Проблемні питання забезпечення соціальних прав внутрішніх переселенців
Громадська приймальня Херсонського обласного фонду милосердя та здоров’я (ХОФМЗ) надає безкоштовні правові консультації вимушеним переселенцям із Криму, Донецької та Луганської областей.
З жовтня по грудень 2014 р. до приймальні звернулося 111 внутрішньо переміщених осіб.
З початку жовтня 2014 надходять численні звернення від переселенців з приводу проблемних питань у застосуванні державними органами влади – структурними підрозділами з питань соціального захисту населення різних районів у м Херсоні та Херсонській області норм постанови КМУ від 01.10.2014 р. № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованій території України і районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» та постанови КМУ від 01.10.2014 р. № 509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованій території України і районів проведення антитерористичної операції».
1. З назви постанови № 505 не зрозуміло, чи можна при отриманні щомісячної адресної допомоги витрачати ці кошти на придбання продуктів харчування, одягу, медикаментів та іншого. Співробітники управлінь соціального захисту на це питання відповісти так само не можуть.
2. Питання визначення районів проведення антитерористичної операції (АТО) є неоднозначним. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», район проведення антитерористичної операції – визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах, яких проводиться зазначена операція. Такий наказ про визначення районів проведення АТО видається керівником Антитерористичного центру СБУ. А згідно з ним районами проведення АТО визначені Донецька і Луганська області (без винятків). Це означає, що ВСЕ населені пункти Донецької та Луганської областей є районами проведення АТО.
Однак управління та відділи соцзахисту не раз відмовляли в постановці на облік осіб, які переміщаються з «підконтрольних української влади населених пунктів» (Дебальцеве, Попасна, Авдіївка, Курахово тощо). При цьому у визначенні районів проведення АТО працівники соцзахисту керуються картами РНБО або переліком міст в районах АТО.
30 жовтня 2014 р. Кабінетом Міністрів України було видано розпорядження № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», яким було затверджено перелік населених пунктів, в яких проводилася АТО. Тим не менш, на «гарячу лінію» надходять численні звернення про те, що структури соцзахисту продовжують самовільно визначати, які населені пункти входять в зону АТО, а які – ні.
5 листопада 2014 р. КМ України скасовує своє розпорядження № 1053-р новим розпорядженням № 1079-р, однак, зона АТО залишається незмінною і визначена наказом СБУ – антитерористичним центром № 33/6/а від 7 жовтня 2014 р. «Про визначення районів проведення антитерористичної операції і терміни її проведення», де чітко вказано, що це всі без винятку Луганська та Донецька області.
3. Відмова у взятті на облік вимушених переселенців тих осіб, які не мають у паспорті громадянина України відмітку, що в даний час їх зареєстрованим місцем проживання є населений пункт в районах проведення АТО.
При цьому, співробітники управлінь соцзахисту відмовляють і тоді, коли є документальні докази того, що особа дійсно проживала в районі проведення АТО (записи в трудовій книжці, договори оренди житла, довідка про взяття на облік переселенця, яка була видана регіональним Штабом допомоги переселенцям тощо).
Окремим питанням є відсутність зареєстрованого місця проживання студентів, які закінчили навчання у вишах на території АТО, їх тимчасова реєстрація закінчилася, або у зв’язку з АТО їм довелося перевестися в інші вузи в якості вільних слухачів і оселитися в гуртожитках.
Також відмовляють у постанові на облік осіб, які покинули райони АТО влітку і зареєстрували своє тимчасове місце проживання в інших регіонах України. Окремим питанням є відмова у реєстрації кримчан, які змушені були покинути тимчасово окуповану територію півострову ще навесні, і, через необхідність перереєстрації бізнесу або ФОП, або з інших причин отримали тимчасову реєстрацію місця проживання на території материкової України.
При цьому варто зазначити, що згідно зі ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, встановлених законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
4. Вимоги надання додаткових, не передбачених постановами КМУ № 505 і № 509, документів.
Такими документами найчастіше стають довідка з ЖЕУ, що підтверджує факт проживання, або договір оренди житла, або акт, що підтверджує факт проживання, завірений двома сусідами, або довідка з територіального центру про постановку на облік.
5. Інші перешкоди для отримання адресної допомоги. Так, сесією міської ради м. Херсона було прийнято рішення про тимчасову реєстрацію вимушених переселенців з АР Крим по вул. Паровозній, 121. При цьому не приймався в розрахунок наказ МВС України № 997 від 26.09.2014 р «Про затвердження зразка та порядку видачі довідки місцезнаходження громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території або переселилися з неї». У цьому наказі чітко обумовлені необхідні дії співробітників ДМС України, прикладені зразки довідок, які повинні видавати. Однак на практиці, співробітники ДМС м. Херсона неодноразово ставили в паспорт громадянам, які прибули з АР Крим, штамп про тимчасову реєстрацію за вищевказаною адресою. Після постановки такого штампа громадянин втрачав статус ВПЛ.
6. Маніпуляції з оформленням адресної допомоги на сім’ю. У низці структур соцзахисту особам, які формально перебувають у шлюбі, але переселився тільки один з подружжя, відмовляють у постанові на облік, поки другий з подружжя не переїде. Працівники деяких управлінь та відділів соцзахисту взагалі не розуміють, хто включений у поняття «член сім’ї», а тому, якщо переміщаються брати чи сестри, один/одна з яких є повнолітнім, їм відмовляють у взятті на облік, поки батьки не приїдуть, хоча в п. 2 постанови КМУ № 509 чітко зазначено, що неповнолітні можуть переміщатися, в тому числі, з членами сім’ї.
Також у структурах соцзахисту вимагають надання на підтвердження факту перебування осіб в шлюбних відносинах свідоцтва про шлюб, ігноруючи факт наявності в паспортах громадян України відмітки про шлюб. При тому, що фактично це жодним чином не впливає на реєстрацію переселенця і розмір призначеної адресної допомоги, за відсутності свідоцтва про шлюб відмовляють у постановці на облік осіб, які переміщаються.
Це викликає масу незручностей для переселенців, особливо в сільській місцевості, коли для інформації про порядок отримання адресної допомоги доводиться їхати за десятки кілометрів до районного центру.
Абсолютна більшість цих порушень є схожими по всій території України, а тому іноді складається враження, що вони є наслідком цілеспрямованої політики Міністерства соціальної політики України. Варто відзначити, що кожна незаконна відмова в реєстрації вимушених переселенців з тимчасово окупованої території України або з районів проведення АТО є проявом ігнорування вимог нормативних документів, а крім того, має своїм наслідком розчарування людей в діях нової влади.
Юристи громадської приймальні ХОФМЗ оперативно реагують на всі звернення громадян. На сьогоднішній день робота управлінь соціального захисту у питаннях роботи з вимушеними переселенцями стабілізувалася, кількість звернень громадян з даних питань пішла на спад.
Правовий аналіз підготовлено в рамках проекту «Захист цивільних та громадянських прав внутрішньо переміщених осіб та вразливих груп», що реалізовується за підтримки Національного фонду підтримки демократії (NED) у Волинській, Дніпропетровській, Івано-Франківській, Миколаївській, Одеській, Рівненській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій та Чернігівській областях.
Юридична служба ХОФМЗ