Європейський Суд визнав Росію винною у порушенні права людини, яку засудив суд квазіреспубліки «ПМР»

31 травня 2017 року Європейський суд з прав людини виніс рішення у цікавій справі «Сойма проти Республіки Молдова, Росії та України», інтереси заявниці представляли юристи Харківської правозахисної групи Яна Заїкіна та Леван Гулуа.
Дана справа цікава тим, що піднімає питання доступу до суду так званої «Придністровської Молдавської Республіки» та питання відповідальності держав, які не контролюють частину власної території.

Заявник, громадянин України (у 2006 році він помер, але справу продовжила підтримувати його мати – пані Сойма) був заарештований, а у подальшому – і засуджений за вчинення умисного вбивства на території самопроголошеної «Придністровської Молдавської Республіки» (далі - «ПМР»). У 2002 році так званий «Верховний Суд ПМР» затвердив обвинувальний вирок та засудив пана Сойму до 10 років позбавлення волі.

Бажаючи, щоб син відбував покарання ближче до дому, мати Заявника написала більше 40 звернень до різноманітних органів державної влади України з клопотанням про переведення її сина для відбування покарання до виправного закладу на території України. Однак, вони не завершилися успіхом. Зокрема, Міністерство закордонних справ України поінформувало заявника, що на їх запит офіційна влада Молдови повідомила, що Молдова не може забезпечити передачу заявника до української колонії, тому що територія «ПМР» не підконтрольна Молдові. Українська влада зв’язалася навіть з владою так званої «ПМР», але результатів також не отримала, оскільки представники «ПМР» заявили, що зможуть передати пана Сойму на територію України лише після підписання відповідного договору про співробітництво між Україною та «ПМР», що українська влада рішуче відмовилась зробити.

У 2006 році за загадкових обставин Заявника було знайдено повішеним у спортивному залі колонії на території «ПМР». Заяву у ЄСПЛ щодо порушення права на свободу продовжила підтримувати його мати.

Європейський суд зробив декілька важливих висновків у даній справі.

По-перше, Суд вивів з переліку суб’єктів, що мають відповідати за порушення, третю державу – у даному випадку Україну – громадянство якої мав заявник та на територію якої бажав бути переведений відбувати покарання.

По-друге, не зважаючи на протести російської сторони про те, що «їх там немає», Суд послався на свою практику у справах «Мозер проти Росії та Республіки Молдова», «Ілашку та інші проти Росії та Республіки Молдова», «Катан та інші проти Росії та Республіки Молдова», та визнав, що, оскільки Росія здійснювала ефективний контроль у розумінні практики Суду, то має відповідати і за дане порушення стосовно заявника. Щодо Молдови Європейський Суд визнав, що у даному випадку вона не має відповідати за порушення прав заявника, оскільки він особисто не звертався до молдавської влади з повідомленнями про порушення своїх прав та клопотаннями про перевід на територію України.

По-третє, Європейський Суд погодився з правовою позицією сторони заявника про те, що арешт і затримання пана Сойми відбувалися під наглядом некомпетентного суду так званої «ПМР», що є фактичним порушенням пункту 1 статті 5 Конвенції, і визнав Росію як державу, що фактично контролює територію так званої «ПМР», винною у порушенні Конвенції, та присудив 20 тисяч євро нематеріальної шкоди матері Заявника.

Дане рішення стало важливим прецедентом, який, безперечно, стане у нагоді при написанні заяв до ЄСПЛ стосовно захисту прав українців, які були засуджені судами так званих «ДНР» та «ЛНР» та владою окупаційного Криму.