«Ті, що пережили пекло»
Останнім дослідженням випадків незаконного позбавлення волі осіб та застосування катування і жорстокого поводження є дослідження, яке здійснила коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі». Йдеться про випадки незаконного позбавлення волі та застосування катування до осіб, які потрапили в неволю в зоні проведення Антитерористичної операції.
У 1945 році прогресивний світ і Європа сказали «ніколи більше» жахам та лихоліттям війни – убивствам, катуванням, переслідуванням. Для цього були створені міжнародні механізми, інструменти та інститути, Рада Європи, ООН, ОБСЄ, НАТО, розроблені та запроваджені ряд конвенцій та їх контрольні механізми.
Україна в 1995 році стала членом Ради Європи і запровадила юрисдикцію інструментів цієї Організації на своїй території. Однак незважаючи на це, сьогодні на українській території в окупованому Криму та в окупованих районах Луганської та Донецької областей ми спостерігаємо зону, де не існує ані правил, ані законів, ані верховенства права. Це є «територія зони сірого права», де право відсутнє, і де не існує відновлення механізмів справедливості.
Основна мета дослідження, про яке йде мова (йдеться про спільну Доповідь «Ті, що пережили пекло») – зібрати свідчення очевидців, які були в незаконних місцях позбавлення волі в Луганській та Донецькій областях.
Чому сьогодні відбуваються жорстокості?
Цьому є декілька причин:
1. Мотив встановлення репресивного режиму і демонстративної жорстокості. Показово покараємо кількох, решта боятимуться.
2. Безкарність злочинців. Класика криміналістики – непокараний злочин провокує його повторення.
3. Намагання приховувати злочинні дії – як в романі Орвелла «1984» – на цих територіях твориться нереальна реальність і «витираються» незручні сторінки та знищуються можливі докази. «Зелені чоловічки» стають трактористами і шахтарями, десантники помилково опиняються з бойовою зброєю не в Російській Федерації, а в Україні, а потім їхні трупи таємно прикопують або знищують, щоб не компрометувати себе.
Сьогоднішня нагальна вимога – це встановлення правди, фіксація усіх злочинів проти осіб і покарання злочинців через національні та міжнародні механізми. Тоді «ніколи більше» не буде Боїнга 777 рейсу МН 17, «ніколи більше» не буде понад 8 тисяч загиблих і понад 18 тисяч поранених протягом року конфлікту і фактичної війни.
Непокаране зло породжує нове зло.