MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

6. ПРАВО НА ПРИВАТНІСТЬ

07.03.2013   


[1]

Право на приватність в Україні захищається на конституційному рівні. Стаття 32 Конституції передбачає таке: «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України», Окремі аспекти права на приватність захищені окремими статтями Конституції: захист недоторканності житла – стаття 30 Конституції, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції – стаття 31, заборона збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди – стаття 32 Конституції, заборона піддавати особу без її вільної згоди медичним, науковим чи іншим дослідам – стаття 28 Конституції.

Вичерпний перелік законних підстав та умов втручання в право на приватність, закріплений законодавчо, поєднується з неузгодженостями та суперечностями у правозастосовній практиці.

Продовжувалося проведення обшуків у справах, порушених з політичних мотивів, які мали значне поширення і використовуються для тиску на політичних, профспілкових та громадських діячів.

Так, наприклад, 31 січня 2012 р. в квартирі лідера Харківської обласної організації “Батьківщина” Арсена Авакова, було проведено обшук в квартирі, в якій він не проживав більше двох років[2], а пізніше також в квартирі, де проживає його сім’я, під час якого було вилучено ксерокопію його паспорта, посвідчення депутата обласної ради та грошові кошти[3].

У травні 2012 року працівники міліції проводили обшук в офісі незалежної профспілки «Захист справедливості» і намагалися вилучити документи організації, однак не повідомили про ціль свого візиту. Заступник голови профспілки народний депутат (БЮТ) Михайло Волинець вважав, що офіс обшукували з метою вилучення документів, що належали народному депутату (БЮТ) Андрію Павловському, оскільки в цьому приміщенні знаходилися їхні громадські приймальні.[4] В той же час Андрій Павловський пов’язав обшук з тим, що напередодні Волинець публічно заявив про те, що незалежні профспілки планують широкі акції протесту проти прийняття нового Трудового кодексу та закону про мирні зібрання.[5] Працівникам міліції у видачі документів було відмовлено.

За офіційною версією МВС обшук проводився у зв’язку із тим, що виникла необхідність у проведенні почеркознавчої експертизи, для проведення якої потрібен оригінал документу, що знаходився в центральному офісі Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості». Це, нібито, потрібно для розслідування кримінальної справи щодо підробки документів у сусідній області.[6]

Символічною в цьому відношенні є заява Геннадія Москаля, який у червні заявив, що правоохоронці в Донецькій області отримали завдання зібрати інформацію щодо політично активних членів опозиції, а також їхніх найближчих родичів і оточення, включаючи фотографії та анкетні дані Донецьких обласних організацій «Фронту змін» і «Батьківщини.[7]

Працівники міліції заперечили такі факти. Втім, за твердженням керівника Донецького відділення «Фронту Змін» Олександра Ярошенка протягом останніх двох років роботи проти членів опозиційних партій було порушено 18 кримінальних справ, проведено 38 обшуків та 47 судових засідань.[8]

20 січня 2012 року Конституційний суд України виніс рішення у справі щодо офіційного тлумачення положень ч.1,2 статті 32, ч.2,3 статті 34 Конституції України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області.[9]

Він, зокрема розглянув питання щодо того, що слід розуміти під інформацією про особисте і сімейне життя, зокрема, чи належить така інформація до конфіденційної інформації про особу; а також, чи є збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу втручанням в її особисте і сімейне життя.

У своєму рішенні Конституційний Суд України, зокрема, відзначив: «системний аналіз положень частин першої, другої статті 24, частини першої статті 32 Конституції України дає підстави Конституційному Суду України вважати, що реалізація права на недоторканність особистого і сімейного життя гарантується кожній особі незалежно від статі, політичних, майнових, соціальних, мовних чи інших ознак, а також статусу публічної особи, зокрема державного службовця, державного чи громадського діяча, який відіграє певну роль у політичній, економічній, соціальній, культурній або іншій сфері державного та суспільного життя»[10] Варто відзначити, що Конституційний Суд України необґрунтовано та неприпустимо розширив захист від дискримінації на статус публічної особи та прирівняв необхідність захисту права на захист приватного життя пересічного громадянина і публічної особи[11].

Таким чином, на думку Конституційного Суду України «інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов’язані з особою та членами її сім’ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною»[12].

У травні 2012 року мешканця Миколаєва Анатолія Ільченка, відомого своїми виступами на захист української мови, працівники міліції затримали в середу в Києві після пікетування під Міністерством внутрішніх справ і на деякий час доставили до психлікарні. [13]

Речник головного управління МВС у Києві Ігор Михалко стверджував, що після того як Ільченка затримали за нібито «не зовсім цензурний» (!) плакат стосовно міністра Захарченка, із Миколаєва повідомили, що Ільченко перебуває на обліку як психічнохворий. Після цього викликали швидку з міської клінічної психоневрологічної лікарні[14]. Згодом представник Ільченка повідомив, що того випустили з психіатричної лікарні. В цьому відношенні, особливо зважаючи на рішення Європейського суду з прав людини «Федоров і Федорова проти України», слід зазначити про неприпустимість використання психіатричного лікування як покарання за висловлення власної думки.

У травні 2012 року Служба безпеки України без належних процесуальних документів вилучила в Міській платній стоматологічній поліклініці м. Донецька декілька тисяч медичних карток пацієнтів.[15]

У червні 2012 року депутат від Партії регіонів Володимир Ландик звернувся до прокуратури з вимогою порушити кримінальну справу за порушення таємниці листування ресурсом LB.ua за статтею 163 Кримінального кодексу (порушення таємниці листування, вчинені щодо державних чи громадських діячів).

У своїй публікації 18 листопада 2011 року «Ландик-старший рятує сина за допомогою технологів і «правильних» коментарів на сайтах» видання розмістило фото на яких Володимир Ландік в сесійній залі парламенту веде смс-переписку, щодо долі свого сина, який в той момент знаходився під судом за звинуваченням у побитті дівчини.[16] Після вибачення шеф-редактора LB.ua[17] перед депутатом прокуратура закрила справу на тій підставі, що «порушення закону зі сторони інтернет-видання у цій конкретній ситуації не спричинило істотної шкоди»[18]. В той же час оглядачі вважали, що в разі звернення інтернет-видання до Європейського суду з прав людини право на поширення суспільно значимої інформації мало б перевагу перед правом на недоторканність приватного життя парламентаря[19].

У вересні 2012 року стало відомо, що Державна пенітенціарна служба встановила камери відеоспостереження в лікарні «Укрзалізниці» в палаті, де перебуває екс-прем'єр Юлія Тимошенко, які належать органам внутрішніх справ. Кілька камер було встановлено міліцією в коридорах лікарні.[20] Згодом, Юлія Тимошенко заявила, що відеокамери встановлені також в туалеті, в душі та в кімнаті зустрічі із захисниками. Згодом це підтвердили народні депутати Олександра Кужель, Тетяна Слюз та Людмила Денісова, які відвідали Ю. Тимошенко в лікарняній палаті.[21] Також в мережі Інтернет з’явилися відеозаписи з камери в колонії, які, імовірно, змонтовані таким чином, щоб поєднати справжні та несправжні записи.

У жовтні 2012 року у за повідомленням пацієнтів луганського обласного наркодиспансера у «добровільно-примусовому» порядку збирають паспорти, – нібито для «забезпечення явки на вибори», як повідомив Павло Скала, керівник програм політики та адвокатури Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні». Паспорти вилучили у більш ніж 100 наркозалежних пацієнтів, які щодня в амбулаторному режимі отримують замісну терапію, і пообіцяли повернути вранці у день виборів 28 жовтня. Це підтвердили і пацієнти. В той же час завідувач диспансерним відділенням наркодиспансеру Анна Князєва заявила, що у наркозалежних збирали не паспорти, а їхні копії – у зв’язку із запланованою на листопад перевіркою КРУ, однак деякі пацієнти, не маючи можливості зробити ксерокопію, здавали оригінали паспортів, але їм усім вже повернули паспорти на руки. [22]

У листопаді 2012 року дружина екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка Ірина Луценко звернулася до керівника Державної пенітенціарної служби Олександра Лісіцкова щодо прослуховування її телефонної розмови з чоловіком. Вона заявила, що це витікає зі змісту висловлювань працівників пенітенціарної служби, в яких вони озвучували питання, які вона обговорювала лише із своїм чоловіком.[23]

Захист персональних даних здійснюється на підставі Закону України «Про захист персональних даних» (прийнятий 1 червня 2010 р.)[24], яким врегульовано відносини, пов’язані із захистом персональних даних під час їх обробки,

Дія Закону поширюється на діяльність зі створення баз персональних даних та обробки персональних даних у цих базах за винятком баз персональних даних, створених фізичною особою – виключно для непрофесійних особистих чи побутових потреб; журналістом – у зв’язку з виконанням ним службових чи професійних обов’язків; професійним творчим працівником – для здійснення творчої діяльності.

Цим Законом всі персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу віднесено до інформації з обмеженим доступом, за винятком випадків, в яких законом заборонено віднесення до інформації з обмеженим доступом персональних даних певних категорій громадян чи їх вичерпного переліку.

Зокрема, не належать до інформації з обмеженим доступом персональні дані фізичної особи, яка претендує зайняти чи займає виборну посаду (у представницьких органах) або посаду державного службовця першої категорії, за винятком інформації, яка визначена такою відповідно до закону.

Згідно із законом обробка персональних даних має здійснюватися лише з наперед сформульованою метою, у разі зміни якої має бути отримана згода суб’єкта персональних даних на обробку відповідно до нової мети, а самі персональні дані повинні бути співмірними меті їх обробки.

Не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. А після завершення строку, необхідного для їх призначення, персональні дані повинні бути знеособлені.

Хоча цей Закон приймався для того, щоб забезпечити виконання Україною положень Конвенції Ради Європи «Про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних»[14], однак його редакція виявилася не дуже вдалою і містить низку хиб та суперечностей. Так, нерозділення загальних (прізвище, ім’я, по-батькові, громадянство, місце та дата народження) та вразливих персональних даних породжує надмірні перешкоди і призводить до химерних ситуацій, в яких фіксація прізвища та імені особи може становити з точки зору відповідних положень Закону його порушення. Так, наприклад, ведення журналу поточної успішності викладачем у ВНЗ є в термінах цього Закону фактично обробкою персональної інформації

Так само, вимога про необхідність оброблення персональних даних з науковою, статистичною та історичною метою у знеособленому вигляді може призвести до абсурдної ситуації, коли вживання прізвища, ім’я, по-батькові в наукових та історичних працях може розглядатися як порушення цього закону, так само як і збирання інформації про відомі історичні постаті, опублікування книг про їхнє життя або мемуарів, у яких міститься перелік осіб, згаданих у них.

Неврегульованим залишається питання щодо поширення персональних даних, якщо вони становлять суспільний інтерес, зокрема, в контексті Закону «Про доступ до публічної інформації».

Слід також визнати, що Закон не дає відповіді на питання щодо персональних даних осіб, які померли. Мають місце випадки, коли дослідникам відмовляють в доступі до архівних матеріалів в яких містяться дані про особу, яка померла, на підставі захисту персональних даних цих осіб.

Залишається незрозумілим, що робити в тому випадку, коли особа відмовляється від обробки персональних даних за умов договірних відносин між сторонами, наприклад, при заміні несправної побутової техніки за гарантією або у випадку трудових відносин, а так само у випадку реалізації права на освіту особою, яка не погоджується з обробкою персональних даних або на передачу персональних даних третім особам.

Законом передбачено обов’язок володільця персональних даних повідомляти виключно в письмовій формі суб’єкта персональних даних про його права у зв’язку із включенням його даних в базу персональних даних протягом 10 робочих днів від дати такого розміщення. Однак незрозуміло, що робити в тому випадку, коли відсутня поштова адреса такої особи.

Нечіткість визначення умов видалення персональних даних може мати своїм наслідком численні конфліктні ситуації, пов’язані з вимогою суб’єктів персональних даних видалити персональні дані, тоді як без таких персональних даних відповідні суспільні відносини взагалі неможливі.

Не передбачається Законом також ситуація у випадку обробки персональних даних, які поширюються у ЗМІ.

З 1 січня 2012 р. настала юридична відповідальність за ненадання інформації про бази даних, які ведуться юридичними та фізичними особами, що підпадають під дію закону.

1 липня 2012 року набули чинності штрафні санкції за порушення Закону про захист персональних даних. Порушення закону тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу від 8,5 тисяч грн. до 17 тисяч грн. або виправні роботи до 2 років або обмеження свободи на строк до 3 років і до 5 років при повторному порушенні.

16 липня 2012 року набув чинності Порядок здійснення Державною службою з питань захисту персональних даних державного контролю за дотриманням законодавства про захист персональних даних.

Слід зазначити, що на сьогодні основним електронним класифікатором, на основі якого відбувається збір та обробка персональних даних громадян України органами державної влади, все ще залишається ідентифікаційний номер, що надається Державною податковою адміністрацією. Сфера його використання виходить далеко за межі тієї мети, з якою він був запроваджений законом – податковий облік. За відсутності ідентифікаційного коду неможливими є легальне працевлаштування, доступ до пенсійного забезпечення, реалізація права на освіту, отримання стипендій та допомоги з безробіття, оформлення субсидій, відкриття банківських рахунків, реєстрації суб’єктом підприємницької діяльності, отримання державних дипломів про освіту тощо. Тому, фактично, склалася адміністративна практика свідомого порушення органами державної влади Закону України про єдиний реєстр фізичних осіб – платників податків і використання податкового номеру для інших цілей, не передбачених цим Законом.

2 жовтня 2012 року Верховна Рада України ухвалила закон «про Єдиний державний демографічний реєстр», який передбачає впровадження електронних паспортів для українців. Після масових звернень релігійних та громадських організацій до Президента 30 жовтня 2012 року він наклав вето на цей закон.

20 листопада 2012 року Верховна Рада України ухвалила в новій редакції закон «Про Єдиний державний демографічний реєстр» з пропозиціями президента Віктора Януковича, за який проголосувало 243 картки народних депутатів.[25] Слід зазначити, що під час голосування за цей закон частина голосів депутатів була отримана шляхом використання карток депутатів, відсутніх в залі.[26] Очевидно, що це ставить під питання легітимність цього закону.

Закон передбачає надмірне і непропорційно широке включення біометричних даних в документи, що посвідчують особу. Так, згідно із цим законом видаватимуться такі документи, що посвідчують особу: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України; посвідчення водія; посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон; посвідка на постійне проживання; посвідка на тимчасове проживання; картка мігранта; посвідчення біженця; проїзний документ біженця.

Хоча Закон, зокрема, передбачає введення електронних паспортів – документів з електронним носієм біометричної інформації для виїзду за кордон у відповідності зі стандартами Міжнародної організації цивільної авіації (ІCАО) однак в цьому випадку достатньо було б запровадити лише видачу закордонного паспорта. Саме тому, оглядачі вважають, що запровадження цього закону пов’язано з лобістськими зусиллями підприємства «ЄДАПС», яке неодноразово пов’язували і з подібними законопроектами.

Закон містить норму, згідно з якою особам, які відмовляються через свої релігійні переконання від внесення особистої інформації в безконтактний електронний носій, гарантується право на відмову від отримання такого документа або від внесення інформації в безконтактний електронний носій. Таке право реалізується шляхом подачі заяви до відповідного центрального органу виконавчої влади про відмову від отримання документа, що містить безконтактний електронний носій або від внесення інформації на такий носій.[27]

Законом пропонується встановити, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій інформації, при чому видається він не пізніше, ніж через 30 календарних днів від дня оформлення заяви-анкети на його отримання. В електронний паспорт вноситься: назва держави, назва документа, прізвище та ім'я особи, стать, громадянство, дата народження, унікальний номер запису в реєстрі, номер документа, дата закінчення терміну дії документа, дата видачі документа, уповноважений орган, що видав документ, місце народження, фотографія і підпис особи. У паспорт за письмовою заявою можуть бути внесені дані батьків або опікунів особи.[28]

До цього часу не врегульовано питання щодо правових засад здійснення відеоспостереження в громадських місцях. Разом із тим міліція не полишає своїх спроб масового встановлення відеокамер в громадських місцях.[29] Так в Києві планується встановити 11 тисяч відеокамер.[30]

 Відповідно до європейських стандартів[31] відеоспостереження може відбуватися, проте воно повинно відповідати наступним вимогам: слід систематично позначати зони, в яких ведеться спостереження; слід утворити незалежний орган на національному рівні для незалежного контролю щодо встановлення спостереження, а також зберігання та використання інформації про особу.

Примусові медичні процедури, такі як централізовані щеплення дітей, залишаються предметом для обговорення у ЗМІ, перш за все у зв’язку із якістю вакцин для щеплення, які закупляє МОЗ. У зв’язку із цим частина батьків відмовляється їх проводити, тоді як лікарі попереджують про загрозу епідемій.[32]

20 листопада 2012 р. набув чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс[33], який врегулював низку питань щодо права на приватність, які раніше не були врегульовані. Зокрема, стаття 253 передбачає, що особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також підозрюваний, його захисник, протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом, мають бути письмово повідомлені прокурором або за його дорученням слідчим про таке обмеження. Однак на сьогодні практика застосування норм Кримінально-процесуального кодексу в частині негласних (слідчих) дій поки ще недостатня для висновку про її відповідність праву на приватність.

Міністерство охорони здоров’я розробило законопроект, відповідно до якого кожен українець зможе стати донором органів після своєї смерті, якщо не напише відмову від цього. В той же час населення негативно ставиться до презумпції згоди на трансплантацію органів. [34]

Рекомендації

1. Вдосконалити Закон України «Про захист персональних даних», доопрацювавши його та усунувши наявні прогалини та суперечності, передбачивши, зокрема, втілення наступних принципів:

– виділити загальні (прізвище, ім’я, по-батькові, громадянство, дата та місце народження) та вразливі персональні дані, передбачивши для них різний режим доступу;

– різні ідентифікаційні номери (бази даних різних органів влади) повинні використовуватися окремо, не допускається створення єдиного коду для накопичення всієї інформації про особу;

– обмін зібраною інформацією між органами влади повинен бути чітко регламентований і здійснюватися на основі закону або за санкцією суду з повідомленням особи про це й можливістю нею оскаржити такі дії.

2. Слід припинити адміністративну практику протиправного використання ідентифікаційного номеру (коду) платника податків для інших цілей, не передбачених законом. Також слід припинити застосування поняття «персональний номер», використання якого не передбачено жодним законом.

3. Внести зміни до закону «Про Єдиний державний демографічний реєстр» з метою скоротити перелік документів, які передбачають фіксацію біометричних даних, залишивши в переліку лише закордонний паспорт.

4. Внести зміни до законодавства, передбачивши оприлюднення щорічного звіту зі знеособленими даними відносно зняття інформації з каналів зв’язку в порядку проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

5. МВС має припинити невмотивований збір вразливих персональних даних про особу (інформація про політичні переконання, релігійні погляди, сексуальну орієнтацію, участь в програмі замісної терапії тощо).

6. Прийняти закон та інші нормативно-правові акти, що захищали би права пацієнтів, зокрема, у частині здійснення примусових медичних процедур і захисту конфіденційної інформації про стан здоров’я.

7. Необхідно внести зміни до законодавства і юридичної практики з тим, щоб усунути суперечність між обов’язковістю щеплень для відвідування дитячих закладів і правом на освіту для дітей, батьки яких свідомо відмовляються робити такі щеплення, особливо, коли такі щеплення протипоказані для дитини чи наносять їй шкоду.

8. Врегулювати здійснення відеоспостереження в громадських місцях, передбачивши, серед іншого, умови зберігання та видалення записів.

9. Припинити використовувати обшуки як політично вмотивований засіб забезпечення лояльності та переслідування політичних опонентів.

10. Врегулювати здійснення відеоспостереження щодо ув’язнених осіб таким чином, щоб було дотримано баланс між вимогами безпеки і людською гідністю.

11. Змінити законодавство щодо збереження таємниці усиновлення навіть від самої дитини. Зокрема, слід зробити винятки з положень законодавства, котрими встановлена абсолютна таємниця усиновлення (статті 226, 229, 230 Сімейного кодексу, стаття 168 Кримінального кодексу).

 

[1] Підготовлено Русланом Тополевським, Центр правових та політичних досліджень «СІМ»

[2] В старой квартире Арсена Авакова проходит обыск // http://glavnoe.ua/news/n94512

[3] У Арсена Авакова наследили // http://kommersant.ua/doc/1863035

[4] В офісі БЮТівця - обшук | Українська правда // www.pravda.com.ua/news/2012/05/17/6964700/

[5] У приймальнях бютівців Волинця та Павловського – обшук // http://gazeta.ua/

[6] Міліція вирішила подумати, чи варто було обшукувати БЮТівця .// world.pravda.com.ua/news/2012/05/17/6964759/

[7] Правохранители собирают досье на донецких оппозиционеров http://donetskie.com/

[8] Милиция Донецка опровергает сбор досье на местную оппозицию // http://donetskie.com/novosti/2012/06/13/militsiya

[9] http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12

[10] http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12

[11] Речицький В. Політико-правовий коментар до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області // http://zakon.org.ua/comment/138

[12] http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12

[13] Захисника української мови через два плакати забрали до психлікарні // http://expres.ua/news/2012/05/17/66467

[14] Борця за українську мову затримали після пікету МВС // http://radiosvoboda.org/content/article/24583415.html

[15] Горькая правда о СБУ // http://ord-ua.com/2012/05/14/gorkaya-pravda-o-sbu/

[16] :Ландік вимагає завести справу за фото його смс, які "відмазують" сина  http://pravda.com.ua/news/2012/06/27/6967625/

[17] Ответ Сони Кошкиной на открытое письмо Владимира Ландика // http://lb.ua/news/2012/07/04/159295_otvet_landiku.html

[18] Справу проти Lb.ua закрили // http://pravda.com.ua/news/2012/08/3/6970151/

[19] Хто захистить інтереси українського суспільства, або Прецедент Ландика // http://telekritika.ua/svoboda-slova/2012-07-31/73767

[20] Тюремники заявляють, що за Тимошенко стежить ще й міліція // http://pravda.com.ua/news/2012/09/6/6972223/

[21] Депутатки знайшли камери в туалеті і душі Тимошенко // http://unian.ua/

[22] У наркозалежних Луганська забирають паспорти // http://tvi.ua/new/2012/10/22/u_narkozalezhnih_luganska_zabirayut_pasporti

[23] Дружина Луценка упіймала тюремників на прослуховуванні // http://pravda.com.ua/news/2012/11/10/6977224/

[24] http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2297-17

[25] Рада ухвалила закон про біометричні паспорти з пропозиціями президента // http://day.kiev.ua/

[26] Підсумок дня: Доля законів про біометричні паспорти та податок на продаж валюти // http://24tv.ua/news/

[27] Рада ухвалила закон про біометричні паспорти з пропозиціями президента // http://day.kiev.ua/

[28] Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5492-17

[29] Міліція збирається встановити в громадських місцях відеокамери // http://pravda.com.ua/news/2012/05/17/6964691/

[30] Виталий Захарченко раскрывает глаза //http://kommersant.ua/doc/1936397

[31] European commission for democracy through law (Venice commission), Opinion «On video surveillance in public places by public authorities and the protection of human rights», Adopted by the Venice commission at its 70th plenary session (Venice, 16-17 March 2007)// http://venice.coe.int/docs/2007/CDL-AD(2007)014-e.asp.

[32] В Ужгороді від щеплень відмовилися батьки 800 дітей // http://zakarpattya.net.ua/;  Щеплення за бажанням: загроза епідемії чи свобода вибору? // http://glavred.info/archive/2012/01/18/140044-1.html

[33] http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

[34] МОЗ ініціює запровадження в Україні посмертного донорства // http://tyzhden.ua/News/65272

 

 Поділитися