"Історії, які змушують мене плакати ... "- волонтер Петро Дудник
Вже третій рік поспіль щодня Україна і цілий світ, увага якого прикута до Донбасу, стають свідками все нових трагедій на сході нашої країни.
Волонтери, правозахисники, журналісти в результаті кожного свого візиту на Донбас шокують громадськість новими трагічними історіями.
Петро Дудник, пастор однієї з протестантських церков, систематично разом зі своєю командою відвідує найгарячіші точки "сірої зони" з метою надання допомоги місцевому населенню.
Сьогодні на своїй сторінці в Фейсбуці він поділився ще однією історією із Мар’їнки, яка не може залишити байдужим будь-кого.
"До войны Татьяна Анатольевна вместе с мужем и двумя сыновьями проживали в очень уютном доме, сыновья работали, хорошо зарабатывали, старший готовился к свадьбе, купил дорогую машину-было все, что нужно. Но,конечно, и другие об этом знали!
Когда начался штурм города, бежали все кто мог и как мог. Семья решила спасаться- прыгнули в машину, забрали все самое ценное, муж, жена и двое сыновей рванули в сторону Курахово. Но не успели далеко уехать! Их ополченцы расстреляли в упор.
Татьяну Анатольевну сильно ранили, но чудом осталась жива.
Мужу пули прошили руки, глаз и застряли в голове.
Открыв дверку машины сыновей дострелили на глазах у матери.
"Старшему было 32, а младшему 25-не пили, не курили, нарадоваться не могла". Ограбили, забрали все!
Мы с мужем выжили -живем в красной зоне, но даже все те разрывы, которые мы слышим и переживаем почти каждый день вот уже третий год, не могут заглушить тех автоматных очередей, которые разрушили всю нашу жизнь. У нас не осталось никого!" плачет мама" - пише Дудник.