MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 92 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 19.09.2016 – 23.09.2016

28.10.2016   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Надійшло 64 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 29 проектів процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, уточненням складу Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації, звільненням суддів, уточненням адміністративних меж територіальних одиниць, перейменуванням міст тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Надійшло 64 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 29 проектів процедурних постанов, пов’язаних з прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, уточненням складу Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації, звільненням суддів, уточненням адміністративних меж територіальних одиниць, перейменуванням міст тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект Постанови 5135 від 19.09.2016 (Логвинський Г. В.) про Заяву Верховної Ради України з приводу невизнання Україною легітимності виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання, їх результатів та правових наслідків, та відповідно, складу, повноважень, актів та рішень Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання.

У проекті постанови пропонується не лише затвердити текст відповідної заяви, а й продублювати окремі її основні положення, а саме: 1) Визнати, що з огляду на незаконне проведення виборів на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, проведення виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання є порушенням Конституції та законодавства України, основних принципів та норм міжнародного права, Статуту ООН, Гельсінського Заключного акта, Будапештського меморандуму 1994 року, Резолюції Генеральної Асамблеї ООН про територіальну цілісність України № 68/262, ухваленої 27 березня 2014 року на 68-й сесії Генеральної Асамблеї ООН та інших міжнародно-правових актів; 2) Не визнавати легітимність виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання, їх результатів та юридичних наслідків, та відповідно, складу, повноважень, актів та рішень Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання; 3) Звернутись до Ради Безпеки і Генеральної Асамблеї ООН, парламентів іноземних держав, парламентських асамблей та міжнародних організацій із закликом не визнавати легітимність виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання, їх результатів та правових наслідків, та відповідно, складу, повноважень, актів та рішень Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації сьомого скликання. Таке дублювання видається недоречним.

Постанова була прийнята наступного дня після внесення і 28.09.2016 підписана.

 

Ідеологічні питання

 

Проект Постанови 5140  від 19.09.2016 (Мусій О. С.) про вшанування 70-х роковин пам’яті жертв голодомору 1946–1947 років.

Пропонується: встановити 26 листопада 2016 року Днем 70-х роковин пам’яті жертв голодомору 1946–1947 років, оголосити 26 листопада 2016 року о 16.00 загальнонаціональну хвилину мовчання, доручити Кабінету Міністрів України затвердити та забезпечити виконання плану проведення відповідних жалобних заходів, запропонувати релігійним організаціям провести панахиди за жертвами голодомору 1946–1947.

Пропозиції, крім останньої, яка порушує базові принципи державно-церковних відносин, не викликають принципових юридичних заперечень. Приймати їх чи не приймати – це справа виключно політичної волі парламентарів.

Проект 5149 від 20.09.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо скасування пільг на забезпечення житлом суддів, прокурорів, поліцейських та державних службовців).

Зміни вносяться до Законів України «Про судоустрій та статус суддів», «Про прокуратуру», «Про Національну поліцію» та «Про державну службу». Пропонується в тих випадках, коли передбачено можливість забезпечення названих категорій осіб житлом в першочерговому порядку перемінити її на «в загальному порядку», а «позачергово» – на «в першочерговому порядку». Крім того, скасовується можливість забезпечення державних службовців службовим житлом. Як зазначається у пояснювальній записці, проект «розроблено в зв’язку із необхідністю усунення корупціогенних факторів». Вказується, що деякі норми чинного законодавства України закріплюють необґрунтовані преференції окремим категоріям службовців та відповідно створюють умови для зловживання ними своїми правами, скоєння корупційних правопорушень або навіть злочинів. Значна частина із зазначеної категорії осіб, маючи житло (квартири, будинки), тобто будучи забезпеченими житлом в одній місцевості, при призначенні на відповідні посади в іншій місцевості отримують квартири тільки тому, що займають ці посади. Ситуація із службовими квартирами ускладняється тим, що отримані помешкання судді, прокурори, співробітники органів внутрішніх справ тощо, з часом приватизують. І навіть, якщо такого службовця згодом переводять працювати в інше місто, квартира залишиться в його власності, а особа, яку призначено на його попередню посаду, вимагатиме від місцевої влади виділити їй помешкання.

Зазначені негативні явища дійсно існують, але можливість зловживання певним правом само по собі не має бути підставою для скасування права як такого. Названим  порушенням слід протидіяти, використовуючи можливості чинного законодавства, зберігаючи водночас пріоритетний порядок забезпечення житлом, зокрема службовим, для окремих категорій державних службовців. Проект видається суто популістським.

Проект 5161 від 22.09.2016 (Мураєв Є. В.) про проведення перевірки стану здоров’я осіб, які займають вищі державні посади.

Проект згідно з пояснювальною запискою визначає правові та організаційні засади проведення перевірки стану здоров’я осіб, які займають вищі державні посади, закріплює основні вимоги до проведення такої перевірки, забезпечує умови доступу громадян до інформації про стан здоров’я високопосадовців та встановлює відповідальність за порушення вимог щодо перевірки стану здоров’я вищих посадових осіб держави. Пропонується запровадити перевірку стану здоров’я: 1) осіб, уповноважених виконувати функції держави, а саме Президента України; народних депутатів України; Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади та центральних органів державного управління, в тому числі із спеціальним статусом та особливих; Голову Адміністрації Президента України, його першого заступника та заступників; Секретаря Ради національної безпеки і оборони; голів місцевих адміністрацій; 2) кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів на посади, зазначені вище. Передбачається, що центральний орган виконавчої влади, який формує та забезпечує реалізацію державної політики у галузі охорони здоров’я, має створити спеціальну медичну комісію з числа провідних лікарів у відповідних галузях медицини, представників науково-практичного медичного співтовариства та розробити положення про цю комісію, порядок здійснення перевірки тощо. Передбачається, що до роботи комісії мають залучатися представники громадськості, що мають фахові медичні знання. Закріплюється вимога щодо проходження перевірки стану здоров’я кандидатами на пост Президента та кандидатами в народні депутати та подання ними відповідних висновків та медичних довідок до Центральної виборчої комісії разом з іншими документами для реєстрації. Неподання такого висновку (для кандидатів на пост Президента) або медичної довідки (для кандидатів у народні депутати) є підставою для відмови у реєстрації. Висновки кандидатів на пост Президента України мають бути опубліковані Центральною виборчою комісією. Аналогічна процедура перевірки здоров’я встановлюється щодо кандидатів на інші посади, визначені у проекті з тією різницею, що відповідні висновки вони подають державному органу, на посаду у якому претендують. Передбачено також вимогу щодо обов’язкової періодичної (не рідше одного разу на рік) перевірки стану здоров’я суб’єктів, визначених у проекті, визначено підстави та порядок припинення повноважень у зв’язку з неможливістю виконання посадових обов’язків, підтвердженою висновком за результатами перевірки. Крім того, закріплюються підстави та порядок ініціювання проведення позапланової перевірки стану здоров’я високопосадовців. Також у проекті передбачена відповідальність за порушення його вимог як для високопосадовців, так і для членів спеціальної медичної комісії, лікарів, службових осіб закладів охорони здоров’я, які допустили порушення закону при проведенні перевірок та наданні відповідних висновків та довідок. Відповідні зміни пропонується внести до низки законодавчих актів України.

Проект заслуговує на увагу, але вимагає ретельного опрацювання з тим, щоб його положення не виходили за межі дозволенного Конституцією України і оприлюднення даних про стан здоров’я окремих осіб здійснювалося лише в мінімально необхідних обсягах і без надмірної деталізації. Окрім того, абсолютно здорових людей не так вже і багато, а тому насамперед має бути сформований чіткий перелік медичних вимог до претендентів на заняття певних посад. Нині такого переліку, наскільки нам відомо не існує.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 5138 від 19.09.2016 (Поляков М. А.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення захисту прав вкладників).

Проектом пропонується внести зміни до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в частині заборони Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визнавати договори з вкладниками банків, що віднесені до категорії неплатоспроможних, нікчемними, зменшення фінансового навантаження на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та надання фінансової можливості Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подавати позови до пов’язаних із банком осіб з метою забезпечення прав та інтересів кредиторів неплатоспроможних банків. Зокрема, передбачається, що Фонду гарантування вкладів фізичних осіб можуть надаватися Національним банком України та/або Міністерством фінансів України кредити за відсотковою ставкою, що не перевищує один відсоток  річних. Зараз згідно з пояснювальною запискою Фонд має сплачувати за такі кредити до 12% річних. Водночас для забезпечення позовної роботи пропонується надати Фонду суттєві пільги щодо сплати судового збору.

Окрім того, ініціатори проекту засуджують сучасну практику, коли визнаються нікчемними певні правочини вкладників, які здійснювали операції зі своїми коштами на рахунку, у тому числі з метою перерахування на інші рахунки в цьому банку, для забезпечення їх повернення за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб («дроблення рахунків» з метою обійти норму про максимальний розмір відшкодування). Відповідно, пропонується скасувати обов’язок Уповноваженої особи Фонду формувати перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 (тобто здійснення згаданих вище правочинів), з подальшою перевіркою операцій з цими вкладами і можливим визнанням нечинними згаданих правочинів (п. 5 ч.2 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). У разі прийняття цієї пропозиції не залишиться жодних правових підстав для обмеження на виплати відшкодування коштів вкладникам. На розвиток цієї пропозиції передбачається у п. 9 ч. 3 ст. 38 цього Закону вилучити з переліку підстав нікчемності правочинів «здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов’язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства», а також положення про те, що «порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду».

Загалом існуючу норму про повернення вкладникам «проблемних банків» лише частини їхніх коштів на банківських рахунках важко пояснити чимось іншим, крім відомої бідності фінансових ресурсів держави. Існування такої норми відповідає інтересам держави (у вузьковідомчому їх розумінні), але не населення. Утім бідність держави нікуди не зникла, а тому є вагомі сумніви щодо реальної можливості відшкодування вкладів у повному обсязі.

Проект 5144 від 20.09.2016 (Батенко Т. І.) про лобізм.

У проекті лобізм визначається як професійна діяльність суб’єкта лобізму, спрямована на просування законів, інших нормативно-правових актів, їх проектів під час процесу розробки, прийняття, скасування або зміни їх органами державної влади України, органами місцевого самоврядування України, іншими суб’єктами владних повноважень України, їх посадовими та службовими особами, депутатами усіх рівнів; представництво та захист інтересів замовника послуг з лобізму. На думку ініціаторів проекту, легалізація лобізму допоможе виявити інтереси, що стоять за тим чи іншим проектом закону чи рішенням, визначити, хто його лобіює та хто стоїть за лобістами, відкрити справжніх авторів державних рішень, виявити ступінь залежності/незалежності представників влади; надасть громадянам більше інформації про їх діяльність. Проект, згідно з пояснювальною запискою, визначає діяльність лобістів як легальний демократичний шлях взаємодії влади та суспільства; створює законодавчі бар’єри для зловживань та корупції; захищає  органи державної влади від незаконного впливу; сприяє підвищенню професіоналізму та відповідальності посадових осіб при розробленні та реалізації державної політики; надає можливість громадянам знати, хто і що лобіює в органах влади; встановлює обмеження щодо лобіювання інтересів держав-агресорів, зовнішньої і внутрішньої політики держави, мови, релігії, Президента України, судової гілки влади та силових структур; створює ефективні механізми контролю за лобістами та їх відносинами з органами державної влади та органами місцевого самоврядування; створює відкритий та доступний Єдиний реєстр лобістів на основі самоокупності; встановлює органи самоорганізації лобістів в Україні; унеможливлює відмивання коштів через надання фіктивних послуг лобізму тощо.

Не вдаючись до аналізу конкретних положень доволі розлого тексту проекту, маємо висловити сумніву щодо доцільності проекту загалом. Насамперед слід зауважити, що поки немає підтвердження існування в Україні прошарку людей, які постійно займаються лобізмом у тому сенсі, як це визначено в проекті. Певні групи, виходячи передусім з власних відомчих, групових або інших інтересів, просувають ті чи інші проекти, але нам, попри доволі значний власний досвід участі в реальному законотворенні, ще не доводилося навіть чути про осіб, які бралися б за таку роботу в чужих інтересах за винагороду (неоднозначні стосунки всередині самої депутатської спільноти ми не беремо до уваги). Тож, якщо такого явища ще немає, то не варто створювати законодавчі умови для його появи. Окрім того, варто взяти до уваги, що формування корпусу «офіційних лобістів» автоматично створюватиме обмеження для участі усіх інших осіб в нормотворенні, створюватиме нову монополію для «справжніх професіоналів». Так само видається недемократичним та, мабуть, і неконституційним наділення «лобістів» якимось іншими правами, ніж ті, які є у всіх громадян України. Доволі сумнівною є також ідея щодо обмеження тематики нормативно-правових актів. Якщо навіть «офіційні лобісти» не зможуть просувати певні акти, то що вже казати про інших громадян. Слід також враховувати, що в неоднозначну ситуацію в разі прийняття цього проекту потраплять громадські правозахисні організації, які власне і займаються популяризацією в суспільстві тих чи інших позицій щодо шляхів реформування законодавства. Отримання такими організаціями грантової підтримки може бути розцінене як «фінансування лобіста» з усіма наслідками, які на разі бачимо на прикладі Росії з її законами про «іноземних агентів».

Проект 5145 від 20.09.2016 (Батенко Т. І.) про внесення змін до Податкового кодексу України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про лобізм».

У контексті попереднього проекту пропонується встановити, що не справляється єдиний податок будь-яким платником єдиного податку з правочинів з послугою лобізм. Доходи за такими послугами мають оподатковуватися за загальною системою оподаткування (податок на прибуток підприємств).

Проект Постанови 5152 від 20.09.2016 (Вілкул О. Ю.) про звернення до Кабінету Міністрів України щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення відкритості та прозорості у своїй діяльності.

Від Уряду України вимагається: 1) невідкладно надати публічний звіт у Верховній Раді України щодо умов отримання кредитних коштів від Міжнародного валютного фонду у вересні 2016 року; 2) опублікувати в Офіційному віснику України, газеті «Урядовий кур’єр», на своєму офіційному веб-сайті повні тексти документів (меморандумів, зобов’язань), укладених з Міжнародним валютним фондом.

Проект 5162 від 22.09.2016 (Купрієнко О. В.) про внесення змін до статті 106 Закону України «Про вибори народних депутатів України» (щодо дострокового припинення повноважень депутата, обраного у одномандатному окрузі).

Пропонується закріпити таку вимогу до народних депутатів України: У разі дострокового припинення повноважень депутата, обраного у одномандатному окрузі, пов’язаного із зайняттям посади чи виконання роботи, що є несумісною із депутатським мандатом або подання заяви про добровільне складання депутатських повноважень на нього покладається обов’язок у тридцятиденний термін з дня припинення повноважень, повернути до Державного бюджету України суму грошових коштів, витрачених на підготовку та проведення виборів, за результатами яких його було обрано, відповідно до фінансового звіту окружної виборчої комісії, поданого до Центральної виборчої комісії.

Пропозиція є неприйнятною з огляду на те, що, наприклад, перехід народного депутата на посаду в Уряді є логічним продовженням діяльності відповідного політичного діяча із забезпечення реалізації його політичної програми. Це також суперечить задекларованій у проекті позиції: «Обрання народним депутатом та виконання покладених на нього обов’язків має бути осмисленим та відповідальним, оскільки найголовнішим є представництво громадян України, які обрали даного кандидата на виборах, спираючись на власні переконання та симпатії. Складення повноважень достроково тягне за собою невиправдання очікувань виборців».

Проект 5163 від 22.09.2016 (Тарута С. О.) про внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» (щодо права законодавчої ініціативи).

Пропонується позбавити Національний банк України права законодавчої ініціативи, для усунення розбіжностей та приведення у відповідність норм Регламенту Верховної Ради України з нормами Конституції України. Черговий раз звертаємо увагу на те, що формула внести зміни «до статті 89 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»» є некоректною з огляду на те, що зміни вносяться до ст. 89 Регламенту, в той час як в названому законі всього 2 статті.

Проект 5164 від 22.09.2016 (Тарута С. О.) про внесення змін до Закону України «Про гуманітарну допомогу» (щодо порядку надходження та використання гуманітарної допомоги у вигляді національної валюти).

Пропонується названий закон доповнити новою ст. 7-1 «Порядок надходження та використання гуманітарної допомоги у вигляді національної валюти», в якій передбачити таке: Зарахування коштів у національній валюті здійснюється на рахунки отримувача гуманітарної допомоги на основі зазначеного донором напряму використання. У дорученні на перерахування коштів на рахунок у національній валюті отримувача гуманітарної допомоги має бути визначено напрям використання гуманітарної допомоги. Рахунки отримувача гуманітарної допомоги, відкриті для отримання гуманітарної допомоги у вигляді національної валюти, є рахунками за спеціальними режимами їх використання. Гуманітарна допомога у вигляді національної валюти, що зараховується на рахунок в національній валюті отримувача гуманітарної допомоги, має бути використана виключно за цільовим призначенням. Гуманітарна допомога у вигляді національної валюти не підлягає списанню у безспірному порядку з рахунків у національній валюті отримувача гуманітарної допомоги уповноваженими на це органами. Рахунки в національній валюті отримувача гуманітарної допомоги, відкриті в банківських установах з метою отримання гуманітарної допомоги у вигляді національної валюти, не підлягають арешту уповноваженими на це органами. Відсотки, які нараховуються на залишки коштів гуманітарної допомоги, мають статус гуманітарної допомоги і використовуються виключно за цільовим призначенням.

Слід зазначити, що в пояснювальній записці розглядається конкретний казус, який і став підставою для таких ініціатив. Видається, що окремішна ситуація без належного аналізу умов її можливого багаторазового повторення не може слугувати підставою для змін законодавства. Крім того, проект є дуже загальним, що може призвести до неоднозначностей в тлумаченні його положень. Не можна виключати і корупційні ризики. З огляду на це проект вимагає як доопрацювання, так і належної уваги з боку спеціалістів, зокрема і з боротьби з відмиванням доходів та протидії корупції.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 5143 від 20.09.2016 (Мосійчук І. В.) про внесення змін до Митного кодексу України (щодо соціального захисту учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи).

Проектом пропонується доповнити пункт 10 статті 374 Митного кодексу України новим положенням, згідно з яким при ввезенні (пересиланні) на митну територію України звільняються від оподаткування митними платежами товари, що класифікуються в одній із товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД (у кількості однієї одиниці за кожною товарною позицією), що ввозяться один раз на 5 років особами, визначених пунктами 1 та 2 частини першої статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», або особами, визначеними статтями 5–7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Проект продовжує низку ініціатив, спрямованих на забезпечення можливості громадянам, які належать до відповідних пільгових категорій, пільгового ввезення на митну територію України транспортних засобів. Втім, це чи не перший проект, коли такі зміни пропонується внести до митного кодексу, а не спеціальних законів. Як видається, питання можна вважати таким, що вже визріло для його належного впорядкування, а тому було б доречним на рівні відповідного комітету Верховної Ради України підготувати зведений пакет проектів, якими передбачити як зміни до відповідних спеціальних законів, так і до митного та податкового кодексів.

Проект 5148 від 20.09.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення гарантованого загального, рівного і прямого виборчого права громадян України).

Проект присвячений особливостям участі у виборчому процесі внутрішньо переміщених осіб. Фактично є значно переробленим проектом 2501а-2 від 26.08.2015 (Льовочкіна Ю. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення виборчих прав внутрішньо переміщених осіб (див. Бюлетень № 37), внесення якого підтримав і народний депутат Мураєв. Проект повернутий профільним комітетом на доопрацювання 03.02.2016. Названий же проект 5148 зібрав в собі чимало ініціатив різних проектів, спрямованих на вирішення зазначеного питання.

Пропонується визначити, що виборець, який є внутрішньо переміщеною особою відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», має право звернутись до органу ведення Державного реєстру виборців для того, щоб тимчасово (на період проведення відповідних виборів та/або референдуму) змінити своє місце голосування (виборчу дільницю в межах загальнодержавного виборчого багатомандатного виборчого округу без обмежень) без зміни своєї виборчої адреси. Таке звернення подається до органу ведення Реєстру за місцезнаходженням зазначеної виборцем виборчої дільниці не пізніше ніж за п’ять днів до дня голосування на відповідних виборах чи референдумі. До звернення додаються копії паспорту виборця та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Органу ведення Реєстру забороняється вимагати від внутрішньо переміщених осіб інші документи, крім зазначених. Виборчою адресою внутрішньо переміщеної особи є місце її проживання, засвідчене довідкою про взяття на облік відповідно до статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Утім, головні зміни пов’язані із доповненням Закону України «Про вибори народних депутатів» новим розділом ХІІ-1 «Забезпечення конституційного права на участь у виборах деяких категорій виборців» (ст. 107-1 – 107-5). В ст. 107-1 зазначається, що «Тимчасово, на період дії обставин, зазначених у частині першій статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», порядок голосування виборців, які є внутрішньо переміщеними особами або особами, що проживають на частині території України, на яку розповсюджується дія вищезазначених обставин, організовується та відбувається відповідно до Конституції України, Закону України «Про Державний реєстр виборців» та цього Закону з особливостями, встановленими цим розділом». Для забезпечення виборчих прав осіб пропонується що ЦВК з дня оголошення виборчого процесу утворює тимчасові одномандатні виборчі округи шляхом виділення їх з декількох існуючих одномандатних виборчих округів на постійній основі одночасно за наступних умов: одномандатні виборчі округи на постійній основі розташовані поряд, мають між собою спільні межі і до їх складу не входять населені пункти, на території яких здійснюється антитерористична операція станом на початок оголошення виборчого процесу; кількість виборців (включаючи внутрішньо переміщених осіб) у кожному з таких округів перевищує орієнтовну середню кількість виборців в одномандатних виборчих округах більше ніж на 30% (співвідношення загальної кількості виборців в таких округах до орієнтовної середньої кількості виборців в одномандатних виборчих округах повинне відповідати спеціальній формулі); у випадку, якщо одночасно декілька різних виборчих округів відповідають умовам, то тимчасовий одномандатний виборчий округ утворюється на основі тих округів, загальна кількість виборців в яких є більшою, ніж в інших; при цьому має бути забезпечений принцип рівномірного розподілення виборців за виборчими округами. Не пізніше ніж за тридцять днів до дня виборів, ЦВК утворює спеціальні великі виборчі дільниці, необхідні для організації голосування виборців, які перебувають на обліку в населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція станом на початок оголошення виборчого процесу, із розрахунку 15-20 тисяч виборців на одну дільницю, керуючись принципом територіальності. Адреса та місце розташування виборчих комісій для значених дільниць визначається таким чином, щоб вони знаходились на відстані, що необхідна та достатня для належної організації роботи таких комісій з врахуванням зручності та можливості доступу до них виборців. Постанова ЦВК про утворення названих дільниць із зазначенням їх меж публікується в газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр», місцевих друкованих засобах масової інформації державної та комунальної форми власності у триденний строк з дня її прийняття. Передбачені також ряд інших змін, але переважно уточнюючого та технічного характеру.

Проект відзначає помітно краще порівняно з попередниками опрацювання основних положень. Тим не менш, сама по собі ідея «переформатування» всього виборчого процесу, так само як і спроба поширити норму закону про вибори народних депутатів на всі види виборів, видається щонайменше спірною, та такою, що може значно ускладнити процедуру виборів.

Проект 5158 від 22.09.2016 (Добродомов Д. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення галузевої мінімальної заробітної плати та підвищення розміру галузевої мінімальної заробітної плати для робітників (працівників) в окремих експортних галузях промисловості України.

Пропонується в закріпити інститут галузевої мінімальної заробітної плати (далі – ГМЗП), передбачаючи таке: Розмір ГМЗП встановлюється не рідше одного разу на рік за пропозиціями, виробленими шляхом переговорів, представників репрезентативних професійних спілок, організацій роботодавців, органів виконавчої влади на галузевому рівні, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладення галузевої угоди, в Угоді про встановлення ГМЗП. ГМЗП встановлюється у розмірі не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати. До ГМЗП не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Галузева мінімальна заробітна плата для робітників (працівників) першого розряду в галузях промисловості, частка експорту яких становить більше 30 відсотків на ринку експорту України, встановлюється у подвійному розмірі галузевої мінімальної заробітної плати. ГМЗП є обов’язковою для включення до колективних договорів на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб-підприємців у відповідній галузі.

Сама ідея запровадження галузевої мінімальної заробітної плати не є новою і такі ініціативи вже неодноразово вносилися, зокрема, і до парламенту чинного скликання. Складнішим є питання надання преференцій окремим галузям економіки. Як видається, автори не навели належних аргументів на користь того, що експортні галузі промисловості потребують такого спеціального стимулювання.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 5136 від 19.09.2016 (Власенко С. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо започаткування реальної реформи судової гілки влади.

Зміст проекту не відповідає його назві, оскільки він привчений проблемі неухильного забезпечення єдності судової практики. Головна ідея проекту полягає в тому, що суди не можуть відходити від правової позиції Верховного Суду, викладеної в його постановах, а також, що однією з підстав оскарження рішення суду є його невідповідність правовій позиції Верховного Суду. Відповідно, пропонуються зміни до Кримінального процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального Кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України «Про судоустрій і статус суддів».  

Крім не властивої назви, проект не викликає інших суттєвих заперечень.

Проект 5142 від 20.09.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення стягнення в дохід держави необґрунтованих активів.

Проект є сьомою спробою запровадити процедуру звернення в дохід держави грошових коштів, цінних паперів, банківських металів без обвинувального вироку суду. Раніше народними депутатами в України (Вінник І. Ю. та ін.), послідовно вносилися і відкликалися проекти 4057 (три редакції) від 15.02.16 (див. Бюлетень № 61),  4811 (дві редакції) від 14.06.2016 (див. Бюлетень № 78), 4890 від 05.07.2016 (див. Бюлетень № 81). Останній із зазначених проектів 07.07.2016 чотири рази виносився на голосування, але так і не знайшов належної підтримки народних депутатів для включення до порядку денного. Утім, уже самий перший проект 4057 дістав негативну оцінку Ради Європи та вітчизняного експертного середовища як такий, що не відповідає європейським стандартам щодо справедливого суду та захисту права власності. Попри деякі внесені зміни технічного характеру в усіх подальших версіях пропозиції усунути зазначені недоліки так і не вдалося. Нинішня ініціатива виходить уже не від народних депутатів, а від Уряду України, але, як свідчить вельми критичний висновок ГНЕУ, цю спробу теж слід визнати незадовільною.

Проект 5150 від 20.09.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо вдосконалення вимог фінансового контролю.

Згідно з пояснювальною запискою метою і завданнями прийняття цього законопроекту є вдосконалення вимог фінансового контролю, який здійснюється Національним агентством з питань запобігання корупції, шляхом внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції», що спрямовані на досягнення термінологічної визначеності, приведення норм Закону у відповідність із конституційними приписами та нормами міжнародного права, забезпечення належної реалізації прав осіб на особисту безпеку, захист права власності, захист персональних даних та невтручання в особисте і сімейне життя громадян України в процесі подання та публічного розкриття електронних декларацій. Проект є своєрідною реакцією на, за виразом ініціатора проекту, «безпрецедентну відкритість» електронних декларацій українських посадовців. Зокрема, пропонується запровадити форму відображення відомостей щодо рухомого цінного майна та наявних готівкових коштів за принципом їх віднесення до однієї з категорій та відповідно віднести до інформації з обмеженим доступом відомості про вид та характеристики рухомого цінного майна та наявних грошових коштів; встановити, що відомості про осіб, які є співвласниками майна, поручителями, тощо, можуть зазначатися у відповідних полях декларації тільки за наявності письмової згоди; закріпити, що моніторинг способу життя декларантів не повинен передбачати будь-якого втручання (у чинній нормі йдеться про «надмірне» втручання) у право на недоторканність особистого і сімейного життя особи.

Пропозицій щодо вдосконалення процесу декларування і змісту декларацій є вже доволі багато, але, як видається, перш ніж вносити якісь зміни, варто було б дати хоч якийсь час для перевірки практикою щойно запровадженого інституту.

Проект 5159 від 22.09.2016 (Добродомов Д. Є.) про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення положень у частині запобігання корупції та недопущення випадків уникнення кримінальної відповідальності.

Зміст проекту лише частково відображається у його назві. У дійсності пропонуються доволі різнопланові зміни, які, за визначенням ініціаторів проекту, охоплюють такі змістовні блоки: 1) застосуванню застави як запобіжного заходу (пропонується суттєво обмежити); 2) забезпечення можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого-судді чи судді про зміну запобіжного заходу чи його скасування, скасування арешту майна, продовження строку відсторонення від посади, або відмову в такому продовженні чи його скасування (нині законодавством не передбачена); 3) виключення повноваження суду апеляційної інстанції скасовувати вирок або ухвалу і призначати новий розгляду у суді першої інстанції (з тим, щоб апеляційна інстанція, скасовуючи вирок або ухвалу, сама вирішувала справу по суті); 4) усунення орфографічної помилки (пропущеної коми) у ст. 459 КПК України; 5) встановлення особливих правил перебігу давності для осіб, які обіймають посаду, яка відповідно до Конституції України надає їй недоторканність від кримінального переслідування; 6) посилення кримінальної відповідальності за вчинення корупційних злочинів; 7) посилення кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканості особи.

Загалом проект, як видається, спрямований на посилення кримінально-правової репресії, що далеко не завжди є виправданим. Не зовсім продуманою видається і пропозиція щодо «революційного» перегляду повноважень апеляційної інстанції.

Проект 5175 від 23.09.2016 (Єднак О. В.) про внесення змін до статті 366-1 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за декларування недостовірної інформації.

Пропонується значно посилити відповідальність за дії, передбачені названою статтею. Зокрема, скасувати покарання у вигляді штрафу чи громадських робіт, залишивши лише позбавлення волі, строк якого з «до 2 років» збільшується до «від 8 до 12 років», а також додається санкція у формі «конфіскації незаконно набутого майна» та лишається чинне положення про «позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

У поданому вигляді (без врахування характеру недостовірної інформації, завданої шкоди від цього правопорушення і форми вини особи, яка подала таку інформацію) проект виглядає суто популістським.

Проект 5178 від 23.09.2016 (Найєм М.-М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень про запобігання корупції.

Проектом пропонується внести зміни до Законів України «Про запобігання корупції», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань». Зокрема, пропонується: встановити, що членами сім’ї є, зокрема, особи, які станом на останній день звітного періоду або упродовж не менше 183 днів протягом попереднього року спільно проживали, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мали характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживали, але не перебували у шлюбі, із суб’єктом декларування; передбачити, що НАЗК має право надавати роз’яснення, методичну та консультаційну допомогу з питань застосування будь-яких положень Закону та прийнятих на його виконання інших нормативно-правових актів; деталізувати права доступу НАЗК до інформаційних ресурсів органів влади, зокрема державних реєстрів і через автоматизований обмін даними; наділити НАЗК повноваженням звертатися до суду з метою відшкодування збитків, шкоди, завданих державі внаслідок вчинення пов’язаного з корупцією правопорушення, стягнення коштів та іншого майна, одержаних внаслідок вчинення пов’язаного з корупцією правопорушення; встановити, що Громадська рада при НАЗК формується на підставі результатів конкурсу, що проводиться шляхом інтернет-голосування, а строк повноважень члена Громадської ради становить один рік; обмежити кількість інформації з електронних декларацій посадовців, яка перебуватиме у відкритому доступі.

Пропозиції є доволі різноплановими. Деякі з них зумовлені практикою застосування Закону України «Про запобігання корупції» і не викликають суттєвих заперечень. Інші (наприклад, щодо діяльності Громадської ради) видаються доволі дискусійними і такими, що зумовлюються не об’єктивними, а суто суб’єктивними чинниками. Занадто загальною виглядає формулювання ініціативи щодо забезпечення доступу до електронних реєстрів.

Проект 5151 від 20.09.2016 (Сольвар Р. М.) про внесення змін до чинного законодавства щодо відновлення можливості апеляційного та касаційного оскарження прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень.

Пропонується внести зміни до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, скасувавши в усіх них положення про те, що незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного (касаційного) оскарження апеляційний суд (суд касаційної інстанції) відмовляє у відкритті апеляційного (касаційного) провадження у разі, якщо апеляційна (касаційна) скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення. Як зазначається в пояснювальній записці, реаліями останніх років (2010–2016 рр.) стало викривлення принципів діяльності окремих ланок судової системи, порушення принципів незалежності та неупередженості судів, підкорення їх тільки закону. Судові рішення у багатьох випадках приймалися під адміністративним тиском задля задоволення політичних і майнових інтересів можновладців. З огляду на необхідність поновлення майнових інтересів держави, соціальних та політичних інтересів громадян і суспільства постає нагальне питання щодо ініціювання перегляду незаконних судових рішень. Крім того, скасування незаконних судових рішень є невід’ємною передумовою люстраційного процесу стосовно суддів, які порушували конституційні права громадян або ж своїми рішеннями сприяли розграбуванню держави. Однак на заваді цьому стоять штучні перепони, створені у процесуальному законодавстві. Відповідно, проект має на меті відновити принцип рівності сторін процесу, а також усунути штучні перешкоди, які було створено у процесуальному законодавстві щодо встановлення граничного (присічного) строку на оскарження судових рішень лише прокурорами та органами влади, який не може бути поновлений незалежно від жодних причин.

Як видається, потреба у процедурних механізмах для перегляду незаконних судових рішень дійсно є. Але встановлення граничних строків для оскарження судових рішень суб’єктами владних повноважень загалом є цілком розумним і було запроваджено передусім в інтересах самих суб’єктів владних повноважень, які в сучасних умовах зобов’язані «боротися до кінця» навіть тоді, коли це не має жодного сенсу. Тому треба шукати інші процедурні механізми або прийняти тимчасову норму про призупинення дії відповідних положень на певний, чітко окреслений строк.

Проект 5110-1 від 21.09.2016 (Мосійчук І. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення відповідальності за правопорушення, учинені відносно працівників правоохоронних органів та працівниками правоохоронних органів).

Формально альтернативний проекту 5110 від 09.09.2016 (Найєм М. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення відповідальності за правопорушення, учинені відносно працівників правоохоронних органів) (див. Бюлетень № 90), але спрямований фактично на посилення захисту прав громадян, а не службових осіб.

Пропонується у ст. 173 «Дрібне хуліганство» Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині першій залишити відповідальність лише за «Дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка, в громадських місцях» та скоротити максимальний строк арешту за такі дії до 3 діб. Натомість доповнити статтю частиною 2 такого змісту: «Нецензурна лайка, яка принижує честь і гідність людей, вчинена працівником Національної поліції, військовослужбовцем Національної гвардії України, членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, працівником органів прокуратури, Служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань України, органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів, органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, органів державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інших органів, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. – тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від десяти до п’ятнадцяти діб». У ст. 185 «Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця» пропонується додати примітку такого змісту: Розпорядження або вимоги поліцейських, військовослужбовців та членів громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону вважаються законними у випадках, зазначених у частині другій статті 41 Кримінального кодексу України. Близькою за змістом приміткою доповнюється і ст. 343 «Втручання в законну діяльність працівника правоохоронного органу, працівника державної виконавчої служби» Кримінального кодексу України. Також уточнюються положення ст. 324 «Опір законним діям представника влади, працівника правоохоронного органу, державного виконавця, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» того ж кодексу, а саме вноситься уточнення, що караним є опір саме законним діям та зазначається, що особа не підлягає кримінальній відповідальності за опір, якщо «не були законними дії представника влади, працівника правоохоронного органу, державного виконавця, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця або уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, або у разі необхідної оборони цієї або інших осіб, спеціально передбаченої у статті 36 цього Кодексу, або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, спеціально передбачених у статях 118 та 124 цього Кодексу». Також уточнюється які дії є опором, які дії визнаються законним, а рівно на яких осіб поширюються ці положення.

Загалом проект спрямований на обмеження сваволі представників держави. Водночас, далеко не всі запропоновані положення сприймаються однозначно позитивно. Зокрема викликає сумніви пропозиція щодо декриміналізації таких дій: «образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян». Як видається, обидва проекти вимагають подальшого удосконалення із загальною метою уточнення формулювань та створення однозначних юридичних процедур.

Проект 5153 від 21.09.2016 (Білоцерковець Д. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері дотримання правил благоустрою територій населених пунктів.

Пропонується доповнити рядом положень Кодекс України про адміністративні правопорушення. Зокрема уточнити, що положення ст. 152 «Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів» поширюються на «звалювання відходів, будівельних матеріалів, трави, деревини, листя, снігу, льоду поза межами місць, визначених правилами благоустрою території населеного пункту». Також посилюються санкції, передбачені цією статтею. Крім того, надається право складати протоколи про окремі види адміністративних правопорушень посадовим особам інспекцій з благоустрою населених пунктів та громадськими інспекторами благоустрою населеного пункту. Зазначається, що якщо притягається до адміністративної відповідальності юридична особа, то протокол про адміністративне правопорушення складається в присутності керівника такої юридичної особи або уповноваженого ним представника. У разі відсутності керівника такої юридичної особи або уповноваженого ним представника протокол про адміністративне правопорушення підписується особою, яка його склала, не менше ніж двома свідками, а також потерпілими (при їх наявності). У такому разі копія складеного протоколу не пізніше наступного робочого дня надсилається на адресу юридичної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, із зазначенням її прав і обов’язків, передбачених ст. 268 КУпАП. Одночасно в Закон України «Про благоустрій населених пунктів» вноситься уточнення щодо того, що на об’єктах благоустрою забороняється «звалювати відходи, будівельні матеріали, траву, деревину, листя, сніг, лід поза межами місць, визначених правилами благоустрою території населеного пункту».

Проект 5177 від 23.09.2016 (Карпунцов В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (в частині забезпечення реалізації функцій прокуратури).

У проекті пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Господарського процесуального кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Кримінального процесуального кодексу України, а також до законів України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про Службу безпеки України», «Про контррозвідувальну діяльність», «Про боротьбу з тероризмом», «Про прокуратуру» та «Про Національне антикорупційне бюро України».

Вагомість і різноплановість цих змін не дає змоги належним чином розглянути їх у межах цього огляду. Водночас маємо звернути увагу, що ГНЕУ подало розлогі зауваження до проекту і запропонувало за наслідками розгляду проекту у першому читанні повернути його суб’єкту законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Проект 5179 від 23.09.2016 (Бублик Ю. В.) про внесення зміни до Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору.

Пропонується звільнити від сплати судового збору Пенсійний фонд України та його органи; органи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України, Фонду соціального захисту інвалідів і його відділення. Зазначається, що проект розроблено з метою ефективного погашення заборгованості перед названими Фондами та їх органами.

Утім, названі Фонди та їх органи пропонується звільнити від сплати судового збору у будь-яких справах, зокрема, і не пов’язаних з їхньою безпосередньої діяльністю.

Проект 5180 від 23.09.2016 (Президент України) про Вищу раду правосуддя.

Як зазначається в пояснювальній записці, метою проекту є встановлення організаційних передумов діяльності та правового статусу Вищої ради правосуддя (далі – ВРП) як нового органу системи правосуддя. Відповідно, у проекті закріплюється: 1) юридичний статус ВРП як колегіального, незалежного конституційного органу суддівського врядування, який діє у системі правосуддя України на постійній основі; 2) порядок обрання (призначення) на посади членів ВРП за прозорими процедурами; 3) підстави для звільнення члена ВРП з посади та підстави припинення його повноважень; 4) порядок розгляду питань, що належать до повноважень ВРП, стосовно: формування суддівського корпусу; розгляду справ щодо порушення вимог законодавства про несумісність; дисциплінарного провадження щодо суддів; розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; звільнення судді з посади тощо. Утім, значний загальний обсяг проекту (понад 70 сторінок) виключає можливість належного його розгляду у цьому огляді. Зауважимо лише, що ГНЕУ подало 12 сторінок конкретних зауважень до проекту, з якими ми загалом погоджуємося.

Проект 5181 від 23.09.2016 (Президент України) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо уточнення розпорядників бюджетних коштів.

Проект безпосередньо випливає з попереднього і складає з ним єдиний пакет.

 

Культура та освіта

 

Проект 5147 від 20.09.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до статті 62 Закону України «Про вищу освіту» (щодо стимулювання академічної успішності та наукової діяльності студентів).

Проект зводиться до двох основних пропозицій. По-перше, встановити, що «фізичні та юридичні особи можуть запроваджувати загальнонаціональні чи локальні (обмежені за певним територіальним принципом або такі, що реалізуються на базі окремого вищого навчального закладу (одного або декількох)) стипендіальні програми, спрямовані на підтримку здобувачів, які отримують вищу освіту як за очною (денною, вечірньою), так  і за заочною (дистанційною) формами». По-друге, передбачити, що «внесення змін до порядку призначення і виплати стипендій, що стосуються визначальних принципів їх призначення та кола осіб, які можуть претендувати на отримання стипендій,  здійснюється виключно після широкого громадського обговорення із залученням представників студентського самоврядування, які представляють не менш, як половину адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у частині другій статті 133 Конституції України, представників професорсько-викладацького співтовариства, керівництва вищих навчальних закладів.  

Проект не викликає суттєвих заперечень. Проте його ініціатор не врахував, що склад студентів у конкретних навчальних закладах доволі рідко представляє всі регіони України та й органи студентського самоврядування здебільшого не формуються за територіальною ознакою.

Проект 5154 від 21.09.2016 (Батенко Т. І.) про внесення змін до Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24 грудня 2015 року щодо скасування обмежень на фінансування загальноосвітніх навчальних закладів за рахунок освітньої субвенції.

Проект дослівно повторює проект 5040 від 23.08.2016 (Деркач А. Л.) про внесення змін до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (див. Бюлетень № 88).

Проект Постанови 5155 від 21.09.2016 (Рябчин О. М.) про відзначення 90-річчя з дня народження Олекси Тихого (у 2017 році).

27 січня 2017 року виповнюється 90 років з дня народження українського письменника, дисидента, правозахисника, мовознавця, співзасновника Української Гельсінської групи Тихого Олекси Івановича. З метою вшанування пам’яті Олекси Тихого та увіковічення його як символу українського Донбасу пропонується у 2017 році урочисто відзначити на державному рівні названий  ювілей. Рекомендації до святкових заходів є стандартними.

Проект 5160 від 22.09.2016 (Добродомов Д. Є.) про професійну освіту в Україні.

Ініціатори проекту визначили його найголовнішою особливістю «створення умов для відкриття нових потоків фінансування та можливості участі в цьому процесі приватного капіталу, шляхом запровадження новітнього механізму приватного замовлення на навчання студентів». Вагомою новелою є також пропозиція щодо запровадження таких типів професійно-технічних навчальних закладів: професійний коледж, професійний ліцей та центр професійної підготовки. Ініціатори проекту також сподіваються на:  збільшення можливостей фінансування навчальних закладів; встановлення можливості отримати перше робоче місце ще під час навчання; підвищення стипендій для тих, хто навчається; збільшення зарплати та соціального забезпечення педагогічних працівників. Передбачається також перейменування всіх професійно-технічних навчальних закладів у професійні коледжі та професійні ліцеї, а всіх, хто навчається в професійно-технічних навчальних закладах в студентів з мотивуванням «для кращого розуміння іноземними партнерами суті професійно-технічної освіти в Україні».

Проект пронизаний добрими намірами, але, як відомо, існує згубна тенденція нехтувати чинними законами в галузі освіти і науки, принаймні в частині матеріального забезпечення відповідних галузей.

Проект Постанови 5176 від 23.09.2016 (Кіссе А. І.) про відзначення 200-річчя Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського».

У травні 2017 році виповнюється 200 років від часу заснування Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського», який розпочав своє існування з Педагогічного інституту, що був відкритий 2 травня 1817 року в Одесі, як відокремлений структурний підрозділ при Рішельєвському ліцеї відповідно до указу імператора Олександра І. Ураховуючи вагомий внесок Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» у започаткуванні, розвитку та утвердженні педагогічної освіти і науки на півдні України, підготовці висококваліфікованих фахівців, створення провідних наукових шкіл, підвищення інтелектуального й культурного рівня суспільства, піднесення міжнародного престижу вітчизняної педагогічної освіти і науки пропонується урочисто відзначити у травні 2017 року на державному рівні названий ювілей. Серед традиційного набору заходів слід відзначити рекомендацію МОН спільно з названий закладом забезпечити організацію та проведення тематичних наукових конференцій, круглих столів, симпозіумів, виставок, семінарів, присвячених висвітленню історії розвитку та наукової діяльності вказаного університету.

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект Постанови 5137 від 19.09.2016 (Деркач А. Л.) про вжиття заходів щодо недопущення зменшення повноважень обласних рад у сфері надання дозволів на надрокористування.

В тексті проекту зазначається таке. Постановою Кабінету міністрів України від 06.04.2016 № 277 внесено зміни до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, якими визначено, що видача дозволу на користування надрами може бути здійснена Державною службою геології та надр України без наявності погодження відповідної обласної ради у разі ненадання його останньою протягом терміну (90 календарних днів), встановленого для видачі дозволу, відповідно вимог Закону України «Про місцеве самоврядування». Враховуючи питання необхідності недопущення зменшення повноважень обласних рад на реалізацію права місцевих громад стосовно регулювання питань щодо надрокористування та усунення протирічить принципам децентралізації повноважень і посилення відповідальності місцевих громад, Верховна Рада України постановляє, зокрема, рекомендувати Кабінету Міністрів України у місячний термін після набрання чинності цією Постановою: 1) призупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України № 277 від 06.04.2016 щодо внесення змін до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615; 2) зобов’язати провести засідання Кабінету Міністрів України стосовно вказаної проблематики за участі представників профільних комітетів Верховної Ради України, народних депутатів, представників місцевого самоврядування та підприємств надровидобувного сектору з метою обговорення необхідності прийняття рішення щодо внесення змін до законодавства в частині недопущення звуження повноважень обласних рад у сфері надання погоджень у видобуванні надр.

Вбачається, що автори проекту не розуміють сутність ініціатив Уряду, які спрямовані не на обмеження прав місцевого самоврядування, а на стимулювання його ефективної роботи та недопущення безпідставного обмеження прав громадян.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 5146 від 20.09.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо моніторингу відповідності соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами реальним обсягам користування).

Пропонується доповнити перелік основних засобів проведення державного моніторингу застосування державних соціальних стандартів і нормативів новим пунктом щодо проведення не рідше ніж один раз на п’ять років оцінки відповідності державних соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами, щодо яких держава надає пільги та встановлює субсидії, реальним обсягам користування (в тому числі залежно від особливостей регіонів та типу будівель). Повноваження з оцінки відповідності державних соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами пропонується покласти на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

 Поділитися