотання омбудсману