MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Про актуальну проблему внесення змін до Конституції

30.06.2013   
Микола Козирєв
Якщо говорити про базові речі конституційного устрою, які слід реформувати, то треба мати на увазі, що Конституція – це форма суспільного договору з приводу існуючого політико-економічного режиму на певному історичному етапі країни. Фундамент цього режиму – способи і порядок функціонування власності.
Що необхідно змінити в чинному тексті Конституції України? Якщо говорити про базові речі конституційного устрою, які слід реформувати, то треба мати на увазі, що Конституція – це форма суспільного договору з приводу існуючого політико-економічного режиму на певному історичному етапі країни. Фундамент цього режиму – способи і порядок функціонування власності, обміну продуктивних ресурсів, системи трудових відносин. У нас зазвичай міркують лише про переділ владних повноважень між президентом, парламентом і урядом. Щоб закріпити – хто в домі господар. Але інститути влади – це вторинна, похідна надбудова над матеріальною основою. Наш політико-економічний режим характеризує кланово-олігархічний порядок функціонування інститутів власності, обміну, праці. Це означає, що доступ до основних природних ресурсів, промислово-фінансових активів мають тільки особи з вузького кола привілейованих груп (народові, в широкому сенсі, сюди «вхід заборонено»), продуктивна власність має умовно приватний характер (її завжди можуть відібрати), а наймана праця на підприємствах олігархів та їх сателітів – це сучасне рабство. Отже, насправді ніякої демократії немає. Державна влада в таких умовах вибудовує свою вертикаль для розподілу всіх ресурсів через Київ і неминуче прагне до політичної монополізації, а демократія має імітаційний характер. Саме цей порядок і треба змінити за допомогою Конституції. Такий лад у відомому сенсі був неминучим наслідком розпаду колишньої радянської держави. Необхідно було стимулювати омертвілий капітал шляхом кримінальної та напівкримінальної приватизації в 90-і роки. Зараз цей режим вичерпав свій модернізаційний потенціал і перетворився на гальмо розвитку країни. Тотальна корупція, кумівство і сімейність в політиці та економіці, бізнес «для своїх», верховенство сили замість верховенства права – така система, в якій права людини, свобода підприємництва та ЗМІ просто надлишкові. Зверніть увагу на примітний факт, що має діагностичне значення: у нас вже звикли говорити, що, наприклад, Партія регіонів – це правляча партія. Але в Конституції немає терміна «правляча партія». Такою була КПРС, яка тому й не допускала ніяких інших партій. Ось чому наші опозиційні сили зусиллями влади всіляко маргіналізуються, щодо них звично використовується мова ворожнечі на кшталт «пішли геть з пляжу!» Я б запропонував кілька новацій в порядку реформування Конституції: 1. Володіння, користування і розпорядження природними ресурсами (вугільним пластом, землею для товарного обігу, водоймою, лісом, рудою) не можуть бути в одних руках на праві приватної власності. Як це відбувається зараз. Ці правомочності треба розділити, розрубавши тим самим вузол зашморгу на народній шиї – вузол, що намертво зв’язав власність і владу. Повинно бути інакше. Скажімо, шахтою в Краснодоні повинні володіти працівники шахти, користуватися нею може Ахметов, а розпоряджатися – держава. Тому що це – народна власність. І природна рента з вугільного пласта повинна йти до місцевого бюджету. Зараз же приватне привласнення цієї ренти – джерело мільярдів Ахметова і злиднів місцевих бюджетів, шахтарських селищ. А шахтарі – ніхто і звати їх ніяк. Тільки й залишилося що від радянського часу – великі літери над будівлями комбінатів: «Слава шахтарській праці!» 2. Місцеві ради не мають права розпоряджатися комунальною власністю без згоди громади. Досить «дерибанів» землі й майна! 3. Всі підприємства, що працюють у регіоні, податки платять лише до місцевого бюджету. 4. Вибори до місцевих рад – тільки після звіту голови ради про те, як використовувалася комунальна власність. Новий міський голова приймає його публічно за Актом і клянеться громаді нарощувати комунальне багатство. Якщо справа пішла в мінус – дострокові вибори. 5. Місцеве самоврядування передбачає посаду Уповноваженого громади з прав людини. 6. Зростання зарплат чиновників залежить від економічної ефективності використовуваних матеріальних ресурсів у межах їх управлінської діяльності. 7. Центрвиборчком і Конституційний суд не можуть формуватися за квотним принципом, а місцева влада формується за безпартійним принципом. 8. Фальсифікація результатів виборів – тяжкий злочин, що підриває конституційний лад держави. 9. Верховній Раді необхідно повернути народне представництво, позбавивши її статусу закритого клубу мільйонерів. Не думаю, що ці мої пропозиції складно «перекласти» на нормативну мову конституційних положень. Але вони змінять на краще політико-економічний режим країни.
 Поділитися