MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Ні – безкарності за напади на журналістів!

25.11.2012   
Георгій Кобзар
У Всесвітній день боротьби з безкарністю за напади на журналістів, 11 всеукраїнських та міжнародних медійних організацій підготували петицію до влади з вимогою розслідувати справи і покарати винних у 29 злочинах, пов’язаних з професійною діяльністю журналістів, які було скоєно протягом 2012 року.

23 листопада, у Всесвітній день боротьби з безкарністю за напади на журналістів, 11 всеукраїнських та міжнародних медійних організацій підготували петицію до Адміністрації президента, Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ, в якій зазначили 29 випадків, що сталися цього року, коли нападники на представників ЗМІ залишилися непокараними, не зважаючи на звернення до правоохоронних органів.

Нагадаємо, 23 листопада 2009 на Філіппінах під час різанини загинуло 32 працівника ЗМІ. В пам’ять про цю трагічну подію в 2011 році за ініціативою Міжнародної асоціації з захисту свободи слова (IFEX) був заснований Міжнародний день боротьби з безкарністю за напади на журналістів, який вперше відзначався в 2011 році.

Як відмічає IFEX, безкарність створює атмосферу несправедливості та відсутності безпеки для тих, хто здійснює своє право на свободу вираження. Безкарність породжує світ, в якому люди бояться говорити, в якому критика пригнічується, в якому не задають жорстких запитань. Світ, в якому влада ні про що не турбується. Результат – світ, в якому не існує свободи вираження поглядів.

Тому 23.11.2012 р. громадський рух «Стоп цензурі!», Незалежна медіа-профспілка України та Національна спілка журналістів України, Інститут масової інформації, ГО «Телекритика», Інститут медіаПрава, профспілка журналістів «Медіафронт», «Інтерньюз-Україна», за підтримки «Репортерів без кордонів» та Міжнародної федерації журналістів об’єдналися для того, щоб звернутися до української влади стосовно розслідування злочинів проти представників ЗМІ.

У петиції висунуто вимогу розслідувати справи і покарати винних у 29 злочинах, пов’язаних з професійною діяльністю журналістів, які було скоєно протягом 2012 року, а також поінформувати означені організації про розслідування 23 нападів і порушень, пов’язаних з професійною діяльністю журналістів, що були скоєні в Україні у період з 2004 по 2011 роки.

До речі, експерти міжнародної медіазахисної організації International Press Institute, з нагоди Міжнародного дня боротьби з безкарністю зазначили, що 2012 рік видався найсмертоносним для представників ЗМІ з моменту початку моніторингу в 1999 році: за поточний рік, який ще не закінчився, за даними IPI, 119 журналістів були вбиті через свою діяльність. Тому уряди країн світу мають взяти на себе відповідальність за боротьбу зі зростаючою загрозою безпеки журналістів, заявили експерти International Press Institute.

Список журналістів, які загинули за загадкових обставин в незалежній Україні:
1. Мирон ЛЯХОВИЧ, редактор газети «Життя і праця» (м. Львів), 1992; пішов з життя за загадкових обставин.
2. Вадим БОЙКО, тележурналіст телекомпанії «Гарт» (м. Київ), 1992 загинув від вибуху у власному помешканні. Точні обставини загибелі не з’ясовані, залишається незрозумілим, чому журналіст не зміг залишити квартиру і чому загорілось помешкання. Ходили чутки, що в його телевізор була закладена вибухівка, а також що його оглушили. Відомо, що незадовго до загибелі Бойко ходив у бронежилеті.
3. Микола БАКЛАНОВ, власний кореспондент газети «Известия» (м. Київ), 1993, помер від черепно-мозкової травми, отриманої під час нападу;
4. Юрій ОСМАНОВ, редактор Кримської газети «Арекет» (м. Сімферополь), 1993, був знайдений мертвим на вулиці Сімферополя з черепно-мозковою травмою;
5. Андрій ЛАЗЕБНІКОВ, начальник прес-центру ЧФ (м. Севастополь), 1993, застрелений біля власного будинку;
6. Сергій ШЕПЕЛЄВ, редактор газети «Вечірня Вінниця» (м. Вінниця), 1993, загинув у вогні у власній квартирі, за словами незалежних експертів, журналіст був прив’язаний до ліжка;
7. Віктор ФРЕЛІХ, позаштатний кореспондент газети «Молодий Буковинець» (м. Чернівці), розслідував ситуацію з витоком ракетного палива, який спричинив масові захворювання серед людей, 1995, а також загадковою епідемією алопеції від якої постраждали переважно діти у чернівецькій області. Помер від отруєння невідомою речовиною, незадовго до смерті отримував погрози фізичної розправи;
8. Юрій ДЖЕДЖУЛА, журналіст газети «Київський вісник» (м. Київ). Загинув у 1995 році;
9. Анатолій ТАРАН, редактор газети «Оболонь» (м. Київ), 1995, знайдений мертвим на пустирі у Києві;
10. Володимир ІВАНОВ, редактор газети «Слава Севастополя» (м. Севастополь), 1995, загинув від вибуху на порозі власного будинку, вибухівка була закладена у смітник;
11. Георгій ОВЧАРЕНКО, журналіст телеканалу УТ-3, ведучий програми «Чорний квадрат», 1996, знайдений мертвим у квартирі свого сусіда;
12. Ігор ГРУШЕЦЬКИЙ, кореспондент газети «Україна-центр» (м. Черкаси), 1996, знайдений мертвим на одній з вулиць Черкас з пораненням голови;
13. Ігор КУЗИК, відповідальний секретар газети «Армія України» (м. Львів), 1996, зник і через кілька місяців був знайдений мертвим у парку в центрі Львова;
14. Анатолій ТАНАДАЙЧУК, кореспондент газети «Панорама» (м. Вінниця), 1996, після смерті на тілі журналіста виявили сліди від уколів;
15. Олександр МОТРЕНКО, ведучий передачі «Суботній експрес» радіостанції «Транс-М-Радіо» (м. Сімферополь), 1996, по дорозі на роботу зазнав нападу трьох чоловіків, один з яких був у міліцейській формі. Помер від удару в голову, міліція заявила, що Мотренко був п’яний і сам напав на правоохоронця;
16. Віталій КОЦЮК, кореспондент газети «День» (м. Київ), 1997, повертаючись додому електричкою, отримав опіки невідомого походження, перед смертю казав, що невідомі витягли його з електрички, облили бензином і підпалили;
17. Петро ШЕВЧЕНКО, власний кореспондент газети «Київські відомості» у Луганську, 1997, за місяць до смерті опублікував серію репортажів про протистояння місцевої влади і СБУ, вийшов з офісу на зустріч, з якої у визначений час не повернувся; був знайдений повішеним біля аеропорту Жуляни;
18. Володимир БЕХТЕР, старший редактор Держтелерадіокомпанії (м. Одеса), 1997, помер від удару в голову під час побиття працівниками міліції;
19. Борис ДЕРЕВ’ЯНКО, головний редактор газети «Вечірня Одеса» (м. Одеса), 1997, розстріляний біля своєї редакції, слідство заарештувало виконавця, замовники не названі;
20. Святослав СОСНОВЬСКИЙ, редактор видавництва «Таврія», 1997, помер від ножових поранень, які йому завдали нападники неподалік від його дому;
21. Олексій Єфименко, редактор газети «Відродження» (м.Саки), 1998, помер внаслідок падіння з вікна п’ятого поверху;
22. Микола РАКШАНОВ, журналіст черкаської газети «Факти», 1998, помер від черепно-мозкової травми, за версією правоохоронців травма не була результатом нападу, однак, за свідченнями лікарів, пошкодження мали насильницьких характер;
23. Альберт БОРИСОВ, головний редактор газети «Шахтерские вести» (м.Краснодон). Загинув у 1998;
24. Мар’яна ЧОРНА, тележурналістка телеканалу СТБ (м. Київ), 1999, знайдена повішеною у власній квартирі, версія слідства – самогубство;
25. Ігор БОНДАР, директор одеської приватної телекомпанії АМТ, 1999, розстріляний з автомату невідомими;
26. Георгій ГОНГАДЗЕ, керівник інтернет-проекту «Українська правда», 2000, був викрадений по дорозі додому, виконавці засуджені, замовники невідомі;
27. Михайло КАПУЛЯК, заступник редактора газети «Світ молоді» (м. Івано-Франківськ), 2000;
28. Володимир ПАЛЬЧИКОВ, журналіст Дніпропетровського радіоцентру, 2000;
29. Владислав РЯБЧИКОВ, журналіст газети «Кримська правда» (м. Сімферополь), 2000, був збитий автівкою і помер від поранень; співробітники журналіста переконані, що загибель пов’язана з професійною діяльністю, а саме з публікацією про керівництво Меджліса кримських татар.
30. Володимир СМИРНОВ, кореспондент газети «Время» (м. Миколаїв), 2000, помер від поранень, отриманих під час нападу на вулиці;
31. Олег БРЕУС, видавець газети «XXI вік» (м. Луганськ), 2001, застрелений кілером;
32. Ігор АЛЕКСАНДРОВ, телекомпанія «ТОР» (м. Слов’янськ, Донецька область), 2001, помер від численних травм, завданих йому бейсбольними битами;
33. Олександр КОВАЛЕНКО, головний редактор газети «Соціальна політика» (м. Київ), 2001, був знайдений мертвим з вогнепальним пораненням у лісі під Житомиром;
34. Юрій ГОНЧАР, позаштатний кореспондент «Факты и комментарии» (м.Київ), 2001, був знайдений у власній квартирі з ознаками насильницької смерті;
35. Олег ЧЕРНЯК, оператор обласного телебачення (м. Одеса), був знайдений мертвим у власній квартирі зі слідами ін’єкції;
36. Андрій ФЕЩЕНКО, віце-президент Національної телекомпанії України, 2002, знайдений мертвим з вогнепальним пораненням у власному автомобілі;
37. Володимир ПРОВОРОЦЬКИЙ, журналіст Сумської державної телерадіокомпанії, 2002, був знайдений з ознаками насильницької смерті у власній квартирі;
38. Олексій ТЕРЕЩУК, заступник головного редактора газети «Вінниччина», 2002, помер від травм через рік після побиття не відомими;
39. Михайло КОЛОМІЄЦЬ, редактор і засновник інформаційного агентства «Українські новини», зник і пізніше був знайдений мертвим у лісі на території Білорусі, ГПУ порушила кримінальну справу за фактом доведення до самогубства, справа не завершена;
40. Олександр ПАНИЧ, журналіст тижневика «Донецькі новини» (м. Донецьк), 2002, був викрадений і пізніше знайдений мертвим у річці Кальміус.
41. Юрій ШЕВЦОВ, фотокореспондент газети «Кримська правда» (м. Сімферополь), 2002, зник і пізніше був знайдений мертвим у лісосмузі;
42. Олександр СУМКО, головний редактор журналу Державної прикордонної служби «Кордон», 2004, впав з балкону своєї квартири;
43. Вадим ГУДИК, незалежний журналіст та бізнесмен, 2006, застрелений на центральній площі Білої Церкви;
44. Норік ШИРІН, головний редактор газети «Голос молоді» (Крим), 2006, був знайдений з ножовими пораненнями у дворі свого будинку;
45. Василь КЛИМЕНТЬЄВ, редактор газети «Новий стиль», Харків, 2010, зник безвісти.

 Поділитися