MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

3. ДІЯЛЬНІСТЬ УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ

07.03.2013   

[1]

З 29 квітня 2012 року на посаді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (омбудсмана) почала працювати Валерія Лутковська.[2] В цій главі подаються результати моніторингу її роботи протягом 6 місяців (травень-жовтень).

Запровадження інституту тематичних представників та зміна структури Секретаріату

За результатами проведеного в травні громадського обговорення було оголошено про створення чотирьох основних напрямків діяльності Уповноваженого:

-       з питань реалізації національного превентивного механізму за моделлю «Омбудсман +»;

-       з питань дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав;

-       з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності;

-       з питань права на доступ до інформації та захисту персональних даних.

У серпні, за рекомендацією Консультативної ради, було додано ще один напрямок діяльності Уповноваженого – дотримання виборчих прав громадян.

В травні – серпні 2012 року Уповноважений призначила тематичними Представниками:

-       Наталію Іванову (напрямок дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав);

-       Юрія Бєлоусова (напрямок реалізації національного превентивного механізму за моделлю «Омбудсман +»);

-       Аксану Філіпішину (напрямок дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності);

-       Олександра Павличенка (напрямок дотримання права на доступ до інформації та захисту персональних даних);

-       Михайла Чаплигу (напрямок дотримання виборчих прав громадян).

По мірі призначення, тематичні представники Уповноваженого очолювали відповідні Департаменти і Управління в новій структурі Секретаріату. Процес формування нової структури Секретаріату Уповноваженого триває. Станом на 1 жовтня 2012 року вона укомплектована на 63,8%. Призначення на вакантні посади державних службовців Секретаріату Уповноваженого з прав людини відбувається на конкурсній основі. Правила і умови конкурсу знаходяться у відкритому доступі на сайті Уповноваженого.[3]

Національний превентивний механізм на базі моделі «Омбудсман +»

У 2006 році Україна ратифікувала Факультативний протокол до Конвенції проти катувань, узявши на себе зобов’язання за рік створити національний превентивний механізм (НПМ). Це зобов’язання залишалося невиконаним упродовж наступних 5 років.

Згідно з пріоритетами, які були проголошені Валерією Лутковською, створення НПМ в Україні відразу стало одним з ключових напрямків діяльності нового Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. В структурі Секретаріату Уповноваженого було створено Департамент з питань реалізації НПМ.

Протягом літа Департамент був в більшості укомплектований за результатами відкритого конкурсу фахівцями, які мають досвід роботи в установах, що підлягають моніторингу, а також експертами, що мають досвід моніторингу місць несвободи. Наразі триває процес призначення працівників Департаменту (станом на 20 жовтня призначено 21 працівника при загальній штатній чисельності – 34 посади).

Справжнім проривом у створенні в Україні НПМ стало прийняття Верховною Радою закону «Про внесення змін до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» щодо національного превентивного механізму».

Історія прийняття закону є хорошим прикладом ефективної взаємодії зацікавлених сторін. Після широкого громадського обговорення можливого формату НПМ було вирішено, що в існуючих умовах найбільш прийнятною для України буде модель "Омбудсман +". З метою практичної реалізації зазначеної моделі, разом із експертами Ради Європи та представниками неурядових правозахисних організацій розроблено законопроект, яким передбачалося наділити Офіс Омбудсмана повноваженнями щодо реалізації НПМ шляхом внесення відповідних змін до Закону України "Про Уповноваженого Верховної ради з прав людини".

Закон закріпив створення у Секретаріаті Уповноваженого окремого структурного підрозділу з питань недопущення катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання. Також він надав можливість залучати на договірних засадах (на платній або безоплатній основі) до регулярних відвідувань місць несвободи представників громадських організацій, експертів, учених та фахівців, у тому числі іноземних.

Від самого початку Департамент дуже тісно і продуктивно співпрацює з громадськими організаціями. Спільно з представниками правозахисних організацій був вироблений алгоритм функціонування НПМ за моделлю «Омбудсман +». За цим алгоритмом у схемі реалізації НПМ активно задіяні регіональні представники Уповноваженого, регіональні координатори зі зв’язків з громадськістю, Експертна рада по НПМ, Всеукраїнська громадська організація «Асоціація незалежних моніторів» (на підставі підписаної на рік угоди з Уповноваженим), інші правозахисні і громадські організації.

Схема національного превентивного механізму за моделлю «Омбудсман +» в Україні

Передбачається, що Департамент з реалізації НПМ плануватиме візити до місць несвободи. Уповноважений з прав людини буде здійснювати організаційну підтримку візитів. Регіональні представники виконуватимуть адміністративні функції на місцях (після створення цього інституту). Асоціація незалежних моніторів займатиметься пошуком, навчанням і підготовкою моніторів протягом року (термін, на який підписана угода). Експертна рада по НПМ буде здійснювати аналітичну роботу та надаватиме рекомендації до укладення договорів доручення. Остаточне рішення належатиме офісу Уповноваженого. Юридичною підставою діяльності монітору буде доручення Уповноваженого на один рік та список моніторів у відповідному органі.

Стратегічною метою новоствореного механізму є посилення захищеності кожного від катування та жорстокого і нелюдського поводження у місцях несвободи шляхом запровадження системи регулярних відвідувань.

На даний час за участі провідних експертів в галузі НПМ – представників правозахисних НУО, при фінансовій підтримці МФ "Відродження", проведено стратегічне планування розвитку НПМ в Україні на період до кінця 2013 року.

Йде розробка методологічних засад роботи Департаменту в напрямку попередження катувань та жорстокого поводження, встановлюються робочі зв’язки з профільними відомствами та неурядовими організаціями. Практично завершена розробка алгоритмів моніторингових візитів в місця несвободи в ДПТСУ, МВС та Міністерстві оборони. В планах Департаменту – створити до кінця року алгоритми для відвідувань всіх 36 типів місць несвободи в країні.

Працівники Департаменту у співпраці з Харківським інститутом соціальних досліджень, підготували та реалізували низку навчальних заходів. Так, за участі експерта Підкомітету з питань попередження Комітету ООН проти катувань і фахівців Харківського інституту соціальних досліджень проведено перший тренінг з особливостей функціонування національних превентивних механізмів відповідно до вимог Факультативного протоколу Конвенції ООН проти катувань для співробітників Департаменту з питань реалізації НПМ.

У вересні – жовтні Харківським інститутом соціальних досліджень разом з Департаментом з питань реалізації НПМ було проведено 3 тренінги щодо відбору та навчанню візитерів місць несвободи. В тренінгах узяли участь 50 учасників зі всіх регіонів України.

Ведеться робота Департаменту з міністерствами та відомствами, які планується регулярно відвідувати в рамках НПМ. Проведено низку робочих зустрічей з представниками міністерств і відомств, до складу яких входять місця несвободи.

За 6 місяців працівниками Департаменту та представниками громадськості було здійснено моніторингові візити до місць несвободи, які розташовані на території АР Крим, Дніпропетровської, Київської, Львівської, Одеської, Тернопільської, Харківської, Хмельницької та Чернігівської областей. Станом на 1 листопада 2012 року працівниками Департаменту було здійснено моніторингові візити до 136 установ, які перебувають у підпорядкуванні Міністерства внутрішніх справ (62 установи), Служби безпеки (1 установа), Державної пенітенціарної (23 установи) та прикордонної служб (3 установи), Міністерства оборони (2 установи), Міністерства охорони здоров’я (16 установ), Міністерства соціальної політики (25 установ) та Міністерства освіти, науки, молоді та спорту (4 установи). 24 візити було здійснено разом з представниками місцевої громадськості у Волинській, Черкаській та Херсонських областях за проектом, підтриманим МФВ. За кожним з візитів було підготовлено звіт та направлено відповідним відомствам з рекомендаціями щодо усунення виявлених порушень прав та свобод людини. На час написання доповіді ще тривала обробка відповідей Міністерств та відомств на рекомендації Департаменту. Департамент ретельно контролює виконання відомствами рекомендацій Уповноваженого і, при необхідності, вживає додаткових заходів.

Наприклад, 19 липня 2012 року здійснено візит до Оболонського районного управління ГУ МВС у м. Києві. Було проведено перевірку умов тримання затриманих, слідчих кімнат, пропускного режиму, книг і журналів реєстрації та питання вивчення особовим складом відповідних документів та законодавчих актів, які регламентують дотримання прав і свобод громадян, у системі службової підготовки. Було виявлено низку недоліків та надано рекомендації для якнайшвидшого їх усунення керівництву Управління. МВС надав звіт у якому повідомив, що рекомендації Омбудсмана враховані частково. Департамент з реалізації НПМ подав повторне звернення до МВС про неналежне реагування на зауваження Омбудсмана і попередив про адміністративну відповідальність.

Відбулось і декілька раптових візитів до закритих установ з метою перевірки інформації щодо застосування до затриманих осіб катувань та жорстокого поводження. Перевірялася, зокрема інформація щодо масового побиття засуджених осіб в Копичинській виправній колонії №112[4], побиття працівниками міліції Дніпровського районного управління ОВС в м. Києві адвоката О. Веремеєнка, побиття мандатного біженця УВКБ ООН у Лук’янівському СІЗО[5], тощо. За кожним з цих візитів готувався лист до органів прокуратури з проханням провести ретельне розслідування.

Однак, відвідавши з червня по жовтень 136 установ та здійснивши декілька візитів без попередження, Департамент жодного разу не оприлюднив результати цих візитів. У кращому випадку на сайті можна було побачити  інформацію про те, що в ході візиту виявлені системні порушення, у зв’язку з чим направлено листа до відповідного органу. Відсутність інформації про результати візитів породжувала в суспільстві скептичне ставлення до діяльності, зокрема Департаменту з реалізації НПМ і в цілому – до Офісу Уповноваженого. У цьому можна було переконатись ознайомившись, наприклад, з дописами учасників тематичних груп у соціальних мережах, зокрема на Фейсбуці. Згідно з ч.2 ст.21 Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань, не підлягає розголошенню тільки конфіденційна інформація, зібрана НПМ. Перші проміжкові звіти  Департаменту почали з’являтися тільки в листопаді.[6]

Із спостереження за діяльністю Департаменту з реалізації НПМ, як і інших структурних підрозділів Секретаріату Уповноваженого можна зробити висновок про існування єдиного алгоритму реагування на повідомлення про порушення прав людини. Отримане повідомлення про порушення Секретаріат перевіряє і з відповідними рекомендаціями Уповноваженого направляє за належністю з проханням у встановлений термін повідомити про вжиті заходи. У випадку невиконання, або часткового виконання рекомендацій, Уповноважений вступає у подальший діалог з керівництвом відповідного відомства. І тільки у разі злісного ігнорування Уповноважений вдається до публічного розголосу, або до адміністративних заходів впливу.

У зазначеному алгоритмі є кілька позитивних моментів. По-перше, звернення до відповідних органів супроводжуються рекомендаціями Уповноваженого. По-друге – Уповноважений тримає на контролі і вживає додаткові заходи для забезпечення виконання його рекомендацій.

На жаль, підтвердити усе це статистичними даними поки немає змоги через дуже короткий моніторинговий період та через неналагодженість системи збору даних в самому Секретаріаті.

Моніторинг показав, що суттєвою перешкодою на шляху створення НПМ став брак коштів. З одного боку, попередній Омбудсман залишила свою посаду практично вичерпавши бюджет на наступний рік. З другого боку, фінансування НПМ не передбачено бюджетом через відсутність у минулому такого напрямку діяльності Уповноваженого. Вихід довелось шукати і було знайдено з допомогою вдалого фандрайзінгу. Так, усе необхідне офісне обладнання для повноцінної роботи структурного підрозділу було надано у вигляді безповоротної благодійної допомоги Офісом UNDP в Україні. На профільне навчання співробітники Департаменту направляються при потребі за рахунок грантів, залучених НДО, які займаються цією діяльністю.

Ситуація з фінансуванням НПМ може змінитися вже у 2013 році. Прийнятий закон «Про внесення змін до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» щодо національного превентивного механізму» передбачає видатки на фінансування НПМ з Державного бюджету. Але залишаються проблеми пов’язані з процедурами, що регулюють діяльності державних органів. Омбудсман не має можливості фінансувати моніторингові виїзди громадських діячів. Саме тому, питання адекватного матеріального забезпечення регулярної моніторингової діяльності в рамках національного превентивного механізму залишається відкритим.

Викликає стурбованість, що через неналежне інформування створення НПМ в Україні не викликає інтересу у суспільства, не зважаючи на ефективність цього механізму у попередженні катувань і жорстокого поводження в місцях несвободи. Вочевидь, є нагальною потреба у реалізації більш цілісної інформаційної політики у висвітленні проблем місць несвободи та роботи НПМ.

Співпраця з недержавними громадськими організаціями

Омбудсман приділяла велику увагу формуванню нової стратегії зв’язків з громадськістю. З метою налагодження тісної співпраці з недержавними громадськими організаціями, на засадах прозорості і відкритості, при Уповноваженому створено Консультативну раду. До її складу увійшли представники правозахисних організацій, профспілкові діячі, журналісти і науковці (усього 28 осіб). Очолюють Консультативну раду Валерія Лутковська і Євген Захаров.

Метою діяльності Консультативної ради є надання консультативної підтримки Уповноваженому, проведення наукових досліджень, вивчення пропозицій щодо поліпшення стану захисту прав людини і основоположних свобод шляхом ефективного використання потенціалу інституцій громадянського суспільства.

У структурі Консультативної ради створено шість експертних груп:

- з оперативного правового реагування на порушення прав людини;

- з питань моніторингу діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

- з протидії расизму та ксенофобії;

- з дотримання екологічних прав громадян;

- з питань медичної реформи;

- з дотримання прав мігрантів;

- з прав громадян з психіатричними діагнозами.

Про роботу цих груп говорити ще зарано.

У вересні 2012 року Консультативна рада підтримала пропозицію Уповноваженого щодо розробки Стратегічного плану розвитку України у сфері захисту прав людини. Щоб цей план не став одним із багатьох досі нереалізованих, експерти Консультативної ради, на прохання Уповноваженого, підготували зведений документ рекомендацій ООН та інститутів Ради Європи для України і здійснили аналіз вже існуючих планів на предмет їх відповідності виконанню Україною в повній мірі зобов’язань перед ООН та Радою Європи. На основі цього документу здійснюється розробка стратегічного плану діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Крім Консультативної ради при Уповноваженому створено ще такі консультативно-дорадчі органи:

-       Громадський комітет з питань захисту активного виборчого права громадян;[7]

-       Експертна рада з питань свободи інформації та захисту приватності, яка діє при Управлінні з питань права на доступ до інформації та захисту персональних даних;[8]

-       Експертна рада з питань НПМ, яка діє при Департаменті з питань реалізації НПМ;

-       Експертна рада з питань недискримінації та гендерної рівності[9] та Експертна рада з питань дотримання прав дитини[10], що діють при Представнику Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності

На сьогоднішній день в роботі консультативно-дорадчих органів при Уповноваженому беруть участь представники більше 50 громадських організацій.

Механізм взаємодії між Офісом Уповноваженого і представниками громадськості, окрім роботи в консультативно-дорадчих органах, передбачає такі форми співпраці, як участь в робочих груп, проведення спільних заходів (круглих столів, робочих нарад, зустрічей, семінарів), співпраця на договірній основі та ін.

19 вересня 2012 року між Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та Всеукраїнською громадською організацією «Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів» (АУМДПЛ) підписано Меморандум про співпрацю.[11] Його предметом є підготовка і реалізація спільних заходів і проектів спрямованих на покращення загальної ситуації з дотримання прав людини і основоположних свобод, а також правоосвітня діяльність. У жовтні 2012 року Уповноважений призначила регіональних координаторів у зв’язках з громадськістю у трьох областях (Черкаській, Волинській і Херсонській) з числа членів АУМДПЛ. Вони у межах делегованих на договірній основі повноважень представляють інтереси Уповноваженого у стосунках з органами влади, міжнародними та неурядовими організаціями. Згідно з розробленим Положенням, регіональні координатори здійснюють свою діяльність на громадських засадах. На першому етапі фінансову підтримку у розбудові мережі регіональних координаторів надає Міжнародний фонд «Відродження». До кінця року планується призначити регіональних координаторів ще Харківській області та м. Севастополі.

Водночас зауважимо, що на сайті Уповноваженого відсутня інформація про регіональних координаторів та їх контакти.

У вересні відбулось перше засідання робочої групи по захисту конституційного права на страйк працівників транспорту, до складу якої входять Представник Уповноваженого з питань дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав Наталія Іванова, представники профільних міністерств і відомств та представники українських профспілок.[12] Метою групи є опрацювання питання та підготовка пропозицій щодо приведення ст. 18 Закону України “Про транспорт” у відповідність до положень законів України “Про колективні договори і угоди” та “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, норми яких мають пріоритет стосовно інших законодавчих актів у відповідній сфері суспільних відносин, а також стандартів міжнародного права та рекомендацій МОП.

За 6 місяців Офісом Омбудсмана і громадськими організаціями було проведено понад 30 спільних заходів (круглих столів, семінарів, робочих нарад та зустрічей). На них розглядалися питання створення національного превентивного механізму, забезпечення права доступу до інформації, захисту прав дитини, недискримінації, обговорювалися перспективи і напрямки співпраці з Федерацією профспілок, проводилися консультації із неурядовими громадськими організаціями щодо підготовки законопроектів, які стосуються питань дотримання та захисту прав людини.

Здобуто перший досвід взаємодії Уповноваженого з громадськими організаціями у напрямку удосконалення українського законодавства і законопроектів про права і свободи людини. Першим позитивним результатом співпраці стало скасування рішення Верховної Ради України щодо прийняття в першому читанні законопроекту «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексу України» (щодо посилення відповідальності за посягання на честь і гідність людини /реєстраційний № 11013 від 19.07.2012, поданий народним депутатом України Журавським В.С./).[13] У висновку Уповноваженого наголошувалося, що положення проекту цього Закону суперечать Конституції України, Європейській конвенції про права людини та міжнародним зобов’язанням України.[14]

Ще одним позитивним результатом співпраці Уповноваженого з громадськими організаціями стало прийняття 2 жовтня 2012 року Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» щодо національного превентивного механізму».[15] Відтепер Омбудсман має право: вносити пропозиції стосовно вдосконалення законодавства України у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина; ознайомлюватися з документами, у тому числі тими, що містять інформацію з обмеженим доступом, та отримувати їх копії в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, в тому числі справи, які знаходяться в судах. На Уповноваженого з прав людини покладаються функції національного превентивного механізму.

До позитивного досвіду можна віднести, наприклад, узгоджені дії Офісу Уповноваженого і громадських організацій у відношенні прийнятого 2 жовтня 2012 року Закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та ухвалених у той же день змін до Закону України «Про захист персональних даних» (№10472-1). І експертна рада з питань свободи інформації та захисту приватності, і Уповноважений звернулися до Президента України з проханням накласти вето на ці закони.[16] [17] [18] [19] Аналогічно узгодженими були їх дії у відношенні прийнятого Верховною Радою за основу змін до деяких законодавчих актів (щодо захисту прав дітей на безпечний законопроекту “Про внесення інформаційний простір)”, реєстраційний № 8711 від 20.06.2011, яким забороняється пропаганда гомосексуалізму. Експерта рада і Уповноважений звернулися до парламенту з вимогою скасувати рішення про прийняття в першому читанні законопроекту №8711, а також відхилити аналогічні законопроекти – № 10729 (про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за пропаганду гомосексуалізму), №10290 (про заборону спрямованої на дітей пропаганди гомосексуалізму) та будь-які інші законопроекти, які посягають на свободу слова та поширюють дискримінацію в Україні.[20] [21]

З другого боку, можна навести приклади різного ставлення Уповноваженого і громадських організацій до прийнятих Верховною Радою законів чи законопроектів. Наприклад, в жовтні 2012 року громадські організації активно виступали проти прийняття закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмежень у використанні допоміжних репродуктивних технологій», яким обмежується вік жінок, що можуть скористатися медичними послугами штучного запліднення, встановивши граничну межу у 51 рік. На їх думку дане положення носить дискримінаційний характер по відношенню до жінок, оскільки штучно обмежує репродуктивний вік жінки, який біологічно не обмежується 51 роком.[22] Позиція офісу Омбудсмана з цього приводу є іншою. Вона ґрунтується на переконанні, що сурогатне материнство є одним із джерел торгівлі людьми в Україні через законодавчу неврегульованість питання, а даний закон сприяє виправленню ситуації. 2 листопада 2012 року Президент повернув зі своїми пропозиціями закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмежень у використанні допоміжних репродуктивних технологій» для повторного розгляду Верховною Радою.

Найбільш тривожними є факти ігнорування Верховною Радою думки як громадських організацій, так і Омбудсмана. Так, 9 вересня парламент прийняв закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації» без врахування пропозицій робочої групи, створеної 26 червня 2012 року при Комітеті Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, за рекомендацією Уповноваженого. У складі групи працювали: Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Представник Уповноваженого А. Філіпишина та представники неурядових та міжнародних організацій.

Омбудсман, згідно зі ст.3 закону про Уповноваженого, повинен сприяти приведенню законодавства України про права і свободи людини у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі. Але, як показує практика, Верховна Рада не готова прислухатися до рекомендацій, хоча народні депутати заявляли, що очікують допомоги Уповноваженого саме у законотворчій діяльності.

Деполітизація діяльності Уповноваженого

За дуже короткий проміжок часу були виконані майже усі завдання, поставлені Уповноваженим перед собою на 2012 рік. У діяльності інституції відбулись радикальні зміни. Але ставлення до Уповноваженого в суспільстві майже не змінилося. Переважна кількість громадян надалі вважає Уповноваженого політично заангажованим.

17 травня 2012 року на зустрічі з журналістами Валерія Лутковська публічно заявила про свій намір покласти край політизації посади Омбудсмана: "Я налаштована рішуче припинити політизацію роботи офісу Омбудcмана, – заявила Валерія Лутковська. – В Україні 46 мільйонів громадян, які потребують захисту своїх прав, тож увага Уповноваженого з прав людини не може зосереджуватися переважно на політиках. Це зрештою порушення прав, дискримінація переважної більшості співгромадян у їхньому праві звернутися до Омбудсмана по допомогу і отримати її…» [23]

Для реалізації політики деполітизації Уповноважений обрала тактику, яка не знаходить ні розуміння, ні підтримки в суспільстві. Уповноважений, щоб не отримати звинувачення у політичній заангажованості, воліє зберігати мовчання з приводу гострих тем, які турбують суспільство. Наприклад, ми не почули думку Уповноваженого з приводу прийнятого Верховною Радою 3 липня 2012 року явно неконституційного закону «Про засади державної мовної політики». Напевно так сталося через вкрай заполітизовану атмосферу довкола цього закону. Уповноважений відмовляється коментувати кримінальні справи політиків, зокрема, Юлії Тимошенко та Юрія Луценка, вважаючи ці питання політичними. Суспільству невідома також позиція Уповноваженого з приводу порушення прав людини під час недавньої виборчої кампанії.

Та попри те, що Уповноважений з величезною обережністю уникає гострих тем, саме його мовчання в суспільстві розцінюють як ознаку політичної заангажованості і ставлять під сумнів незалежність Уповноваженого.

Мовчання Омбудсмана в суспільно значимих питаннях не є свідченням його аполітичності. А політика деполітизації діяльності Уповноваженого не може полягати у відмовчуванні.

Тому варто визначитись із правильною стратегією деполітизації Уповноваженого. Важливе місце в ній, безумовно, має бути відведено ефективній інформаційній політиці.

Інформаційна політика Уповноваженого

Свою діяльність новий Уповноважений розпочала зі зміни інформаційної політики, що було яскраво продемонстровано проведенням публічного обговорення пріоритетних напрямів діяльності Уповноваженого з прав людини та запровадженням інституту представників Омбудсмана за напрямками, яке було ініційоване 15 травня 2012 року[24].

На офіційному сайті Уповноваженого одразу було оприлюднено повну інформацію щодо структури і організації роботи Секретаріату Уповноваженого. Там же з’явилась інформація про структурні підрозділи Секретаріату, їх керівників, розпорядок роботи, контактні телефони тощо. У відкритому доступі знаходиться інформація про графік роботи громадської приймальні, номери телефонів безкоштовного зв’язку, поштова, електронна та скайп адреси, а також детальна інформація про порядок звернення до Уповноваженого та до Європейського суду з прав людини. У рубриці «Захист прав людини» прес-служба розміщує повідомлення про важливі події, що відбуваються у сфері прав людини.

За три повних місяці (липень-вересень) сайт відвідало більше 43 тисяч Інтернет-користувачів, 75 відсотків з яких заходили з українських серверів.

Для інформування про свою діяльність Уповноважений найчастіше використовує наступні приводи:

-       прийняття рішень органами владних повноважень, які на думку Уповноваженого, обмежують права та свободи людини. Наприклад, відкритий лист до Президента України Віктора Януковича з пропозицією застосувати право вето до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист персональних даних», прийнятого 2 жовтня 2012 року[25];

-       діяльність та відповідні рішення консультативно-дорадчих органів при інституті Уповановаженого. Наприклад, оприлюднення експертною Радою з питань свободи інформації та захисту приватності при Представникові Уповноваженого з питань доступу до публічної інформації та захисту персональних даних рекомендацій щодо віднесення публічної інформації до службової відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації»[26];

-       проведення різноманітних заходів із залученням офісу Уповноваженого. Наприклад, організація круглого столу на тему: «Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в України»: проблеми та шляхи вдосконалення»[27];

-       здійснення безпосередньої діяльності Уповноваженого або його представників за напрямками. Наприклад, відкриття провадження за скаргами журналістів про напад у Броварах[28];

-       офіційні контакти з посадовими особами та суб’єктами владних повноважень. Наприклад, рекомендація Уповноваженого Голові Центральної виборчої комісії Володимиру Шаповалу додатково поінформувати громадян, що ведення відео-спостереження на виборчих дільницях проводиться без технічної можливості контролю за волевиявленням виборців, яке здійснюється в кабінках для голосування[29];

Невдовзі після прийняття присяги Уповноважений відкрила свою сторінку на facebook.[30] Саме тут було започатковано відкрите публічне обговорення нової структури Секретаріату Уповноваженого з прав людини з врахуванням пропозицій користувачів facebook, які взяли участь у відповідних дискусіях.

На даний час на сторінці розміщуються новини з офіційного сайту Уповноваженого, які майже не коментуються відвідувачами. На сторінку підписано 383 користувачі, що зумовлює потребу в розкрутці сторінки та наданні більшої візуалізації її контенту.

Уповноважений започаткувала ряд нових форм роботи для поглиблення співпраці із засобами масової інформації. Наприклад, було запроваджено зустрічі з журналістами у форматі прес-ланчу[31]; особисте спілкування з учасниками інтернет-спільнот[32], проведення он-лайн конференції[33]. Проте ці новаційні форми роботи не отримали розвитку. Станом на 1 листопада 2012 року, участь Уповноваженого у «прямій лінії» «Комсомольської правди» (10.05.2012), веб-конференція на сайті ЛІГА (17.05.2012) і зустріч Валерії Лутковської з учасниками форуму «Української правди» (18.05.2012), залишилися поодинокими заходами.

Найактивнішою була комунікація Уповноваженого із ЗМІ у травні 2012 року. Тоді відбулось більше 10 комунікаційних зустрічей, серед яких інтерв’ю на телеканалі ТРК, участь у програмі Миколи Княжицького на ТВі, участь у передачі «Від першої особи» на радіо «Ера» та ін. Наступні чотири місяці динаміка розвитку стосунків Уповноваженого зі ЗМІ уповільнювалася. Очевидною стала тенденція скорочення кількості контактів і обмеження форм спілкування. За цей час Уповноважений узяла участь у програмі «Портрет» з Сергієм Дорофєєвим на 5-му телеканалі[34] і дала два розгорнутих інтерв’ю «Главкому» і «Тижню ua».[35] [36] На початку серпня 2012 року було проведено велику прес-конференцію за результатами перших ста днів роботи. Аналіз запитань прес-службі Уповноваженого виявив, що журналістів найбільше цікавили наступні теми: кримінальні справи проти Ю.Тимошенко та С.Луценко, а також законопроект №11013 «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо посилення відповідальності за посягання на честь, гідність та ділову репутацію людини» (закон про наклеп).

За 6 місяців на сайті Уповноваженого з’явилося 167 повідомлень про його діяльність. Але тільки третина з них була поширена іншими засобами масової інформації. Найчастіше інформацію про діяльність Уповноваженого поширювали електронні ЗМІ. Найменше повідомлень з’являлося на телебаченні. Як відомо, кількість користувачів Інтернету в Україні є в два рази меншою, ніж кількість глядацької аудиторії ТБ. Перевага електронних засобів комунікації над іншими спричиняє звуження кола споживачів інформації тільки користувачами Інтернету і негативно впливає на популяризацію діяльності Уповноваженого. Згідно опитуванню, проведеному у вересні – жовтні 2012 року Центром інформації про права людини, 19% респондентів взагалі нічого не знають про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.[37]

У зв’язку з низькою суспільною легітимністю Інституту Омбудсмана прес-службі варто приділити увагу стратегії реалізації інформаційної політики Уповноваженого.

Також прес-службі варто звернути увагу на необхідність висвітлення позиції Уповноваженого в темах, що становлять великий суспільний інтерес. Бажано, щоб прес-служба активніше сприяла актуалізації тих тем, які мають велике суспільне значення, але не знаходять належного відображення в ЗМІ. Наприклад, важлива тема створення НПМ знаходиться поза увагою суспільства і ЗМІ.

Частота інформування прес-службою про діяльність Уповноваженого в середньому становить одне повідомлення в день. Інформаційний потік недостатньо збалансований. Прес-служба завжди повідомляє про наміри і плани Уповноваженого і майже ніколи не інформує про те, як вони були реалізовані. Наприклад, в ході моніторингу встановлено, що станом на 2 серпня 2012 року за сприянням Уповноваженого було відновлено права 70 осіб.[38] Сайт Уповноваженого повідомив тільки про один випадок відновлення прав однієї людини.[39]

Виявлено більше 30 випадків порушення балансу в подачі інформації – коли подія була анонсована, а підсумки не оприлюднені. Наприклад, 16 липня 2012 року на сайті Уповноваженого з’явилося повідомлення про те, що Секретаріатом розпочато перевірку, ініційовану Представником Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності Аксаною Філіпішиною, щодо своєчасного забезпечення необхідними медичними препаратами дитячих онкологічних відділень країни. Причиною перевірки стала інформація, що з’явилась у ЗМІ, стосовно загрози життю дітей, яка виникла через критичну ситуацію з поставками ліків за державною програмою «Дитяча онкологія та онкогематологія».[40] Однак результати перевірки оприлюднені не були. 6 серпня 2012 року прес-служба Уповноваженого повідомила, що Секретаріатом здійснюється перевірка інформації про побиття Абуєва Умара Хасановича під час його перебування під вартою у Київському слідчому ізоляторі.[41] Про те, що ця перевірка закінчилася відкриттям кримінальної справи проти співробітників пенітенціарної системи стало відомо з інших джерел. На сайті Уповноваженого жодної інформації про результати перевірки не було. В серпні 2012 року Секретаріат Уповноваженого широко анонсував власний моніторинг парламентських виборів. Але станом на 5 листопада 2012 року не було жодної інформації щодо результатів моніторингу, як і жодної (хоча б попередньої) заяви Уповноваженого щодо виборів. Про активне спостереження Офісом Омбудсмана за виборами нам стало відомо тільки від членів ВГО «Альянс Майдан», яка була партером Офісу по моніторингу виборів. За їх словами, завдяки своєчасній реакції Представника Уповноваженого у день виборів вдалося реально зупинити кільканадцять порушень виборчих прав на дільницях. Також, на думку членів «Альянсу Майдан», вагомим внеском Уповноваженого у те, що більша кількість людей прийшла на вибори і проголосувала було прийняття ЦВК за рекомендацією Уповноваженого Постанови №1850 від 24.10.2012 р. Цією Постановою були внесені відповідні зміни в порядок здійснення відеоспостереження на виборчих дільницях. А саме – було вирішено оголосити, що на виборчих дільницях ведеться відеоспостереження, і доповнити це повідомлення текстом, написаним великим шрифтом: «У кабіні для таємного голосування відеоспостереження не ведеться».[42] 28 жовтня, на сайті Уповноваженого з’явилося повідомлення про те, що до офісу Омбудсмана надходять численні повідомлення від спостерігачів щодо порушення виборчих прав громадян на виборах 2012 року.[43] Це було останнє повідомлення прес-служби, яке стосувалося виборів.

 

Рекомендації

 

1.    Продовжити роботу над удосконаленням Закону «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

2.    Розробити стратегію і технологію стосунків з медіа.

3.    Своєчасно розміщувати інформаційні повідомлення на сайті Уповноваженого.

4.    Систематично висвітлювати результати роботи структурних підрозділів Секретаріату Уповноваженого, діяльність самого Уповноваженого та його представників.

5.    Активно використовувати різноманітні засоби для посилення обізнаності громадськості про Інститут Уповноваженого.

6.    Спільно з НГО вирішити питання про організацію надання безкоштовних консультацій в Офісі Уповноваженого.

7.    Продовжувати розвивати співпрацю з НГО.

8.    Продовжити роботу по розвитку мережі регіональних представників Уповноваженого.

9.    На сайті Уповноваженого розмістити інформацію і координати регіональних координаторів зі зв’язків із громадськістю.

10.  Департаменту з питань реалізації НПМ:

·      готувати звіти за результатами кожного відвідування місць несвободи. Провести аналітичну роботу з узагальнення системних недоліків у місцях несвободи та відобразити їх у щорічній доповіді з рекомендаціями для органів влади;

·      у співробітництві з громадськістю розробити та реалізувати діючу схему рекрутінгу, навчання та сертифікації моніторів місць несвободи;

·      у співробітництві з громадськістю розробити та реалізувати діючу схему інформаційної політики, спрямованої на поступове залучення уваги громадськості до проблем місць несвободи в Україні.

11. Налагодити системний збір даних стосовно звернень громадян і результатів їх розгляду.

12. Розробити стратегію і технологію деполітизації діяльності Уповноваженого.

 

[1] Підготовлено Людмилою Коваль, експертом ХПГ.

[2] http://uamedia.visti.net

[3] http://ombudsman.gov.ua/

[4] Візит без попередження до Копичинської ВК № 112 Тернопільської обл.. Відкрито провадження http://ombudsman.gov.ua/

[5] Розпочато перевірку інформації про побиття біженця Абуєва (Київське СІЗО) http://ombudsman.gov.ua/

[6] http://ombudsman.gov.ua/

[7] http://ombudsman.gov.ua/

[8] http://ombudsman.gov.ua/

[9] http://ombudsman.gov.ua/

[10] http://ombudsman.gov.ua/

[11] http://ombudsman.gov.ua/

[12] http://ombudsman.gov.ua

[13] http://ombudsman.gov.ua

[14] http://ombudsman.gov.ua

[15] http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/5409-17

[16] http://ombudsman.gov.ua

[17] http://ombudsman.gov.ua/

[18] http://ombudsman.gov.ua

[19] http://ombudsman.gov.ua

[20] http://ombudsman.gov.ua

[21] http://ombudsman.gov.ua

[22] http://ofenzyva.wordpress.com/

[23] http://ombudsman.gov.ua/

[24] http://ombudsman.gov.ua

[25] http://ombudsman.gov.ua

[26] http://ombudsman.gov.ua

[27] http://ombudsman.gov.ua/

[28] http://ombudsman.gov.ua/

[29] http://ombudsman.gov.ua/

[30] http://www.facebook.com/ombudsmanUA

[31] http://ombudsman.gov.ua/

[32] http://ombudsman.gov.ua/

[33] http://ombudsman.gov.ua

[34] http://youtube.com/watch?v=tcrAU1N24Rg

[35] http://glavcom.ua/articles/7638.html

[36] http://tyzhden.ua/Politics/62379

[37] http://humanrights.com.ua/

[38] http://ombudsman.gov.ua

[39] http://ombudsman.gov.ua/

[40] http://ombudsman.gov.ua/

[41] http://ombudsman.gov.ua/

[42] http://ombudsman.gov.ua

[43] http://ombudsman.gov.ua

 

 

 Поділитися