MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Правозахисники Росії і України вважають політичним в’язнем українського громадянина Сергія Литвинова

11.05.2016   

Справа Сергія Литвинова, колгоспника із села Камишне Луганської області, розслідується у Росії із серпня 2014 року. За цей час слідство не змогло довести жодного факту його вини.

Спочатку пану Литвинову інкримінували вбивство близько 40 людей, у тому числі дітей, зґвалтування, називали «карателем» із батальйону «Дніпро-1». 25 листопада 2015 року ці звинувачення були зняті, але з’явилося нове: у викраденні автомобілів у громадянина Росії.

Досить швидко з’ясувалося, що ці звинувачення фантастичні й абсурдні, а імена «жертв» вигадані, проте арештанта не відпустили, а звинуватили в розбої.

20 квітня 2016 року Тарасівський райсуд Ростовської області засудив Сергія Литвинова до 8 років 6 місяців колонії суворого режиму за ч. 3 ст. 162 (розбій, вчинений з незаконним проникненням у житло, приміщення чи інше сховище або у великому розмірі) КК РФ.

Згідно з вироком, Литвинов з двома невстановленими українськими силовиками влітку 2014 року в селі Костянтинівка Станично-Луганського району викрали у громадянина РФ А.Г. Лисенко автомобілі Opel Frontera і УАЗ-452. При цьому, стверджує слідство, вони погрожували Лисенко автоматами Калашникова і побили його.

Вивчивши обставини справи, правозахисники «Меморіалу» і це звинувачення визнали сфальсифікованими. За даними української сторони, Лисенко в цей час взагалі не був на території України. Один з нібито викрадених автомобілів знято з реєстрації в 1997 році без права відновлення (а номери належать до що знаходиться в розшуку автомобілю іншої марки), а інший належить не Лисенка. Шкода здоров’ю підтверджується лише висновком експертизи, що у Лисенко колись був зламаний ніс. Ми вважаємо неприпустимим виносити обвинувальний вирок, ґрунтуючись на настільки неякісних і суперечливих доказах.

Очевидно, що і перше звинувачення в масових вбивствах було завідомо неправдивими. Навіть якщо, як виходить з неправдоподібним поясненням Слідчого комітету, Литвинов сам себе обмовив через багатої фантазії, перевірити його «зізнання» можна було протягом кількох днів, їх недостовірність була очевидна з самого початку (наприклад, батальйон «Дніпро» не воював в Луганській області). Є серйозні підстави вважати, що до Литвинову були застосовані тортури і психологічний тиск. Зокрема про це свідчать дані психофізіологічної експертизи: 73% реакцій випробуваного говорили про те, що до нього застосовувалися тортури.

Литвинов, на думку правозахисників, став заручником російсько-українського конфлікту і був використаний в пропагандистських цілях. В кінцевому підсумку Литвинов є одним з тих російськомовних мирних жителів Луганської області, захист яких декларував СК РФ, необґрунтовано привласнив собі функції Міжнародного кримінального суду.

Адвокат Віктор Паршуткін вважає справу Литвинова «фейком» від самого початку до кінця. За його словами, справа сфабрикована із пропагандистською метою - показати російському глядачеві «звірства», що їх скоюють українські військові на Донбасі».

Адвокат розповів про те, як житель Луганщини потрапив у руки російських правоохоронців.

Маючи серйозні проблеми, він поїхав лікувати зуби у Тарасівку Ростовської області. Там після операції на щелепі опинився в одній палаті із бойовиками так званої ЛНР.

Сам Сергій розповідав українському консулу, що з цими особами він вживав спиртні напої, після чого його забрали співробітники російських спецслужб як бійця батальйону «Дніпро-1».

Адвокат припускає, що пан Литвинов вжився у роль українського військового, не оцінивши усіх можливих наслідків.

Журналісти інтернет-видання «Українська правда. Життя» побували у селі Камишне Станично-Луганського району і поспілкувалися із односельцями Литвинова. Ті кажуть, що Сергій психічно неповноправний, хоч і не стоїть на обліку, однак був звільнений від служби в армії. Селяни не виключали, що Литвинов, перебуваючи у лікарні у Тарасівці, міг розповідати, як він «брав участь» у боях.

Віктор Паршуткін каже, що оскільки село Камишне знаходиться близько до блокпосту, Сергій Литвинов підтримував побутові контакти із українськими військовими.

Обидва злочини, у яких підозрювали чи підозрюють Сергія Литвинова за версією Слідчого комітету Росії, скоєні на території України. Віктор Паршуткін каже, що вони б мали бути передані для подальшого розслідування українським правоохоронним органам. Проте, каже він, Слідком на це не погоджується, оскільки справа Литвинова тоді би стала прецедентом для інших справ, і передусім, справи Надії Савченко.

МЗС України включило Сергія Литвинова до списку політичних в’язнів, утримуваних незаконно в Росії.

Московське Товариство «Меморіал» вимагає негайно звільнити Сергія Литвинова.

Ольга Гончарова

За матеріалами hro.org та ВВС Україна

 

 Поділитися