Лист з ЛНР

Жителі окупованого Луганська не вірять у поліпшення життя в так званій ЛНР, згадують про минуле, і нарікають, що не можна все замовити і привезти з України. Про це йдеться в листі однієї мешканки Луганська. Міняти нічого не буду, просто цитата:

"Іноді ми сумно зітхаємо з моєю подругою, і одна з нас каже: "Ти віриш у поліпшення життя тут?" "Ні", - відповідає мені знайома.
Сьогодні я вибралася з дому після декількох днів застуди. Напевно, потрібно було зробити цей рейд вчора - негативу було б трохи менше.

З 15 січня 2016 року, згідно з наказом "Державного енергетичного комітету Луганської Народної Республіки", вартість проїзду в автобусах, що працюють на міських маршрутах, склала 10 рублів, а в електротранспорті - 8 рублів (трамвай, тролейбус).

З 15 січня 2016 також скасовано пільги для пенсіонерів, які до 15 січня 2016 становили 50% від вартості проїзду, тобто 3 рубля в автобусах і маршрутних таксі.

Пільговий (безкоштовний) проїзд збережений для працівників прокуратури, міліції і школярів в ранкові та денні години (маршрути до школи і назад). Школярі можуть користуватися правом безкоштовного проїзду тільки при наявності учнівського квитка, завіреного мокрою печаткою школи і тільки за маршрутами до навчального закладу у встановлені години.

З електротранспорту в "республіці" відновлена тільки робота тролейбусів. Не ясно, навіщо в наказі відзначена вартість проїзду в трамваях, якщо в "ЛНР" вони все одно не працюють: не відновлені рейки і вже вкрадені дроти.

Не знаю, чи здатні ви уявити собі настрій сьогоднішніх пасажирів міського транспорту. У кращому випадку, це стан мовчазної пригніченості, в гіршому - набір матюків на адресу "уряду" і перевізників, які всього лише реалізують наказ.

Хтось намагався скаржитися на тій підставі, що не у всіх маршрутках є ксерокопія цього наказу, на яку посилаються водії, хтось просто обурювався. І тільки щасливі пільговики все також щасливо розмахували перед обличчям водія посвідченнями з зірками і виходили, чи не сплативши проїзд - для них нічого не помінялося.

З грудня заробітна плата працівників бюджетної сфери збільшена на 15%.

Знаєте, якою була перша реакція на це? Швидше прибрати гроші в сумку і ні в кого ні про що не питати - раптом помилилися при нарахуванні.

Пізніше найвідчайдушніші все ж постаралися з'ясувати коефіцієнт збільшення заробітної плати. Але й тут далі туманних пояснень між 15% і 17% збільшення справа не пішла.

Для прикладу, зарплата вчителя без стажу і категорії - близько 4 тисяч рублів. На п'ятсот рублів менше отримує психолог, що працює на ставку в дитячому садку. При нинішній вартості продуктів в "республіці" ці суми сміховинні.

Колега купила нову жіночу сумку - 3000 рублів. Якщо ви думаєте, що вона вибирала дорогу або якусь особливо стильну сумку - аж ніяк. Просто нижче цієї вартості немає. На секундочку, подруга - дружина завідувача кафедри і при всіх довоєнних розкладах покупка сумки для неї було справою якщо не буденним, то і не стресовим. Червона ціна цього триколірного шматка дерматину - тисяча рублів.

В її родині жартують, що потрібно було замовляти сумку з України, щоб заощадити ...

Але не можливо ж все замовити і привезти з України?

Принаймні раніше для моєї подруги покупка сумки, як і будь-яка покупка для себе, була в радість.

Зараз вона освоює комісійні магазини й якісно жартує над собою, "урядом" і "республікою".

А ще ми сумно зітхаємо з нею "А пам'ятаєш, раніше ..." і говоримо про плани, поїздки, покупки, яких раніше було безліч. Потім замовкаємо, і хтось із нас закінчує розмову:

- Ти віриш у поліпшення життя тут?
- Ні.
- От і я теж. Потрібно шукати ще якусь роботу, інакше протягнемо ноги.

Я принципово пишу українською мовою! Дістало .... "