Виступ з нагоди вручення премії імені Лева Копелєва «За свободу і права людини». Кьольн, 19 квітня 2015 року

Вельмишановні пані та панове! Я щиро дякую Форуму Лева Копелева!  Для мене велика честь отримати премію  імені цього великого письменника, гуманіста і правозахисника. Його погляди і думки залишаються надзвичайно актуальними сьогодні. Ось, наприклад, в Україні міркують, як подолати брехливу російську пропаганду, яка постійно на чорне каже біле і навпаки? А Копелєв стверджує: «Ложь победима только правдой». І дійсно, кращої зброї проти брехні, ніж правда, немає.

В есе «Чему история научила меня» Лев Копелєв пише: «А самый главный для меня урок новейшей истории очень прост, хотя и особенно трудно усваивается. Это урок  правды и терпимости! Без них погибнет вся жизнь на земле. Безоговорочная правда и самая широкая терпимость, человеколюбие, преодолевающее все виды ненависти и вражды, необходимы, чтобы продолжало жить человечество.» І дійсно, терпимість вкрай необхідна українському суспільству, частина якого наче озвіріла і вважає, що проти сепаратистів та російських агресорів усі засоби добрі. Оце зростання ненависті до сепаратистів, тріумфування з приводу вбивства бойовиків, розповсюдження в соціальних мережах фото трупів ворогів є тим ґрунтом, яким живиться катування та інші різновиди насильства. В політичній площині це призводить до хибних уявлень, що простими засобами, застосовуючи тиск і цькування опонентів, можна вирішити складні проблеми. В результаті парламент з добрими намірами ухвалює закони, які інакше, як наругою над правом, назвати не можна. Ця тенденція дуже загрозлива для майбутнього країни.

Сьогодні Україна веде війну з російським агресором за свою свободу і незалежність. Але слід усвідомлювати, що цей  конфлікт є цивілізаційним,  і що в цій війні Україна воює   не тільки за себе, але й за весь західний світ. Проте ненависть до Путіна та імперської верхівки російської держави ні в якому разі не повинна переходити в ненависть до звичайних росіян, «кримнашенців», одурманених пропагандою. І українці завжди мають пам’ятати про 15% російських громадян, які підтримали українську Революцію гідності та виступають проти російської агресії. Наш обов’язок – допомагати їм, і кращою допомогою буде успішність наших дій в Україні, зростання середнього класу, справжні демократичні перетворення і утвердження верховенства права. Бо становлення сильної, вільної та демократичної України є необхідною передумовою для збереження та становлення вільної Росії.

Цього року Форум Копелєва вперше відзначає своєю премією українців. Я вважаю цю нагороду відзначенням української правозахисної спільноти, яка виросла майже з нульової позначки в 1991 році, коли кількість правозахисників не перевищувала кількість пальців однієї руки, до великої (для України) та впливової групи організацій та людей. Я бачу цю нагороду як визнання правозахисного духу українського Майдану, коли українці в черговий раз продемонстрували, що для багатьох з них свобода, справедливість, честь і гідність важать більше, ніж власне життя.  Як відзначення спільного пориву до цих цінностей незалежно від мови, етнічної та релігійної приналежності, дивовижного феномену волонтерства, коли 77% українців допомагають армії, пораненим, їх рідним, вимушеним переселенцям, а 20% населення країни взяли активну участь в подіях на Майдані, в добровольчому і волонтерському русі.

Я гордий тим, що я є українцем, що я є часткою мого народу.

Ще раз дякую Форуму Лева Копелєва.