MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Бюлетень "Права Людини", 2002, #28

Хроніка
Рада Європи опублікувала звіти про періодичні візити Європейського Комітету по запобіганню катуванням та жорстокому поводженню у 1998, 1999 та 2001 роках Катування та жорстоке поводження
Суд затягує розгляд справи "Громадяни проти Енергоатому". Право на приватність
В Севастополе СБУ прекращена деятельность интернет-узла Альфа Телеком. Нова британська iнiцiатива в галузi ЗМI. Луганські журналісти просять Верховну Раду врятувати пресу від драконівських позовів. Відкритий лист Інституту масової інформації до українських журналістів, президента України Леоніда Кучми та спікера парламенту України Володимира Литвина. Заява учасників установчих зборів українських журналістів "Політична цензура в Україні". Колектив агентства УНІАН потрапив під тиск президентської команди Свобода совісті
Думка екологічної організації стосовно деяких проектів Постанов Кабiнету Мiнiстрiв України. Права шукачів притулку
Про "листя", "гілки" і "коріння". Суд залишив Григоришина під вартою. Служебный автомобиль народного депутата Сивковича В. Л. был атакован вооруженными людьми в штатском сотрудниками УБОП УМВД Украины, Печерского РУ ГУ УМВД и спецподразделения "Сокол" Міжконфесійні відносини
Кучма назначил ответственных за развитие гражданского общества Отзыв читателя на статью Сергея Потапенко Придержавлення недержавних організацій . Про деякі проблеми правозахисного руху в Україні Кримінально-виконавча система
Позитивні приклади практики громадськості в захисті екологічної безпеки громадян. Дисиденти і час
семінар "Земельне законодавство України" Вісті з пострадянських країн
Корисне видання для усіх, хто зацікавлений в отриманні грантів.

Хроніка

Рада Європи опублікувала звіти про періодичні візити Європейського Комітету по запобіганню катуванням та жорстокому поводженню у 1998, 1999 та 2001 роках

9 жовтня Рада Європи обнародувала у Страсбурзі три звіти, про періодичні візити Європейського Комітету по запобіганню катуванням та жорстокому поводженню у 1998, 1999 та 2001 роках. В них відзначається, що українські пенітенціарні установи переповнені, погано забезпечені матеріально і не досить обладнані для боротьби з туберкульозом. Ці звіти обнародуються за згодою та з додатком коментарів української держави. Звіти Європейського комітету про запобігання катувань (рунтуються на основі трьох виїзних місій протягом 1998, 1999, 2000 р.р. Після відвідування українських ізоляторів попереднього утримання, в’язниць, психлікарень і гауптвахт європейські експерти зібрали чимало свідчень про погане поводження стосовно затриманих і засуджених, зокрема про численні побиття, до яких прибігали співробітники правоохоронних органів.

Зокрема, звіти Ради Європи констатують, що затриманих нерідко б’ють руками, ногами або кийками, а також перекривають кисень за допомогою протигазних масок.

У відповідях українського уряду, що також обнародувані 9 жовтня, Україна зобов’язується припинити подібну практику поводження з ув’язненими. Зокрема, пропонується реформувати структуру прийняття на роботу співробітників міліції, а також професійно удосконалювати їх кваліфікацію. У звітах зазначено, що визначені заходи для поліпшення стану ув’язнених влада прий-няла у 2001 року. Так, помітні деякі поліпшення камерного утримання, а пенітенціарне керівництво вжило заходів проти туберкульозу серед ув’язнених.

Варто зауважити, що український уряд дуже довго опирався публікації звітів, які можуть бути оприлюднені тільки за згодою держави. Але ця практика є усталеною, і після тиску з боку Ради Європи і українських правозахисних організацій звіти були оприлюднені. Їх можна знайти в Інтернет на сайті Ради Європи (українською мовою за адресою: http://cpt.coe.int/en/states/ukr.htm

Експерти Ради Європи повинні бути в Україні з четвертим періодичним візитом наприкінці нинішнього року.

Євген Захаров




Катування та жорстоке поводження

Суд затягує розгляд справи "Громадяни проти Енергоатому".

7 жовтня вiдбулося друге судове засiдання по справi "Громадяни проти Енергоатому" за позовом шести студентiв-правозахисникiв, якi вимагають заборонити незаконну добудову другого енергоблоку Хмельницької та четвертого енергоблоку Рiвненської АЕС (ХАЕС-2/РАЕС-4). Суддя Юлiя Iваненко, не довiвши справу до оголошення позовних вимог, перенесла судове засiдання на 21 жовтня 2002 року.

Позивачi, розумiючи, що розгляд справи в судi буде затягуватися, оголосили заяву про забезпечення позову - просили суд призупинити будiвництво ХАЕС-2/РАЕС-4 на час розгляду справи "Громадяни проти Енероатому" в судi. Представник позивачiв, координатор Громадського комiтету нацiональної безпеки України Олексiй Толкачов в судовому засiданнi зазначив, що державна влада поспiшає добудувати ХАЕС-2/РАЕС-4, iнвестуючи щоденно в цей проект близько 2,5 млн. гривень. За таких умов, на час винесення рiшення суду по справi, енергоблоки ХАЕС-2/РАЕС-4 вже будуть добудованi, тобто виконати рiшення суду буде неможливо.

Суддя Печерського суду Юлiя Iваненко не перейнялася мотивацiєю позивачiв i вiдхилила заявлене прохання. Вiдтепер, на думку адвоката позивачiв Тетяни Монтян, судовий розгляд буде максимально затягуватися, а будiвництво ХАЕС-2/РАЕС-4 буде прискорюватися. I на момент, коли буде встановлено i доведено в судi протизаконнiсть будiвництва, виявиться, що забороняти вже нiчого, оскiльки енергоблоки АЕС будуть добудованi. Саме на це i розраховує як НАЕК "Енергоатом", так i державна влада України.

Наступною несподiванкою для учасникiв процесу стало те, що суддя по справi "Громадяни проти Енергоатому" боїться громадян.

Позивачi перейшли до приєднання до позову третiх осiб на сторонi позивача, якi пiдтримували позовнi вимоги студентiв. Але суддя масово почала вiдхиляти заяви громадян з регiонiв України. Юлія Iваненко безпiдставно вiдмовила декiльком громадським органiза-цiям, зокрема, Українськiй екологiчнiй асоцiацiї "Зелений Свiт" - однiй з найавторитетнiших громадських органiзацiй України, яка об’єднує тисячi членiв з усiх регiонiв. Також було вiдмовлено Хмельницькiй обласнiй органiзацiї "З’єднання борцiв "За справедливiсть" з мiста атомникiв Нетiшина. При цьому жодної мотивацiї подiбних рiшень суддя не надала, хоча заяви третiх осiб, що поданi позивачами, були оформленi у чiткiй вiдпо-вiдностi до норм законодавства.

Подiї в Печерському районному судi по справi "Громадяни проти Енергоатому" представник позивачiв Олексiй Толкачов охарактеризував як свавiлля суддiв, спрямоване на подавлення позицiї позивача i затягування процесу: "На наш погляд, суддя в нашiй справi виступає адвокатом добудови ХАЕС-2/РАЕС-4. Подивимося, що далi зробить суд, щоб заблокувати захист наших конституцiйних прав".

8 жовтня 2002 року

Прес-центр Громадського комiтету нацiональної безпеки України

Україна, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44; тел.: 265-51-80




Право на приватність

В Севастополе СБУ прекращена деятельность интернет-узла Альфа Телеком.

20 августа 2002 года в 19-00 по распоряжению оперуполномоченного спецподразделения по борьбе с коррупцией и организованной преступностью Управления Службы Безопасности Украины в г.Севастополе ст.лейтенанта Ласица А.В. была остановлена деятельность интернет-узла Альфа Телеком. Оборудование было отключено, помещение, где оно находилось, опечатано. Тем же сотрудником СБУ на основании Постановления о наложении ареста, изъятии оборудования, предметов и документов от 20.08.2002 г. и п.п. б п.4 Ст.12 Закона Украины "Об организационно-правовых основах борьбы с организованной преступностью" была изъята бухгалтерская и иная документация ООО "Альфа Телеком", включая 17 системных блоков, в том числе почтовый сервер.

Основанием для изъятия оборудования явились материалы оперативно-розыскного дела №53 о получении дохода в крупных размерах с нарушением лицензионных условий. Был составлен акт о изъятии и наложении ареста.

20 августа 2002 года в 14-00 Государственная инспекция электросвязи по Автономной Республике Крым и городу Севастополю провела проверку оборудования интернет сервис-провайдера "Альфа Телеком", о чем ст.инспектором ГИЭ по АРК и г.Севастополю Вязянцевым В.И. составлен акт обследования РЭС на месте эксплуатации и Протокол о нарушении правил изготовления, приобретения, реализации, установки, строительства и эксплуатации радиоэлектронных средств и использования радиочастот. В соответствии с Протоколом, было выявлено наличие радиопередающей аппаратуры, на строительство и эксплуатацию которой не было разрешения Государственного центра "Укрчастот-надзора", что является нарушением ст.16 Закона Украины "О радиочастотном ресурсе Украины" и п.1 Ст.146 КоАП Украины.

ООО "Альфа Телеком" оказывало услуги радио Ethernet. ООО "Альфа Телеком" обратилось в Госкомсвязи Украины за получением соответствующей лицензии, оплатив ее стоимость в полном объеме, однако в течение длительного времени вопрос не был разрешен по существу. В устной форме сотрудники Государственного Комитета неоднократно подтверждали, что лицензия будет выдана в ближайшее время. Для ускорения процесса получения лицензии ООО "Альфа Телеком" обратилось в Верховную Раду и Кабинет Министров Украины. Премьер-министр Украины Анатолий Кинах направил письмо в адрес Госкомсвязи, в котором призвал укорить рассмотрение вопроса о выдаче лицензии ООО "Альфа Телеком".

21 августа 2002 года ООО "Альфа Телеком" обратилось в Генеральную прокуратуру Украины, прокуратуру г.Севастополя и Службу безопасности Украины с жалобой на неправомерные действия сотрудников спецподразделения по борьбе с коррупцией и организованной преступностью Управления СБУ в г.Севастополе.

11 сентября 2002 года получен ответ от начальника Главного управления по борьбе с коррупцией и организованной преступностью Службы Безопасности Украины Рацюка В.А., в котором сообщалось, что арест на оборудование ООО "Альфа Телеком" был наложен сроком на 10 суток в связи с выявленными нарушениями. На основании материалов проверки по факту нарушения должностными лицами ООО "Альфа Телеком" порядка осуществления хозяйственной деятельности следственным отделом Управления СБУ в г.Севас-

тополе по согласованию с прокуратурой города возбуждено и расследуется уголовное дело по признакам преступлений, предусмотренных ст.ст.202 ч.1; 209 ч.1 УК Украины.

20 сентября 2002 года получен ответ от старшего помощника прокурора г.Севастополя С.Гуры, в котором сообщалось, что арест наложен на оборудование ООО "Альфа Телеком", в котором содержалась информация о финансово-хозяйственной деятельности предприятия. 28 августа материалы и оборудование, на которые наложен арест, переданы из спецподразделения в следственный отдел УСБУ. 10 августа 2002 года следственным отделом УСБУ в г.Севастополе по фактам нарушения должностными лицами ООО "Альфа Телеком" порядка занятия хозяйственной деятельностью и легализации денежных средств возбуждено уголовное дело по признакам преступлений, предусмотренных Ст.Ст.202 ч.1 и 209 ч.1 УК Украины.

В результате действий сотрудников СБУ более 4,5 тысяч пользователей интернет-узла "Альфа Телеком" с 19-00 20 августа 2002 года лишены возможности получать интернет-услуги, потеряли доступ к почтовому серверу, веб-хостинг. Сотрудники СБУ получили доступ к кодам и паролям карточек анонимного доступа в Интернет, к интернет-траффику всех пользователей узла "Альфа Телеком", к электронным сообщениям пользователей.

ООО "Альфа Телеком" - один из самых крупных интернет-сервис провайдеров в Крыму. За счет кредита Европейского банка реконструкции и развития было приобретено оборудование для передачи данных через спутниковую систему связи. Для доступа в Интернет использовались внешние каналы бизнес-партнеров ООО "Альфа Телеком" в Норвегии. Планировалось расширение деятельности по оказанию интернет-услуг на другие города Крыма. В Севастополе продолжают свою деятельность иные интернет-сервис провайдеры, предоставляющие услуги радио-интернета без лицензии "Укрчастотнадзора". На сегодняшний день арестованное оборудование не возвращено, ООО "Альфа Телеком" находится на грани банкротства.

У зв’язку з цим Севастопольська правозахисна група звернулася з відповідною заявою до Генеральної прокуратури України, прокуратури м.Севастополя, СБУ, Уповноваженого ВР України з прав людини.

До Генеральної прокуратури України

До Прокуратури м.Севастополя

Службі безпеки України

Уповноваженій Верховної Ради України з прав людини

10 жовтня 2002 р.

20 серпня 2002 року працівниками Управління СБУ в м.Севастополі була припинена діяльність з надання інтернет-послуг ТОВ "Альфа-Телеком". Був накладений арешт та вилучено комп’ютерне обладнання. В результаті таких дій співробітників СБУ більше ніж 4,5 тисячі користувачів інтернет вузла "Альфа Телеком" з 19-00 20 серпня 2002 року були позбавлені можливості отримувати наперед оплачені інтернет-послуги, втратили доступ до поштового сервера. Співробітники СБУ отримали доступ до кодів і паролів карток анонімного доступу в Інтернет, до інтернет-трафіку всіх користувачів вузла "Альфа Телеком", до електронної пошти користувачів.

Було завдано збитків десяткам підприємств Севастополя, що використовували мережу Інтернет для здійснення господарської діяльності, тисячі приватних осіб - користувачів послуг вузла "Альфа Телеком" не змогли отримати та відправити свої повідомлення, порушено їх право на таємницю кореспонденції.

Вважаємо, що втручання у діяльність ТОВ "Альфа Телеком" було непропорційним, а збитки, завдані інтересам фізичних та юридичних осіб, їх правам та свободам є значно більшими, ніж порушення ведення господарської діяльності, виявлені в ході перевірки ТОВ "Альфа Телеком".

Вважаємо, що дії СБУ порушують ст.31 Конституції України (таємниця листування), бо були здійснені без відповідного рішення суду, а також не були вжиті інші заходи, що не призводять до масового та брутального порушення прав людини.

Також, на нашу думку, порушені гарантії невтручання у приватне життя, передбачені Ст.30 Конституції України та Ст.8 Конвенції з прав людини та основних свобод.

Вважаємо, що дії працівників СБУ порушують таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, що становить склад злочину, передбаченого Ст.163 Кримінального Кодексу України.

Романов Р.В., Виконавчий директор Севастопольська правозахисна група

Харківська правозахисна група підтримує колег із Севастополя і закликає інші правозахисні організації також надіслати аналогічні листи.




Нова британська iнiцiатива в галузi ЗМI.

Проект "Медiареформи", пiдтриманий урядом Великої Британiї, спрямований на змiну ставлення до свободи слова та незалежних мас-медiа у всьому українському суспiльствi. Головна увага придiлятиметься тим професiйним групам, діяльність яких безпосередньо пов’язана з iнформацiйною галуззю, - журналiстам, парламентарям, бiзнесменам.

Проект "Медiареформи" спрямований на змiну ставлення до свободи слова та незалежних мас-медiа у всьому українському суспiльствi. Головна увага придi-лятиметься тим професiйним групам, діяльність яких безпосередньо пов’язана з iнформацiйною галуззю, - журналiстам, парламентарям, бiзнесменам, державним службовцям, суддям, адвокатам, лiдерам громадських органiзацiй. Для спiвпрацi з ними на базi Нацiонального унiверситету "Києво-Могилянська Академiя" буде створено Центр медiареформ.

Органiзатори проекту "Медiареформи" вважають, що попри тi позитивнi змiни, яких зазнало українське суспiльство за останнi десять рокiв, без свободи слова, незалежних засобiв масової iнформацiї та професiйної незалежностi журналiстiв подальший рух України у бiк створення правової держави i розвитку громадянського суспiльства є неможливим. На думку директора Центру медiареформ Сергiя Квiта, поняття свободи слова належить до сфери українських нацiональних iнтересiв, - як у сенсi формування iмiджу України на мiжнароднiй аренi, так i з перспективи подальшого розвитку демократичних процесiв у нашiй державi.

У проектi "Медiареформи" беруть участь з українського боку Нацiональний унiверситет "Києво-Могилянська академiя" (Школа журналiстики), на базi якого створюється Центр медiареформ, також Незалежна Асоцiацiя мовникiв (НАМ), журнал "Телерадiокур’єр" та "iнтерньюз-Україна" (iнтернет-видання "Телекритика"). Британська сторона представлена фiрмою TADS, Лiдським унiверситетом та низкою незалежних британських медiа-експертiв. Завдання проекту реалiзовуватимуться через постiйно дiючий прес-клуб медiареформ, також через видавничу, органiзацiйну, навчальну, науково-дослiдну дiяльнiсть та лобiювання.

Британське Мiнiстерство у справах мiжнародного розвитку (DFID) реалiзує цей проект у рамках британської пiдтримки демократичних реформ в Українi.

Подальшу інформацію можна отримати у Національному університеті "Києво-Могилянська академія".




Луганські журналісти просять Верховну Раду врятувати пресу від драконівських позовів.

Журналiсти Луганська звернулися до депутатiв ВР України з пропозицiями про внесення змiн у чинне законодавство, що регулює iнформацiйну дiяльнiсть. Приводом для звертання послужило закриття газети "Ракурс-плюс".

Пiсля публiкацiї в газетi матерiалу про вiдмовлення депутата в допомозi вчителям мiської школи № 5, депутат мiської ради Володимир Медяник вiдчув себе скривдженим i звернувся до суду за захистом честi, достоїнства, дiлової репутацiї й вiдшкодуванням моральних збиткiв на суму в 100 тисяч гривень.

Як повiдомив редактор газети Микола Северин, Ленiнський районний суд Луганська ще до початку розгляду справи своєю постановою наклав арешт на майно редакцiї щотижневої газети "Ракурс-плюс" i на 10 майбутнiх тиражiв газети.

Наступного ранку в редакцiю прийшли судовi виконавцi заарештовувати майно. Це не вiдбулося тiльки завдяки пiдтримцi колег, хоча судовi виконавцi i звинуватили їх як порушникiв, що перешкодили виконанню судової постанови.

Северин додав, що не згоден з визначенням суду i має намiр його опротестувати. Незважаючи на це, газета практично не зможе виходити до кiнця року.

3 жовтня 2002




Відкритий лист Інституту масової інформації до українських журналістів, президента України Леоніда Кучми та спікера парламенту України Володимира Литвина.

У рамках діалогу між українськими журналістами і керівництвом держави, можливість якого обговорюється цими днями, Інститут масової інформації - представництво Міжнародної організації захисту свободи слова "Репортери без кордонів" (ІМІ-RSF) - висловлює готовність надати власні дані про існування політичної цензури, а також про заохочення самоцензури в українських ЗМІ.

Спільно з "Репортерами без кордонів" ІМІ здійснює моніторинг свободи слова в Україні впродовж останніх 7 років. Мусимо констатувати загальну тенденцію до посилення утисків свободи слова, спроб тиску на окремих журналістів та мас-медіа, що стверджується в останні роки. Сьогодні ця тенденція набуває тривожного характеру. Прагнення можновладців, переважна більшість яких сформувалася та утвердилася в управлінських структурах ще за радянських часів, впливати на журналістську працю та використовувати пресу як інструмент пропаганди власних чи кланових інтересів, спостерігається знову ж таки з радянських часів. Варіюються лише адресати та інтенсивність тиску, а також форма його вираження.

Факти порушення свободи слова відображені в щорічних звітах ІМІ та "Репортерів без кордонів". Доступ до цієї інформації є вільним.

Ми заявляємо про свою готовність взяти участь в дискусії щодо проблеми цензури в разі, якщо заявлений владою в особі президента України Леоніда Кучми і спікера Верховної Ради України Володимира Литвина намір вступити в діалог із представниками мас-медіа не є декларативним.

10.10.2002




Заява учасників установчих зборів українських журналістів "Політична цензура в Україні".

Ми, представники різних засобів масової інформації та журналістського середовища, а також громадських організацій - констатуємо, що в Україні існує політична цензура.

Перш за все - з боку Адміністрації Президента, органів виконавчої влади, а також фінансово-підприємницьких структур, які їх підтримують.

Визначення політичної цензури ми даємо у додатку до цієї Заяви.

З метою викриття та протистояння політичній цензурі - як антиконституційному явищу, який заважає журналістам професійно виконувати свій обов’язок подавати до публікації об’єктивну та достовірну інформацію, з метою захисту прав працівників ЗМІ, а також захисту права громадян України "знати" ми вирішили:

1. Створити Незалежну профспілку працівників ЗМІ (НППЗМІ), яка буде захищати можливість належного виконання своїх професійних обов’язків та права всіх тих, хто підписався або приєднається до підписів під "Маніфестом українських журналістів з приводу політичної цензури", або увійшов до списку учасників зборів "Політична цензура в Україні".

За згодою тих, хто добровільно увійшов до вищевказаних списків, до завершення процесу реєстрації профспілки, розглядати факт підписання вищевказаного маніфесту та входження до списку учасників журналістських зборів, як заяву про вступ до Незалежної профспілки працівників ЗМІ.

В майбутньому порядок прийому до профспілки буде визначено у статутних документах.

2. Для вирішення всіх організаційних питань щодо створення Незалежної Профспілки обрати Організаційний комітет у складі:Євген Глібовицький, Борис Гривачевський, Сергій Гузь, Олесь Ковальчук, Ігор Куляс, Наталія Лігачова, Роман Скрипін, Альбіна Трубенкова, Віктор Уколов, Андрій Шевченко та Данило Яневський.

3. Створити Страйком, який наділити обов’язком та правом висувати вимоги учасників установчих зборів Незалежної профспілки працівників ЗМІ до влади та інших суб’єктів політичних відносин в країні, вести переговори, а також - за згодою більшості членів НПП ЗМІ - ініціювати акції громадянської непокори журналістів.

4. Ввести до складу Страйкому: Володимира Ар’єва, Євгена Глібовицького, Бориса Гривачевського, Олександра Кривенка, Юлію Мостову, Олену Притулу, Сергія Рахманіна, Романа Скрипіна, Тараса Стрільчика, Альбіну Трубенкову та Андрія Шевченка.

5. Доручити Страйкому вступити у переговори з владою та оголосити наші перші вимоги, які ми адресуємо:

1) Верховній Раді: провести протягом календарного місяця Парламентські слухання з проблем політичної цензури за участю народних депутатів, Президента України, представників виконавчої влади, Адміністрації Президента, громадських організацій та журналістів, у тому числі членів НПП ЗМІ. Профільному комітету ВР з питань свободи слова та інформації законодавчо врегулювати поняття "політична цензура" та відповідальність за її застосування.

2) Власникам та засновникам ЗМІ всіх форм власності: оголосити мораторій на звільнення працівників із політичних мотивів до законодавчого врегулювання питання про політичну цензуру, але не менш, ніж на 6 місяців;

3) Генеральній прокуратурі - порушити кримінальні справи за ознакою порушення ст. 171 Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за умисне перешкоджання законній діяльності журналістів.

4) Генеральній прокуратурі - довести до суду та покарання реальних винуватців загибелі наших колег, зокрема, Георгія Гонгадзе та Ігоря Александрова.

Учасники установчих зборів українських журналістів інформують про свої вимоги Верховну Раду, народних депутатів, Президента України, Голову Адміністрації Президента, Парламентську Асамблею Ради Європи, міжнародну та вітчизняну громадськість, власників, засновників та менеджерів ЗМІ всіх форм власності.

Заяву підписали 91 учасник зборів українських журналістів "Політична цензура в Україні".

Додаток до Заяви учасників зборів "Політична цензура в Україні".

Під політичною цензурою ми розуміємо, згідно зі ст. 5 Закону "Про інформацію", ст.ст. 2 та 6 Закону "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", ст. 2 Закону "Про телебачення та радіомовлення", а також згідно власного досвіду праці у різних ЗМІ:

- Вимогу попереднього погодження повідомлень, матеріалів, а також заборону поширення повідомлень і матеріалів з боку державних органів, підприємств, установ, організацій або об’єднань громадян (політичних партій), крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації чи дала інтерв’ю;

- Заборону - з боку вище перерахованих суб’єктів, а також власників та засновників ЗМІ - на висвітлення певних політичних та економічних тем та діяльності певних політичних та публічних осіб, що порушує право громадян на отримання від засобів масової інформації неупередженої та об’єктивної інформації;

- Тиск на власників, засновників, редакторів ЗМІ з боку вище перерахованих суб’єктів з метою нав’язу-

вання певного характеру інтерпретації фактів та подій, з метою маніпулювання інформацією та суспільною думкою, а також з метою перешкоджання дотриманню ЗМІ принципів ідеологічного та політичного плюралізму.

- Психологічний тиск з боку вище перерахованих суб’єктів, а також власників, засновників та менеджерів ЗМІ на журналіста з метою примусити його відмовитись від публікації матеріалу;

- Намагання з боку вище перерахованих суб’єктів монополізувати - економічними, політичними та силовими засобами - інформаційний простір, нав’язати великій кількості ЗМІ єдині стандарти інформаційної політики:

- Намагання вище перерахованих суб’єктів, а також власників або засновників ЗМІ перешкоджати журналісту у виконанні ним своїх професійних обов’язків, які визначені у ст. 26 закону "Про друковані засоби масової інформації (пресу) України".

Ми впевнені, що є дуже чіткі критерії розмежування Редакційної Політики видання від Цензури. Редакційна політика - це те, що має відповідати всім вимогам чинного Законодавства України та Конституції. Це те, що має і може бути відкрито проголошено власниками ЗМІ, засновниками та редакторами.

Всі інші форми та методи впливу на діяльність ЗМІ та зміст їхньої інформації - це Цензура.

Київ, 05.10.2002 р




Колектив агентства УНІАН потрапив під тиск президентської команди

На початку вересня в УНІАН відбулася зміна засновників. За інформацією korrespondent.net раніше контрольний пакет акцій агентства, засновниками якого є НСЖУ, Союз юристів України, товариства "Україна" і "Просвіта", належав "Приватбанку", але за повідомленням голови Комітету ВР України з питань свободи слова й інформації Миколи Томенка під час круглого столу на тему "Політична цензура в Україні", контроль над агентством перейшов до структур, близьких до СДПУ(о). Керівництво Приватбанку віддало в управління верхівці СДПУ(о) акції інформаційного агентства УHІАН в обмін на пріоритет у покупці Північного гірничо-збагачувального комбінату в Кривому Розі. "Група політиків вирішила сконцентрувати свої зусилля в інформаційній сфері, продаючи для цього державне майно", - відзначив М.Томенко, назвавши при цьому таку ситуацію "безпрецедентною". Голова Комітету Верховної Ради звернув увагу глави держави на невідповідність законодавству ряду указів Президента і постанов Кабінету Міністрів щодо діяльності в інформаційному просторі, а також - на повний контроль з боку СДПУ(о) і голови Адміністрації Президента Віктора Медведчука за розподілом ключових посад у цій сфері і впливом на зміст інформаційно-аналітичних матеріалів у ЗМІ.

1 жовтня УНІАН поширило заяву журналістського колективу про внутрішню ситуацію в агентстві. У заяві, зокрема, говориться, що агентство потрапило під сильний тиск щодо формування незалежної інформаційної діяльності, і це колектив пов’язує з призначенням тиждень тому нового керівника інформаційної служби - виконавчого директора УНІАН Василя Юричко, який представляє інтереси Адміністрації Президента.

Як повідомив korrespondent.net, колектив інформ-

агентства УНІАН звернувся з відкритим листом до Президента України Леоніда Кучми, голови Верховної Ради Володимира Литвина, Голови парламентського комітету з питань свободи слова Миколи Томенка, Уповноваженої ВР з прав людини Ніни Карпачевої, Голови Держкомітету з питань інформполітики, телебачення і радіомовлення Івана Чижа, начальника управління інформполітики Адміністрації Президента Сергія Васильєва.

Колектив журналістів відзначив, що протягом останнього тижня після появи в агентстві Василя Юричка, призначеного виконавчим директором УНІАН, вони почали відчувати прояви політичної цензури. Зокрема, на їхню думку, деякі його вказівки з приводу матеріалів, що повинні були потрапити на інформаційну стрічку агентства, були продиктовані тільки політичною кон’юнктурою.

Наприклад, 1 жовтня за особистим підписом Василя Юричка на інформаційній стрічці агентства з’явився матеріал "Народні депутати шантажують незалежну пресу". У цьому матеріалі говорилося про те, що народні депутати України Петро Симоненко, Олександр Мороз і Юлія Тимошенко нібито тиснули на керівництво УНІАН для того, щоб одержати можливість провести прес-конференцію в конференц-залі аагентства. У відповідь на це "опозиційна трійка" заявила про свій намір звернутися до суду.

Журналісти відзначають, що інформація про намір депутатів звернутися до суду вийшла на стрічці агентства під назвою "Опозиційна "трійка" може звернутися в суд з позовом проти керівництва УНІАН", однак через 30 хвилин була знята згідно з усною вказівкою Василя Юричка, яку він дав редакторам у присутності випускаючої бригади. Крім того, світ не побачив матеріал "Опози-

ційні депутати вважають, що в Україні продовжується узурпація ЗМІ", у якому розповідалося про оцінку Юлії Тимошенко й Олександра Мороза вищевикладених подій.

"Протягом останнього тижня журналісти УНІАН одержували кількаразові вказівки щодо змісту інформацій, що повинні були вийти на стрічці".

При цьому Василь Юричко неодноразово загрожував співробітникам агентства звільненням у випадку невиконання його розпоряджень, що стосувалися розміщення політичних акцентів в інформаційних матеріалах агентства.

"Політика, що проводить Василь Юричко, порушує наше право на висвітлення подій, що відбуваються в Україні, а також право наших читачів - громадян України на одержання інформації".

3 жовтня интернет-сайт бунтівного інформаційного агентства УНІАН припинив роботу. Замість головної сторінки сайта з’являлося повідомлення: ресурс тимчасово недоступний "з технічних причин" (російською мовою). Пізніше воно було доповнене українським перекладом цієї фрази. До останнього моменту сайт агентства був єдиним місцем, де можна було прочитати про розвиток конфлікту між журналістами і новим керівництвом.

Приблизно в 11:40 сайт агенства став завантажуватися, однак останні новини на ньому датуються 9:54 ранку.

У цей час у самому інформагентстві проходили збори акціонерів УНІАН.

Як передає ІМІ, на зборах розглядалася конфліктна ситуація, що склалася між творчим колективом і новим керівництвом агентства в особі головного редактора Василя Юричка і виконавчого директора Олега Нали-

вайка. Як повідомив один з журналістів УНІАН, під час наради, що проходила в агентстві цього ранку, Юричко повідомив, що звільнив Альбіну Трубенкову з посади редактора відділу політики. Також новий і.о. гендиректора заявив, що не буде проти, якщо звільняться ті працівники агентства, що підписали лист протесту.

В.Юричко також повідомив, що сайт агентства не працював за його розпорядженням, оскільки дії журналістів, що продовжували поповнювати ресурс, є неправомірними.

По закінченню зборів і.о. генерального директора УНІАН Василь Юричко заявив, що колектив агентства і його керівництво прийшли до угоди про те, що політика агенства буде залишатися незмінної і буде складатися у швидкому, об’єктивному висвітленні дій та позицій всіх політичних сил.

Олег Наливайко пообіцяв донести позицію журналістського колективу до ради акціонерів. Сторони конфлікту домовилися продовжити діалог після зборів акціонерів.

Про свою підтримку заяви колективу заявив НСЖУ, до конфлікту підключилися депутати ВР, не преминула скористатися ситуацією партія "Батьківщина". Роздмухуючи пожежу конфлікту, вона згадує про Юричко в множині ("дрібні коридорні лакеї влади", "сваволя невігласів") і узагальнює чиновника від журналістики до рівня суспільного явища ("печерний деспотизм"). У такому ж ключі діють і інші опозиційні ЗМІ.

9 жовтня відбулися установчі збори українських журналістів „Політична цензура в Україні", на яких більше 100 представників різних засобів масової інформації та журналістського середовища, а також громадських організацій, констатували, що в Україні існує політична цензура, і тому вирішили створити незалежну профспілку працівників ЗМІ. Це, мабуть, вперше не тільки стоїть вічне питання інтелектуалів - "Що робити?", а й вирішено створити дієву громадську організацію, яка, перш за все, організує страйком. І хоча більшість журналістів визнала, що ідея журналістського страйку - це крайній засіб боротьби, на страйком покладено функції представлення інтересів профспілки у переговорах із владою. Нижче публікуємо Заяву учасників цих зборів.

Наш інформ.




Свобода совісті

Думка екологічної організації стосовно деяких проектів Постанов Кабiнету Мiнiстрiв України.

На розгляд i обговорення громадськостi було надано проекти Постанов Кабiнету Мiнiстрiв України "Про затвердження "Положення про порядок надання екологічної iнформацiї" та "Про затвердження Положення про участь громадськостi в процесi прийняття рiшень з питань, що стосуються довкiлля". Цi проекти було розiслано електронною поштою громадським органiзацiям, територiальним управлiнням Мiнiстерства екологiї та природних ресурсiв, громадським радам при цих управлiннях для надання коментарiв та зауважень.

Дiйсно, не часто громадськостi надсилаються такi проекти для надання коментарiв i, здавалось би, можна радiти, але! I таких "але" багато. Коли читаєш текст, наприклад, проекту "Положення про порядок надання екологiчної iнформацiї" виникає вiдчуття "дежа вю". Проект подiбного положення вже розсилався електронною поштою. Спочатку це був проект Постанови Верховної Ради України "Про Положення про режим екологічної iнформацiї", внесений на розгляд ВРУ народним депутатом України Ю. І. Самойленком. Потiм електронною ж поштою було розiслано таке ж положення майже без змiн, але з iншим автором. Подавали громадськi органiзацiї зауваження, коментарi, якi десь тихенько було "поховано". I ось проекти нових нормативних актiв, i тi ж самi граблi!

Але конкретнiше.

Загальне зауваження до проектiв Постанов Кабiнету Мiнiстрiв України.

"Про затвердження Положення про порядок надання екологiчної iнформацiї" та "Про затвердження Положення про участь громадськостi в процесi прийняття рiшень з питань, що стосуються довкiлля" - це мова проектiв нормативних актiв. Вражає кiлькiсть помилок, повторiв, стилiстичних неузгоджень i юридичних помилок. Чого, наприклад, варта цитата: Закон України "Про зварення громадян" (див. Положення про порядок надання екологiчноi iнформацiї), повторення назв нормативних актiв: "Закону України "Про тваринний свiт", Закону України "Про поводження з радiоактивними вiдходами", Закону України "Про тваринний свiт", Закону України "Про поводження з радiоактивними вiдходами" (там саме). Якщо це сирий робочий варiант проекту, то чи варто його виносити на обговорення? А якщо остаточний, то чи не свiдчить це про формальний пiдхiд до створення проекту, про необхiднiсть поставити "галочку", що громадськiсть знала i була залучена до його створення?

Зауваження до "Положення про порядок надання екологiчної iнформацiї".

Законодавство України - це струнка система. I тi положення якi мiстяться у вже дiючому законодавствi, є достатнiми для отримання екологiчної iнформацiї. Тому чи є необхiднiсть в створеннi нових нормативних актiв, якi лише повторюють положення вже iснуючих? Надане положення представляє собою компiляцiю (i далеко не найкращу) iз Конвенцiї про доступ до iнформацiї, участь громадськостi у прийняттi рiшень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкiлля (Орхуської конвенцiї), яка ратифiкована Україною, а тому її положення мають силу Закону, Закону України "Про iнформацiю" та ще ряду Законiв. Але такий пiдхiд веде тiльки до розпорошення правового iнструментарiю, створення великої кiлькостi нормативних актiв, в яких важко орiєнтуватися не спецiалiсту.

В проектi положення пропонується: "Визнати такою, що втратила чиннiсть, Постанову Ради Мiнiстрiв Української РСР вiд 28 квiтня 1990 р. № 100 "Про порядок i перiодичнiсть обнародування вiдомостей про екологiчну, в тому числi радiацiйну, обстановку та стан захворюваностi населення". Але в цiй Постановi передбачено конкретнi строки i, найголовнiше, вiдповiдальний орган за надання екологiчної iнформацiї. Так, деяких органiв, наприклад Держкомприроди УРСР, вже немає, але є їх правонаступники теж саме Мiнiстерство екологiї та природних ресурсiв України i є конкретнi дати надання екологiчної iнформацiї. Так, в Постановi № 100 мiститься вимога про те, що "по областях i крупних населених пунктах за поданням мiсцевих органiв Держкомприроди УРСР i Мiнiстерства охорони здоров’я УРСР через мiсцевi газети, радiо i телебачення не рiдше одного разу на мiсяць".

I положення, яке мiститься в проектi, що "Iнформування у сферi охорони навколишнього природного середовища (екологiчне iнформування) вiдповiдно до законодавства України забезпечується шляхом: систематичного iнформування населення через засоби масової iнформацiї про стан навколишнього природного середовища, динамiку його змiн, джерела забруднення, розмiщення вiдходiв чи iншу деградацiю навколишнього природного середовища й характер впливу екологiчних факторiв на здоров’я людей" не замiнює його, а просто вiдмiняє, дозволяючи цим органам iгнорувати i строки зважаючи на невизначенiсть поняття "систематично".

В пунктi 17 проекту закрiплено, що у запитi про надання екологiчної iнформацiї може бути вiдмовлено, якщо iнформацiя, про яку запитувалося, вiдноситься вiдповiдно до законодавства України до державної чи комерцiйної таємницi. Але Конституцiя України в ст.50 орiєнтує нас на те, що екологiчна iнформацiя нiким не може бути засекречена. А вiдмова надання екологiчної iнформацiї, посилаючись на комерцiйну таємницю, взагалi дасть пiдстави для ненадання iнформацiї пiдприємствами. Так, вiдповiдно до статтi 30 Закону України "Про пiдприємства в Українi" пiд комерцiйною таємницею пiдприємств маються на увазi вiдомостi, пов’язанi з виробництвом, технологiчною iнформацiєю, управлiнням, фiнансами та iншою дiяльнiстю пiдприємства, що не є державними таємницями, розголошення (передача, витiк) яких може завдати шкоди його iнтересам.

Вiдомостi, якi не можуть становити комерцiйну таємницю, визначено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 9 серпня 1993 року № 611 "Про перелiк вiдомостей, що не становлять комерцiйної таємницi", до такої iнформацiї, наприклад, вiднесена iнформацiя про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов працi, реалiзацiю продукцiї, що завдає шкоди здоров’ю, а також iншi порушення законодавства України та розмiри заподiяних при цьому збиткiв. Але доведення факту, що iнформацiя не є комерцiйною таємницею, - це досить складний процес. I наявнiсть такої норми звужує конституцiйнi права громадян, що є неприпустимим.

При визначеннi рiвнiв плати за iнформацiйнi послуги (пункт 24 проекту) вiдсутнi слова мiнiмальнi або помiркованi (як було зафiксовано в Орхуськiй конвенцiї), що може стати перешкодою для реалiзацiї громадянами своїх конституцiйних прав на отримання екологiчної iнформацiї.

Зауваження до "Положення про участь громадськостi в процесi прийняття рiшень з питань, що стосуються довкiлля".

Основне i найбiльше зауваження стосується того, що в пунктi 2.5. проекту встановлено, що форми можливої участi громадськостi у процедурi прийняття рiшень, що стосуються довкiлля - це органiзованi у встановленому порядку публiчнi слухання, вiдкритi засiдання, виступи у засобах масової iнформацiї, подання усних та письмових зауважень, пропозицiй i рекомендацiй, включення представникiв громадськостi до складу експертних груп, комiсiй по проведенню громадських екологiчних експертиз. Але в подальшому в текстi проекту розглянуто тiльки процедуру проведення громадських слухань. Все це позначилося в подальшому на змiстi проекту. Взагалi не враховано можливостi участi громадськостi в дiяльностi органiв державної влади i мiсцевого самоврядування тощо.

В пунктi 3 - iнiцiювання громадських слухань - необхiдно бiльш точно визначити рiвень i перелiк видань. Оскiльки якийсь "Реферативний журнал iз гуманiтарних наук" теж є республiканським державним засобом масової iнформацiї.

В проектi положення взагалi не передбачено форм врахування результатiв громадських слухань. Зафiксовано лише, що результати громадських слухань та iнших форм участi громадськостi повиннi бути максимально врахованi при пiдготовцi проекту рiшення. Але вiдсутнi положення щодо вiдповiдальностi за неврахування зауважень i рiшень громадських слухань, а також процедура аргументованої вiдповiдi на зауваження i обґрунтування неврахування зауважень.

Не визначено питання порядку iнiцiювання участi громадськостi в процесi прийняття рiшень (хто може iнiцiювати, кiлькiсть заяв) i обов’язки врахування цього з боку державних органiв, а також питання фiнансування громадських слухань iнiцiйованих громадськiстю.

Зважаючи на це, можна зробити висновок, що проекти Постанов Кабiнету Мiнiстрiв України "Про затвердження Положення про порядок надання екологiчної iнформацiї" та "Про затвердження Положення про участь громадськостi в процесi прийняття рiшень з питань, що стосуються довкiлля" є недостатньо розробленими i прийняття їх у такому виглядi, або, навiть iз доопрацюванням без структурної змiни i узгодження iз законодавством України ЗМЕНШУЄ обсяг можливостей реалiзацiї конституцiйних прав громадян щодо отримання екологiчної iнформацiї та участi в прийняттi рiшень з питань, що стосуються довкiлля i значно ПОГIРШУЄ становище громадськостi, ЗНИЖУЄ її роль в процесi забезпечення i реалiзацiї права на безпечне для життя i здоров’я навколишнє природне середовище.




Права шукачів притулку

Про "листя", "гілки" і "коріння".

У ході виконання проекту "Корупція і наркоманія на Лубенщині" члени коаліції громадських об’єднань Лубенського району "Волонтер" відвідали чимало судових засідань, щоб на власні очі побачити, як місцева влада бореться з наркоманією. На жаль, побувати на судових засіданнях, де б розглядалися справи корупціонерів, не вдалося через повну "відсутність" корупції.

Волонтери переконалися, що майже всі підсудні наркомани - це завжди бідні, безробітні. Таких називають "листям".

Впало в око, що всі вони потрапляють на лаву підсудних за одним і тим же сценарієм. Двоє або троє в цивільному при мобілках зупиняють жертву на вулиці, або вдираються в автомобіль чи помешкання, заковують її в наручники, обшукують і обов’язково "знаходять" у кишенях чи поряд макову соломку, кольоровий розчинник чи заправлений шприц. Далі традиційно знаходяться два або й один свідок (ними можуть бути і міліціянти) і зґвалтований "листок", позбавлений конституційного права на адвокатський супровід у справі, відправляється на нари.

"Борці" з наркоманією ніскільки не переймаються тим, що свідки у судовому засіданні плутаються, несуть казна-що, а призначені міліцією адвокати скоромовкою читають заучений "отче наш". Головне, що перед суддею лежать справи з підписаними "листям" зізнаннями у скоєнні злочинів з магічними словами ". з моїх слів записано вірно.".

Право підсудного на громадський захист, його каяття, невизнання власної вини - це як алергія для слуг Феміди. Аби "папери" були в порядку, цього достатньо!

"Листок" зірвали і забули про його долю, бо кого цікавлять ті, хто "любить гріх". Де і в кого придбав зілля чи "ширку", у "листя" правоохоронці й судді не з’ясовують. Їх задовольняє "не знаю", "підкинули", "у невідомого". Адже дізнатися про реалізатора, ще не значить відламати "гілку". А такі на лаву підсудних не потрапляють. Бо ламати "гілки" та корчувати "коріння", схоже, не входить до завдань борців з наркоманією, інакше виникнуть проблеми з кар’єрою. Та й потрібно мати неабиякий фах, щоб це довести. Значно легше "настригти" "листя", воно відростає скоріше і вагоміше для просування службовими східцями. І для сімейного бюджету поповнення, бо одну й ту ж порцію наркоти можна продати кілька разів (до речі, хто-небудь цікавився, куди дівається вилучена правоохоронцями отрута)? Через своїх людей продають і тут же вище описаним методом вилучають у покупця, спроваджуючи його на лаву підсудних, і так далі. Хоча в офіційній бесіді вам розкажуть, що боротьба з наркоманією є обов’язком правоохоронних, державних органів і органів місцевого самоврядування перед платниками податків, бо це суспільна проблема. От і виголошуються вироки "іменем України."

Але ця боротьба з наркоманією дуже нагадує відому казку про дівчину, що одночасно йшла до пана з гостинцем і без гостинця, і їхала й ішла, була взута і боса.

Отак і боротьба з наркоманією: нібито й справні цифри затриманих і засуджених. Але у нашому суспільстві наркоман - вигнанець, який нікому не потрібний, особистість якого нікого не цікавить. А головне, що боремося з наслідками, а не з причинами цього соціального зла.




Суд залишив Григоришина під вартою.

Шевченківський районний суд Києва обрав запобіжним заходом для екс-голови спостережної ради "Сумиобленерго" Костянтина Григоришина утримання під вартою. Він знаходитиметься в СІЗО №13 Києва. Колишній голова спостережної ради енергопостачальної компанії "Сумиобленерго", громадянин Росії Григоришин був затриманий у суботу вночі в Києві за непокору міліції. Міліція відмовилася випустити Григоришина, заявивши, що при затримці в нього в задній кишені штанів був виявлений пістолет з патронами, на який були відсутні відповідні документи. Григоришин заперечує наявність пістолета. Григоришин раніше входив у спостережні ради енергопостачальних компаній "Сумиобленерго", "Львівобленерго", Запорізького феросплавного заводу. У вересні Григоришин був обраний членом спостережної ради найбільшого виробника трансформаторів - заводу "Запоріжтрансформатор".

Наш інформ. 15.10.2002

Краткая справка

Григоришин Константин Иванович, 1965 г. рождения, родился в г. Запорожье, закончил Московский физико-технический институт, является кандидатом наук. Будучи гражданином России, Григоришин К. И. решил направить свой талант на развитие украинской экономики. Благодаря его работе и усилиям молодой менеджерской команды "Группа "Энерго стандарт" более как 50 000 украинцев сохранили рабочие места, получают заработную плату, которая вдвое выше, чем в среднем по Украине. И не случайно, что президенты Украины Кучма Л.Д. и России Путин В.В. выбрали Запорожье местом встречи 6 октября 2002 года. Именно во время этой встречи предприятие "Днепроспецсталь" благодаря команде Григоришина К. И. удостоилось высокой оценки российского Президента как "наиболее успешный российско-украинский проект".




Служебный автомобиль народного депутата Сивковича В. Л. был атакован вооруженными людьми в штатском сотрудниками УБОП УМВД Украины, Печерского РУ ГУ УМВД и спецподразделения "Сокол"

В ночь с 11-ого на 12-ое октября 2002 года, в самом центре г. Киева совершено нападение на народного депутата Сивковича Владимира Леонидовича, депутата Печерского района г. Киева журналиста Кудина Андрея Вячеславовича и известного предпринимателя, гражданина России, президента совместного украинско-российского предприятия "Энергостандарт групп" Григоришина Константина Ивановича. Нападение было совершено возле ресторана "Эгоист", расположенного на углу улиц Московская и П. Мирного. Служебный автомобиль народного депутата Сивковича В. Л. (Мерседес, 0166-ВР), в котором находились Кудин А. В. и Григоришин К. И., был атакован вооруженными людьми в штатском, сотрудниками УБОП УМВД Украины, Печерского РУ ГУ УМВД и спецподразделения "Сокол" (всего - свыше 40 человек). Нападение было совершено с грубым нарушением законодательства Украины и без каких-либо на то оснований. Сотрудники милиции незаконно применили физическую силу по отношению к депутатам Сивковичу В. Л. и Кудину А. В., их помощникам и предпринимателю Григоришину К. И. Нападавшим удалось вытащить Григоришина К. И. из машины народного депутата Украины Сивковича В. Л., он был избит ногами и прикладами автоматов, после чего на глазах у свидетелей на Григоришина К. И. одели наручники, открыто(!) засунули в карман брюк пистолет, бросили в машину и увезли в Печерское районное управление внутренних дел г. Киева. Прибывшим в райотдел адвокатам задержанного было сказано, что Григоришин К. И. якобы задержан за незаконное хранение и ношение оружия. Сотрудников милиции совершенно не смутил тот факт, что на пистолете нет отпечатков пальцев Григоришина К. И., а также и то, что Григоришин К. И. всего лишь за несколько часов до случившегося инцидента прилетел из Москвы в Киев. Во время прохождения таможни у Григоришина К. И. не было никакого оружия, к тому же лично Григоришину К. И. оружие было не нужно - с трапа самолета и до места его захвата Григоришина К. И. сопровождали шестеро вооруженных бойцов спецподразделения "Титан".

В заявлении, подписанном народными депутатами Украины относительно незаконного задержания президента совместного российско-украинского предприятия "Энерго стандарт групп" Григоришина К. И., в частности, говорится: "Мы расцениваем задержание Константина Григоришина как грубую провокацию, инициированную преступниками и коррупционерами с целью захвата имущества успешных предприятий. Поставив под угрозу не только российско-украинские отношения, инвестиционный климат в нашем государстве, но и судьбы сотен тысяч граждан Украины, которые завтра могут пополнить ряды безработных.

Обращаемся к Президенту Украины, Председателю Верховного Совета, Премьер-министру, народным депутатам и Генеральному прокурору Украины, руководителям МВД и СБУ с требованием немедленно остановить беззаконие по отношению к Григоришину К. И. и покарать инициаторов и виновных в организации этой провокации".

Случившееся еще раз ярко показало - в Украине нет ни законности, ни правопорядка. Ни граждане Украины, ни граждане других государств не могут себя чувствовать в безопасности на Украине, от посягательств преступников их не защитит ни депутатский мандат (который согласно Законам Украины должен был бы гарантировать неприкосновенность), ни наличие вооруженной охраны (охранники успешно исчезли с места происшествия за несколько мгновений до начала нападения и появились только тогда, когда все было закончено), а сотрудники правоохранительных органов по-прежнему являются послушными марионетками в руках преступников и являются наиболее удобным орудием для проведения подобных акций.




Міжконфесійні відносини

Кучма назначил ответственных за развитие гражданского общества

Комиссия содействия демократизации и развитию гражданского общества, среди прочего, будет заниматься обеспечением согласованности действий по проведению политической реформы и проведением консультаций между объединениями граждан и органами государственной власти для достижения консенсуса в этой сфере.

Это определено Указом президента Украины Леонида Кучмы от 7 октября 2002 года.

Кроме того, комиссия, являющаяся консультативно-совещательным органом, действующим при президенте, будет оказывать содействие формированию институтов гражданского общества, а также организации и проведению гражданских форумов в регионах Украины и всеукраинского гражданского форума. Комиссия также будет содействовать становлению общественного телерадиовещания, основанного на широком представительстве разных слоев общества.

Согласно Указу Президента утвержден состав комиссии, в которую вошли: президент консалтинговой фирмы "Пруденс", бывший народный депутат Инна Богословская (по согласию); главный научный сотрудник Института философии НАН Украины Евгений Головаха; директор Киевского центра политических исследований и конфликтологии Михаил Погребинский (по согласию); руководитель управления стратегических инициатив администрации президента Георгий Почепцов. Секретарем комиссии (по согласию) назначен руководитель интернет-отдела исполнительного комитета Социал-демократической партии Украины (объединенной) Александр Чаленко. Комиссию возглавил директор украинского отделения международного института гуманитарно-политических исследований Владимир Малинкович.

Как сообщалось, своим указом Кучма переименовал Комиссию по содействию развитию гражданского общества, созданную весной 2001 г., в Комиссию содействия демократизации и развитию гражданского общества.

Наш информ.




Отзыв читателя на статью Сергея Потапенко Придержавлення недержавних організацій .

Статья Сергея Потапенко "Придержавлення недержавних організацій" в № 25 бюллетеня "Права людини" лишний раз напоминает лидерам общественных организаций, что власть потребительски и по-хозяйски относится к негосударственным неприбыльным организациям. А общественные организации до сих пор не научились дифференцировать понятия "социальное партнерство" и "сотрудничество с властью".

Что является универсальным средством социальной регуляции и развития? По мнению Хоуманса, таким универсальным средством является обмен. "Социальное поведение представляет собой обмен ценностями, как материальными, так и нематериальными." Какими ценностями обменивались облгосадминистрация и общественные организации в Чернигове? Кто давал команду (если мягче: кому принадлежала инициатива), и кто выполнял указания?

Как видим, все минусы - в одну корзину, общественную: "З’ясували і те, що дату змінити не можна. Що можна? Заповнити заявку на експозиційну площу у міському скверику. А ще - отримати стіл, два стільці і під’єднання до електромережі. Можна виготовити і заздалегідь надати до адміністрації аудіоролики. Можна встановити намет, повідомивши, якого розміру буде банер на ньому", "Представники адміністрації зазначили, що ніяких коштів на проведення заходу немає і не буде".

Все коврижки, конечно же, в другую корзину, властную: "…ми вам визначили де, коли і що робити - робіть…", "Вступне слово заступника голови облдержадміністрації", "Керівництво органів виконавчої влади та органів самоврядування запрошуються до огляду експозицій громадських організацій".

Если говорить не только о событиях, описанных в статье Сергея Потапенко, то участие в любых социальных мероприятиях должно нести выгоду, причем не просто обоюдовыгодную - и для облгосадминистрации, и для общественных организаций, - а еще и нести элемент социальной выгоды. Какова реальная социальная выгода от существования общественных организаций как институтов гражданского общества? Это их способность влиять "…на государство с точки зрения защиты интересов граждан, решения социальных проблем и улучшения жизни общества…" (CIVICUS Index on Civil Society, 2001). В данном же случае автор констатирует влияние органов власти на общественные объединения. Такой вариант социального обмена абсолютно невыгоден гражданскому обществу. Власть безответственна. В таком случае, кто же отвечает за "подписание" невыгодного обществу контракта?

Ответственность лежит на нас, на лидерах общественных объединений, характеризующихся в таких случаях, как описал автор статьи, "неразборчивостью" в связях с властью.

Многие общественные организации, подучившись на семинарах, получив ресурсы от доноров, так и не уразумели, что человеческие, финансовые и организационные ресурсы для того и нужны общественным объединениям, чтобы быть независимыми, а не для участия в очередных местечковых шоу, вольно или невольно, демонстрирующих лояльность к местному руководству. Возможно, так неуклюже мы выполняем заветы донорских организаций, в последнее время во что бы то ни стало желающих, чтобы третий сектор Украины продемонстрировал свою способность быть партнером власти. Только почему-то все забывают, что партнерство - это обоюдовыгодная деятельность равных. По поводу равенства - промолчу, (о слабости институтов гражданского общества - см. CIVICUS Index on Civil Society, 2001), по поводу выгоды - смотри выше.

Процесс "прихватизации" третьего сектора властью начался не сегодня. Существует достаточно деликатный аспект этой проблемы. Думаю, что с каждым годом все больший процент проектов неприбыльных организаций, которые финансируются из различных источников, управляются теми, кто имеет непосредственное или опосредованное отношение к государственным структурам и органам местного самоуправления. Располагая информацией и имея влияние на местах, оперируя ресурсами, под своим "крылом" местные и центральные власти создают различные неприбыльные организации или собирают "под своим чутким руководством" уже действующие. К развитию институтов гражданского общества этот процесс не имеет никакого отношения. Это псевдопроцесс, скорее, искусная имитация процесса построения и укрепления институтов гражданского общества. "Есть средство верное, но несколько дорогое, заставить мошенника казаться вполне честным человеком - это дать ему сто тысяч годового дохода" - написал два века назад французский писатель Гастон де Левис. Мне кажется, он был прав.

Елена Волочай, член правления общественной организации "За профессиональную помощь"




Про деякі проблеми правозахисного руху в Україні

Чи є в Україні громадянське суспільство і, зокрема, та його частина, яку традиційно називають правозахисним рухом? На ці запитання, як, власне, і на будь-яке запитання щодо посттоталітарного соціуму, можна відповісти і "так", і "ні", і навести досить переконливу аргументацію.

Розглядаючи це питання, необхідно мати на увазі об’єктивно обумовлений антагонізм між громадянським суспільством та державою. Будь-яка держава (в тому числі й у країнах з усталеною демократією), виходячи з пріоритетів стабільності й порядку, прагне розширити сферу свого впливу, збільшити зони регулювання та регламентування життя людей, зменшуючи свободу вибору. Така природа держави. Державний чиновник завжди вважає, що він апріорі мудріший, ніж проста людина, і краще знає, як тому треба жити. Цій експансії держави протистоїть громадянське суспільство - сукупність усіх недержавних структур, що самоусвідомлює себе, структурована недержавна частина народу. Його політичний смисл полягає в ототожненні себе з домінуючим фактором суспільного прогресу, в розумінні свого природного верховенства над державою. Розвинуте громадянське суспільство, будучи інтелектуальним опонентом держави, змушує її орієнтуватися на суспільні інтереси, суспільну думку в головних аспектах внутрішньої та зовнішньої державної політики. Виконуючи захисні функції, громадянське суспільство робить об’єктом спільної уваги й аналізу порушення прав людини та відновлює справедливість або зводить ці порушення до мінімуму.

У тоталітарній державі, якою був СРСР, громадянське суспільство було повністю придушене, тут кожен, хто домагався відновлення порядку й справедливості, навпаки, дискредитувався цілком залежною пресою та корумпованими громадськими організаціями, створеними КПРС. Будь-яка спроба створювати громадянські структури знизу призводила до підвищеної уваги до них з боку колишнього 5-го Управління КДБ і до фактичного припинення їх діяльності. Тим не менш, знаходилися люди, в тому числі й в Україні, які, не боячись репресій, вступали до різних незалежних асоціацій, в тому числі правозахисних. Однак про нормальну легалізацію діяльності цих неформальних асоціацій не могло бути й мови. З початком так званої "перебудови" виникли численні громадсько-культурні, екологічні, громадсько-політичні, а з часом і суто політичні громадські структури. Суттєвим є те, що майже всі, хто називав себе захисником людських прав, пішов у політику. У кінці 80-х років усі партії національно-демократичного спрямування очолювали колишні в’язні сумління. Правозахисні організації треба було створювати заново.

Закон України "Про об’єднання громадян", який регулює діяльність НУО, набув чинності 16 червня 1992 р. На 1 січня 1996 року в Україні було зареєстровано близько 5000 НУО, на початок 2002 р. - приблизно 37000 НУО. Здавалося б, громадські рухи стають все впливовішими та значимішими. Тим не менш, усі експерти відзначають слабкість та несформованість громадянського суспільства в Україні. Останнього року помітною, за оцінками дослідників, була діяльність лише 5000-6000 організацій. А яка кількість з них може бути віднесена до справжніх НУО, які захищають суспільні інтереси?

Британський дослідник Алан Фаулер з Міжнародного тренувального та дослідницького центру НУО (Alan Fowler, International NGO Training and Research Centre) опублікував книгу "Утримуючи рівновагу" (Striking a Balance), присвячену проблемам розвитку неурядових неприбуткових організацій. Він дослідив діяльність приблизно 700 НУО в усьому світі і дійшов невтішних висновків, що не більше 15-20% з них можуть вважатися такими, що контролюють дії влади та захищають інші суспільні інтереси. Решта 80-85% створюються для інших цілей. Особливо такі НУО розвинуті в країнах Східної та Центральної Європи, колишнього СРСР, Латинській Америці та Африці. Фаулер класифікував ці НУО таким чином1.

1. BRINGO (Briefcase NGO) - "кишенькова НУО" - створюється політиками, комерційними або мафіозними структурами виключно для написання певних пропозицій органам влади. Нічого іншого ці НУО не роблять.

2. CONGO (Commercial NGO) - "комерційна НУО" - створюється підприємцями для зменшення податків, отримання обладнання, допомоги для пошуку і підписання контрактів та лобіювання інтересів фірми в органах влади.

3. GRINGO (Government NGO) - "провладна" НУО - створюється державними органами для імітації та управління громадською діяльністю. За даними Фаулера, таких НУО в країнах Африки - левова більшість.

4. MANGO (Mafia NGO) - "мафіозна НУО" - створюється криміналітетом для відмивання грошей, покращання іміджу "авторитетів", тиску на владу і прикриття злочинної діяльності. Як стверджує Фаулер, такі НУО процвітають в Східній та Центральній Європі та колишньому СРСР.

5. MONGO (My own NGO) - "моя власна НУО" - створюється виключно для самовираження певної особи.

6. PANGO (Party NGO) - "партійна НУО". Ця форма особливо популярна в Центральній Азії та Індокитаї. Вона дозволяє політичним партіям проводити пропаганду і лобіювати свої інтереси на різних рівнях влади.

7. QUANGO (Quasi NGO) - "квазі-НУО" - створюються державою для імітації опозиційної діяльності та демонстрації її міжнародному співтовариству.

Кожен зможе навести відповідні приклади з української дійсності. Навіть не проводячи спеціальних досліджень, можна стверджувати, що класифікація та оцінки Фаулера є змістовними і для українських НУО.

В базі даних "Партнери", що її веде ХПГ, близько 200 НУО, які мають серед своїх статутних завдань захист прав людини, приблизно 10-15 з них, за нашими оцінками, працюють на професійному рівні. Це багато чи мало? Якщо згадати, що десять років тому їх зовсім не було, - то, немовби, немало. Якщо ж порівнювати з західними країнами, де правозахисних НУО десятки і навіть сотні тисяч, то, звичайно, мало, і вплив українських НУО в цілому на події майже відсутній. Проте, результати праці навіть такої малої кількості правозахисних НУО вражають. На їх рахунку сотні виграних справ в судах, позитивні зміни в законодавстві, підготовка незалежних звітів про виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань, публікація основних документів з прав людини, проведення просвітницьких семінарів для різних професійних і соціальних груп і багато інших успішних акції. Але вони залишаються малопомітними на тлі масових і масштабних порушень прав людини. Досвід показує, що дії правозахисних організацій є більш успішними, коли вони поєднують свої зусилля. На нашу думку, ступінь зрілості правозахисних НУО є вже такою, що можна дискутувати про створення інституціональних можливостей для співпраці. Бажано обговорити питання про удосконалення існуючих механізмів взаємодії без організаційного об’єднання та доцільність створення спільних організаційних структур для підсилення можливостей і впливу правозахисного руху в цілому. Так, на нашу думку, було б доречно утворення Громадської Ради правозахисних організацій, яка здійснювала б зв’язок з парламентським Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин і апаратом Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України, запропонувала б певні стандарти діяльності правозахисних НУО, стандарти поведінки і, можливо, саморегулювання. Якщо Громадська Рада буде створена і діяльність її буде успішною, можна буде зробити наступний крок і поставити питання про створення Національної асоціації недержавних правозахисних організацій.

Розвиток українських НУО гальмується ще й застарілим законодавством, недосконалість якого посилюється адміністративною та судовою практикою. Відзначимо дві, найбільш суттєві, на нашу думку, вади Закону "Про громадські об’єднання".

По-перше, визначення громадської організації в ст.3, як об’єднання громадян для задоволення своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів, трактується виконавчими органами буквально, тобто вважається, що громадські об’єднання захищають виключно інтереси своїх членів. Зауважимо, що політичні інтереси в цьому переліку відсутні, тобто законних підстав для створення громадсько-політичних НУО, зокрема правозахисних, строго кажучи, немає. Повідомлень про відмови в реєстрації на підставі невідповідності статутної мети ст.3 Закону останніми роками стало більше. При цьому перспектива судового оскарження слабка: в своєму листі №01-8/319 від 6 липня 2000 р. Вищий арбітражний суд України підкреслив, що "об’єднання громадян створюються для спільної реалізації його членами (учасниками) своїх прав і свобод на основі єдності інтересів та виконання обов’язків, що відображають головну мету, завдання, напрямки, форми та методи діяльності об’єднань". Так, саме посиланням на невідповідність ст.3 та вказаний Лист мотивувало Луганське управління юстиції відмову в реєстрації змін до статуту луганської НУО "Поступ", яка основною метою діяльності проголосила "провадження культурно-освітньої діяльності серед дітей і молоді, а також стимулювання творчої активності дітей і молоді".

По-друге, можливості для фінансування українських НУО суттєво обмежені. Законодавство про оподаткування прибутку не відрізняє НУО від інституцій, створених для отримання прибутку. Фактично українські НУО не можуть заробляти кошти для підтримки своєї статутної діяльності, інакше вони втрачають статус неприбуткових. Законодавство не заохочує благодійну діяльність підприємців, вони можуть спрямувати на благодійну діяльність тільки 4% від прибутку, які не обкладаються податком. Для правозахисних НУО в Україні, головною умовою діяльності яких є незалежність від держави, бізнесу, політичних партій тощо, майже не єдиним джерелом фінансування залишаються кошти західних благодійних фондів. Досвід праці з останніми доводить, що правозахисні організації зберігають при цьому свою незалежність.

Таким чином, необхідні зміни в законодавстві про НУО та практиці.

Ступінь свободи діяльності українських НУО різко звужується також внаслідок відсутності закону про порядок проведення мирних публічних акцій, що породжує численні конфлікти, які нерідко призводять до сутичок та застосування насильства. Достатньо згадати тільки про події 9 березня 2001 року, 16 вересня 2002 р. та багато інших. Українське законодавство взагалі не містить визначення таких понять, як "пікет", "наметове містечко" та інших. Органи державної влади та місцевого самоврядування досі користуються Указом ПВР СРСР від 18 липня 1988 року, який суперечить ст. 39 Конституції України, оскільки запроваджує суто дозвільний порядок проведення публічних акцій. На цей Указ за відсутності закону вимушені спиратися і суди. Але прийняття закону в парламенті йде важко. Проекти Закону, підготовлені депутатами Г.Удовенко та В.Пустовойтовим, були розглянуті в першому читанні Верховною Радою 22 березня 2001 р., за основу був прийнятий законопроект В.Пустовойтова. Цей законопроект вже підготовлений для другого читання з урахуванням наданих зауважень, але поки що не розглядався. В той же час МВС спільно з СБУ розробило альтернативний проект закону, погодило його з Міністерством юстиції і передало на розгляд Кабінету Міністрів2. Отже, є нагальна потреба в широкому громадському обговоренні цих законопроектів і сприянні прийняттю закону. З цієї точки зору міжнародний семінар по свободі мирних зборів та свободі асоціацій, запланований ХПГ рік тому в рамках співпраці з Директоратом з прав людини Ради Європи, є вкрай актуальним. Семінар буде проведений 28-29 листопада 2002 р. в Києві. На нашу думку, було б доцільним поєднати проведення семінару із обговоренням концепції, проблем і завдань сучасного правозахисного руху, про що йшлося вище, додавши ще один робочий день 27 листопада. Необхідно також підготувати до семінару видання, яке б містило огляд повідомлень про порушення свободи мирних зборів та свободи асоціацій, аналіз відповідного законодавства та законопроектів, матеріали щодо концепції та завдань сучасного правозахисного руху, пропозиції щодо удосконалення механізмів взаємодії правозахисних організацій. Зокрема, доречно нагадати українській громадськості про законопроект, підготовлений ХПГ у 1998 р., - "Про громадський (цивільний) контроль над державною діяльністю", який, як ми нещодавно дізналися, Президент Молдови М.Воронін запропонував в травні 2002 р. для прийняття молдавському парламенту.

Отже, запрошуємо колег для обговорення зазначених питань на сторінках ПЛ, електронною поштою, на форумі нашого сайту тощо. Якщо більшість з нашого кола буде вважати, що доречно зібратися перед семінаром 28-29 листопада - ми спробуємо забезпечити фінансування, щоби додати ще один день 27 листопада для робочої зустрічі.

Коментарі:

Проф. Валерій Іванов. Ви почали розглядати дуже важливу проблему. Профанація у діяльності НДО сягає великих розмірів. Але проблема, як на мій погляд, не тільки в тому, що багато організацій відповідають класифікації пана Фаулера, а й в тому, що лідери та працівники НДО не мають відповідного досвіду діяльності (як фінансової, що дуже важливо для НДО, так і взагалі НЕУРЯДОВОЇ). Мені здається, цим можна пояснити, чому діючі НДО в галузі медіа, наприклад, можна перерахувати на пальцях, (а зареєстрованими, як з’ясувалося при створенні Громадської ради з питань інформаційної політики, дуже-дуже багато. Відсів недіючих структур - це процес природній, але, можливо, має бути якась допомога тим структурам, особливо в регіонах, які не можуть стати на ноги через брак досвіду.

Михайло Бардин, голова правління Подільського центру прав людини. Сподіваюсь, що ця дискусія буде жвавою і результативною. Прихильно ставлюся до створення Громадської Ради правозахисних організацій. Її роль і зовнішні зв’язки ще треба обговорити.

Абсолютно необхідно виробити спільні стандарти правозахисної організації. Початок в цій роботі поклали стандарти, що поширюються ХПГ вже тривалий час. Маю значні застереження до цього тексту, але вважаю його доброю основою не для започаткування, але для продовження роботи над єдиними стандартами.

Володимир Щербаченко, Студентське братство Луганщини. Дуже дякуємо, що ХПГ піднімає цю тему.

1. З огляду на позитивний імідж організації, є певні надії, що це робиться більше заради спільної справи і користі суспільства, аніж задля інших інтересів (як це, на жаль, часто буває; в дужках йдеться не про ХПГ). Сподіваємось, що організаційна потужність структури дозволить довести розпочату справу до завершення.

2. На нашу думку, обговорення створення інституціональних можливостей для співпраці правозахисних НДО більш ніж актуально.

3. Видається, що серед завдань Громадської Ради правозахисних організацій має бути зв’язок не лише з парламентським Комітетом з прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин і апаратом Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України (хоча й насамперед з ним), але й з іншими комітетами.

Під час обговорення і інституалізації співпраці правозахисних НУО, очевидно, має бути порушена тема необхідності вдосконалення співпраці правозахисних НДО із законодавчою владою взагалі (очевидно, що багатьох правозахисників цікавить співпраця "вплотную" також з комітетами екології, науки та освіти.).

4. Ідея створення Національної асоціації недержавних правозахисних організацій в перспективі видається також корисною і продуктивною.

5. Підтримуємо ідею необхідності лобіювання змін до законодавства про НДО. Колись, під час перереєстрації нашої організації - Студентського братства, Луганське обласне управління юстиції змусило нас змінити формулювання в статуті щодо цілей і завдань нашої організації, змусивши з більш широких, громадських звузити їх до задоволення потреб членів власної організації. Через це втручання згодом у податковій інспекції ми одержали таку ознаку неприбутковості, що всі кошти, що надходять на наш рахунок обкладаються 30%-вим податком.

6. Не менш актуальними є проблеми оподаткування й легітимності та законності публічних акцій.

7. Технічною проблемою є те, що автори розсилки запропонували обговорення в різних "місцях" - "на сторінках ПЛ, електронною поштою, на форумі нашого сайту тощо". Можливо, варто було б деталізувати і конкретизувати: наприклад, думки (висловлювання) всіх бажаючих з приводу порушених проблем будуть розміщуватись на форумі нашого сайту. Це звучало б більш визначено і людина не думала б про те, чи їй йти на форум, чи чекати бюлетеня, чи обговорення буде в формі розсилки.

Крім того, цікаво знати, що думають з цього приводу і інші колеги. Чому всі мовчать?

Сподіваюсь на розгортання процесу.




Кримінально-виконавча система

Позитивні приклади практики громадськості в захисті екологічної безпеки громадян.

15 жовтня відбувся невеликий семінар, присвячений позитивним прикладам практики громадськості в захисті екологічної безпеки громадян. На семінарі обговорили 12 успішних прецедентів, коли громадськості вдавалось домогтись хоч невеликого, але реального результату.

Три з цих прецедентів пов’язані з автозаправками, які нині стали дуже вигідним бізнесом для їх власників, але нерідко - стихійним лихом для громадян, що живуть поруч. Автозаправки нерідко будують, наплювавши на екологічні норми і правила, на інтереси громадян - на берегах річок, в парках, чи прямо під вікнами. І в більшості випадків обуреним громадянам нічого не вдається зробити. Чому?

І чому це вдалось зробити у трьох випадках в Хмельницькому? В чому секрет інших маленьких успіхів?

Зацікавлена громадськість, журналісти, санітарні лікарі, співробітники Мінекоресурсів, представники громадських організацій тощо з усієї України прийняли участь в паралельному обговоренні у вівторок з 15.00 до 17.00. через Інтернет по технології гостьової книги з адресою http://iatp.org.ua/guset/zapravka/

Це стало можливим завдяки підтримці програми IATP та її центрів




Дисиденти і час

семінар "Земельне законодавство України"

28-29 жовтня 2002 року в м. Харкові буде проведено семінар "Земельне законодавство України" за участю провідних спеціалістів державного комітету по земельних ресурсах України, науковців та адвокатів, що мають досвід захисту земельних прав громадян та юридичних осіб.

До участі в семінарі запрошуються юристи, що працюють в органах державної влади та місцевого самоврядування, неурядових організаціях, судді, працівники прокуратури а також юрисконсульти суб’єктів господарської діяльності Харківської, Полтавської, Сумської, Чернігівської, Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської, Миколаївської та Одеської областей.

Організатори семінару оплачують проїзд (за наявності оригіналів квитків), проживання та харчування учасників. Заявки на участь в семінарі просимо надсилати за адресою: 61002, м. Харків, ХМГО "ЕкоПраво-Харків", ас 10479, e-mail: [email protected] або за телефоном: (0572) 191-021.

Учасникам семінару будуть надіслані офіційні запрошення, які є підставою для оплати проїзду, розміщення в готелі та харчування. Більш детальна інформація міститься на сайті http://ecopravo.kharkov.ua

Семінар проводиться Харківською міською громадською організацією "ЕкоПраво-Харків" в рамках Проекту регіональних навчальних програм, який адмініструється Академією Сприяння Освіті (AED) за фінансової підтримки Агенції США з міжнародного розвитку (USAID).




Вісті з пострадянських країн

Корисне видання для усіх, хто зацікавлений в отриманні грантів.

Вийшов у світ путівник до закордонних джерел фінансування українських неприбуткових організацій "Guide to Funding Sources Available for Ukrainian Non-Profits". Це вже 3-тє, оновлене і значно доповнене видання довідника донорських організацій, що підтримують проекти українських неприбуткових організацій. Він буде корисним кожному, хто зацікавлений в отриманні грантів для здійснення власних проектів. Про кожний фонд подається контактна інформація, а також опис пріоритетів та програмних напрямків діяльності, процедур подання заявок. Це видання презентує українським неприбутковим організаціям значно більшу кількість фондів і програм технічної допомоги, аніж попередні видання (1998, 2000). У додатку міститься чимало корисної інформації, зокрема, перелік фондів, що фінансують проекти в Україні, короткий посібник із написання заявки на гранти, а також типова форма заявки на фінансування, що може використовуватись як схема для підготовки пропозицій для більшості фондів. Також подано путівник із корисними адресами в мережі Інтернет тощо. Обсяг довідника - 244 стор. Мова видання - англійська з передмовою українською мовою.

Путівник можна набути у Центрі інновацій та розвитку - вул.Еспланадна, 28, офіс 7, 01023, м.Київ, станція метро "Палац спорту".

Вартість - 20 гривень. Вартість з поштовою пересилкою - 25 гривень.

Рахунки для оплати можна замовити за тел./факсом (044) 248 7239 (49), e-mail: [email protected]

На адресу Центру інновацій та розвитку можна також надіслати рекомендованим листом лист-заявку з наведеною адресою та назвою книги і поштові марки на суму 25 гривень - і довідник буде одразу ж надісланий на зазначену адресу.

Невдовзі виходять чергові видання Центру інновацій та розвитку для неприбуткових організацій, на які приймаються попередні замовлення за адресою (e-mail: [email protected]):

- Перевірки органами контролю неприбуткових організацій: Унікальна методика запобігання перевіркам - 100 стор., вартість без пересилки - 10 гривень. Автор - О.Івченко.

- Особливості обліку та контролю в неприбуткових організаціях - 80 стор., вартість без пересилки - 10 гривень. Автор - О.Попова.

- Неприбуткові організації в Україні: ресурси і фінансова звітність. Орієнтовна вартість без пересилки - 15 гривень. Автор - О.Винников.

- Законодавча і нормативна база для створення і діяльності неприбуткових організацій в Україні. Орієнтовна вартість без пересилки - 25 гривень.




Бюлетень "Права Людини", 2002, #28