MENU

Подібні статті

У Житомирі сміттєпереробний завод будуватиме кіпріотська офшорна компаніяПродавши квартиру куди варто вкласти кошти – поради мільярдераВсеволод Речицький: За Конституцією президент України має бути як круп’є в казиноПовідомлення про акцепт пропозиції процедури запиту цінової пропозиції або пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасникаЗапрошення до участі у відкритих торгах щодо закупівлі лікарських засобів та медичних виробівУкраїнська корупція: пливе, мов айсберг в океані…Всі сили забирають військовий конфлікт і корупція, а права людини потерпаютьПарламентарі прийняли антикорупційний законНе лише юридичний коментар до перебігу політичних подій в УкраїніКорупція: сумнівна відкритість чи завуальована таємничість?Україна стала однією з найгірших країн за прозорістю роботи урядуВ Україні дають більше хабарів, ніж в Росії та Білорусі - опитуванняЯнукович вирішив відкласти боротьбу з корупцієюДепутаты борются с антикоррупциейВід корупції Україна втрачає до 40 млрд грн на рікВлада в Україні це невігластво, корупція і злочинне недбальство…Владо, чого мені від тебе ще чекати?Корупція у містобудуванні: обґрунтовані побоюванняУ Харкові і в Криму порушено кримінальні справи стосовно суддівСуддів ловлять за хабарі

Мінімалістський підхід до протидії корупції

Галя Койнаш

Що з того, що чийсь дід, бабця чи ще хтось тепер змусить подавати декларацію про доходи, коли Президент може два роки поспіль задекларувати понад 15 мільйонів гривень в «гонорарах» за книжки, яких він не писав? Та й від друкарні, не видавництва? 

У вівторок Верховна Рада ухвалила законопроект щодо реалізації державної антикорупційної політики й провалила два законопроекти, спрямовані на виконання тої самої політики – № 2218 про "Національне антикорупційне бюро" і № 2219 "Про антикорупційну перевірку чиновників усіх рівнів" У колектив авторів прохідного законопроекту входив регіонал  – Сергій Тигіпко, провалені законопроекти підготовлені виключно опозиційними нардепами. 

Однак не варто шукати чіткого партійного поділу у нескінченній боротьбі в Україні проти дієвих антикорупційних заходів.

Якщо не зважати декларативних слів у документах, розрахованих на Європейський Союз, не маємо підстав гадати, щоби хто-небудь з політиків всерйоз хотів подолати корупцію. Тут якраз дізнаємось зі слів одного із авторів ухваленого законопроекту Віктора Чумака, що законопроект «стояв у порядку денному на переговорах Україна - ЄС щодо візової лібералізації.» 

Тобто воля до спрощення візового режиму знайшлася, більше не потребується. 

Очевидно, треба вітати досягнене. Позитивним кроком є те, що фінансові декларації високопосадовців більше не будуть не тільки сором’язливо ховатися  в якихось службових виданнях, про існування яких ніхто і не підозрює.  Тепер вони з'являться й протягом відповідного року висітимуть у вільному доступі в Інтернеті. З 2014 року розшириться список рідних та близьких осіб, зобов’язаних подавати декларацію про майно, доходи, витрати тощо, й майже вдвічі знижується мінімальна сума витрат, за які посадовці мають звітувати.

Буде й доступ до єдиного реєстру осіб, що вчинили корупційні правопорушення.

Краще ніж нічого?

Тут можна сперечатися, а саме з огляду на бравурні заголовки у вівторок про те, як парламент ніби підтримав та зміцнив антикорупційну політику. Слабенька вона, безумовно, була, проте є великим запитанням, чи ці заходи реально змінять ситуацію.

За словами Олексія Хмари, виконавчого директора Transparency International в Україні, норми закону дозволяють затягнути процес запровадження єдиного реєстру осіб, що вчинили корупційні правопорушення, й декларації чиновників контролюватимуться відділами тих органів влади, в яких ці чиновники працюватимуть.

Він критикує кількість компромісних норм, що потребують вдосконалення, й відзначає, що законодавці «забули» зміни щодо громадської антикорупційної експертизи. Насправді, корупція переважно виявляється незалежними експертами і громадськими організаціями.

Проблеми значно глибші, та й найбільша корупція зазвичай не там, де її шукають. Це настільки ясно, що треба сумніватися в справжніх цілях даного законопроекту. 

Навіть, коли запрацює «єдиний реєстр осіб, що вчинили корупційні правопорушення», він не включатиме осіб, причетних до розкрадання величезних коштів через сумнівні закупівлі. В серпні 2012 Президент підписав закон, який фактично засекречує шляхом виведення з-під тендерних процедур значну частину державних закупівель. Редактор інтернет-видання «Наші гроші» Олексій Шалайський оцінює, що від загального обсягу держзакупівель у 500 мільярдів гривень десь четверта частина осідає у кишенях корупціонерів. Що найважливіше, «99% корупційних тендерів проходять згідно із законодавством».

Тобто, знатимемо поіменно вчителів чи лікарів, впійманих за вимагання хабара , а про ті оборудки, які плюндрують держбюджет, – фактично нічого.

Ті політики, судді, прокурори, чиї шалено дорогі годинники, машини тощо разюче не відповідають деклараціям про доходи, попадаються тільки, якщо заважають владі. Інакше все обмежується уїдливими коментарями на Інтернет виданнях чи в соцмережах. 

Що з того, що чийсь дід, бабця чи ще хтось тепер змусить подавати декларацію про доходи, коли Президент може два роки поспіль задекларувати понад 15 мільйонів гривень в «гонорарах» за книжки, яких він не писав? Та й від друкарні, не видавництва? 

Антикорупційні закони, які складаються головним чином з красивих слів та шукання корупції там, де вигідно владі, не є просто недостатніми, а напряму загрозливими.  Мінімальне виконання зобов’язань перед ЄС рівнозначне невиконанню. 

 Поділитися