Місця несвободи - пекло на землі.

Камери без вікон, умивальники без кранів, палати для хворих та вагони для транспортування ув’язнених – без вентиляції. Без належних умов утримання та своєчасної медичної допомоги змушені перебувати люди в українських відділках міліції, слідчих ізоляторах, інтернатах, психіатричних лікарнях та військових частинах. Це констатують учасники моніторингу місць несвободи, який правозахисники проводили протягом останнього року. Тим не менш, в апараті уповноваженого з прав людини наголошують на певному покращенні умов останнім часом. Безпосередній учасник моніторингу директор Харківського інституту соціальних досліджень Денис Кобзін: «З того, що я бачив, найстрашніше – камери у львівському СІЗО, розраховані на трьох людей, де немає вікон, тож затримані змушені по 23 години на добу проводити у кам’яному мішку. Окрім того, я особисто проводив інтерв’ю з дітьми, які зазнали тортур у міліції» Ознаки катувань виявили правозахисники під час моніторингу місць несвободи у міліцейських райвідділах на Черкащині та в Києві, нині триває слідство. Також неналежне поводження з хворими зафіксоване у деяких психіатричних закладах. Крім того, сьогодні йдеться про закриття чотирьох шкіл соціальної реабілітації, де зафіксували нелюдське поводження з дітьми. За минулий рік моніторинг провели у 169 місцях несвободи. Йдеться не тільки про відділки та в’язниці, а також, зокрема, про психіатричні заклади, будинки-інтернати, пункти тимчасового розміщення біженців, військові частини, центри соціальної реабілітації, тобто ті місця, які людина не може покинути самотужки. Від 2012 року громадськість та представники уповноваженого Верховної Ради з прав людини отримали змогу без попередження відвідувати ці заклади у рамках дії національного превентивного механізму. Попри наведене вище, представник омбудсмена з питань національного превентивного механізму Юрій Бєлоусов вважає, що ситуація щодо умов утримання покращується: «Ми можемо бачити, що потихеньку щодо умов утримання ситуація покращується. Звісно, якщо ми говоримо про ті ж слідчі ізолятори, то тут рішення має бути більш радикальне: зруйнувати їх і побудувати нові, бо, наприклад, у Львові є ізолятор, якому понад 300 років, – зазначає він. – У той же час, цього року суттєво впала завантаженість ізоляторів, принаймні, дотримується стандарт корисної площі на одну особу, наприклад, роблять якісь косметичні ремонти, проводять каналізацію. У нас є така інформація, є звіти, які ми отримуємо». «Національний превентивний механізм - не контролюючий або каральний орган, він діє незалежно і надає рекомендації. Але, як показали моніторинги місць несвободи, фактор очікування того, що в будь-який час, в будь-яку установу без попередження можуть прийти працівники Департаменту НПМ і представники громадськості, повільно, але змінює ситуацію на краще», - цитує Бєлоусова прес-служба омбудсмена України. Разом з тим, пан Бєлоусов визнав, що представники уповноваженого з прав людини не можуть реагувати на кожну скаргу щодо порушення прав людини у місцях несвободи, оскільки не мають на це ресурсів. Загалом, в Україні сьогодні близько 6 тисяч місць несвободи (колонії, СІЗО, психіатричні установи, дитячі будинки-інтернати, пансіонати для людей похилого віку і людей з інвалідністю, пункти тимчасового розміщення біженців, соціально-реабілітаційні центри, військові частини тощо). Раніше ці місця були закриті для громадського контролю, однак з 2012 року завдяки початку роботи національного превентивного механізму (НПМ) представники омбудсмена і громадськість отримали право без попередження відвідувати ці місця. За матеріалами Радіо Свобода, 5 канал, Укрінформ, ІСТV, прес-служби омбудсмена України.