Фермерському господарству посміхнулася фортуна – завдяки правозахисникам

У 1992 році селянин, що мешкає у Печенізькому районі Харківської області, отримавши у користування земельну ділянку, разом із родичами створив фермерське господарство «Фортуна». У 2005 році землю оформили належним чином, одержавши державні акти на право власності. Господарство, не дивлячись на революції, «покращення» та кризи, нормально працювало, приносячи, хоч і невеликий, але стабільний дохід його учасникам та відповідні податки до бюджету.

Але в наші часи підприємство, що стабільно працює та заробляє, як правило, стає об’єктом зазіхань, як не з боку рекетирів, так зі сторони можновладців чи… правоохоронців.

«Прокинувшись» ледь не через 10 років після оформлення землі у власність фермерам, чугуївський міжрайонний прокурор звернувся до Печенізького районного суду з позовом до Печенізької райдержадміністрації та 3-х фермерів – засновників «Фортуни» з вимогою про визнання незаконним та скасування розпорядження РДА від 28.10.2005 р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок для оформлення права власності на землю громадянам, членам фермерського господарства «Фортуна» у розмірі середньої земельної частки (паю) із земель, що належать фермерському господарству на умовах постійного користування для ведення фермерського господарства», визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки з моменту їх видачі, припинення права власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок у власність держави «в придатному для використання стані».

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив юридичну норму (про те, що без вилучення землі у селянина, її розпаювання на членів фермерського господарства було неправомірним), яка почала діяти… з 01 січня 2013 року, відповідно до розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», тобто майже через 8 років після того, як фермери отримали землю у власність.

Можливо, земля, що приносить дохід, терміново знадобилася комусь іншому. «Відібрати та поділити» – під таким більшовицьким гаслом нерідко відбуваються рейдерські захоплення у сучасній Україні. Щоправда, ділять не поміж селянами – в них, зазвичай, намагаються відібрати.

За таких обставин члени «Фортуни» звернулися за правовою допомогою до Ресурсного центру з земельних питань Чугуївської правозахисної групи. І представляти їх інтереси в суді взявся голова ЧПГ адвокат Роман Лихачов.

У судовому порядку правозахисник довів, що фермерське господарство отримало землю у постійне користування відповідно до вимог чинного на той час законодавства, адже Закон України «Про фермерське господарство» передбачав право членів цього господарства отримати безкоштовно у приватну власність земельні частки із земель господарства. Р. Лихачов наголосив на відсутності будь-яких правових підстав вимагати повернення земель, наданих фермерському господарству. Крім того, адвокат нагадав, що вже давно сплив 3-річний строк позовної давності для звернення до суду.

Роман Лихачов заявив, що скасування розпорядження голови РДА, якого вимагає позивач, є способом позбавлення права власності на земельні ділянки відповідачів. Але такий спосіб припинення права власності на землю не передбачений ані Законом України «Про фермерське господарство», ані Земельним кодексом України.

Тому Печенізький районний суд вирішив у задоволенні позову Чугуївського міжрайонного прокурора – відмовити.

Показово, що суд у мотивувальній частині свого рішення взяв до уваги посилання правозахисника на норми європейського права. Зокрема, суд зазначив:

«Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов’язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості».

Таким чином, «заходи з усунення несправедливості» суд запровадив, і земля залишиться у власності тих, хто на ній працює.