ЕКСПРЕС-ОГЛЯД ЗАКОНОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ Бюлетень № 3 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 15.12.2014 – 20.12.2014
За тиждень зареєстровано 72 законопроекти. З них один – від Президента України, а решта від народних депутатів України.
Міжнародно-правові відносини
Проект 1014-3 від 18.12.2014 (Президент України) про внесення змін до деяких законів України щодо відмови України від здійснення політики позаблоковості.
Метою проекту Закону є створення додаткового механізму забезпечення суверенітету, захисту територіальної цілісності та незалежності України через створення умов для вступу у майбутньому до числа членів Європейського Союзу та Організації Північноатлантичного договору.
Проект було визначено Президентом України як невідкладний для позачергового розгляду і вже 23.12.2014 він був прийнятий «за основу і в цілому».
Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО
Проект 1487 від 16.12.2014 (Константіновський В. Л.) про внесення змін до статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (щодо встановлення підвищеного мінімального розміру допомоги по безробіттю учасникам антитерористичної операції та іншим ветеранам війни).
Пропонується встановити особам, які відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є ветеранами війни, розмір допомоги по безробіттю не менший, ніж двократний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Такі зміни, згідно з пояснювальною запискою, призначені для забезпечення додаткового захисту учасників антитерористичної операції та інших ветеранів війни, які після проходження військової служби отримали статус безробітного. Втім, пропоновані зміни охоплюють набагато ширше коло осіб (ст. 5–7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») та ширше коло випадків, а не лише забезпечення після звільнення з лав армії.
Проект не містить якихось юридичних негараздів і загалом відповідає головним соціальним пріоритетам нашої держави. Проблемним може бути лише фінансове забезпечення його реалізації, оскільки фраза у пояснювальній записці: «Прийняття законопроекту не призведе до зміни показників бюджету. Йдеться про те, що допомога по безробіттю виплачується не за рахунок бюджетних коштів, а за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття» виглядає чистим лукавством.
Проект 1496 від 17.12.2014 (Денісова Л. Л.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту внутрішньо переміщених осіб.
Пропонується розширити комплекс заходів із залучення внутрішньо переміщених осіб до праці, а також щодо надання їм фінансової підтримки.
Пропоновані зміни є доволі суттєвими, однак вносити їх пропонується типовим шляхом додання окремих слів, фраз, пунктів та статей. Як наслідок, підвищується ймовірність появи внутрішніх суперечностей у законодавстві. На нашу думку, слід було б переробити окремі розділи та статті законів, до яких вносяться зміни, так, щоб запропонувати не «латки», а новий повноцінний порядок.
Проект 1515 від 19.12.2014 (Скорик М. Л.) про зупинення дії Закону України «Про очищення влади».
Пропонується з посиланням у пояснювальній записці на суттєві недоліки Закону України «Про очищення влади» і негативний висновок щодо цього закону Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанської комісії) зупинити дію зазначеного закону.
Оскільки пропонується не скасувати закон, а лише зупинити його дію, то логічним було б ініціаторам цього проекту вказати строки і наслідки такого зупинення, зокрема визначитися щодо суб’єктів і строків підготовки змін до цього закону або проекту нового закону на заміну зупиненому акту.
Проект 1525 від 19.12.2014 (Пашинський С. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду.
Як зазначається у пояснювальній записці, «виникла нагальна потреба в нормативному врегулюванні призову громадян на строкову військову службу, запровадженні кримінальної відповідальності за ухилення від проходження військової служби за призовом осіб офіцерського складу, розширенні переліку категорій громадян, які можуть бути прийняті на військову службу за контрактом в особливий період, проведенні більш ефективної підготовки військовослужбовців строкової військової служби за військово-обліковими спеціальностями, забезпеченні підвищення соціального захисту військовослужбовців та узгодженні норм Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” з законодавчими актами, які набрали чинності».
Зокрема у проекті пропонується скасувати ряд підстав для відстрочки від призову, встановити граничний вік призову в 27 років, збільшити до 18 місяців загальний строк строкової військової служби, а для осіб, які під час призову на строкову військову службу мали ступінь вищої освіти магістра, – до 12 місяців.
Більшість пропозицій видається слушною. Водночас слід відзначити певну дискримінацію щодо строку строкової військової служби осіб, які свого часу набули статус вищої освіти «спеціаліст», і в усіх інших правових відносинах прирівнюються до магістрів. Проблемним є питання, чи дійсно життя вимагає скасувати відстрочку від призову у мирний час для наукових співробітників Національної академії наук України та кандидатів і докторів наук, що працюють за фахом в інших галузях. Наша наука і без того перебуває у доволі глибокій кризі.
Ідеологічні питання
Проект 1222-1 від 18.12.2014 (Турчинов О. В.) про заборону пропаганди комуністичної ідеології в Україні.
Преамбула проекту так визначає його мету: «цей Закон спрямований на заборону пропаганди комуністичної ідеології, безпосереднім наслідком втілення якої в Україні стали злочини проти миру і безпеки людства та геноцид; недопущення повторення таких злочинів у майбутньому, усунення загрози суверенітету, територіальної цілісності та національній безпеці України, встановлення історичної справедливості.». Передбачається заборона пропаганди комуністичної ідеології та використання комуністичної символіки.
Проект є альтернативним до проекту 1222 від 03.12.2014 (див. Бюлетень №1) і порівняно з ним відзначається більшою поміркованістю та лаконічністю. Однак така лаконічність іноді може сприяти безпідставному розширювальному тлумаченню окремих запропонованих положень. Зокрема, у проекті немає визначення базового поняття «антиукраїнська комуністична діяльність». А «комуністична символіка» визначається як «державні прапори та герби СРСР і УРСР, прапори або інша атрибутика, в якій відтворюється поєднання серпа та молота, зображення діячів комуністичного режиму; пам’ятники діячам комуністичного режиму або подіям, пов’язаним з антиукраїнською комуністичною діяльністю (за винятком пам’ятників, пов’язаних з визволенням України від німецько-фашистських загарбників або з розвитком української науки та культури); назви вулиць, площ, підприємств, установ та організацій, у яких використані імена діячів комуністичного режиму, назви СРСР, республік СРСР, УРСР, назви, пов’язані з комуністичними партійними з’їздами тощо (за винятком назв, пов’язаних з визволенням України від німецько-фашистських загарбників або з розвитком української науки та культури). Якщо уважно вчитатися у зміст цієї фрази, то виходить, що дії радянської влади, спрямовані на визволення України від німецько-фашистських загарбників або на розвиток української науки та культури, є антиукраїнською комуністичною діяльністю, але як виняток пам’ятники і назви, пов’язані з цими діями, не належать до комуністичної символіки.
Проект 1523 від 19.12.2014 (Рабінович В. З.) про внесення змін до Закону України «Про статус народного депутата України» (щодо медичного обслуговування народних депутатів на загальних підставах та зміни органу, який здійснює функції з управління Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами).
Проектом пропонується внести зміни до Закону України «Про статус народного депутата України» з метою скасування або обмеження пільг з безоплатного медичного обслуговування, якими користуються народні депутати України, які не пов’язані з виконанням ними своїх обов’язків або невиправдано ставлять зазначених осіб у привілейоване становище порівняно з іншими громадянами, а також скасувати норму цього ж Закону, відповідно до якої народний депутат в питаннях матеріального і соціально-побутового забезпечення прирівнюється до членів Кабінету Міністрів України. На думку ініціаторів проекту наявність у народних депутатів України пільг щодо безоплатного медичного обслуговування у відомчих закладах охорони здоров’я порушує конституційний принцип рівності усіх громадян в правах і свободах.
Відносини між владними суб’єктами
Проект 1473 від 15.12.2014 (Дерев'янко Ю. Б.) про внесення змін до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо уточнення порядку здійснення окремих повноважень).
Пропонується деталізувати існуючі та доповнити рядом нових повноважень компетенцію сільських, селищних, міських рад. Зокрема, надати їм право погодження питань створення, перепрофілювання або ліквідації підприємств та організацій загальнодержавного значення (їх відокремлених підрозділів), розташованих на відповідній території. Водночас пропонується уповноважити Ради створювати тимчасові або постійнодіючі комісії із залученням спеціалістів (представників) територіальних органів центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій для вирішення питань соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також для реалізації повноважень, делегованих органу місцевого самоврядування, та з інших питань місцевого самоврядування. Є й важлива, на нашу думку пропозиція надати Радам право припинення виконання рішень органів державної влади у разі відсутності фінансування (недофінансування) державою заходів передбачених цими рішеннями, а також закріпити відповідальність перед органам виконавчої влади щодо делегованих повноважень лише в межах переданих їм державою фінансових ресурсів для реалізації таких повноважень. Утім, у цьому разі слід подумати і про механізми запобігання зловживанню правом, коли місцева влада буде в повному обсязі здійснювати права, але відмовлятиметься виконувати обов’язки, посилаючись на недофінансування.
Проект 1150-2 від 19.12.2014 (Томенко М. В.) про внесення змін до статті 16 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (щодо оптимізації складу місцевих рад).
Пропонується при збереженні існуючого порядку призначення кількості членів рад, скоротити мінімальну та максимальну кількість депутатів Рад у два рази.
Права громадян та їх об’єднань
Проект 1464 від 15.12.2014 (Кириленко І. Г.) про внесення змін до Закону України «Про особисте селянське господарство» (щодо врегулювання питання членства).
Пропонується законодавчо врегулювати відносини, які вже частково врегульовані підзаконними актами (див. пояснювальну записку). Крім того, вводяться ряд уточнень та роз’яснень. Зокрема, членами особистих селянських господарств передбачається визнавати лише осіб, старших від 16 років.
Остання пропозиція видається такою, що значно обмежує права осіб. По-перше, близьким по суті Законом України «Про фермерське господарство» мінімальний вік членів господарства встановлюється у 14 років. По-друге, малолітні та неповнолітні члени особистого селянського господарства згідно із чинним законодавством можуть бути власниками паїв чи виділених земельних ділянок, які використовуються таким господарством. У разі вилучення цих дітей з числа членів господарства, треба буде укладати якісь внутрішньосімейні договори для створення правових підстав використання господарством цього майна.
Проект 1466 від 15.12.2014 (Кириленко І. Г.) про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення.
Запропонована одна зміна суто редакційного характеру і одна сутнісна зміна щодо доповнення частини другої статті 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» реченням такого змісту: «Перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеженням строком». Бажання захистити пенсіонерів від наслідків безвідповідальних дій державних органів загалом заслуговує на підтримку, але така норма мала б стати загальним правилом, а не винятком лише для певної категорії пенсіонерів.
Проект 1468 від 15.12.2014 (Кириленко І. Г.) про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення.
Проект неузгоджений з чинним законодавством. Він пропонує внести до статті 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зміни, які вже є в ньому. Тобто пропонована редакція частини 2 статті 25 викладена саме в такому вигляді, як вона є в чинному Законі. При цьому, в порівняльний таблиці як чинна вказана попередня (до 2013 року) редакція частини 2 статті 25.
Проект 1469 від 15.12.2014 (Суслова І. М.) про внесення змін до Закону України «Про державні нагороди України» (щодо присвоєння почесних звань).
Пропонується доповнити перелік державних нагород почесним званням «Батько-герой», яке надається за тих самих умов, що й звання «Мати-героїня», а саме, батьку, що самостійно виховав п’ятьох і більше дітей, що досягли восьмирічного віку, у тому числі, усиновлених.
Пропозиція, якщо виходити лише з міркувань гендерної рівності, видається цілком слушною, хоча послідовний її розвиток, може призвести і до порушення питання про встановлення звань «Дід-герой» та «Бабка-героїня», оскільки відомі ситуації, коли саме представники старшого покоління через ті чи інші обставини брали на себе батьківські функції.
Проект 1475 від 16.12.2014 (Продан О. П.) про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (щодо унеможливлення внесення змін до Єдиного державного реєстру за підробними документами).
Як зазначено у пояснювальній записці, цей проект вноситься на виконання Коаліційної угоди, підписаної депутатами Верховної Ради України VIII скликання. Мета проекту визначена як унеможливлення рейдерських захоплень підприємств шляхом внесення змін до статутних документів на підставі ксерокопій. Для цього пропонується відмовитися від внесення змін щодо складу засновників та особи керівника, до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі на основі ксерокопій або нотаріально засвідчених копій. Тобто реєстратор має приймати лише оригінали рішень.
Зазначена проблема дійсно існує, але до правових засобів її вирішення слід підходити з надзвичайною зваженістю. Варто зауважити, що навіть нині чинна норма потребує певного роз’яснення, що слід вважати «оригіналом». Зрозуміло, що оригінал наказу, протоколу або іншого документу має обов’язково залишитися в розпорядженні органу, який його видав. Тобто фактично йдеться про те, що документ має бути оформлений в кількох примірниках, кожний з яких вважатиметься оригіналом. І один з цих примірників-оригіналів передається реєстратору.
Що стосується ксерокопій, то легкість і масовість їх фальсифікацій дійсно є вагомим аргументом на користь відмови від їх використання. Водночас, можливо, варто закріпити порядок, аналогічний тому, який застосовується в судах, коли судді подається оригінал документу і копія для долучення до справи (відповідність копії оригіналу засвідчує сам суддя).
Немає підстав відмовлятися від прийняття нотаріально засвідчених копій. На нашу думку, якщо не довіряти нотаріусу, то тоді слід відмовитися від інституту нотаріату як такого. Окремі прецеденти протиправної діяльності нотаріусів не можуть служити підставою для перекреслення значення цього юридичного інституту. Адже є випадки, коли і судді видають заінтересованим особам фальсифіковані судові рішення.
Окрім того, проект жодним чином не регулює доволі поширену на практиці ситуацію, коли реєстратору подається документ правильно оформлений, але такий, що містить неправдиву інформацію.
Проект 1476 від 16.12.2014 (Пинзеник В.М.) про внесення змін до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (щодо поліпшення умов інвестиційної діяльності в Україні).
Сенс запропонованих змін в тому, щоб видання посвідки на тимчасове проживання в Україні для інвесторів (іноземних громадян та осіб без громадянства) залежало від укладеного з ними трудового договору, а не від строків дії дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства або іншого документу, що має подібну функцію.
Враховуючи, що одержання згаданих дозволів на працевлаштування здебільшого супроводжується значною бюрократичною тяганиною, пропозиція видається практично доцільною.
Проект 1510 від 18.12.2014 (Сольвар Р. М.) про внесення змін до статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (щодо поліпшення управління міграційними процесами).
Зазначену статтю пропонується доповнити частиною четвертою такого змісту «Охорона, забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів тощо під час здійснення певних заходів щодо нелегальних мігрантів покладається на відповідні підрозділи міліції, у порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України».
На думку ініціатора проекту, це дозволить усунути проблеми, що виникли після скасування підрозділу міліції міграційного контролю у структурі МВС України, який однак функціонально був підпорядкований Державній міграційній службі України.
Як видається, це щонайменше норма іншого закону, оскільки ніяк не відноситься до правового статусу іноземців та осіб без громадянства. Та й «поліпшення управління міграційними процесами» тут не дуже простежується.
Проект 1506 від 18.12.2014 (Сольвар Р. М.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо забезпечення захисту релігійних та інших прав громадян).
Пропонується, окрім Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, запровадити альтернативний облік фізичних осіб, які через свої релігійні та інші переконання відмовляються від ідентифікаційного номера (реєстраційного номерів облікової картки платника податків). Зазначений альтернативний облік пропонується здійснювати за алфавітом прізвищ, а не реєстраційними номерами (для ідентифікації використовуються паспортні дані або місце проживання).
Водночас пропонується збільшити коло підстав для відмови від реєстраційного номера, додавши до релігійних ще й «інші переконання».
Проект 1524 від 19.12.2014 (Рабінович В. З.) про внесення змін до Закону України «Про зайнятість населення» (щодо працевлаштування молоді).
Пропонується ввести квоти працевлаштування молоді до 30 років на підприємствах, установах та організаціях з чисельністю штатних працівників понад 10 осіб у розмірі 30 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. Одночасно, підвищуються штрафи з роботодавців за порушення вимог щодо працевлаштування молоді в середньому в 10 разів.
На жаль, введення такої значної квоти не супроводжується змінами та доповнення до законодавства щодо процедури її реалізації.
Проект 1467 від 15.12.2014 (Кириленко І. Г.) про садівництво громадян.
Давно очікуваний вітчизняними садівниками законопроект, оскільки вже доволі тривалий час ні колективне, ні індивідуальне садівництво не мають власного правового регулювання. Постійні дискусії, зокрема, тривають щодо організаційно-правової форми садівницьких (садівничих) товариств. У проекті пропонується врегулювати відносини, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами та громадянами щодо організації використання земельних ділянок для колективного або індивідуального ведення садівництва та діяльності садівницьких товариств. Зокрема, у проекті міститься практично важлива принципова відмова від застосування до садівницьких товариств кооперативного законодавства. Водночас більшість питань внутрішнього життя садівницьких товариств пропонується вирішувати відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання». Пропонується закріпити право громадян як на тимчасове, так і на постійне проживання на земельних ділянках, відведених для садівництва.
Разом з тим проект охоплює далеко не всі правові проблеми, які виникають в сучасних садівницьких товариствах, зокрема щодо забезпечення садових товариств транспортним сполученням, електроенергією, газом, питною водою тощо
Проект 1483 від 16.12.2014 (Насалик І. С.) про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я (щодо забезпечення конституційних гарантій надання громадянам безоплатної медичної допомоги)
Запропоновані зміни здебільшого мають характер редакційного уточнення поняття «безоплатна медична допомога». Окрім того, пропонується закріпити «співфінансування з державного та місцевого бюджетів надання безоплатної медичної допомоги в умовах стаціонарного лікування», яке має здійснюватися «на паритетних умовах та на підставі місцевих фінансово забезпечених програм, які є додатком до угоди органів місцевого самоврядування з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері охорони здоров'я».
Проект 1516 від 19.12.2014 (Бахтеєва Т. Д.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо організації надання домедичної допомоги.
Пропонується розширити коло осіб, які зобов’язані надавати домедичну допомогу, за рахунок співробітників підприємств, установ та організації, які мають надавати таку допомогу на робочому місці. Завданням законопроекту в пояснювальній записці визначено зменшення смертності серед населення шляхом навчання частини населення навичкам надання домедичної допомоги. Однак поставлені вимоги не відповідають заявленій меті, оскільки зазначені особи матимуть право надання домедичної допомоги виключно за місцем роботи. Нарешті, цілковито не узгоджені питання надання спеціальної освіти працівникам, засобів стимулювання громадян для отримання навичок домедичної допомоги тощо. Як видається, в існуючому вигляді проект у разі його прийняття може стати черговою «мертвонародженою ініціативою», яку не сприймуть ні керівники, ні працівники відповідних підприємств, установ та організацій, ставлячись до виконання вимог закону суто формально.
Кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство, судівництво
Проект 1497 від 17.12.2014 (Сироїд О. І.) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення засад організації та функціонування судової влади відповідно до європейських стандартів.
Системний проект змін у вітчизняному судівництві. На думку його ініціаторів, проект втілює понад 40 вимог і рекомендації органів Ради Європи. Зміст цих рекомендацій доволі різний, що зумовило і різноплановість самого проекту. Серед основних запропонованих змін об’єднання судів цивільної і господарської юрисдикції, реорганізація місцевих господарських судів в окружні суди з розгляду цивільних і кримінальних справ та об’єднання Вищого господарського суду України буде з Вищим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ; посилення ролі Верховного Суду України у формуванні послідовної судової практики; створення механізмів, які гарантують функціонування судів в особливих умовах – під час проведення антитерористичної операції, дії воєнного або надзвичайного стану; реформування системи дисциплінарної відповідальності суддів; спрощення та посилення суддівського самоврядування, відмова від конференцій і рад суддів, які утворюються за принципом спеціалізації, із залишенням лише таких органів суддівського самоврядування як збори суддів у кожному суді, з’їзд суддів України і Раду суддів України; покладення на суд, який отримав заяву, обов’язку у разі необхідності передати її, не повертаючи заявнику, за належністю; запровадження монополії Національної школи суддів на спеціальну підготовку суддів.
Значна частина змін заслуговує на безумовну підтримку, деякі – вимагають поглибленого обговорення в експертному середовищі. За всіх обставин бажано було б схвалити загальну концепцію судової реформи, а вже згодом приймати відповідні закони.
Проект 1500 від 17.12.2014 (Король В. М.) про внесення зміни до статті 263 Кримінального кодексу України (щодо встановлення додаткового виду відповідальності за поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами).
Пропонується ст. 263 КК України «Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами» доповнити новою частиною третьою такого змісту: «Перебування (за винятком осіб, уповноважених законом) з вогнепальною чи холодною зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями в приміщеннях органів державної влади, органів місцевого самоврядування, в приміщеннях та на території закладів освіти – карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.»
Вкрай неоднозначний проект. З однієї сторони його метою є «посилення безпеки школярів, студентів, інших осіб, які перебувають на території закладів освіти, а також державних службовців і службовців місцевого самоврядування та відвідувачів органів державної влади та органів місцевого самоврядування.». З іншої – він встановлює меншу відповідальність, ніж інші частини цієї статті. Таким чином, якщо особу заарештують на вулиці з вогнепальною зброєю, вона може бути ув’язнена на строк до 7 років, а от особу, яка перебуває з тією ж зброєю в приміщенні школи – лише до 2 років. Таку логіку авторів проекту важко пояснити.
Проект 1522 від 19.12.2014 (Рабінович В. З.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо кримінальної відповідальності за порушення порядку реєстрації та особистого голосування народними депутатами України).
Пропонується доповнити статтю 361 КК України «Несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку» приписом такого змісту: «Несанкціоноване втручання в роботу електронної системи підрахунку голосів Верховної Ради України, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації». Ці зміни по-перше є казуальними, оскільки встановлюють відповідальність за конкретно визначений злочин, що загалом нетипово для Кримінального кодексу, і, по-друге, є непослідовними, оскільки відповідальність за вчинення такого злочину є меншою, ніж за несанкціоноване втручання, скоєне за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду. Враховуючи сутність змін, замість введення окремого складу злочину слід було уточнити зміст визначення «значна шкода».
Також передбачається встановити кримінальну відповідальність за використання картки іншого народного депутата України, депутата місцевої ради (в тому числі дубліката) при реєстрації та голосуванні за допомогою електронної системи. Тим не менш, жодним словом не розкривається процедура притягнення до відповідальності депутата за такий злочин, а рівно і проведення слідства у такій справі, тож незначними змінами тут не обійтися.
Виходячи далеко за межи, окреслені назвою проекту, пропонується ввести до КК України статтю 365-3 «Перевищення влади або службових повноважень», де визначається, що перевищенням влади або службових повноважень є «умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб». При цьому не дається визначення того, що є «дії, які явно виходять за межі наданих службовій особі прав чи повноважень».
Проект 1518 від 19.12.2014 (Каплін С. М.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення кримінальної відповідальності за доведення до банкрутства кредитної спілки).
Пропонується доведення до банкрутства кредитної спілки визнати більш тяжким злочином, ніж доведення до банкрутства в інших випадках. Норма є відверто казуальною. За такою логікою можна очікувати пропозиції окремими частинами цієї ж статті урегулювати питання банкротства окремих видів банківських установ, підприємств тощо.
Проекти з інших питань
Проект 1308-1 від 19.12.2014 (Фірсов Є. П.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини.
Пропонується суттєве збільшення (іноді у 100 разів) сум штрафів за ряд правопорушень. Проте такі зміни адміністративної відповідальності мають «механічний» каральний характер і не супроводжуються переглядом складів правопорушень та якимось іншими сутнісними змінами.
Проект 1471 від 15.12.2014 (Дерев'янко Ю. Б.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо підтримки вітчизняного книговидання).
Основна ідея проекту полягає у такій новій нормі: «звільняється від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, розповсюджувачів книжкової продукції, отриманий ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, та розповсюдження книжкової продукції, виробленої в Україні, крім продукції еротичного характеру».
Водночас скасовуються пільги щодо звільнення від оподаткування операцій із ввезення на митну територію України деякої друкованої продукції. Утім, слід відзначити, що порівняно з проектами 1387 та 1388 від 10.12.2014 аналогічної спрямованості значно менше уваги приділено тому, на яку продукцію мають поширюватися податкові пільги.
Проект 1482 від 16.12.2014 (Насалик І. С.) про внесення змін до Земельного кодексу України (щодо спрощення процедури продажу земельних ділянок комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах, а також щодо підстав та механізму відшкодування збитків власникам землі)
Ініціатори проекту намагаються вирішити відомі проблеми щодо продажу за неадекватну ціну земельних ділянок комунальної власності та щодо запобігання зловживань з боку орендарів земельних ділянок.
Проект Постанови 1490 від 16.12.2014 (Барвіненко В. Д.) про першочергові заходи щодо компенсації населенню витрат на оплату житлово-комунальних послуг, послуг громадського транспорту та відшкодування державою подорожчання споживчих товарів і послуг
У проекті пропонується визнати неприпустимим «звуження змісту та обсягу соціальних прав, гарантованих Конституцією та законами України, під час формування та прийняття проекту закону України про Державний бюджет України на 2015 рік через економію бюджетних коштів» і дати низку відповідних доручень Кабінету міністрів України. Зокрема зазначено ряд положень, які на думку ініціаторів проекту, мають буди відображені в проекті Державного бюджету України на 2015 рік.
Оскільки ніяк фінансових обрахунків на підтримку проекту не наводиться, то він справляє враження суто популістського документу.
Проект 1492 від 17.12.2014 (Дерев'янко Ю.Б.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо скасування податкових пільг олігархам)
Ініціатори проекту вважають, що знайшли кілька «шпарин» у податковому законодавстві, які дають змогу транснаціональним корпораціям та деяким іншим суб’єктом уникнути належного оподаткування їхніх прибутків, та пропонують скасувати відповідні положення Податкового кодексу України.
На жаль, пояснювальна записка не дає змоги оцінити економічну доцільність таких змін, а тому проект потребує глибокої фахової експертизи. За всіх обставин назва проекту має популістський характер і не відповідає, на нашу думку, його змісту.
Проект 1519 від 19.12.2014 (Ємець Л. О.) про внесення змін до деяких законів України (щодо заборони вчинення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на житло).
Пропонується заборонити вчинення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на житло. Пояснювальна записка серед причин внесення таких змін до законодавства зазначає необхідність забезпечити виконання ст. 48 Конституції України, а також порушення законодавства при вчиненні тих чи інших дій.
Водночас проект не передбачає альтернативних механізмів звернення стягнення на житло, які були б так само ефективні як вчинення виконавчого напису нотаріуса. Отже, може суттєво ускладнитися захист прав осіб, які мають право на таке стягнення. Крім того, обмеження права звернення стягнення на житло значною мірою обмежить ринки житлових та фінансових послуг, що в умовах існуючої в країні кризи не може мати позитивних наслідків.