Гендерна рівність і доля жінок в парламентах світу
18.07.2015
Україна займає 109 місце з 141 за кількістю жінок у парламенті (12%). У 2013 році в країні була встановлена гендерна квота, що закріплює за жінками 30% місць у виборчих списках партій, проте на останніх парламентських виборах ця норма не дала ефекту.
У світовому заліку жінки займають усього 22% парламентських крісел. Але цей показник суттєво відрізняється, якщо порівнювати континенти і країни.
Наприклад, у парламентах Європи найбільше жінок (40-44%) в Швеції, Бельгії, Фінляндії, Ісландії, Норвегії. А найменше (10-13%) – в Угорщині, Румунії, на Кіпрі і на Мальті.
Проте вищі показники статевої рівності зафіксовані не в Європі, а в Африці та Південній Америці. Хоча розкид показників там теж досить великий – в Африці, наприклад, поряд з Руандою (рекордно велика частка жінок, 58%) є Демократична Республіка Конго (8%) і Нігерія (6%). Схожа ситуація в Південній Америці: у Болівії жінки займають більше половини місць у парламенті (52%), у той час як у Бразилії – лише 11%.
Аналізуючи досвід країн з великою часткою жінок-парламентаріїв, можна виділити два основних фактори, що сприяють гендерній рівності:
1) наявність жіночого руху, який здатен ефективно лобіювати залучення жінок у політику;
2) державна установка, що підтримує жінок в політиці, і позитивне ставлення до гендерної рівності самих політичних партій.
І якщо жіночий рух – справа добровільна і державою майже не контрольована, то підтримка жінок-політиків – справа уряду. Як правило, така підтримка передбачає введення гендерних квот, що забезпечують тимчасове збільшення частки жінок у владі (тимчасове, оскільки передбачається, що надалі чисельність жінок-депутатів буде зберігатися без такої допомоги).
Гендерні квоти можуть бути передбачені законом або бути добровільними. У першому випадку квоти вводяться як на рівні парламенту (для жінок резервується певна кількість місць), так і у виборчих списках партій. Жорсткі законодавчі квоти на місця в парламенті частіше зустрічаються в країнах третього світу, і саме завдяки таким квотами в парламенті Руанди 58% жінок, в Афганістані – 25%, а в Іраку – 27%.
Добровільні квоти зазвичай вводяться на рівні партій і є найбільш поширеним типом квот у світі. Вперше такі норми були запроваджені в 1970-х роках деякими соціал-демократичними партіями Західної Європи. У скандинавських країнах, де добровільні квоти з’явилися завдяки зусиллям місцевого жіночого руху, один з найвищих показників частки жінок-парламентаріїв у Європі.
Найвищий відсоток жінок у парламенті серед європейських країн у Швеції – 43,6%. Примітно, що в датському серіалі «Уряд» головна героїня стає на чолі кабінету міністрів.
В цілому добровільні партійні квоти мають трохи більше половини країн – членів Євросоюзу.
Україна займає 109 місце з 141 за кількістю жінок у парламенті (12%). У 2013 році в країні була встановлена гендерна квота, що закріплює за жінками 30% місць у виборчих списках партій, проте на останніх парламентських виборах норма не дала ефекту – вона стосувалася виборчих списків, однак ніяк не регламентовані наявність місць у прохідній частині списку. Квоти на мажоритарні округи зовсім не встановлювалися.
Це стало черговим прикладом того, як навіть прописана в законодавстві норма може не спрацювати, якщо не передбачені санкції за її невиконання.