• Рубрики / Доступ до інформації
• Рубрики / Свобода мирних зібрань
• Рубрики / Жертви політичних репресій
Євген Захаров: Виставка, присвячена 60-річчю повстання у Німеччині - добрий приклад для українців
Як все почалось тоді
Ми знаходимось у будинку Нюрнберга, який є побратимом Харкова. 14 вересня 2013 року тут відкрилась виставка, яка присвячена 60-й річниці повстання німців проти комуністичного режиму. Це було 17 червня 1953 року. Повстання розпочалось у Берліні і охопило 70 міст , містечок та селищ Німеччини. В тому повстанні взяли участь практично всі: робітники, студенти, службовці. Формальною причиною була вимога змінити тарифи та норми виробки продукції, адже зарплатні, що її отримували німці, не вистачало навіть, аби прогодуватись. Розпочали протести будівельники та працівники хімічної промисловості. Вони вийшли рано в ранці, і з окраїн Берліну рушили великими групами до центру міста. Протестувальників зібралось декілька десятків тисяч людей.
“Ми хочемо бути вільними людьми!”
Доволі швидко ці великі стихійні мітинги перетворились на політичні. Залунали вимоги вільних виборів, звільнення політичних в’язнів і т.п. Гаслом протестувальників стало: “Ми хочемо бути вільними людьми!”.
Власне так і називається виставка, на який ми зараз знаходимось.
І якщо уважно подивитись представлені на виставці документи, ми зрозуміємо, що в усіх 70 містах доволі швидко протестувальники вимагали передусім волі, демократії, вільних виборів; і лише за тим ставили вимоги, з яких почався протест у Берліні, який і запалив це повстання: тарифи, норми виробки продукції.
Це повстання було мирним. Але слід зауважити, що протестувальників об’єднувало бажання жити в об’єднаній Німеччині. Наслідком цього стало зняття з Бранденбургських воріт совєцького прапору та встановлення на його місці прапору німецького. У відповідь на це совєцькі солдати відкрили вогонь. До Берліну та інших міст совєцьке окупаційне командування ввело танки. Фактично, мирне повстання було придушене окупаційним військом. Адже маріонеткова правляча партія була розгублена і дезорієнтована. Функціонери тієї партії враз поховали свої значки та документи і намагалися зайвий раз не потрапляти на очі бувшим своїм підлеглим та підопічним. Це викликало передчасну ейфорію. Люди були впевнені, що вони перемогли і далі буде все інакше...
Але сталось не так, як гадалось. Повстання було жорстоко придушено, почались масові арешти, був розповсюджений міф, що це повстання було інспіровано із Заходу та організоване західними спецслужбами, що було абсолютною брехнею, бо воно стало несподіванкою не тільки для окупаційної адміністрації, не тільки для її маріонеток, а і для країн Заходу. Повстання було насправді стихійним. Однак, десятки тисяч людей були заарештовані та засуджені до тривалих термінів ув’язнення. А у Східній Німеччині була створена сумновідома Штазі, – найпотужніша карально-репресивна спецслужба в усьому радянському таборі.
Чому нам важлива ця виставка?
Ця виставка є прикладом того, як німці зберігають пам’ять. Тут і фото тих подій, записи розмов, тексти, що розповідають про те, як все відбувалося. Така підбірка історичних джерел є просто обов’язковою, аби нагадати не тільки німцям, але й всім іншим про ті часи. Про прагнення німецького народу до свободи, яке панувало опісля звільнення від ярма нацизму. Про небажання німців замість нацистського ярма вдягати ярмо комунізму, яке було дуже схоже на те, якого позбулися.
Я певен, що і нам в Україні потрібно робити подібні виставки, робити збір матеріалів, усних свідоцтв, робити відео з людьми, які брали участь у різних подіях ХХ століття, у тих, хто опирався радянському режимові, хто отримував терміни покарання, але не підкорювався, хто продовжував боронити власну волю та гідність.
Все це нам потрібно, бо це є прояв народного духу українців, підтвердженням того, що свобода є його головною цінністю. Цінністю, яку він завжди був готовий обстоювати, незважаючи на загрозу смерті.
Це ми бачимо у повстаннях в сталінських концтаборах — у Норильську, у Кенгірі, у Воркуті. Те ж саме, між іншим, ми бачимо і у подіях Помаранчевої революції. Бо коли люди виходили 21 листопада на Майдан, вони не знали, що на них чекає, а в церквах молилися за їхнє життя!