Забезпечення права на медичну допомогу в установах відбування покарань
Сьогодні, 3 вересня 2015 року, в приміщенні центрального управління Державної пенітенціарної служби України (далі – ДПтСУ) експерти Харківської правозахисної групи провели семінар, орієнтований на керівників медичних секторів обласних управлінь ДПтСУ, головних лікарів багатопрофільних лікарень, спеціалізованих лікарень, начальників медичних частин окремих СІЗО та установ виконання покарань, працівників центрального апарату ДПтСУ, дотичних до здійснення права ув’язнених на медичну допомогу.
Метою семінару є ознайомлення з міжнародними стандартами в галузі медичної допомоги ув’язненим особам, обговорення проблемних питань організації та надання медичної допомоги в установах ДПтСУ в нормативному та практичному аспектах, а також аналіз випадків порушень таких стандартів, визнаних Європейським судом з прав людини.
Під час відкриття семінару до учасників з вступним словом звернувся перший заступник голови ДПтСУ Віталій Ошовський. Останній запевнив присутніх в реальних намірах керівництва служби співпрацювати з громадськістю – робота служби має відбуватися відкрито і прозоро, виявлені недоліки вирішуватися спільними зусиллями, а особи, що припустилися порушень прав людини, в тому числі і з боку персоналу, мають нести відповідальність за вчинені правопорушення згідно із законом.
Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи, акцентував увагу на необхідності дотримання прав людини в системі закладів ДПтСУ. Учасники семінару отримали примірник книги «Дотримання прав людини в пенітенціарній системі України» (автори: Костянтин Автухов, Андрій Гель, Михайло Романов, Вадим Човган, Ірина Яковець). Це – збірка матеріалів про загальні порушення прав людини в сфері закладів системи виконання покарань.
Також працівники ДПтСУ, що в силу своєї професійної діяльності мають стосунок до надання медичних послуг, отримали примірник «Рішень Європейського суду з прав людини проти України за статтями 2 та 3 Європейської конвенції щодо порушення позбавлених волі права на медичну допомогу». Це доволі товстенька книга містить підбірку рішень Європейського суду з прав людини тільки стосовно України за 2010-2014 рр. і тільки в контексті порушення права на надання медичної допомоги. Євген Захаров зазначив, що рішення Європейського суду мають виконуватися Україною, а книжка ця розповсюджується саме для того, щоб працівники служби знали про порушення Європейської Конвенції, яких припустилася Україна, а персонал установ виконання покарань як агент держави мав у подальшому уникати порушень прав людини, а надто, якщо Європейський суд визнав ці порушення в своєму рішенні.
Також Є. Захаров згадав про запровадження практики регресних позовів. Це коли Європейський суд ухвалює рішення на користь заявника проти України, а держава, сплативши заявнику компенсацію за спричинені збитки, позивається до особи, безпосереднього винуватця-порушника з вимогою повернути відповідні кошти до державного бюджету. .
Вадим Човган, член громадської ради при ДПтСУ, звернувся до керівництва служби з питанням, чи погоджується керівництво служби виконання покарань передати підпорядкування лікарів Міністерству охорони здоров’я (МОЗ)? Нагадаю, що Харківська правозахисна група протягом багатьох років дотримується послідовної позиції, що лікар має бути незалежним, сумлінно виконувати свої професійні обов’язки. А як це може відбуватися, коли в установі виконання покарань чи СІЗО – штатний лікар, принаймні, начальник медичної частини є людина військова і накази командира важливіші для неї за клятву Гіппократа. Тому такого роду перемовини з відомством тривають багато років, навіть під час чергової зміни керівництва відомства вдалося досягти домовленостей з головою ДПтСУ про перепідпорядкування лікарів служби МОЗу, але виникли додаткові складності. Враховуючи занедбаність медичної сфери в нашій країні, МОЗ був не готовий взяти на себе відповідальність розвивати практику надання медичної допомоги в місцях позбавлення волі незалежними цивільними лікарями.
Та й зараз керівництво ДПтСУ не бачить потреби в такому підпорядкуванні, вважаючи, що це нормальна практика, коли лікар – військовий, виконує накази командира й відповідає керівнику установи «Так точно!», навіть тоді, коли, як лікар, розуміє, що людина хвора, потребує лікування і, приміром, не може перебувати в холодному сирому карцері – висновок лікаря все одно буде такий, як наказав командир: «Людина здорова і може перебувати в будь яких умовах».
В. Ошовський зазначив, що, як позитивний досвід, ДПтСУ використовує практику азербайджанських лікарів в місцях позбавлення волі, які також, як і їх українські колеги, мають пагони і виконують накази командира.
Цікаво, чому саме азербайджанський досвід надання медичної допомоги в місцях позбавлення волі зацікавив наших керівників ДПтСУ? Чому, наприклад, не перейняти норвезьку практику піклування за станом здоров’я ув’язнених, або сусіднього польського відомства? Така практика буде, на мій погляд, значно цікавішою, ніж азербайджанська.
Але варто завершити на позитивній ноті, бо діалог між представниками громадськості та ДПтСУ неодмінно триває, про що свідчить сам факт проведення даного семінару. Сподіваємося, що керівництво відомства дослухатиметься до наших зауважень в рамках звітів про візити в установи.
А стосовно цивільної медицини в місцях позбавлення волі, перший заступник голови ДПтСУ В. Ошовський запропонував створити експериментальний (пілотний) проект, запропонував навіть обрати Херсонську область, на території якої розташовані декілька лікарень в закладах ДПтСУ. Як на мене, слушна пропозиція – було б варто нею скористатися.
Семінар проведено за підтримки Фонду прав людини Посольства Королівства Нідерландів в Україні та Європейської Комісії.