Як змусити прокуратуру розслідувати злочини державних службовців? (прес-реліз + відео, + фото)
07.09.2015, ІА «Інтерфакс–Україна»
Прокуратура є єдиною державною структурою, яка наділена повноваженнями реагувати на порушення прав людини в ході слідства у кримінальних справах. Але коли порушень припустилася сама прокуратура, що робити і де шукати справедливості?
Харківська правозахисна група працює з десятками справ людей, що засуджені довічно за сумнівними вироками, в яких слідство проводила саме прокуратура і де наявні очевидні порушення прав людини – справи В. Панасенка, М. Суслова, М. Орлова, М. Сливоцького, В. Полешко, В. Замфереско та інших.
Яскравим прикладом бездіяльності або неспроможності прокуратури реагувати на факти порушень є справа засудженого довічно Олександра Рафальського. Він – 13-й рік за ґратами. Катування, фабрикація матеріалів справи і, як наслідок, – вища міра покарання для чотирьох осіб, двоє з яких вже померли. Адвокат Віктор Колбанцев наводить безпрецедентні докази фабрикації матеріалів справи, а саме аргументи, що унеможливлюють причетність Рафальського до кожного з інкримінованих злочинів (нагадаємо, що Рафальський, Барановський, Чернак і Харченко були засуджені до довічного позбавлення волі за вбивство п’ятьох осіб). Проте, незважаючи на колосальні зусилля представників захисту Рафальського, справа залишається без належного реагування з боку компетентних органів держави, жодній особі, причетній до порушень прав людини, не повідомлено про підозру.
Ще 04.09.2009 року Робочою групою ООН за наслідками чергового візиту в Україну до уряду України була спрямована Вербальна нота – нагадування про своє прохання отримати відповіді на поставлені Уряду України питання, а саме стосовно дати арешту, правових підстав і обставин арешту, тривалість і умови попереднього ув’язнення. Також робоча група ООН просила повідомити про результати розслідування відносно працівників міліції, що здійснювали арешт і попереднє ув’язнення Рафальського.
Питання порушень прав Рафальського розглядали на засіданнях Комітетів Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, та з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності – по два рази в кожному з Комітетів. Відбувалися чисельні публічні заходи і персональна зустріч представників захисту Рафальського і громадських активістів з генеральним прокурором України Віталієм Яремою (до речі, Ярема перед призначенням на посаду Генерального прокурора України як депутат Верховної Ради входив до складу Комітету ВРУ по боротьбі з корупцією).
31.07.2014 року Головним слідчим управління Генеральної прокуратури України розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013100300000038 за фактами побиття та катування Рафальського представниками міліції з метою зізнання у вчиненні злочинів. Попередня кваліфікація кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 127; ч. 2 ст. 365; ч. 2 ст. 373 КК України. З 21.05.2015 року Рафальського визнано потерпілим.
За постановою заступника генерального прокурора України Столярчука Ю. В. від 08.07.15 року справу передано за підслідністю в прокуратуру міста Києва. (Столярчук Ю. В. до призначення в Генеральну прокуратуру працював в прокуратурі міста Києва, уродженець міста Тетіїв Київської області. Саме в Тетіївському районі відбувалися криваві події, які на сьогоднішній день не розслідувані належним чином, а засуджені довічно відбувають покарання за сумнівними вироками.) Ухвалою апеляційного суду Київської області від 12.05.2015 року скасовано постанову слідчого обласної прокуратури Доценка від 15.01.2015 року про відмову в кримінальному переслідування відносно колишнього слідчого прокуратури В. Кармана. Слідчий, що фабрикував справу Рафальського, продовжує працювати в прокуратурі на відповідальних посадах.
Адвокат Микола Сірий, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, вважає, що в Україні має бути відновлено доступ до правосуддя в повному розумінні сенсу цього принципу, тобто доступ до всіх судів, включно із Верховним Судом України як інстанції, яка здійснює правосуддя. В системі перегляду кримінальних справ, якщо ми повертаємося до цих вкрай складних, вкрай напружених, трагічних справ, які вже вирішені, і за якими особи перебувають за ґратами, а деякі із них отримали довічне позбавлення волі – і на думку фахівців явно несправедливо і незаконно, відносно цих справ можлива найбільш вірогідна процедура відновлення розгляду цих справ за нововиявленими обставинами. І з фахової точки зору слід звернути увагу на те, що ця процедура в Кримінальному процесуальному кодексі передбачена вкрай не фахово,– як підкреслив Микола Сірий, – вкрай некваліфіковано, з повним нерозумінням змісту цієї процедури.
Акція біля ІА «Інтерфакс–Україна» до початку прес-конференції.
Народний депутат України Ганна Гопко є співавтором «Проекту Закону про внесення змін до Кримінально процесуального кодексу України (щодо забезпечення окремим категоріям засуджених осіб права на правосудний вирок), зареєстрованого в парламенті за № 2033а. Цей Законопроект передбачає можливість особам, що засуджені за кодексом редакції 1960 року за тяжкі та особливо тяжкі злочини, що відбувають покарання (в тому числі і довічне), звернутися до апеляційного суду за місцем відбування покарання в разі, якщо вина особи, визнана судом, ґрунтується на: свідченнях, від яких особа в суді відмовилася (з прийняттям у 2012 році нового КПК суд не може прийняти до уваги свідчення особи під час досудового слідства, якщо особа в суді від них відмовилася); показаннях, отриманих від особи, яка спочатку була свідком, а надалі стала підозрюваним, обвинуваченим, підсудним в цій або іншій кримінальній справі; викривлених обставинах, які очевидно не відповідають дослідженим у суді доказам, що мають істотне значення; обставинах, встановлених на підставі доказів, що були отримані з істотним порушенням права особи на захист під час дізнання, досудового слідства чи судового розгляду.
Продемонстровано відео-звернення жінок, засуджених до довічного позбавлення волі, до народних депутатів України на підтримку Законопроекту № 2033а.
Прес-конференція проведена Харківською правозахисною групою за підтримки Європейської Комісії. За зміст прес-релізу відповідає лише Харківська правозахисна група, і його ні за яких обставин не можна вважати таким, що відбиває позицію Європейського Союзу.