(Не)свобода мирних зібрань в Україні
Право на мирні зібрання гарантовано громадянам України ст. 39 Конституції України. Статтею 11 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 21 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, учасником яких є Україна, імперативно визначено, що обмеження права на мирні зібрання є допустимими лише у випадках, коли вони «є необхідними у демократичному суспільстві».
Цього року ми дослідили обмеження права на мирні зібрання детально і опитали ради 567 міст та селищ міського типу України (далі по тексту, для краткості – міста).
Прочитаєте багато цікавого, наприклад:
- в мирних зібраннях можуть брати участь тільки особи старші 18 років – так вважають в міськрадах 48 адміністративних центрах України (обмеження реалізації права за віком);
- прапори і транспаранти мають бути погоджені з виконкомом – 12 міськрад (обмеження реалізації взаємопов’язаної з правом на мирні зібрання права на свободу вираження);
- мирне зібрання мають організовувати не менше трьох осіб – 10 міськрад (обмеження за кількістю ініціаторів);
- не дозволяється використання гучномовців – 9 міськрад (обмеження реалізації взаємопов’язаної з правом на мирні зібрання права на свободу вираження);
- на зібрання видається якийсь «дозвіл» – 3 міськради (одна з них з гарною назвою міста Дзержинськ перевершила всіх і вимагає «Копії рішень про дозвіл на проведення зібрань направляти у міські відділи СБУ та управління МВС в Донецькій області, прокуратуру міста». СБУ вимагають повідомляти про зібрання також в місті з не менш каноничною назвою Свердловськ.
Місцеві порядки є як мінімум в 3 містах, де мітинги взагалі не проводилися в 2012 році, а в одному з них – селищі міського типу Розівка в Запорізькій області на 3537 мешканців, за повідомленням місцевої ради, зібрань не проводилося з 2002 року. І при цьому та сама рада прийняла рішення про обмеження місця для зібрань … місцевим аеродромом.
Всього місця проведення мирних зібрань обмежені в 64 містах. Інколи обмеження обґрунтовуються нестачею «площі». В Обухові встановлено обмеження в метрах (25, 75) на проведення зібрань біля владних установ, підприємств, організацій. Після цього якось не дивно виглядають безпредельні вибори 2012.
Всього в 2012 році було проведено 16392 зібрань в 406 містах України. В 86 з опитаних міст повідомили, що мирних зібрань не проходило взагалі.
Пальму першості серед найгірших міцно тримає міськрада Харкова, де не тільки зафіксовано найбільше судових заборон мирних зібрань (103, наступний за ним йде Миколаїв з 30), але і третій рік поспіль міськрада нам відмовляється надавати дані про кількість судових подань (через що матиме клопіт у суді). Цифра 103 взята з судового реєстру і може бути меншою за реальну, оскільки не всі процеси є в реєстрі.
Серед виняткового варто виділити місто Канів, де за рік пройшло 4 зібрання, 2 з яких місцева влада намагалася обмежити через суд і суд 1 з них таке обмежив. А також місто Рокитне Київської області з 11484 мешканцями і двома судовими заборонами на рік на 15 зібрань.
А першість серед найкращих ми віддаємо міськраді Костополя на Рівненщині, яка у відповідь на питання про кількість судових позовів про обмеження мирних зібрань відповіла: «рада ніколи не забороняла, не забороняє і не буде забороняти».
В категорії кращі варто згадати і Якимівку Запорізької області, влада якої на питання чи керуються вони указом СРСР відповіли, що «не керується, оскільки указ було прийнято в державі СРСР, яка не існує».
Серед найкращих, звичайно, і місто Херсон, де суд визнав незаконним і таким, що не відповідає Конституції, рішення Херсонської міської ради про порядок організації та проведення в Херсоні зборів, мітингів, походів і демонстрацій. При цьому суд вийшов за межі позовних вимог і встановив, що місцева рада взагалі не має повноважень приймати рішення з питань, які має регулювати винятково закон. Прокурор вніс протест, а потім оскаржив місцевий порядок проведення мирних зібрань з ініціативи ГО ІЦ «Майдан-Моніторинг». В результаті в 2012 році в Херсоні не було жодної судової заборони мирних зібрань (це єдиний обласний центр України, де не було судових заборон).
В Запоріжжі в результаті подібної нашої комунікації порядок скасувала сама міська рада. Так само порядки скасували міськради Краснограду Харківської області та Новодружеська Луганської області.
Керуються указом неіснуючої тоталітарної держави згідно офіційних відповідей 199 міськрад. 205 міськрад – не керуються. Як бачите, і тут особливого регіонального поділу не спостерігається.
Моніторинг свободи мирних зібрань виявив низку проблем та обставин, котрі істотно ускладнюють можливості практичної реалізації громадянами права на мирні зібрання, а подекуди несуть пряму загрозу самій сутності цього права, обмежуючи його зміст та/чи обсяг. В основі більшості обмежень мирних зібрань в Україні лежить т.зв. указ Президії ВР СРСР N 9306-XI від 28.07.88 «Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР» та прийняті на його основі або подібні до нього місцеві нормативні акти про порядок організації мирних зібрань – які прямо суперечать Конституції України. Попри очевидність для здорового глузду того, що «указ» суперечить Конституції України і, відтак, не може вважатися чинним в Україні, інерція «совкового мислення» чиновництва та потреба мати під рукою якесь «нормативне обґрунтування владної сваволі» призводить до численних випадків обмеження права на мирні зібрання на підставі цього релікту неіснуючої тоталітарної держави.
Таке масштабне дослідження проводилося в Україні вперше і стало можливим завдяки підтримці програми «Громадянське суспільство і належне врядування» Міжнародного фонду «Відродження».
Прочитати докладні результати здійсненого моніторингу та переглянути інтерактивні карти можна тут: