Європейський Суд вкотре вказав Росії на недопустимість утиску ЛГБТ-спільноти
20 червня 2017 року Європейський суд з прав людини виніс рішення по гучній справі «Баєв та інші проти Росії». Скарга до Страсбургу була подана трьома відомими ЛГБТ-активістами: Миколою Баєвим, Олексієм Кисельовим та Миколою Алексєєвим. Усі чоловіки неодноразово притягувалися до адміністративної відповідальності за пропаганду нетрадиційних відносин.
Суд вирішив, що російський закон про заборону пропаганди нетрадиційних сексуальних відносин серед неповнолітніх порушує Статтю 10 Конвенції – Свобода вираження поглядів та Статтю 14 – Заборона дискримінації. Суд аргументував своє рішення тим, що: «хоча відповідні закони спрямовані насамперед на захист неповнолітніх, межі цих законів не були чітко визначені, і їх застосування було довільним».
Суд постановив загалом виплатити заявникам трохи менше п’ятдесяти тисяч євро матеріальної та моральної шкоди.
Що цікаво, рішення було прийнято переважною більшістю. Незгодний знайшовся лише один – ясна річ – суддя із Росії Дмитро Дєдов. Він навіть виступив із окремою думкою, підкресливши, що головним завданням Суду було знайти баланс між правами ЛГБТ – спільноти та правами інших громадян, які «хочуть виховувати дітей згідно власних переконань». Баланс, на думку російського судді, знайдено не було, а тому справа поверхово розглянута.
Російська влада, зокрема Уповноважений Міністерства юстиції РФ, вже пообіцяв оскаржити дане рішення. За словами все того ж пана Дєдова, справа має «принципово важливе значення» для окремих політиків, котрі займалися прийманням закону про заборону "гей-пропаганди", а також загалом для усієї російської спільноти.
У свою чергу, більшість юристів сходяться на думці, що в Російській Федерації існує закостеніла проблема – виконання рішень Європейського суду. Зважаючи на те, що в країні існує пріоритет національного закону над міжнародним, виконання рішення у цій справі може затягнутися мінімум на декілька років. Перемогу цю називають «символічною та моральною», але ніяк не реальною. Зокрема, адвокат Ілля Новіков назвав спірний закон конче важливим для російської влади, тому що він являє собою одну із "скріп" російського суспільства - традиційні сімейні цінності.
