Харківська обласна державна телерадіокомпанія подає сигнал «SOS!»

Правління Харківської обласної організації Національної Спілки журналістів України звернулося до керівництва держави з проханням врятувати ХОДТРК, яка зараз зазнає важкої фінансової кризи.

Наводимо повний текст цього звернення:

Президенту України Януковичу В.Ф.

Прем’єр-міністру України Азарову М.Я.

Голові Верховної Ради України Рибаку В.В.

Правління Харківської обласної організації Національної Спілки журналістів України звертається до Вас із проханням підтримати Харківську обласну державну телерадіокомпанію, яка зараз зазнає важкої фінансової кризи.

ХОДТРК – піонер телерадіомовлення в Україні, завжди була й є еталоном професійного мовника. Переможці найпрестижніших міжнародних і всеукраїнських телерадіофестивалів, організатори благодійних марафонів на підтримку дітей-сиріт, ветеранів Великої Вітчизняної війни, чорнобильців, соціально значущих телемостів, вони завжди у вирі подій країни, оперативно, якісно і правдиво висвітлюють життя держави і регіону. Харківська обласна державна телерадіокомпанія зараз є єдиною, для якої у будь-яких програмах на першому плані – людина праці, її багатий духовний світ, моральні цінності. ХОДТРК надає велику увагу вихованню дітей і молоді, пропагує шедеври класичної музики, театральне мистецтво, розширює інтелектуальний кругозір глядача, підносить роль матері в житті людини.

Харківська обласна державна телерадіокомпанія була єдиною, хто мав величезний обсяг мовлення на область. Тепер сільський глядач втратить можливість бути в курсі подій регіону!

Нині громадські організації, що звертаються до Харківської організації Національної Спілки журналістів України на підтримку ХОДТРК, занепокоєні скороченням авторських теле- і радіопрограм, намаганням позбавити глядача професійного телебачення і радіо.

Ми вражені масштабами телевізійної катастрофи. Як нам стало відомо, Харківська обласна державна телерадіокомпанія мусить скоротити на 77% аналогове держзамовлення та на 82% мовлення у цифровому форматі. А штат професійних, унікальних телевізійних фахівців, яких держава готувала десятиліттями, має зменшитися на 20%!

До речі, первинна організація Національної Спілки журналістів України Харківської ОДТРК налічує більше ста членів НСЖУ і є найбільшою в області.

Нині вже покидають канал не лише класики телебачення і радіо, а й талановита молодь, що хотіла і мала можливість пройти хорошу професійну школу.

Така ситуація прямо протирічить проголошеним засадам Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів.

Просимо Вас приділити увагу тому скрутному становищу, в якому опинилася Харківська ОДТРК, та винайти на державному рівні можливості для порятунку славетної своєю історією телерадіокомпанії.

Лист звернення прийнято і затверджено на засіданні правління Харківської обласної організації Національної Спілки журналістів України 06.02.2012 р.

Голова правління ХОО НСЖУ,

Заслужений журналіст України О.О. Голуб

Коментар:

Державний комітет телебачення і радіомовлення України на своїй колегії, що відбулася 24 січня 2013 р., зазначив, що

«Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» на трансляцію телерадіопрограм державних мовників (Національна телекомпанія України, Національна радіокомпанія України, Державна телерадіокомпанія «Культура», Державна телерадіокомпанія «Всесвітня служба «УТР» 28 обласних та регіональних державних телерадіокомпаній) передбачено видатки в сумі 64,8 млн. грн., що у 4,2 рази менше від мінімальної потреби у 2013 році.

Передбачених на даний час коштів вистачає лише на 3 місяці державного мовлення на рівні обсягів минулого року, а саме до 1 квітня 2013 року. Отже, обсяги державного замовлення на 2013 рік мають бути скорочені більше ніж у 4 рази.

За цих умов забезпечити ефективну роботу державних телерадіоорганізацій можливо шляхом:

- формування обсягу державного замовлення на виробництво і трансляцію теле- та радіопрограм, що відповідає реально виділеним коштам на наведені цілі;

- оптимізації структури та штатної чисельності ДТРО відповідно до виробничої необхідності та економічної доцільності…».

Виявляється, у влади не вистачає фінансування на утримання ЗМІ, в яких вона виступає замовником. Але в те, що держава незабаром просто відпустить наявні в її власності ЗМІ у вільне плавання, чомусь не віриться.

Нещодавно ми відзначили своєрідний «ювілей» – 15-річчя балачок про необхідність роздержавлення комунальних і державних видань. 20 січня 2006 року Президентом було підписано Указ, яким затверджено «План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи», що передбачав, зокрема, реформу державних і комунальних ЗМІ, згідно з вимогами Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи №1466 (2005 р.). Нагадаємо, у цій Резолюції Україну закликали «перетворити державні телерадіокомпанії в канали суспільного мовлення згідно з відповідними стандартами Ради Європи; розпочати роздержавлення друкованих засобів масової інформації, заснованих органами державної влади та місцевого самоврядування; гарантувати прозорість власності на засоби масової інформації; створити рівні умови діяльності для всіх засобів масової інформації».

І Держкомтелерадіо повинен був забезпечити розробку і супроводження в парламенті урядового законопроекту про реформування комунальних та державних друкованих ЗМІ.

Зараз, «за випадковим збігом обставин», одночасно відбуваються декілька процесів, які, на мою думку, йдуть в одному руслі:

- з’явився законопроект, розроблений Держкомтелерадіо, в якому пропонується-таки провести роздержавлення ЗМІ;

- держава не передбачила в бюджеті коштів на належне фінансування власних мовників;

- один з найвпливовіших олігархів України придбав контрольний пакет акцій медіахолдінгу «U.A. Inter media group», до якого входить, зокрема телеканал «Інтер», що має найбільшу глядацьку аудиторію в Україні.

У вищезгаданому законопроекті одним із шляхів реформування державних видань передбачено й «перетворення друкованих засобів масової інформації в офіційні друковані видання». А офіційні друковані видання, за визначенням законопроекту, – це «видання органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, які видаються зазначеними органами лише з метою опублікування нормативно-правових актів, а також рішень про свою діяльність та інформації, обов’язковість опублікування якої передбачено законодавством, під час підготовки яких не використовується творча праця журналістів».

Іншими словами, державні й комунальні газети, які й до цього не відрізнялися особливою різноманітністю у подачі матеріалів, можуть втратити останні залишки свого обличчя, за що їх ще читали – статті про соціальну сферу, культуру та спорт, історію краю та цікавих особистостей, і перетворяться на безликі «бойові листки» органів влади та місцевого самоуправління (читай – їх очільників). Тобто, на гроші платників податків у них друкуватимуться лише офіційні передовиці про «героїчну повсякденну роботу» влади, та зовсім зникнуть новини про самих громадян. Отаке реформування…

До речі, ще 2001 року в Інформаційно-аналітичній довідці Департаменту комунікацій влади та громадськості Секретаріату Кабміну щодо тодішнього законопроекту про реформування ЗМІ було зазначено:

«Можна спрогнозувати, що з прийняттям законопроекту не буде досягнуто головної мети реформування: істотного підвищення спроможності реформованих ЗМІ забезпечити громадян об’єктивною та вчасною інформацією, право на одержання якої гарантовано Конституцією України. Застереження стосується, в першу чергу, районних газет, що виходять у депресивних районах та містах з невеликою чисельністю населення. Тиражі зазначених видань – в межах 2-3 тисяч примірників, що навіть теоретично не може забезпечити їх прибутковість. Для того, щоб втрати від реформування були мінімальними, вбачається доцільним впровадження перехідного періоду, протягом якого держава має забезпечити їм різні види підтримки: фінансову, підвищення кваліфікації журналістів, навчання керівників редакцій сучасному менеджменту тощо».

Проте, як убачається з нинішнього законопроекту, таку державну підтримку сьогодні надавати не планується. Можливо тому, що в умовах економічної кризи (перепрошую, стабільності й покращення), держава вирішила позбутися від тягаря, що на ній ще «висить» – від засобів масової інформації, тематикою роботи яких зосталися «людина праці, її багатий духовний світ, моральні цінності», залишивши собі лишень пропагандистські медіаструктури. Або нашвидкуруч продати за безцінь якому-небудь «своєму» олігархові. А чом би й ні, адже ззовні все виглядатиме цілком пристойно: буцімто до Європи крокуємо – роздержавлюємо ЗМІ.

Юрій Чумак, член правління Харківської обласної організації НСЖУ

Фотосхема з сайту «Свободная пресса»