Цивільне населення в Україні продовжує страждати – доповідь ООН

Доповідь охоплює період з 16 серпня по 15 листопада 2016 року, і містить задокументовану інформацію, що базується на глибинних інтерв’ю зі 176 свідками та жертвами. Зібрані дані підтверджують, що люди, які живуть поблизу «лінії зіткнення», страждають від браку безпеки, воєнного протиборства поблизу їх помешкань, загроз, пов’язаних із мінами та нерозірваними боєприпасами, жорсткими та непропорційними обмеженнями свободи пересування.
У період з 16 серпня по 15 листопада Моніторингова Місія ООН з прав людини в Україні задокументувала тридцять два випадки смерті цивільних осіб, і 132 поранення, пов’язаних з конфліктом. Загальна кількість загиблих з середини квітня 2014 до 1 грудня 2016 становить 9,758 людей; ще 22,779 людей були поранені*. Ця цифра включає жертви серед Збройних сил України, цивільного населення та членів озброєних груп. Більше 2,000 вбитих були цивільними особами. Окрім того, в авіакатастрофі літака MH-17 загинули 298 пасажирів та членів екіпажу. Кількість цивільних осіб поранених у зв’язку з конфліктом оцінюється між 6,000 і 7,000.
«Викликає глибоке занепокоєння той факт, що урядові сили і озброєні групи, які ведуть діяльність у районах, де перебувають цивільні особи, не вживають усіх можливих заходів для запобігання шкоди, які бойові дії можуть заподіяти школам, дитячим садкам та медичним закладам. Українські військові сили та озброєні групи і далі розміщуються у будинках цивільного населення у містах та селах поблизу «лінії зіткнення». Використання сільськогосподарських земель у військових цілях та наявність великої кількості мін та вибухових пережитків війни має згубний вплив на доступ людей до засобів існування.
Озброєні групи в самопроголошених «Донецькій народній республіці» та «Луганській народній республіці» продовжують позбавляти людей їхніх прав та будь-яких ефективних механізмів відшкодування. Незважаючи на численні запити, Моніторинговій Місії ООН з прав людини в Україні не було надано повного та безперешкодного доступу до місць тримання під вартою цих людей. У доповіді йдеться про низку пенітенціарних установ та слідчих ізоляторів на територіях, що перебувають під контролем озброєних груп в Донецькій та Луганській областях, де знаходяться особи, затримані або ув’язнені до початку конфлікту, та інші місця в Донецькій та Луганській областях, де озброєні групи тримають чи донедавна тримали в ув’язненні людей, позбавлених волі у зв’язку зі збройним конфліктом. Обмеження доступу до цих місць викликає занепокоєння щодо того, що людей можуть піддавати катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність видам поводження та покарання, у тому числі сексуальному та ґендерно-обумовленому насильству.
Сотні людей лишаються зниклими безвісти. В той час як деякі з них могли померти, і їхні тіла ще мають бути знайденими чи ідентифікованими; ймовірно, що деякі особи, які вважаються Урядом зниклими безвісти, можуть утримуватися під вартою без зв’язку із зовнішнім світом на територіях, що перебуваються під контролем озброєних груп, або навпаки. Однак за відсутності інформації, родини зниклих безвісти продовжують переживати глибокі страждання, враховуючи невідому долю їх близьких.
Управління Верховного комісара ООН з прав людини вітає зусилля Уряду направлені на розслідування порушень прав людини, скоєних під час збройного конфлікту, звертаючи увагу на недостатній прогрес у притягненні до відповідальності порушників зі своїх лав. Порушники ж зі сторони озброєних груп продовжують користуватися високим рівнем безкарності за найсерйозніші порушення прав людини. Кілька людей, обвинувачених в причетності до смертей під час подій на Майдані чи насильства 2 травня 2014 року в Одесі постають перед судом. Втім, викликає занепокоєння той факт, що до відповідальності притягуються лише посадові особи нижчого рангу.
Внутрішньо переміщені особи вже майже два роки стикаються з обтяжливими та непропорційними перепонами до реалізації своїх соціальних прав, особливо через призупинення соціальних та пенсійних виплат, та відповідну процедуру верифікації.
Непропорційні обмеження свободи пересування через лінію зіткнення серйозно впливають в середньому на 25,000 людей, які перетинають її щодня, розділяючи родини та спільноти.
«У той час, як сім’ї та громади у Донецькій та Луганській областях намагаються зберігати зв’язки між собою, їхні пересування є різко обмеженими, тому що люди можуть перетнути лінію зіткнення лише у п’яти контрольно-пропускних пунктах в’їзду-виїзду, де вони стикаються з необґрунтованими та тривалими затримками посеред замінованої території, яка не позначена неналежним чином. Дерев’яні сходи для пішоходів, які з’єднують залишки зруйнованого мосту у Станиці-Луганській, лишаються єдиним доступним для цивільного населення пунктом перетину лінії зіткнення», – йдеться у доповіді. Доповідь містить також інформацію про сексуальне та ґендерно-обумовлене насильство на контрольно-пропускних пунктах.
Зважаючи на зниження температури повітря та скорочення часу роботи блокпостів, людям, які не мають особистого транспорту стає все важче перетинати лінію зіткнення. Рейсові автобуси не їздять через «нейтральну смугу» між блокпостами, тому цивільним особам доводиться йти пішки близько трьох кілометрів. Це непропорційно впливає на осіб похилого віку, та на родини з дітьми. Люди з інвалідністю стикаються з іще більшими труднощами, перетинаючи лінію зіткнення», – зазначається у доповіді.
Вплив конфлікту на сході України на ситуацію з правами людини свідчить про необхідність повноцінної реалізації положень Мінської угоди, - підкреслюється у доповіді. В обох областях, заборонені озброєння залишаються і продовжують використовуватися.
Моніторингова Місія ООН з прав людини в Україні також продовжила здійснювати активний моніторинг ситуації з правам людини в Автономній Республіці Крим, статус якої визначено Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262. Було задокументовано декілька випадків зловживань у місцях позбавлення волі, а також продовження застосування санкцій щодо членів Меджлісу. І далі продовжується переслідування кримських татар та представників груп, заборонених у Російській Федерації, а також переведення затриманих із Криму до пенітенціарних установ у Російській Федерації, викликають серйозне занепокоєння.

З повним текстом доповіді можна ознайомитися по ссилці.