MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

12. СВОБОДА ОБ’ЄДНАНЬ (АСОЦІАЦІЙ)

07.03.2013   


[1]

I.   Загальний огляд

Ситуація зі свободою об’єднань поступово погіршується у порівнянні із попередніми роками. Це пов’язано із загальним погіршенням середовища для діяльності громадських організацій, зокрема, збільшення тиску з боку органів влади та зменшення можливостей співпраці з органами влади. Паралельно було прийнято нове законодавство для громадських організацій, від якого обґрунтовано можна очікувати значного покращення у сфері свободи об’єднань з наступного року.

Чинне українське законодавство не відповідає міжнародним стандартам і в значній мірі необґрунтовано обмежує свободу об’єднань. Проте частково це згладжувалося позитивною адміністративною практикою, котра не використовувала на повну усі законодавчі обмеження. Однак за останні декілька років поступово ця практика погіршувалася: збільшилася кількість перевірок з боку легалізуючих органів, збільшилася кількість вимог при реєстрації чи перереєстрації громадських організацій, котрі не передбачені законодавством, збільшилася кількість позовів про ліквідацію громадських організацій тощо.

22 березня 2012 року парламент прийняв новий закон «Про громадські об’єднання»[2], що розроблявся і просувався декілька років громадськими організаціями. Він набуде чинності з 1 січня 2013 року. Загалом новий закон про громадські об’єднання відповідає європейським стандартам та практиці Європейського суду з прав людини. Він також усуває проблеми, визначені у рішенні Європейського суду з прав людини Корецький та інші проти України. Зокрема, частина 10 статті 12 нового закону чітко визначає підстави відмови у реєстрації об’єднання:

1) наявність у статуті та рішеннях, відображених у протоколі про утворення громадського об'єднання, положень, що не відповідають Конституції України, статті 4 цього Закону;

2) порушення вимог статей 7, 10 цього Закону (вимоги щодо засновників та найменування об’єднання).

Крім того, він не містить обмеження щодо території діяльності об’єднання, можливості залучення роботи волонтерів, можливості самостійно визначати свої види діяльності.

Однак, в повній мірі його оцінити можна буде лише після того, як він набуде чинності. У 2012 році регулювання здійснювалося за старим законодавством.

5 липня 2012 року парламент прийняв довгоочікуваний Закон «Про благодійництво та благодійні організації»[3]. 31 липня він був надісланий на підпис Президенту, проте з того часу до часу підготовки цієї Доповіді[4] Президент не підписав закон і не застосував щодо нього право вето. Таким чином, відверто порушено Конституцію, прийнятий закон поки не набув чинності, й невідомо коли це може статися. За оцінками багатьох експертів цей закон враховує міжнародні стандарти в сфері свободи об’єднань та позитивний досвід регулювання інших країн та є також великим кроком для покращення ситуації зі свободою об’єднань у майбутньому.

II.      Створення об’єднань

Існує багато перешкод для створення об’єднань, зокрема, громадських організацій. Ситуація погіршується не тільки окремими нормами закону про об’єднання громадян, що порушують міжнародні стандарти, але й відсутністю визначення чітких підстав для відмови у реєстрації. Загалом, процедура реєстрації є достатньо не чіткою, що дозволяє органу легалізації безпідставно не реєструвати об’єднання громадян чи затягувати таку реєстрацію на багато місяців.

Офіційна статистика відмов у реєстрації по країні 3відсутня. Але відмов за різними оцінками експертів достатньо багато. На практиці найчастіше вам повернуть документи на доопрацювання без надання рішення про відмову, що зменшує кількість відмов у реєстрації, проте по суті суперечить законодавству, оскільки такі дії не передбачені законом.

Такі відмови є різними за змістом, проте найчастіше вони порушують Європейську Конвенцію про захист прав людини та Конституцію. Зокрема, ці відмови не визначають навіть, яким чином можливі недоліки статуту загрожують інтересам, вказаним у частині другій статті 11 Конвенції або частині другій статті 39 Конституції: національній безпеці, громадському порядку, охороні здоров’я населення чи прав інших осіб. Часто таким відмовам взагалі бракує аргументації, й вони ґрунтуються на достатньо довільному тлумаченні статуту організації та законодавства.

Наступна справа показує також проблему неефективності правових засобів захисту проти свавілля органів реєстрації. У цій справі, отримавши відмову в реєстрації, засновники звернулися до суду, витратити на судові тяганини три роки, й в результаті, отримавши позитивне судове рішення, не змогли зареєструвати організацію. Оскільки, відповідно до закону, суд не може зобов’язати здійснити реєстрацію, а може лише скасувати наказ про відмову у реєстрації, то таких відмов у реєстрації можна отримати нескінченно багато. А оскарження до суду насправді не призводить до позитивного результату

 У минулих Доповідях про права людини в Україні ми описували справу громадської організації «Асоціація Фалунь Дафа». З 2001 року її засновники легалізували організацію шляхом повідомлення. А з 2006 року прагнуть отримати статус юридичної особи для громадської організації. Засновники отримали п’ять відмов у реєстрації з різними аргументами. Після перших двох відмов вони змінили статутні документи. Третю відмову вони оскаржили до суду у 2009 році. Справа дійшла до Вищого адміністративного суду, котрий затвердив рішення місцевого суду й скасував наказ про відмову у реєстрації громадської організації. Коли йшли суди, організація отримала четверту відмову, хоча не подавала нових документів. Коли ж вони звернулися до виконання судового рішення, то 7 травня 2012 року отримали вже п’яту відмову у реєстрації. Після цього засновники вирішили звернутися до Європейського суду з прав людини із заявою про порушення свободи об’єднань.

Наведемо ще приклади судового оскарження відмов у реєстрації.

У лютому 2012 року Головне управління юстиції у м. Києві направило Громадській організації «Комітет з питань соціально-економічної та правової політики» повідомлення про необхідність приведення документів у відповідність з вимогами чинного законодавства для можливості їхнього розгляду. Засновники організації оскаржили відмову у реєстрації до суду. 30 березня 2012 року Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва їхній позов було частково задоволено та зобов’язано Головне управління юстиції у місті Києві повторно розглянути питання щодо реєстрації об'єднання громадян Громадської організації «Комітет з питань соціально-економічної та правової політики» та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства України.[5]

У Волинській області було відмовлено у реєстрації Молодіжного об'єднання «Волинська правозахисна група». Суперечка виникла з-за того, що об’єднання планувало здійснювати свою діяльність у двох областях, проте законодавство чітко не визначало хто має реєструвати таку організацію. Заяву-повідомлення про легалізацію шляхом повідомлення про заснування було направлено на розгляд до Міністерства юстиції України, яке надіслало вказану заяву для розгляду в Головне управління юстиції у Волинській області. Управління наказом №144 від 28 березня 2012 року на підставі правового висновку від 28.03.2012 року відмовило в легалізації Молодіжного об'єднання шляхом повідомлення про заснування. Хоча процедура відмови у реєстрації громадській організації, що легалізується шляхом повідомлення, законом не передбачено взагалі. Організація вважала, що відповідно до статті 14 Закону України «Про об'єднання громадян», легалізація громадської організації, діяльність якої поширюється на територію двох і більше адміністративно-територіальних одиниць здійснюється відповідним вищестоящим органом, тобто Міністерством юстиції України. За результатами правової експертизи орган реєстрації визначив суперечність законодавству назви, мети громадської організації, а також, що різним у законодавстві є розуміння терміну «регіон». 19 квітня 2012 року Постановою Волинського окружного адміністративного суду організації було відмовлено у задоволенні позову щодо скасування наказу про відмову у реєстрації. Суд у відмові у задоволенні позову громадської організації виходив із того, позовна вимога про направлення заяви-повідомлення про легалізацію до реєстраційної служби Міністерства юстиції України не підлягає задоволенню, оскільки Укрдержреєтр не входить в структуру Мін'юсту України.[6]

Надалі мають місце незаконні відмови у здійсненні державної реєстрації змін до установчих документів громадських організацій. У результаті правової експертизи органи легалізації вбачають мотиви відмови у реєстрації змін до установчих документів. Дуже часто вони є такими, що ґрунтуються виключно на переконаннях органу реєстрації.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року[7] задоволено позов громадської організації «Громадський осуд» до Головного управління юстиції у Львівській області та зобов'язано управління юстиції зареєструвати зміни до статутних документів організації. Організація змінила назву із Громадської організації «Громадський осуд» на Громадська організація «Виявлення професійної непридатності чиновників та корупції «Громадський осуд». Легалізуючий орган аргументував свою позицію тим, що законодавством визначено вичерпний перелік органів (посадових осіб), до компетенції яких віднесено виявлення невідповідності державного службовця займаній посаді. На думку чиновників, оскільки мета діяльності позивача, згідно статуту, не передбачає діяльності щодо виявлення професійної непридатності чиновників та корупції, відповідно, нова назва організації (ГО «Виявлення професійної непридатності чиновників та корупції «Громадській осуд») суперечить іншим положенням статуту, в тому числі меті діяльності ГО, викладеній у пункті 2.1 статуту, оскільки прямо інформує, що метою діяльності є виявлення професійної непридатності чиновників та корупції. Проте суд у своєму рішенні не погодився з цими аргументами й визначив, що не було наведено доказів того, що зміна найменування ГО «Громадський осуд» призведе до появи підстав для обмеження діяльності такої організації, передбачених ст. 4 України «Про об'єднання громадян».

При реєстрації важливою є стадія внесення організації до Реєстру неприбуткових організацій й надання їй неприбуткового статусу. Це звільняє організацію від сплати податку на прибуток. Такий статус надається Державною податковою службою індивідуально за окремою процедурою. Фактично, це є необхідним додатковим етапом реєстрації, оскільки без нього громадська організація діє як підприємство й значно обмежена у фінансовій діяльності.

11 вересня 2012 року на сайті Державної податкової служби України був опублікований проект наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій»[8], згідно з яким пропонується змінити порядок надання статусу неприбутковості НУО. Експерти вважають, що цей проект може становити загрозу громадським організаціям. Зокрема, ним не визначено чіткі терміни надання статусу неприбутковості неурядовим організаціям.[9] Проте до кінця року чинний порядок не зазнав змін.

У світлі отримання статусу неприбутковості цікавим є рішення Вищого адміністративного суду України від 18 вересня 2012 року у справі за позовом Калуської міської громадської організації Всеукраїнського товариства "Лемківщина" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2009 року[10]. У цій справі податкова відмовила у внесенні до Реєстру організації через те, що її статут не містить вичерпний перелік видів діяльності, як це передбачає пп.7.11.13 п.7.11 ст. 7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». ВАСУ визнав, що податкова та суди діяли неправомірно й скасував їхнє рішення, оскільки статут організації не суперечив законодавству, а податкове законодавство встановлює вичерпний перелік видів діяльності, доходи від яких не підлягають оподаткуванню.

III.   Ліквідація політичних партій

Міністерство юстиції за результатом контролю за діяльністю політичних партій продовжила масову практику подання позовів про ліквідацію політичних партій.

Наведемо декілька прикладів з практики Вищого адміністративного суду України.

13 листопада 2012 року ВАСУ відхилив касаційну скаргу Міністерства юстиції України у справі про спробу анулювання реєстраційного свідоцтва Політичної партії "Козацька Народна Партія"[11]. Мінюст звернувся до суду у 2010 році, проте Окружний адміністративний суд м. Києва 30 вересня 2011 року відмовив у позові і Київський апеляційний адміністративний суд 18 квітня 2012 року підтримав це рішення. Політична партія була утворена в 2010 році, проте не створила протягом 6 місяців необхідну кількість осередків. ВАСУ у своєму рішенні вказав, що:

«У відповідності до положень Закону України «Про політичні партії в Україні» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 16 жовтня 2007 року № 9-рп/2007 та ст. 36 Конституції України, порушення шестимісячного строку, протягом якого політична партія забезпечує створення та реєстрацію своїх структурних утворень у чотирнадцяти адміністративно-територіальних одиницях України, не може бути безумовною підставою для анулювання свідоцтва такої політичної партії.

Статтею 37 Конституції України передбачаються виключні випадки, коли діяльність легалізованих об'єднань громадян забороняється у судовому порядку, зокрема, їх діяльність спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення…»

9 жовтня 2012 року ВАСУ[12] також відхилив касаційну скаргу Мін’юсту й залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі про анулювання реєстраційного свідоцтва Політичної партії «Партія української молоді» від 8 вересня 2010 року з мотивів невиконання відповідачем положень частини шостої статті 11 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2365-ІІІ «Про політичні партії в Україні» щодо забезпечення політичною партією протягом шести місяців з дня реєстрації утворення та реєстрації в порядку, встановленому цим законом, своїх обласних, міських, районних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та в Автономній Республіці Крим. При цьому суд зазначив:

«Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив із того, що на час судового розгляду справи вимоги частини шостої статті 11 Закону № 2365-ІІІ (з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 та від 16 жовтня 2007 року № 9-рп/2007) щодо забезпечення утворення та реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, своїх обласних і міських (у містах Києві та Севастополі) організацій у більшості регіонів України відповідачем виконано.»

3 квітня 2012 року ВАСУ задовольнив частково касаційну скаргу політичної партії Закон і порядок[13]. Він постановив скасувати Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 6 квітня 2011 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2011 року, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Суд у своєму рішенні зазначив:

«Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва №181-п.п. Міністерством юстиції 23 квітня 2010 року зареєстрована політична партія Закон і порядок. В порушення вимог ч.6 ст.11 Закону України Про політичні партії в Україні політична партія протягом шести місяців з дня реєстрації не забезпечила утворення та не провела реєстрацію в порядку, встановленому цим Законом, своїх обласних, міських, районних організацій у більшості областей України, м. Севастополі та Автономній Республіці Крим. Позивач, як орган, який зареєстрував політичну партію, на підставі ст.24 вищенаведеного Закону звернувся в суд з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва відповідача з підстав невиконання вимог ст.11 Закону України Про політичні партії в Україні. Судами також встановлено, що на час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач у 15 областях України провів реєстрацію обласних організацій.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову послався на ті обставини, що на момент розгляду судом даної справи відповідачем виконаний обов’язок, передбачений ч.6 ст.11 Закону України Про політичні партії в Україні, з проведенням у 15 областях реєстрації обласних організацій.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що свідоцтво про реєстрацію політичної партії підлягає анулювання, оскільки відповідачем по закінченню 6-місячного терміну не здійснені заходи щодо реєстрації своїх обласних, міських, районних організацій у більшості областей України, м. Севастополі, в Автономній Республіці Крим, тобто не виконані вимоги ст. 11 Закону України Про політичні партії в Україні…

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення політичною партією Закон і порядок утворені та зареєстровані у встановленому законом порядку обласні структурні осередки у 15 областях України, що становить більше половини адміністративно-територіальних одиниць України, перелічених у ч. 6 ст. 11 Закону України Про політичні партії в Україні.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанції не перевірені доводи відповідача щодо поважності причин порушення строків реєстрації обласних, міських організацій, які посилалися на об’єктивні причини порушення строків реєстрації обласних осередків партії, вказаним обставинам судами не надана належна правова оцінка, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності висновків судів попередніх інстанцій.»

IV.   Тимчасова заборона видів діяльності та ліквідація громадських організацій

Зафіксовані численні рішення щодо ліквідації громадських організацій.

Наприкінці березня 2012 року СБУ через ЗМІ повідомила, що вона розкрила діяльність екстремістської релігійної організації мусульман-ваххабітів. За їхніми словами, керівники Громадської організації "Прямий шлях" поширювали брошуру "Порушення єдинобожжя", написану сунітським богословом Абдуль Азізом Ар-Райісом. У ній містяться заклики до релігійної ворожнечі та ненависті, а також пропагується ідеологія ісламського фундаменталістського руху ваххабітів. Як розповів заступника прокурора Одеси Сергій Нейков, щодо керівників громадської організації "Прямий шлях" порушено кримінальну справу за ст. 161, ч. 1 (умисні дії, спрямовані на розпалювання національної,расової чи релігійної ворожнечі та ненависті). Також повідомили, що в квартирах двох лідерів "Прямого шляху" – єгиптянина Ода Халеда і сирійця Масрі Мохаммада – були проведені обшуки. У них знайшли вибухівку – чотири тротилові шашки, два електродетонатори до них, димові шашки, а також навчальну гранату РГД-5. Також було знайдено дуже багато літератури ваххабітського толку з закликами до початку релігійної війни проти єретиків і навчальні посібники для діверсантів. Самі Ода Халед на прізвисько "Абдулкарім" та Масрі Мохаммад були затримані. Громадська організація була зареєстрована в 2008 році. Активну діяльність почала лише в 2010 році, орендувавши офіс в одноповерховому приміщенні колишнього магазину. Як з'ясувалося, під виглядом "громадської організації" була відкрита справжня мечеть.[14]

4 травня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд виніс рішення[15] про примусовий розпуск (ліквідацію) Громадської організації «Прямий шлях» за розпалювання національної та релігійної ворожнечі. У рішенні суд зазначив:

«Як вбачається з релігієзнавчого висновку державного комітету України у справах національностей та релігій, в брошурі «Нарушение единобожия», яка розповсюджувалась Громадською організацією «Прямий шлях», знаходиться зміст, який у цілій низці своїх базових положень і визначень суперечить чинному законодавству України та не може поширюватись на території України. В зазначених матеріалах є заклики до розпалювання релігійної ненависті та ворожнечі, пропагандується ідеологія ісламського фундаменталістського руху ваххабітів – визнаного в багатьох країнах світу як радикально-екстремістська секта Саудівської Аравії, члени та прихильники якої використовують радикальні політичні засоби щодо представників інших релігій та віровчень…».

14 червня 2012 року Одеський апеляційний адміністративний суд залишив без змін судове рішення від 4 травня[16].

Інший приклад також стався в Одесі і є достатньо небезпечною технологією закриття небажаних громадських організацій.

Громадська організація «Правозахисна організація «Альтера» була зареєстрована в жовтні 2011 року Головним управління юстиції в Одеській області. Стороння фізична особа подала позов до суду на дії Головного управління юстиції із залученням громадської організації в якості третьої особи, в котрому вимагала скасувати наказ про реєстрацію організації. Спочатку суд декілька разів повертав позовну заяву, проте 23 квітня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд постановив[17] задовольнити цей позов й скасувати наказ про реєстрацію. Примітно, що представника громадської організації в залі засідань не було. У своєму рішенні суд, серед іншого, зазначив:

«…Позивач зазначає, що визнає та розподіляє мету створення та основні завдання діяльності Громадської організації «Правозахисна організація «Альтера» та бажає стати її членом, оскільки таке право надано йому ст.36 Конституції України, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про об'єднання громадян» та статутом цієї організації. Таким чином, порушення законодавства, які були допущені під час реєстрації Громадської організації «Правозахисна організація «Альтера», порушують його права, як особи, яка має намір стати членом цієї організації. Крім того, позивач зазначив, що статут організації не відповідає вимогам п.6 ч.2 ст.13 Закону України «Про об'єднання громадян» та загальним принципам створення та діяльності об'єднань громадян…

Суд вважає, що наказ Головного управління юстиції в Одеській області №1110- о/д від 13.10.2011р. про реєстрацію Громадської організації «Правозахисна організація «Альтера» підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

…п.2.2.5 розділу 2 статуту Громадської організації «Правозахисна організація «Альтера» передбачає право організації на узагальнення судової практики. Однак, пунктом 3 частини 1 статті Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що повноваженнями з узагальнення судової практики в Україні наділені відповідні вищі спеціалізовані суди… Таким чином, Громадська організація «Правозахисна організація «Альтера», поряд з будь-якими іншими особами, має право здійснювати неофіційне узагальнення судової практики. У пункті 3 частини 1 статті Закону України «Про судоустрій та статус суддів» слово «офіційне» відсутнє. Проте, як зазначено вище, у цій нормі закону йдеться саме про офіційне узагальнення судової практики. З огляду на зазначене, у статуті організації мало бути зазначено про право організації здійснювати лише неофіційне узагальнення судової практики.

Крім цього, статутом Громадської організації «Правозахисна організація «Альтера» не визначений порядок звітності виконавчого органу організації перед членами організації в особі її вищого органу – загальних зборів, а також порядок здійснення членами організації в особі її вищого органу контролю діяльності виконавчого органу організації…

З огляду на вищевикладене, вбачається, що статут Громадської організації «Правозахисна організація «Альтера» не містить порядку внутрішньої звітності та контролю задекларованих у самому статуті організації…

…суд вважає, що положення підпункту 3 частини 1 розділу 5 статуту у частині можливості застосування до членів організації дисциплінарних стягнень у вигляді дискваліфікації суперечить законодавству…»

Також поширеними є прикладами, коли органи легалізації здійснюючи контроль за законністю діяльності громадської організації, подають позови про її ліквідацію. Найбільша кількість таких позовів ініціюється в Автономній Республіці Крим та Одеській області. В інших областях органи легалізації особливо не користуються таким правом. Варто зазначити, що кількість таких прикладів збільшилася за останні декілька років.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2012 р. задоволено позов Ленінського районного управління юстиції АР Крим до Громадської організації «Східне-Кримське Товариство Поновлювальної Енергії» про примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації.[18] Позовні вимоги мотивувались управлінням юстиції тим, що, незважаючи на неодноразові звернення та попередження, інформацію про здійснення статутної діяльності Громадською організацією надано не було, вона не знаходиться за юридичною адресою, не веде оперативний і бухгалтерський облік, не надає звітність по податках і обов'язкових платежах, не вносить платежі в порядку і розмірах, передбачених законодавством, що є порушенням ст.ст. 24, 26 Закону України «Про об'єднання громадян» і заподіює шкоду інтересам держави, незважаючи на неможливість держави в особі уповноважених нею органів (податкової інспекції, пенсійного фонду) контролювати фінансово-господарську діяльність громадської організації, також організація не проводить засідання та переобрання статутних органів.

Задоволено позов Ленінського районного управління юстиції АР Крим про примусовий розпуск до Громадської організації «Ленінська районна громадська організація «ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІЙНИ» постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2012 р. Як вказується у постанові, «З березня 2006 р. до Ленінського районного управління юстиції АР Крим та реєстраційної служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим не було подано жодного протоколу засідань статутних органів про переобрання зазначених органів. На запити реєстраційної служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим (від 11.04.2012 р., №02/02-01/09/340, 11.04.2012 №02/02-01/09/341) до засновників та членів керівного органу громадської організації «Ленінська районна громадська організація «ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІЙНИ», матеріали про статутну діяльність надані не були.»[19]

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим задоволено позов Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим до Кримського республіканського громадського об’єднання «Кримськотатарський блок» про примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації.[20]

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року задоволено позов Ренійського районного управління юстиції Одеської області до Ренійської районної громадської організації «Українська соціал-демократична молодь» про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян.

Цікавим є наступне судове рішення: орган легалізації ініціює перевірку діяльності організації, пропонуючи викласти статут в новій редакції. При цьому чинна редакція статуту цілком влаштовує організацію та її членів, а законодавство з моменту реєстрації до моменту перевірки не змінювалось. Після невиконання «вимог» ініціюється позов про припинення організації.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року, позов Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області задоволено, примусово розпущено (ліквідовано) Громадську організацію «Об'єднання громадян «Зоря Долини». Відповідачем подано апеляційну скаргу.

Органом легалізації здійснено перевірку діяльності Громадської організації «Об'єднання громадян «Зоря Долини», що підтверджується актом від 06.10.08 року, в ході якої встановлено порушення: мета діяльності ГО «Об'єднання громадян «Зоря Долини» та п. 2.2. статуту суперечить ст.3 Закону України «Про об'єднання громадян»; п.3.2 передбачено, що членами об'єднання можуть бути особи, які досягли 18 років, чим порушено ст.12 України «Про об'єднання громадян»;у п.3.8, п.3.9 статуту передбачені права членів «Об'єднання громадян «Зоря Долини», серед яких – право отримувати інформацію про діяльність ГО «Об'єднання громадян «Зоря Долини» (за винятком конфіденційної), обмеження порушує принципи створення та діяльності об'єднань громадян, зокрема принципи рівноправності членів та гласності, закріплені ст.6 Закону України «Про об'єднання громадян»; у п.9.4 статуту вказується, що кошти організації складаються, у тому числі з інших надходжень, одержаних законним шляхом, чим порушено п.7.11.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; в підтвердження місцезнаходження організації надаються рішення виконкому Новодолинської сільської ради, тоді як на прийняття вказаного рішення Об'єднання з юридичної точки зору ще не існувало. Також, в акті викладено пропозиції щодо внесення змін до Статуту або викладення його у новій редакції та надати документи, підтверджуючі юридичну адресу організації, про що повідомити районне управління юстиції у місячний термін. Вказані у акті перевірки пропозиції відповідачем не усунено, у зв'язку з чим позивачем винесено попередження про недопущення порушень законодавства №497-01-101 від 19.06.2009р., в порядку п.1 ст.28 Закону «Про об'єднання громадян». У зв'язку із ігноруванням Громадською організацією «Об'єднання громадян «Зоря Долини» попередження про недопущення порушень, позивач звернувся до суду з позовом про ліквідацію організації.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2012 р. частково задоволено апеляційну скаргу організації та Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року скасовано та прийнято у справі нову постанову, якою в задоволенні позову Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області до Громадської організації «Об'єднання громадян «Зоря Долини» про примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації – відмовлено.[21]

Суд зазначив, що «обґрунтовуючи свої вимоги позивач, а в подальшому і суд першої інстанції, виходили з того, що невиконання Громадською організацією «Об'єднання громадян «Зоря Долини» попередження Овідіопольського районного управління юстиції Одеської області №497-01-101 від 19.06.2009 р. про приведення положень статуту в відповідність з вимогами законодавства, є підставою для примусового розпуску (ліквідації) об'єднання громадян, на підставі ст.32 Закону України «Про об'єднання громадян». Однак, така позиція є помилковою, виходячи з того, що у відповідності до вищезазначених норм такої підстави для ліквідації організації, як невиконання вимог, не існує. Судова колегія звертає увагу на те, що такий вид стягнення як ліквідація громадської організації є крайнім заходом стягнення і застосовується у випадках, викладених у ст.32 ЗУ «Про об’єднання громадян», а саме вчинення дій, які за своїм характером є систематичними або грубо порушують вимоги законодавства України. Однак, такі обставини позивачем не встановлено. В даному випадку, за наслідком перевірки контролюючого органу і не виконання його вимог, останніми притягнуто громадську організацію до відповідальності у вигляді попередження. З тексту самого рішення позивача не вбачається, що останнім зобов'язано вчинити відповідача будь-які дії, а тому не можна вважати, що попередження є невиконаним. Крім того, рішення позивача носить само по собі характер санкції за вчинення порушення, а не зобов'язання до вчинення певних дій. Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.»

На відміну від інших юридичних осіб, громадські організації не можуть припинятись за рішенням суду у разі подання позову органами податкової служби, якщо організація не подає податкову звітність. Однак у співпраці із органами прокуратури та органу легалізації такі позови завершуються результативно.

З одного боку, контрольними функціями щодо подання звітності наділені органи державної податкової служби. Однак відповідно до закону ініціювати позов про припинення громадських організацій на цій підставі вони не можуть. Стаття 46 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачає, що одним із випадків припинення державної реєстрації підприємницької діяльності фізичної особи підприємця є постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця. Відповідно до частини 2 статті 46 зазначеного Закону підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця є: визнання фізичної особи підприємця банкрутом; провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону. Таким чином, Закон вказує на таку можливість тільки щодо суб’єктів підприємницької діяльності.

Існують й інші приклади, коли суди ухвалюють рішення за позовами органів державної податкової служби щодо припинення громадських організацій, які не подають податкову звітність. Така практика сформована судами у різних областях, оскільки громадські організації не оскаржували рішення (навіть не з’являлись у судові засідання, отож, засновники чи члени не було зацікавлені у продовженні діяльності організації), і вони набули чинності.

 V.   Рекомендації

1)   Забезпечити належну імплементацію норм закону «Про громадські об’єднання».

2)   Президент повинен підписати новий закон «Про благодійництво та благодійні організації».

3)   Виключити статтю 186-5 Кодексу про адміністративні правопорушення, що встановлює відповідальність за керівництво чи участь у незареєстрованих об’єднаннях громадян.

4)   Ретельно розслідувати випадки переслідувань громадських активістів та об’єднань громадян.

5)   Державна реєстраційна служба повинна узагальнити практику подання судових позовів щодо ліквідації політичних партій та громадських організацій та привести її у відповідність з вимогами статті 11 Європейської Конвенції про захист прав людини, статті 37 Конституції України та практики Європейського суду з прав людини.

6)   Вищому адміністративному суду України доцільно узагальнити судову практику з питань позовів щодо ліквідації (анулювання свідоцтва про реєстрацію) політичних партій та громадських організацій.

 

[1] Підготовлено Володимиром Яворським, членом Правління УГСПЛ. У розділі також використані матеріали та коментарі Тетяни Яцків, Центр громадської адвокатури (м. Львів). Див., наприклад, Т. Яцків, Огляд судової практики щодо захисту прав громадських організацій у 2012 році, http://lawngo.net/

[2] Доступний тут: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4572-17.

[3] Доступний тут: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=37599.

[4] Станом на 10 січня 2013 року.

[5] Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2012 року у справі № 2а-2893/12/2670 http://reyestr.court.gov.ua/Review/23674153

[6] Постанова Волинського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі № 2а/0370/961/12 http://reyestr.court.gov.ua/Review/23688390

[7] Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі № 2а-894/12/1370 за позовом громадської організації «Громадський осуд» до Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити дії. http://reyestr.court.gov.ua/Review/24011393

[8] Доступний тут: http://sts.gov.ua/

[9] Мінфін вирішив змінити порядок надання статусу неприбутковості НУО, УНЦПД, http://ucipr.org.ua/

[10] Див. рішення тут: http://reyestr.court.gov.ua/Review/26383815.

[11] Див. повний текст рішення тут: http://reyestr.court.gov.ua/Review/27479915.

[12] Див. Повний текст рішення тут: http://reyestr.court.gov.ua/Review/26441654.

[13] Див. повний текст рішення тут: http://reyestr.court.gov.ua/Review/23548579.

[14] Див. більше: СБУ опечатала мечеть в Одессе: двое ваххабитов – в СИЗО, дома у них нашли взрывчатку // Сегодня, 30 Марта 2012, http://segodnya.ua/

[15] Рішення доступне тут: http://reyestr.court.gov.ua/Review/24011680.

[16] Рішення доступне тут: http://reyestr.court.gov.ua/Review/24965962.

[17] Див. повний текст вішення тут: http://reyestr.court.gov.ua/Review/24011782.

[18] Постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2012 р. у справі №2а-2036/12/0170/6  http://reyestr.court.gov.ua/Review/24077714

[19] Постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2012 р. у справі №2а-6243/12/0170/13 http://reyestr.court.gov.ua/Review/25456129

[20] Постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим у справі №2а-13523/11/0170/ http://reyestr.court.gov.ua/Review/21566758

[21] Постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2012 р. у справі № 2-а-3380/10/1570 http://reyestr.court.gov.ua/Review/25295128

 

 Поділитися