MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Russia's youngest Ukrainian political prisoner convicted of ‘justifying terrorism’ in social media posts written by Russia’s FSB Політика надання грошової або гуманітарної допомоги жертвам воєнних злочинів Відсутність правового поля і міжнародного контролю — що відбувається в російському полоні з українськими цивільними?Crimean blogger sentenced to 2.5 years for 'showing disrespect for Russia's military glory' Правила обробки і захисту персональних даних у базах даних, володільцем якої є громадська організація «Харківська правозахисна група»Декларація етичних засад Харківської правозахисної групиРосія має надати докази того, що український журналіст живий, — ‘Репортери без кордонів’ шукають Дмитра Хилюка‘Я ні про що не жалкую і ні в чому не каюсь’ — в РФ правозахисника засудили до двох з половиною років колоніїУряд запровадить тимчасове посвідчення громадянина України Катування священників, знищення храмівОбіцяв повернути з полону та розшукати зниклих безвісти оборонцівSentenced to 17 years in Siberia for opposing Russia's invasion and affirming that Crimea is Ukraine Пропутінські заклики та війна проти українського збіжжяСім місяців під землею та півстоліття на повернення викрадених дітей — підсумки тижня Чем занимается и кому нужен военный капеллан? Понад 113 тисяч воєнних злочинів від початку повномасштабного вторгнення РФДва роки повномасштабної російсько-української війни: Харківська областьКомпенсації за пошкоджені ворогом автівки — до ВР подали законопроєктСтроковиків демобілізують — депутати ухвалили законЯк звільняти цивільних заручників? Анонс круглого столу

Перемога юристів чи відсутність адекватного лікування в місцях позбавлення волі?

18.10.2016   
Василь Мельничук
  Не пройшло й тижня від перемоги юриста Центру стратегічних справ Харківської правозахисної групи Олени Ащенко в Європейскому суді 6 жовтня 2016 року по справі «Яровенко проти України», як 13 жовтня 2016 р. Суд виніс рішення по справі «Коновальчук проти України» в якому також знайшов порушення пов’язане з неадекватним лікування заявника, неналежними умовами його перевезення та недотриманням Урядом України своїх обов’язків, що потягнуло порушення ст. 34 Конвенції.

Не пройшло й тижня від перемоги юриста Центру стратегічних справ Харківської правозахисної групи Олени Ащенко в Європейскому суді 6 жовтня 2016 року по справі «Яровенко проти України», як 13 жовтня 2016 р. Суд виніс рішення по справі «Коновальчук проти України» в якому також знайшов порушення пов’язане з неадекватним лікування заявника, неналежними умовами його перевезення та недотриманням Урядом України своїх обов’язків, що потягнуло порушення ст. 34 Конвенції.


В Суді заявника представляли юристи Центру стратегічних справ Харківської правозахисної групи Василь Мельничук та Анна Литвин під чітким керівництвом та за безпосередньої участі керівника Центру Геннадія Токарева.


Дана справа є актуальним індикатором стану медичної допомоги ув’язненим в системі закладів пенітенціарної системи, оскільки рішення Суду стосується подій, які відбувались в 2015 р. Це особлива рідкість коли Суд розглядає справу поза чергою на протязі року після подання заяви.


Суть справи:


Заявник - засуджена жінка , відбуваючи покарання, хворіла на ВІЛ IV стадії з супутніми захворюваннями та онкологічним захворювання ІІІ ст., через відсутність лікування та залишення без вирішення питання про звільнення за хворобою звернулась за допомогою до ХПГ. ЇЇ представляла в національних інстанціях адвокат Анна Литвин, яка в касаційному суді досягла скороченняю терміну покарання заявника з 6 до 4 років. Після ініціювання процедури звільнення заявника від відбування покарання за тяжкою хворобою знадобилось пройти три судові інстанції лише для того, щоб визначити, якому суду підсудна така справа, коли заявник утримується під вартою в чи підсудна слідчому ізоляторі, адже ніхто із суддів не хотів брати на себе відповідальність за питання про звільнення від відбування покарання засуджених, яким через неналежне лікування в установах ДПтС України загрожує смерть. Хоча за законом питання про звільнення від покарання за хворобою має бути вирішено протягом 10 днів, суддя, отримавши клопотання, в якому йшлося про звільнення смертельно хворої жінки, на місяць пішов у відпустку, не зважаючи на те, що на судовому процесі були присутні представники Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до якого звернулась адвокат в інтересах хворої. Після того, як все-таки було визначено, що справа підлягає розгляду в Шевченківському судді м. Києва, розгляд справи затягнувся на півроку з причин постійного перевезення заявника по тюремним медичним закладам, які розташуванні в різних закутках України, а перевезення між ними тривало від двох тижнів та до одного місяця, що унеможливлювало проведення розгляду справи Питання про звільнення жінки за ініціативою адвоката так і не було розглянуте, вона була звільнена лише на початку 2016 р. Галицьким судом м. Львова через значне погіршення здоров’я заявника, після застосування до неї променевої терапії. Кропітка та віддана робота адвоката Анни Литвин включала в себе не лише участь в судових інстанціях, а й постійний контроль за здоров’ям хворої, намагання забезпечити її лікування на національному рівні - стала міцним фундаментом при розгляді справи в Суді.


Під час намагань, звільнити заявника від подальшого відбування покарання за хворобою в українських судах, які були безрезультатними, одночасно здійснювалося захист представництво заявника і в Європейському Суді, через звернення до Суду згідно Правила 39 його Регламенту. За цим зверненням Суд застосував до заявника тимчасові заходи, вказавши Уряду України вжити заходів, направлених на негайне належне обстеження та лікування заявника. Проте Уряд України, в порушення своїх міжнародних зобов’язань за Конвенцією із захисту прав людини, не виконав належним чином покладені на нього обов’язки щодо лікування заявника, в зв’язку з чим було визнано порушення права на ефективне звернення до Суду, гарантоване статтею 34 Конвенції.

Європейський суд Урядові України не указ

Також заявник порушувала питання про відсутність адекватного лікування в установах пенітенціарної системи та неналежні умови перевезення між різними закладами, з урахуванням її важкого стану. Проаналізувавши аргументи заявника та Уряду, прийшов до висновку про порушення статті. 3 Конвенції при лікуванні та перевезенні заявника.

 Поділитися