25. ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ ЯК ПОРУШЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ
Загальний стан ситуації. Статистика. Нові тенденції. Торгівля людьми залишається актуальною проблемою для України. Протягом січня 2000 – червня 2012 рр. 8676 осіб, постраждалих від торгівлі людьми, отримали допомогу від Представництва МОМ в Україні (протягом січня-червня 2012 р. – 510 осіб). За цей період Центр «Ла Страда –Україна» надав допомогу більше ніж1500 особам (протягом січня-червня 2012 р. – 32 особам) постраждалим від торгівлі людьми та насильства. Протягом січня-червня 2012 р. працівники органів внутрішніх справ виявили 109 злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми. При цьому сама проблема торгівлі людьми зазнає змін, що створює складнощі для виявлення постраждалих та надання їм допомоги, ведення профілактичної роботи, а також ефективного розслідування таких справ. За даними МОМ в Україні спостерігається, зокрема, зниження кількості постраждалих, які повертаються з країн ЄС (5,5% у січні-червні 2012 р., 18% у 2011 р. порівняно з 28% у 2010 р.). Найбільш популярними країнами призначення для українців стають Росія та Польща. Випадки внутрішньої торгівлі людьми складають до 8%, від котрих переважно страждають діти та молоді дівчата, яких експлуатують у жебрацтві та сексуальній сфері. У більшості випадків Україна дедалі більше стає країною призначення для торгівлі людьми з метою трудової експлуатації у сільському господарстві та на будівництві. У 2010 р. було виявлено 8 постраждалих, у 2011 – 23, у січні-червні 2012 р. – 54. 43% іноземних громадян, які постраждали від торгівлі людьми, є громадянами Молдови. Збільшується кількість випадків трудової експлуатації. Так, 83% осіб, яким надавалась допомога у січні-червні 2012 р. (більше 2/3 у 2011 р.), страждали від торгівлі людьми з метою трудової експлуатації, і 10% (25% у 2011 р.) страждали від сексуальної експлуатації[2].
За інформацією Міністерства соціальної політики на жовтень 2012 р. статус постраждалої особи від торгівлі людьми отримали 7 осіб.
Інформація про затримання злочинців, причетних до злочину торгівлі людьми, відкриття справ за ст. 149 ККУ слабо відображається ЗМІ. Крім того, інформація про доведення зазначених справ до суду, результати судових розглядів, винесення вироків у справах та притягнення винних до відповідальності тощо майже зовсім відсутня в інформаційному просторі. Відсутність позитивної інформації не сприяє бажанню постраждалих осіб співпрацювати з правоохоронними органами та формує зневіру у справедливість вирішення подібних справ.
Крім того, ослаблення інституцій та структур, які мають організовувати роботу з протидії торгівлі людьми, зокрема, МВС та Міністерства соціальної політики, в 2010 – 2012 рр. можуть привести до посилення негативних тенденцій в наступні 2-3 роки.
Нові нормативно-правові акти. Протягом першої половини 2012 р. Кабінетом Міністрів було прийнято цілу низку підзаконних актів на виконання Закону України «Про протидію торгівлі людьми»:
1. Про національного координатора у сфері протидії торгівлі людьми (Постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2012 №29[3]).
2. Про затвердження Державної цільової соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року (Постанова Кабінету Міністрів України від 21.03.2012 № 350[4]).
3. Про затвердження Положення про створення та функціонування Єдиного державного реєстру злочинів торгівлі людьми (Постанова Кабінету Міністрів України від 18.04.2012 №303[5]).
4. Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми (Постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 №417[6]).
5. Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми (Постанова Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 № 660[7]).
6. Порядок взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми (Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2012 р. №783[8]).
Прийняті документи уточнюють положення Закону та визначають шляхи його реалізації. Серед основних позитивних моментів слід відзначити таке: встановлюється статус особам, які постраждали від торгівлі людьми, що дає можливість отримати допомогу, в тому числі матеріальну, від держави; визначається відповідальність різних державних структур за діяльність у сфері надання допомоги постраждалим особам; окремі положення стосуються надання допомоги дітям, іноземним громадянам.
Відповідно до прийнятих документів Міністерство соціальної політики визначено національним координатором у сфері протидії торгівлі людьми. Проте відповідні зміни не знайшли свого відображення в Положенні про діяльність цього Міністерства, яке затверджено Указом Президента від 6 квітня 2011 року № 389/2011, хоча з часу його затвердження зміни до Положення вносилися вже тричі[9].
Запроваджуваний Національний механізм взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми стосується лише одного напряму протидії – захист та надання допомоги постраждалим. Тоді як такі напрями як профілактика, боротьба, координація залишились поза увагою.
Зазначені вище документи приймались із значним запізненням, що свідчить про нереальність дотримання місячного строку, визначеного Законом.
Крім того, визначення місячного строку суперечить Постанові Кабміну «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики», відповідно до якої проекти нормативно-правових актів в обов’язковому порядку мають виноситися на публічне громадське обговорення. Строк такого обговорення повинен становити не менш як один місяць. Очевидно, що ще й потрібен час на підготовку цих документів, а також внесення коректив за результатами публічного обговорення. Практика свідчить про потребу у 4 – 6 місяців, що необхідно зазначати в законі.
В Законі України «Про загальнодержавну програму «Національний план дій щодо виконання Конвенції ООН про права дитини до 2016 року» у розділі з ліквідації торгівлі дітьми, сексуальної експлуатації, інших форм жорстокого поводження з дітьми в річному плані із заходів зазначено лише проведення профілактичної роботи на тему жорстокого поводження з дітьми із сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах. В 2011 та 2012 рр. на виконання завдань відповідного підрозділу Плану з Держаного бюджету ніяких грошей не виділено.
Прикладом обмеження прав жінок під виглядом боротьби з торгівлею людьми безпосередньо є проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо обмежень у використанні допоміжних репродуктивних технологій) № 8282[10], який спрямований на протидію торгівлі людьми шляхом обмеження прав жінок всупереч зобов'язанням, взятим на себе Україною відповідно до статті 16 Конвенції ООН про ліквідацію дискримінації щодо жінок[11]. 16 жовтня 2012 р. він прийнятий Верховною Радою. Застосування практик боротьби із злочином торгівля людьми шляхом обмеження прав громадян є не новою, але неприпустимою ситуацією для України[12]. Про це говорить майже у кожному своєму виступі і у доповідях Спеціальний доповідач з питань протидії торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, кожен звіт моніторингової групи ГРЕТА, котра здійснює моніторинг виконання Конвенції РЄ про заходи щодо протидії торгівлі людьми, усі директиви ЄС. Цей принцип роботи є основоположним і в Законі України «Про протидію торгівлі людьми». Позиції законопроекту №8282 є репресивними з високим ступенем спричинення супутньої шкоди, оскільки обмежує репродуктивні права жінок після досягнення ними певного віку.
Основні проблеми порушення прав осіб, які страждають від торгівлі людьми. Стаття 17 ЗУ «Про протидію торгівлі людьми» визначає, що для забезпечення реалізації прав, передбачених Законом, особи, які постраждали від торгівлі людьми, можуть бути направлені до одного центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг) або до центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та притулків для дітей, у випадку, коли постраждала особа є неповнолітньою. Проте, відповідно до положень зазначених закладів, розроблених на підставі «Типового положення про центр соціально-психологічної допомоги» (Постанова КМУ від 12 травня 2004 р. № 608), «Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей» (Постанова КМУ від 28 січня 2004 р. № 87) та «Типового положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (Постанова КМУ від 29 грудня 2009 р. № 1417), така категорія осіб, як постраждалі від торгівлі людьми, не включена до переліку осіб, які мають право на отримання послуг у цих закладах. Крім того, результати моніторингу закладів, які надають допомогу постраждалим від домашнього насильства та торгівлі людьми, проведеного в червні-жовтні 2012 р. Центром «Ла Страда-Україна»[13], підтверджують на практиці складнощі з доступом до послуг для постраждалих від торгівлі людьми, а саме обмеження щодо віку особи (до 35 років), наявності реєстрації при прийнятті до центрів соціально-психологічної допомоги тощо. Крім того, існують складнощі з ідентифікацією постраждалих від торгівлі людьми серед загальної кількості клієнтів (осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах) зазначених закладів. Досвід впровадження механізму перенаправлення постраждалих у пілотних областях[14] показав, що в результаті проведення тренінгів та підготовки фахівців, які працюють у зазначених закладах, кількість ідентифікованих як постраждалі від торгівлі людьми, зросла.
Залишається проблемним питання надання допомоги постраждалим особам з інших країн, забезпечення їхніх потреб у захисті та допомозі під час перебування в Україні.
Відсутність в Законі та відповідних підзаконних актах положення про встановлення періоду реабілітації та обмірковування для осіб, відносно яких є підстави вважати, що вони постраждали від торгівлі людьми, також призводить до порушення прав постраждалих, особливо громадян інших країн. Вважається за доцільне внести зазначені положення, які містяться в ключових міжнародних документах, до національних нормативних актів, врахувавши існуючий досвід інших країн, де період реабілітації та обмірковування є вже сталою нормою.
Незважаючи на наявність в ЗУ «Про протидію торгівлі людьми» положень щодо необхідності оцінки ризиків повернення постраждалої особи до країни походження (ст. 16 «Права особи, яка постраждала від торгівлі людьми» та ст. 24 «Повернення або залишення дитини, яка постраждала від торгівлі дітьми»), нормативні документи, що були прийняті на виконання закону, не містять чіткої процедури проведення оцінки таких ризиків. Також дана процедура не включена в положення, якими керуються в своїй діяльності суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.
Мають місце складнощі та порушення і під час процесу відшкодування потерпілим майнової, моральної та фізичної шкоди, якої вони зазнали внаслідок вчинення злочину торгівля людьми. Серед них: формальний підхід слідчих до роз’яснення потерпілим їхніх прав заявити позов про компенсацію; необхідність довести факт моральних страждань; віддаленість експертних центрів та нечисленність атестованих судових експертів-психологів; відсутність практики міжнародного співробітництва щодо захисту майнових прав громадян України; недосконалий законодавчий механізм стягнення компенсації; недієвість ст. 1177 Цивільного кодексу України щодо зобов’язань держави відшкодовувати збитки потерпілим тощо[15].
Досі не були прийняті стандарти щодо здійснення послуг у сфери протидії торгівлі людьми, які були розроблені та подані до Міністерства соціальної політики групою експертів – представників державних, неурядових та міжнародних організацій ще в 2010 р.
Міжнародний контекст. У ході підготовки Української держави до другого раунду Універсального періодичного огляду з прав людини в Раді ООН з прав людини громадськими організаціями України були підготовлені тематичні звіти. Питання стану протидії торгівлі людьми увійшли до звіту коаліції громадських організацій з питань забезпечення гендерної рівності, протидії торгівлі людьми і домашньому насильству[16]. Міжнародна асоціація «Ла Страда» спільно з Центром «Ла Страда – Україна» подала окремий звіт з питань протидії торгівлі людьми[17], а міжнародна організація ЕКПАТ, членом якої є Всеукраїнська мережа проти комерційної сексуальної експлуатації дітей, подала звіт з питань протидії комерційній сексуальній експлуатації дітей, куди ввійшли теми протидії торгівлі дітьми[18].
Відповідно до Рекомендацій Комітету ООН з питань ліквідації дискримінації щодо жінок за результатами розгляду шостої та сьомої об’єднаної доповіді про виконання державою Конвенції ООН з ліквідації усіх форм дискримінації щодо жінок, Україна мала представити Комітету проміжний звіт про виконання пунктів 31 (протидія торгівлі людьми) та 33 (представництво жінок). Центр «Ла Страда – Україна» спільно з громадськими організаціями підготував альтернативний звіт про стан виконання Україною п. 31 і надіслав його до Комітету[19]. В Заключних спостереженнях відзначені негативні аспекти політики, а саме: (1) Першопричини торгівлі людьми не вирішені, (2) Фінансування притулків залишається недостатнім, (3) В цілому, ресурси, які виділяються для боротьби з торгівлею людьми, не є адекватними, (4) Недостатній обсяг міжнародного співробітництва з притягнення винних осіб до відповідальності. Ці зауваження залишаються актуальними і через два з половиною роки. Станом на жовтень 2012 р. обидва проекти не розпочаті.
План дій Ради Європи для України на 2011-2014 рр. містить два проекти, пов’язані з темою протидії торгівлі людьми: Проект 1.3.3 «Формування механізму невідкладного реагування на проблеми осіб у складних життєвих обставинах, включаючи запобігання насильству в сім’ї, боротьбу з торгівлею людьми та ґендерною дискримінацією, шляхом створення всеукраїнської «інтелектуальної» лінії швидкого реагування» та Проект 2.2.6 «Проект з протидії торгівлі людьми в Україні»[20]. Станом на жовтень 2012 р. проекти не розпочаті. Але Україну відвідала делегація Ради Європи для формування проектних заявок.
У червні 2012 р. Європейська комісія прийняла Стратегію викорінення торгівлі людьми на період 2012-2016 рр. Міжнародна асоціація «Ла Страда» привітала прийняття Стратегії, водночас підготувала звернення до ЄК, в якому наголосила на необхідності пріоритетності прав постраждалих осіб над питаннями міграційного контролю, посилення можливостей для постраждалих осіб отримувати компенсацію завданої шкоди, підтримки діяльності громадських організацій різних країн у цій сфері[21].
Навесні 2012 р. Спеціальний доповідач ООН з питань протидії торгівлі людьми представила свій річний звіт за період 1.03.2011 р. до 29.02.2012 р. У ньому містяться рекомендації урядам країн стосовно покращення діяльності з протидії торгівлі людьми[22].
У червні 2012 р. був представлений щорічний звіт про діяльність з протидії торгівлі людьми державами. Україну віднесли до другої групи, що означає що уряд вживає заходів з протидії торгівлі людьми, але недостатньо. Окремий параграф присвячено рекомендаціям Україні щодо покращення діяльності у цій сфері[23].
В 2012 р. Україна номінувала 2-х кандидатів у члени моніторингової групи ГРЕТА, створеної для моніторингу виконання взятих на себе зобов’язань державами-учасницями Конвенції РЄ «Про заходи щодо протидії торгівлі людьми». Ними стали представниці неурядових організацій – К.Левченко, президент Центру «Ла Страда – Україна» та Є.Мручковська, голова ГО «Сучасник».
Наприкінці 2012 р. моніторинговою групою ГРЕТА має бути розпочато процес оцінки виконання Україною Конвенції РЄ «Про заходи щодо протидії торгівлі людьми», який буде продовжуватися в 2013 р.
Слабкий інституційний механізм попередження торгівлі людьми. Курс державної політики та зобов’язання, які взяла на себе Україна у сфері протидії торгівлі людьми, підписавши ряд міжнародних та національних документів, вимагають посилення діяльності у цій сфері, а також зміцнення кадрового потенціалу відповідальних структур. Натомість спостерігається ослаблення державного механізму протидії цьому явищу. Нові функції, які покладаються на Міністерство соціальної політики, зокрема, щодо встановлення статусу особи, постраждалої від торгівлі людьми, повноваження національного координатора державної політики у цій сфері та інші вимагають серйозного організаційного та кадрового забезпечення як на центральному, так і на обласному рівнях. У той же час згідно з міжнародними стандартами структурний підрозділ, відповідальний за протидію торгівлі людьми, повинен бути максимально високого рівня, що забезпечить можливість ефективно організувати координацію та взаємодію усіх задіяних структур та закладів.
Окрім того, Департамент по боротьбі з кіберзлочинністю і торгівлею людьми Міністерства внутрішніх справ було понижено до Управління боротьби з торгівлею людьми та злочинами проти моральності. На практиці всі ці зміни призводять до труднощів у роботі по боротьбі із злочинами, відволіканням працівників на іншу діяльність, як це було вже в 2005 р.
Координація роботи у сфері боротьби з торгівлею людьми, так само як і ґендерної політики, протидії домашньому насильству здійснювалась через Міжвідомчу координаційну раду з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми, створену в 2007 р. Вона критикувалася за низьку ефективність, у т.ч. через поєднання великої кількості питань та відсутність конкретних кроків з реагування. За обставин закінчення дії державних програм зазначеними темами у 2011-2012 рр. ця Рада в 2011-2012 рр. не працювала.
Ініціативи громадських та міжнародних організацій. Як і в попередні роки, громадські та міжнародні організації були більш активними в реалізації діяльності щодо запобігання торгівлі людьми та надання допомоги постраждалим від цього злочину.
Превентивно-освітня діяльність в сфері протидії торгівлі людьми активно впроваджувалася Центром «Ла Страда – Україна» та членами Національної тренерської мережі. 200 тренерів мережі регулярно проводили тематичні заходи в 14 областях України. Протягом 6 місяців 2012 р. фахівцями було проведено 1465 заходів для 44 111 учасників (13 121 фахівців та 30 990 представників групи ризику).
У зв’язку із проведенням в Україні футбольного чемпіонату Євро-2012 було реалізовано ряд ініціатив, спрямованих на підвищення рівня обізнаності щодо небезпеки торгівлі людьми та створення можливостей для отримання допомоги у разі потреби: національна кампанія «Червона картка» (плакати, біл-борди та сіті-лайти за участю відомих українських співачок та спортсменів з номером Національної «гарячої лінії» з питань протидії торгівлі людьми/Київ, Донецьк, Львів, Харків).
На період проходження в Україні матчів фінальної частини чемпіонату Європи з футболу Центр «Ла Страда – Україна» збільшив години консультування Національних «гарячих ліній» з питань протидії торгівлі людьми та запобігання насильству в сім’ї і захисту прав дітей, забезпечив консультування англомовних консультантів, розширив тематику консультування.
Координатором проектів ОБСЄ в Україні здійснювалася реалізація проекту «Поширення Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, в Україні». У співпраці з Мінсоцполітики проведено низку заходів з представниками обласних управлінь, дотичних до впровадження Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, у Чернівецькій, Хмельницькій, Вінницькій, Луганській, Донецькій та Харківській областях. Продовжувалася робота з ідентифікації та надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми в пілотних регіонах Національного механізму взаємодії. На кінець червня 2012 р. в Донецькій та Чернівецькій областях представниками державних суб’єктів взаємодії у співпраці із громадськими організаціями було проведено роботу із 528 особами, 446 з яких ще перебувають в процесі виявлення. Всім постраждалим особам надавалася медична, психологічна, правова та інша допомога за результатами оцінки потреб. Проведено навчання для тренерів в Луганській, Чернівецькій, Харківській, Вінницькій, Хмельницькій та Донецькій областях з метою створення регіональних команд спеціалістів із числа суб’єктів Механізму взаємодії.
В 2012 р. місією Міжнародної організації з міграції продовжувалася діяльність та реалізація проектів, спрямована на поширення Національного механізму взаємодії (НМВ) суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми в Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Тернопільській, Херсонській та Львівській областях. Наразі, за результатами роботи у всіх п’яти регіонах виділено потреби у наступних кроках: необхідність у наданні Міністерством соціальної політики України методичних рекомендацій із детальними роз’ясненнями щодо процедури встановлення статусу постраждалої особи, національного механізму взаємодії, надання матеріальної допомоги постраждалим особам та визначенням конкретних структур на місцях, відповідальних за надання довідок про статус; потреба у подальшому глибинному навчанні фахівців, що є суб’єктами механізму взаємодії; необхідність у навчанні нових фахівців із соціальної роботи, які наразі набираються у великій кількості у кожному регіоні працювати за принципом дільничних; виділення коштів на першочергові потреби виявлених постраждалих, на їх доїзди до установ, що надають допомогу, на роботу додаткових спеціалістів за потреби тощо.
Рекомендації, розміщені в доповіді за 2011 р. залишаються актуальними в 2012. Стан їх виконання представлений в таблиці нижче.
Рекомендації 2011 р. | Стан виконання рекомендацій в 2012 р. | |
В основу політики протидії торгівлі людьми покласти міжнародні документи, в т. ч., останні рекомендації Комітету ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок із застосуванням індикаторів виміру прогресу та виділенням бюджетного фінансування. | Частково. Передбачено Державною цільовою соціальною програмою протидії торгівлі людьми на період до 2015 року | |
Запрошення до участі в розробці нормативно-правових документів, якими забезпечується робота національного механізму перенаправлення, громадських організацій, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми та незалежних експертів. | Виконано частково | |
Продовження роботи по доопрацюванню та лобіюванню прийняття Державної програми протидії торгівлі людьми на 2012–2016 роки, уточнення розробленого проекту та індикаторів. | Програму прийнято. Строк виконання Програми починається в 2013 р. | |
Розробка законопроектів, необхідних для приведення законодавства України у відповідність до Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми. | Виконано | |
Підготовка науково-практичного коментаря до Закону «Про протидію торгівлі людьми». | Виконано | |
Прийняття стандартів щодо здійснення послуг у сфері протидії торгівлі людьми на національному рівні. | Не виконано. Стандарти розроблено, але не затверджено | |
Підготовка інформації від громадських організацій до Комітету ООН по ліквідації дискримінації жінок щодо виконання п. 33 Заключних зауважень Комітету за результатами представлення Україною шостої та сьомої періодичної доповіді про виконання Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок. | Виконано | |
Підготовка інформації від громадських організацій до Ради ООН з прав людини з приводу діяльності з протидії торгівлі людьми до другого Універсального періодичного огляду з прав людини. | Виконано | |
Моніторинг виконання в 2012 р. положень Основних напрямків економічного та соціального розвитку України у сфері протидії торгівлі людьми | Не виконано | |
Моніторинг імплементації Закону України «Про протидію торгівлі людьми». | Триває |
Рекомендації за результатами аналізу ситуації в 2012 р.
Президенту України:
1. Внести зміни до Положення про Міністерство соціальної політики України як координатора у сфері протидії торгівлі людьми, у відповідності до прийнятих документів з протидії торгівлі людьми.
Кабінету Міністрів України, центральним органам виконавчої влади:
2. Внести зміни в постанову Кабінету Міністрів України, доповнивши Національний механізм взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, діяльністю за такими напрями як профілактика та боротьба з торгівлею людьми.
3. Внести відповідні зміни до документів Кабінету Міністрів України, зокрема положень про суб’єктів надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми, а саме центрів соціально-психологічної допомоги, центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та центрів соціального обслуговування з метою забезпечення постраждалих від торгівлі людьми доступом до послуг.
4. Включити до нормативних документів положення які будуть запроваджувати та регулювати встановлення періоду реабілітації та обмірковування для осіб, відносно яких є підстави вважати, що вони постраждали від торгівлі людьми.
5. Розробити та затвердити процедуру оцінювання ризиків повернення постраждалих осіб до країни походження.
6. Підготувати та подати в 2013 році інформацію до Групи експертів Ради Європи з питань протидії торгівлі людьми (ГРЕТА) щодо стану протидії торгівлі людьми в Україні.
Обласним державним адміністраціям:
7. Розробити обласні програми протидії торгівлі людьми та подати на затвердження сесіям обласних рад, виділивши необхідне фінансування для їх реалізації.
Міжнародним та донорським організаціям:
8. Продовжувати виділяти ресурси на програми протидії торгівлі людьми в Україні та надання допомоги потерпілим.
[1] Підготували К.Б. Левченко, Л.Г. Ковальчук, К.Ч. Черепаха, О.К. Калашник, М.В. Євсюкова, Мудрик В. – Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда – Україна»
[2] Використано статистичні та аналітичні матеріали Представництва МОМ в Україні за 2010-2011 рр., першу половину 2012 р.
[3] http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/29-2012-%D0%BF
[4] http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/350-2012-%D0%BF
[5] http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/303-2012-%D0%BF
[6] http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/417-2012-%D0%BF
[7] http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/660-2012-%D0%BF
[8] http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/783-2012-%D0%BF
[9] http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/389/2011
[10] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=39973
[11] 16 жовтня ВР збирається обмежити право жінок користатися допоміжними репродуктивними технологіями: http://facebook.com/lastradaukraine
[12] В міжнародному досвіді протидії торгівлі людьми стратегії поділяються на уповноважувальні (empowering) та репресивні (repressive). Репресивні стратегії – це ті, в рамках яких запроваджуються заходи, що обмежують права людини. Наприклад, жорсткіші умови візового режиму, додаткові перевірки громадян в аеропортах перед вильотом за кордон (screening) і т.д. у випадках зовнішньої торгівлі людьми. Держави приймають і уповноважувальні, і репресивні стратегії. Однак усі рекомендації міжнародних документів та інституцій говорять про необхідність відмов від репресивних і введення уповноважувальних стратегій. Є ще поняття супутня шкода (collateral damage), яке використовують для наслідків від впровадження стратегій, що шкодять правам людини, зокрема групам ризику та постраждалим особам. Іноді під «благими намірами» боротьби з торгівлею людьми впроваджуються заходи, котрі суперечать концепції захисту прав людини, наприклад, процедура так званої «добровільної депортації». ООН, РЄ, ОБСЄ та ЄС наголошують на необхідності дотримання правозахисного підходу в діяльності з протидії торгівлі людьми.
[13] Більш детальна інформація в розділі, присвяченому ситуації з насильством щодо жінок та ґендерним насильством.
[14] Робочі матеріали пілотного компонента проекту «Розбудова національного механізму перенаправлення (НМП) в Україні»
[15] «Реалізація права потерпілих від торгівлі людьми на компенсацію та відшкодування в Україні: аналіз ситуації», 2012
[16] http://la-strada.org.ua/ucp_mod_library_view_190.html
[17] http://la-strada.org.ua/ucp_mod_library_view_191.html
[18] http://la-strada.org.ua/ucp_mod_library_view_192.html
[19] http://la-strada.org.ua/ucp_mod_library_view_136.html
[20] http://coe.kiev.ua/uk/DPAInf(2011)17E%20Action%20Plan%20Ukraine.pdf
[21]http://ec.europa.eu
[22] http://ohchr.org/Documents/HRBodies/HRCouncil/RegularSession/Session20/A.HRC.20.18_En.pdf
[23] http://state.gov/documents/organization/192598.pd