З чого почати реформу охорони здоров’я?

Інтерв’ю з міністром охорони здоров’я Олександром Квіташвілі, опубліковане на Українській правді (http://epravda.com.ua/publications/2015/01/30/525533/), викликало розчарування. Схоже, чіткої концепції реформування галузі у міністра немає. А час спливає, і від того наскільки швидко буде реформована медична галузь залежить життя мільйонів українців. Україна на сьогодні займає одне з перших місць за рівнем смертності в світі. Отже, зволікати з реформою охорони здоров’я ми не маємо права.

В своєму інтерв’ю Квіташвілі каже про неминучість реформ, але чітко не описує, як вони будуть відбуватися. Особливо незрозумілим є його меседж, що запровадження страхової медицини не є панацеєю в реформуванні галузі. І одночасно, він посилається на досвід Ізраїлю, де за його словами, одна з найкращих медичних систем в світі. То що нам заважає взяти до уваги досвід Ізраїлю?

Коли мова йде про реформу правоохоронних органів, то ми бачимо, що у керівництва МВС є чітка концепція реформування, а також політична воля для її втілення. При МВС створена робоча група, до якої входять і спеціалісти, і представники громадськості. Що заважає створити таку групу при МОЗ?

Щодо страхової медицини, то в більшості розвинутих країн світу страхова система є засадою галузі.

В тому ж Ізраїлі діє система обов’язкового медичного страхування. Ця система передбачає, що всі громадяни сплачують медичну страховку відповідно до своїх статків.

Чим більше людина заробляє – тим більше її внесок. Пенсіонери і незахищені верстви населення (інваліди, тощо) сплачують символічну суму, яка не є принциповою для їх бюджету. Обов’язкове медичне страхування в Ізраїлі передбачає захищеність населення і рівний доступ до медичної допомоги всіх громадян.

Реалізується цей принцип через систему приватних лікарняних компаній – «лікарняних кас» - як там це називається. Кожна така компанія має розгалужену мережу поліклінік і лікарень в кожному населеному пункті. Людина сама обирає ту лікарняну касу, яка їй здається кращою.

В будь-яку мить ізраїльтянин може перейти з однієї каси до іншої. На рівні поліклінік є сімейні лікарі, які виписують рецепти, призначають аналізи і дослідження, спостерігають за станом здоров’я пацієнтів.

Пенсіонери, інваліди і ті, хто отримує соціальну допомогу, мають право на 50% знижку на ліки, які їм виписує сімейний лікар. Медична допомога в лікарняних закладах всіх рівнів надається безкоштовно. Це стосується як звичайного відвідування сімейного лікаря, так і надскладних хірургічних втручань.

Як приклад, можна навести ситуацію в кардіохірургії в Ізраїлі і в Україні. За свідченням кардіохірургів, тільки 20% хворих в Україні отримують необхідну допомогу: заміну клапанів серця, коронарне шунтування, тощо. В Ізраїлі ці операції робляться досить часто і для хворого абсолютно безкоштовно.

Зараз в Україні немає безкоштовної медицини. За аналізи, за ліки зазвичай платять пацієнти. Виключення мають декілька державних програм для хворих на ВІЧ, туберкульоз та психічні захворювання та хворих, яким необхідний гемодіаліз. За хірургічні операції теж, як правило, платить пацієнт. Винятком може бути тільки ургентна патологія. І то пацієнт, зазвичай, оплачує ліки та хірургічні матеріали. В Ізраїлі навіть заміна суглобів для пацієнта безоплатна. І це при тому, що рівень платоспроможності у нашого населення є вкрай низьким.

Отже, на мою думку, нам треба подивитись на те, як працюють медичні системи в розвинутих країнах і взяти з них приклад.

Реформування медичної галузі не менш важливо ніж, припустимо, реформа МВС, бо йдеться про життя мільйонів українців.

І перше, що треба зробити – це створити чітку концепцію реформування галузі. І чим скоріше це буде зроблено – тим більше шансів на успіх реформи.