Держава покинула напризволяще своїх колишніх полонених

Долею людей, які пройшли через полон під час війни на сході України, зацікавилася Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ). Зараз в Україні перебуває з візитом доповідачка ПАРЄ з цього питання латвійська депутатка Неллі Кляйнберга.

Вона відвідає не тільки Київ, але також побуває на сході України, зокрема, у Сєвєродонецьку. Зібрані нею матеріали і факти ляжуть в основу доповіді, яку планується винести нa розгляd ПАРЄ у червні наступного року.

В інтерв’ю DW Неллі Кляйнберга поділилася своїми першими враженнями від побаченого в Україні:

«У Києві я зустрічалася з представниками неурядових організацій і отримала від них багато цікавої та корисної інформації. Спілкувалася з представниками ОБСЄ та Червоного Хреста, і вислухала їх бачення проблеми полонених. Підхід цих організацій, я б сказала, трохи обережний. Але емоційною була зустріч з двома хлопцями, які побували в полоні проросійських сепаратистів. Я була вражена, коли дізналася від них, що після того, як вони були звільнені, держава фактично кинула їх напризволяще. Один з хлопців за освітою – лікар, проте всі документи, які це підтверджують, залишилися на території, що знаходиться під контролем бойовиків. Так що він не може знайти роботу за фахом. Це тільки маленький нюанс, а їх – дуже багато, і це не може не хвилювати. Я психологічно перевантажена почутим і побаченим… Мушу визнати: коли я бралася за роботу над цим звітом, то не уявляла, скільки тонкощів і деталей має проблема полонених».

Вона також зазначила:

«Цим людям необхідна психологічна реабілітація, соціальна допомога у вирішенні побутових питань, статус від держави, яку вони захищали. Не менш важливою для них є підтримка і визнання суспільства. Щоправда, Україна вже створила центр сприяння обміну полоненими. Це важливий, але тільки перший крок. Держава зобов’язана допомогти цим людям. А після моїх зустрічей у Києві у мене склалося враження, що вони нікому не потрібні. Ці люди пройшли через пекло, їх життя врятовані, але буття для них зупинилося. Один хлопець сказав мені: краще було б повернутися назад в полон, бо там ти знав, хто твій ворог і з ким треба воювати. А тут він не знає, до кого звертатися за допомогою, адже всі його прохання залишилися без відповіді, хоча з дня звільнення вже минув рік».

Представниця ПАРЄ пояснила, чи можна вести мову про військовополонених, якщо війна, яка триває в Україні, офіційно неоголошена:

«Міжнародна термінологія у таких ситуаціях використовує поняття «місцевий конфлікт» чи «сепаратистські заворушення». Проте є вагомі докази, що люди, які воюють на Донбасі, – військо, яке веде воєнні дії. Тому, гадаю, ми можемо використовувати термін «військовополонені».

«Після почутого і побаченого в Україні я думаю, як нам не забути про цих людей і як їм допомогти. Тим більше, що їх не так багато. Їх не тисячі, як думали спочатку. І держава повинна допомогти такій невеликій кількості людей у вирішенні їхніх повсякденних потреб і проблем», – наголосила Неллі Кляйнберга.