MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 146 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 09.10.2017 – 13.10.2017

03.12.2017   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Надійшло 28 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 10 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, призначенням позачергових місцевих виборів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Надійшло 28 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 10 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, призначенням позачергових місцевих виборів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0166 від 10.10.2017 (Президент України) про приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення.

Конвенцію про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення, вчинену 29 травня 1993 року у м. Гаазі, у якій закріплено принципи міждержавного усиновлення з максимальним урахуванням найвищих інтересів дитини та дотриманням її прав і свобод, було розроблено на реалізацію статті 21 Конвенції ООН про права дитини. Згідно зі статтею 44 цієї Конвенції будь-яка держава може приєднатися до неї. Сторонами Конвенції є 100 держав світу, у тому числі всі держави-члени Європейського Союзу. Конвенція складається із 48 статей, об’єднаних у 7 глав, що визначають сферу її застосування, вимоги до здійснення міждержавного усиновлення, повноваження центральних органів та акредитованих організацій, процедурні принципи і механізми міждержавного усиновлення, визнання усиновлення, порядок приєднання до Конвенції та набрання нею чинності. Конвенція закріплює систему співробітництва з питань міждержавного усиновлення між компетентними органами Договірних Держав у сфері усиновлення, її положення містять зобов’язання контролювати процес усиновлення і додержання прав дитини після усиновлення як для Держави походження дитини, так і Держави, що її приймає. Конвенція покладає зобов’язання  на Державу, що приймає, перед Державою походження дитини здійснювати контроль і всебічно охороняти права усиновленої дитини. Серед іншого, стаття 9 Конвенції встановлює обов’язок держави надавати на запит інформацію про усиновлену дитину. Проектом акта пропонується приєднатися до Конвенції із заявами до статей 6, 22, 23 та 25 Конвенції, з яких найбільш важливим є остання заява, а саме щодо того, що ця Конвенція не зобов’язує Україну визнавати усиновлення, здійснені відповідно до міждержавної угоди, укладеної на підставі пункту 2 статті 39 Конвенції.

Проект 7195 від 10.10.2017 (Президент України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з приєднанням України до Конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення.

Зміни пропонується внести до Сімейного та Кримінального кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення і Закону України «Про охорону дитинства». Здебільшого зміни є редакційними чи уточнюючими, тобто покликаними власне фактом ратифікації Конвенції.

Найсуттєвіші зміни вносяться до статті 169 «Незаконні дії щодо влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» КК України, яку пропонується викласти в новій редакції і передбачити відповідальність за порушення встановленого законодавством порядку усиновлення дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян, що призвело до порушення прав чи законних інтересів дитини або інших осіб, а також за підбурювання особи до надання або ненадання згоди на усиновлення, передачу дитини під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян, так само як і надання або ненадання такої згоди, якщо ці дії вчинені з корисливих мотивів. При цьому у примітці до цієї статті пропонується визначити, що до кола суб’єктів кримінальної відповідальності не входить дитина, згода якої є обов’язковою при розгляді питань про усиновлення, передачу під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ю громадян. Також кардинально змінюється стаття 216 СК України. В чинній редакції вона називається «Заборона посередницької, комерційної діяльності щодо усиновлення дітей», а в пропонованій – «Діяльність з усиновлення дітей». В статті, зокрема, пропонується визначити, що діяльність з усиновлення дітей здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, органами опіки та піклування, службами у справах дітей, іншими уповноваженими органами, їхy посадовими або службовими особами у визначеному законодавством порядку. До діяльності з міждержавного усиновлення можуть залучатися організації, акредитовані в Україні на здійснення діяльності з міждержавного усиновлення, та організації, акредитовані на здійснення такої діяльності в іноземних державах, з якими Україною укладено міжнародні договори що до співробітництва з питань міждержавного усиновлення, за умови їхніми уповноваження на це Україною та відповідною іноземною державою. Порядок акредитації в Україні організацій, які можуть залучатися до діяльності з міждержавного усиновлення, а також порядок уповноваження організацій, акредитованих в Україні, на здійснення діяльності з міждержавного усиновлення, та організацій, акредитованих у державах, з якими Україною укладено міжнародні договори щодо співробітництва з питань міждержавного усиновлення, вимоги до таких організацій та порядок їх діяльності встановлюються Кабінетом Міністрів України. Нагляд за діяльністю зазначених організацій здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Підкреслюється, що діяльність з усиновлення дітей не може мати на меті одержання прибутку.

Проект 0167 від 12.10.2017 (Президент України) про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Лист-звернення щодо приєднання України до Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження 13 вересня 2016 року був направлений до депозитарію Конвенції – Ради Європейського Союзу. Під час Шостого засідання Спільного комітету Конвенції, яке відбулось 16 травня 2017 року (м. Брюссель, Королівство Бельгія), одноголосно ухвалено рішення офіційно запросити Україну приєднатися до Конвенції як Договірної сторони. Конвенція, укладена згідно з Рішенням Ради 2013/94/ЄС від 26 березня 2012 р., встановлює положення про походження товарів, що продаються згідно із відповідними угодами, укладеними між Договірними сторонами. Країни-учасниці Конвенції в рамках угод про вільну торгівлю використовують ідентичні преференційні правила походження товарів на основі діагональної кумуляції: товари, які отримали статус походження в одній із країн, можна використовувати у виробничих процесах у будь-якій з інших країн без втрати ними статусу походження. Кумуляція може застосовуватись, якщо країни кінцевого виробництва та кінцевого призначення уклали угоди про вільну торгівлю, що містять ідентичні правила визначення походження, з усіма країнами, які беруть участь у набутті статусу походження, тобто з усіма тими країнами, з яких походять всі матеріали, що використовуються. Учасниками Конвенції є 23 Договірні Сторони, серед яких країни ЄС та ЄАВТ, Туреччина, Албанія, Македонія, Йорданія, Чорногорія, Сербія, Фарерські острови, Марокко, Алжир, Туніс, Палестина, Боснія і Герцеговина, Єгипет, Ізраїль, Молдова. У процесі приєднання до Конвенції знаходиться Грузія. Очікується, що приєднання України до Конвенції забезпечить збільшення можливостей для преференційного експорту вітчизняних товарів на перспективні зовнішні ринки та залученню українських виробників до європейських та трансрегіональних ланцюгів створення доданої вартості.

Прийнято як закон 08.11.2017 і наразі вже підписано Президентом України.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 7190 від 10.10.2017 (Левченко Ю. В.) про визнання добровольців учасниками бойових дій, їх соціальний і правовий статус.

Проект є далеко не першою законодавчою ініціативою із зазначеного питання. Найближче до нього стоїть проект 2231 від 24.02.2015 (Вінник І. Ю.) про соціальний і правовий статус осіб, які брали участь у бойових діях у складі добровольчих формувань у період проведення антитерористичної операції на сході України захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України (див. Бюлетень № 11). Проекти відрізняються більше редакційно, ніж змістовно, зокрема містять майже тотожній порядок визначення добровольців учасниками бойових дій.

Після внесення змін до законодавства Законом України № 291-VIII від 07.04.2015 лишилася лише одна група добровольців, статус яких не був упорядкований: учасники добровольчих формувань, що не увійшли з часом до складу ЗС України чи МВС України. Саме на неї і спрямований цей проект.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 7187 від 09.10.2017 (Немировський А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо запровадження тимчасового обмеження права громадян України на виїзд з України до держави-агресора).

Пропонується тимчасово обмежити права державних службовців та осіб, зазначених в пунктах 1–7, 9–13 частини третьої статті 3 Закону України «Про державну службу» (це здебільшого посадовці, статус яких визначається окремими законами, а не Законом України «Про державну службу»), на виїзд з України до держави-агресора. Обмеження не має поширюватися на працівників дипломатичних служб та випадки виїзду з метою невідкладного медичного лікування, або участі в похованні близького родича, що підтверджено відповідними документами). Обмеження діятимуть до прийняття Верховною Радою України рішення про визнання Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та рішення Верховної Ради України про визнання держави-агресором такими, що втратили чинність. Порушення обмеження може мати наслідком адміністративну відповідальність і звільнення з посади З цією метою пропонуються зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про Раду національної безпеки і оборони України», «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про Центральну виборчу комісію», «Про Кабінет Міністрів України», «Про запобігання корупції», «Про Рахункову палату», «Про державну службу». Принагідно, як стверджують ініціатори проекту, здійснюється приведення деяких положень законів у відповідність до нової редакції Закону України «Про державну службу»(йдеться, мабуть, про позбавлення статусу державних службовців окремих категорій працівників апарату Ради національної безпеки і оборони України та членів Центральної виборчої комісії).

Ідея проекту, як видається, є цілком зрозумілою і загалом заслуговує на підтримку. Проте реалізація її в конкретних ініціативах залишає бажати багато кращого, насамперед через відсутність врахування специфіки введення в законодавство приписів тимчасового характеру.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 7193 від 10.10.2017 (Соболєв Є. В.) про внесення змін до статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» (щодо перевірки на поліграфі).

Пропонується названу статтю доповнити новою частиною такого змісту: «Громадяни України, які добровільно вступають на військову службу до Державної прикордонної служби України, а також військовослужбовці Державної прикордонної служби України, які претендують на заняття посад з високим або підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством з питань запобігання корупції, проходять психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа з метою виявлення можливих правопорушень, вчинених ними у минулому. Результати такого дослідження не є підставою для прийняття рішення про відмову особі у вступі на військову службу чи зайнятті відповідної посади, а використовуються під час проведення співбесіди як інформація ймовірного характеру, що сприяє формуванню оцінки цієї особи».

Як видається, запровадження обов’язкової перевірки на поліграфі громадянами незалежно від факту наявності підозр щодо вчинення ними правопорушень є доволі сумнівною ініціативою.

Проект 7194 від 10.10.2017 (Каплін С. М.) про внесення змін до деяких законів України (щодо обов’язкового подання народним депутатом інформації про перебування за кордоном та зменшення фінансового забезпечення народного депутата у випадку відсутності на пленарному засіданні).

Пропонується доповнити законодавство такими положеннями: «У випадку перебування народного депутата України за кордоном, він невідкладно інформує про свою відсутність Голову Верховної Ради України шляхом подання письмового повідомлення із зазначенням терміну перебування за кордоном та причини поїздки. До письмового повідомлення додаються копії проїзних документів. На початку пленарного засідання головуючий повідомляє про народних депутатів, які перебувають за кордоном із зазначенням мети поїздки та місця перебування. Інформація про перебування народного депутата за кордоном розміщується на офіційному веб-сайті Верховної Ради, а також публікується у друкованих засобах масової інформації (у тому числі в газеті «Голос України»)». Передбачається, що «у разі, якщо народний депутат без поважних причин не взяв особисту участь у пленарному засіданні Верховної Ради України, на якому розглядаються законопроекти щодо реформування соціальної сфери, зміцнення обороноздатності, фінансове забезпечення такого народного депутата на наступний місяць зменшується на 80 відсотків, у інших випадках – на 50 відсотків на підставі відомостей щодо обліку присутності народних депутатів».

Черговий проект, покликаний вирішити проблему «наповненості сесійної зали». На жаль, такі ініціативи мають здебільшого популістський характер і не варто очікувати, що вони зможуть ефективно вплинути на поведінку народних обранців.

Проект 7201 від 12.10.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» (щодо розгляду телефонних та електронних звернень).

Зміни вносяться до статей 5 та 8 названого закону. При чому, якщо стаття 5 просто деталізується, то до статті 8 вноситься цілковито новий припис такого змісту: «Звернення, які містять заклики до розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, ненормативну лексику, образи, не розглядаються. У разі подання такого звернення через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» або під час особистого прийому спілкування з заявником припиняється».

Проте ні з тексту проекту,  ні з пояснювальної записки незрозуміло, яким принциповим чином пропоновані зміни вплинуть на радикальне покращення нормативного регулювання відповідних правовідносин.

Проект 7202 від 12.10.2017 (Балицький Є. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань удосконалення державного регулювання в галузі державної авіації України.

Проект розподіляє повноваження в галузі державної авіації України між державними органами.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 7188 від 09.10.2017 (Немировський А. В.) про внесення змін до статті 258 Кодекс України про адміністративні правопорушення (щодо відновлення права водіїв транспортних засобів на вимогу скласти уповноваженою посадовою особою протокол про адміністративне правопорушення).

Основною є пропозиція скасувати таку чинну норму: «Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі». У пояснювальній записці зазначається, що закріплення на законодавчому рівні положення про нескладання протоколу у зазначених випадках не дає можливості громадянам скористатися своїми правами, передбаченими статтею 268 «Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» КУпАП. Також зазначається, що відповідно до статті 251 КпАП, сам адмінпротокол є доказом у справі і, відповідно, якщо відсутній протокол про адміністративне правопорушення, то немає одного з основних доказів у справі. Звертається увага, що саме в протоколі, згідно зі статтею 256 КпАП, вказуються і суть правопорушення, і обставини, і дані свідків і потерпілих, якщо вони є, а деякі правопорушення, наприклад, порушення правил проїзду перехресть в частині пріоритету, правил проїзду пішохідних переходів в частині ненадання переваги пішоходам тощо – не можуть бути здійснені за відсутності свідків або потерпілих. Якщо немає даних цих людей, якщо їх не можна викликати в суд, то така постанова тим більше буде необґрунтованою. А за відсутності протоколу зафіксувати дані свідків і потерпілих просто ніде. Відсутність же доказів правопорушення – ще одна підстава скасування постанови судом. Автори наголошують, що таким чином, будь-яка постанова, винесена поліцейськими, матиме ознаки порушення прав людини, а її можна скасувати лише в суді.

Загалом з аргументами ініціаторів проекту щодо вимоги до складання адмінпротоколів працівниками Національної поліції можна погодитися. Натомість аргументи на користь скасування особливого спрощеного порядку розгляду адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, не видаються настільки ж переконливими. Ініціатори проекту забувають, що сам по собі автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки і вже з огляду на це до його власників висуваються особливі вимоги.

Проект 7199 від 12.10.2017 (Карпунцов В. В.) про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо порядку визначення переліку та територіальної юрисдикції місцевих та військових прокуратур.

Пропонується внести зміни до статей 7, 12 і додатку до Закону України «Про прокуратуру», які передбачають право Генерального прокурора затверджувати перелік і територіальну юрисдикцію місцевих та військових прокуратур. Для цього скасовується додаток, яким наразі визначений перелік та територіальна юрисдикція місцевих прокуратур. Також передбачені особливості, відповідно до яких до визначення Генеральним прокурором переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур та військових прокуратур діють відповідні органи прокуратури згідно з раніше діючим переліком та територіальною юрисдикцію, встановленою згідно з додатком до Закону України «Про прокуратуру». Ініціатори проекту в пояснювальній записці до нього звертають увагу на те, що встановлюючи чинний перелік місцевих та військових прокуратур на законодавчому рівні у 2014 році до уваги не було взято низку факторів, які впливають на ефективність діяльності органів прокуратури. Зокрема, йдеться про постійну зміну назв населених пунктів, наприклад у зв’язку з декомунізацією. Крім того, триваюча реформа правоохоронних органів та судова реформа зумовлюють необхідність розташування місцевих прокуратур за місцем розташування органів досудового розслідування та відповідних судів з метою забезпечення ефективного виконання функцій процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення. У зв’язку з цим, проектом пропонується наділити такими повноваженнями Генерального прокурора.

Позиція ініціаторів проекту є загалом зрозумілою, однак в пропонованому форматі ініціатива викликає скоріше занепокоєння, адже відповідна компетенція Генерального прокурора ніяк не обмежується.

Проект 7200 від 12.10.2017 (Микитась М. В.) про внесення змін до деяких законів України (щодо охорони майна від псування або знищення).

Пропонується доповнити Кодексу України про адміністративні правопорушення новою статтею 51-3 «Умисне знищення або пошкодження державного, комунального майна», якою власне і встановити відповідальність за такі дії. Їх пропонується карати штрафом від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадськими роботами на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправними роботами на строк до двох місяців. Відповідно, в статті 194 «Умисне знищення або пошкодження майна» Кримінального кодексу України штраф за відповідні дії встановлюється у розмірі від 50 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Головна проблема проекту – нерозуміння авторами принципової різниці між адміністративним і кримінальним процесом, що призводить до перетворення на спрощену за процедурою «легку» версію кримінального кодексу.

 

Охорона здоров’я

 

Проект 7197 від 11.10.2017 (Бахтеєва Т. Д.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення надання первинної та профілактичної медичної допомоги дітям.

Основною метою проекту проголошено створення законодавчого підґрунтя для удосконалення умов надання первинної та профілактичної медичної допомоги дітям через посилення державних гарантій організації та надання такої допомоги, підвищення відповідальності батьків у цій сфері. Для цього в Основах законодавства України про охорону здоров’я пропонується посилити державні гарантії щодо забезпечення профілактики захворювань серед дітей та молоді, зокрема через формування навичок ведення здорового способу життя, попередження дитячої наркоманії та алкоголізму; профілактики рідкісних (орфанних) захворювань у дітей, зобов’язання батьків створювати усі необхідні умови для своєчасного і повного проходження дітьми профілактичних медичних оглядів та застосування до них інших методів профілактики та оздоровлення тощо. Також  пропонується визначити лікарями, які  надають первинну медичну допомогу, крім сімейних лікарів, дільничних лікарів-терапевтів і дільничних лікарів-педіатрів. Змінами до статті 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачається доповнити державні гарантії у сфері надання психіатричної допомоги нормою щодо проведення спеціальних профілактичних заходів з метою попередження виникнення психічних розладів у дітей. А у статті 6 Закону України «Про охорону дитинства», до визначених цієї статтею державних гарантій  щодо охорони здоров’я дітей додаються такі гарантії як: проведення обов’язкових періодичних профілактичних медичних оглядів всім дітям; забезпечення дітям рівних можливостей незалежно від місця їх проживання, щодо проходження обов’язкових  профілактичних  медичних оглядів; безоплатне проведення дітям обов’язкових профілактичних щеплень за віком, профілактичних щеплень за станом здоров’я, за епідемічними показаннями в закладах охорони здоров’я державної і комунальної форм власності; здійснення спеціальних заходів профілактики та лікування соціально небезпечних захворювань (туберкульоз, психічні, венеричні захворювання, СНІД, лепра, хронічний алкоголізм, наркоманія), а також карантинних захворювань; забезпечення диспансерного спостереження, планового лікування та реабілітації вихованців дошкільних навчальних закладів та учнів загальноосвітніх навчальних закладів із захворюваннями.

Віддаючи належне позитивній спрямованості проекту, водночас не можемо не погодитися з його критичною оцінкою фахівцями ГНЕУ, зокрема щодо того, що окремі запропоновані зміни мають дещо штучний характер і суттєво не впливають на регулювання відповідних суспільних відносин, а інші - потребують додаткового обґрунтування. Звертає на себе увагу і неузгодженість термінології проекту з термінологією чинних законів України.

Проект 7198 від 11.10.2017 (Бахтеєва Т. Д.) про внесення змін до деяких законів України щодо захисту населення від інфекційних хвороб.

Головним завданням проекту визначено комплексний перегляд чинних законів України, що регулюють правовідносини у сфері імунопрофілактики інфекційних хвороб, та внесення відповідних змін і доповнень до них з метою усунення наявних у них протиріч та удосконалення положень, що регулюють питання проведення профілактичних щеплень. Пропонується внести зміни до Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (ст. 27) та «Про захист населення від інфекційних хвороб» (статті 1, 12, 13, 15), в яких передбачити: удосконалення відповідного термінологічного апарату; делегування повноважень щодо затвердження переліку профілактичних щеплень, що мають проводитись населенню України, та порядку їх проведення Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я; встановлення загальних вимог до проведення профілактичних щеплень. Особливої уваги заслуговує пропозиція скасувати чинну вимогу щодо заборони відвідування дитячих закладів особами, які  не  отримали  профілактичних  щеплень  згідно з календарем щеплень, на заміну якої передбачити можливість тимчасового обмеження відвідування на період неблагополучної епідемічної ситуації. Так само пропонується скасувати норми, згідно з якими «у разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт», «працівники дитячих закладів підлягають обов’язковим профілактичним медичним оглядам з метою виявлення хворих на інфекційні хвороби та бактеріоносіїв у порядку, встановленому законодавством»

 Ряд положень проекту видається доволі дискусійним, а тому потребує широкого громадського і фахового обговорення.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 7191 від 10.10.2017 (Пинзеник П. В.) про внесення змін до Господарського кодексу України щодо удосконалення правового регулювання корпоративного управління.

Проект містить ряд уточнюючих положень. Зокрема пропонується визначити, що внутрішньогосподарськими є не тільки відносини, що складаються між структурними підрозділами суб’єкта господарювання, та відносини суб’єкта господарювання з його структурними підрозділами, а й відносини структурних підрозділів з органами управління суб’єкта господарювання. Також пропонується визначити, що учасники (акціонери) зобов’язані надавати на письмовий запит товариства інформацію про своїх кінцевих вигодоодержувачів та повідомляти товариство протягом п’яти днів про зміни у їхньому складі. Інші зміни мають переважно редакційний характер.

Проект 7192 від 10.10.2017 (Пинзеник П. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення регулювання орендних відносин у сфері господарювання.

У пояснювальній записці зазначається, що цей проект розроблено відділом правового забезпечення ринкової економіки Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України в межах теми «Забезпечення оптимального співвідношення приватних і публічних інтересів в державному регулюванні підприємницької діяльності». Зміни пропонується внести до Цивільного,  Господарського та  Господарського процесуального кодексів України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Серед них слід назвати такі: 1) Майно, яке передається за договором найму (оренди), в межах строку дії договору не може бути предметом іншого договору найму (оренди), укладеного пізніше з іншою особою; 2) Договір найму припиняється у разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, яка була наймачем або наймодавцем, у зв’язку з внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; 3) Наймач може приступати до використання будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) з моменту державної реєстрації права користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму, укладеного на строк не менш як три роки тощо.

Слід наголосити, що змін досить багато, але вже наведених достатньо, щоб оцінити проект щонайменше як спірний і такий, що вимагає детального вивчення спеціалістами і ретельного доопрацювання перед тим як бути винесеним в сесійну залу.

Проект 7183-1 від 10.10.2017 (Рибалка С. В.) про стимулювання ринку криптовалют та їх похідних в Україні.

Альтернативний проекту 7183 від 06.10.2017 (Єфремова І. О.) про обіг криптовалюти в Україні (див. Бюлетень № 145).

Проект загалом заснований на тих же принципах, що й основний проект. Втім, він є набагато досконалішим і докладним. Зокрема, пропонується доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 51-3 «Незаконне використання об’єктів прав власності третіх осіб при видобуванні (майнінгу) криптовалют», якою встановити відповідальність за «Незаконне повне або часткове використання при здійсненні діяльності з видобування (майнінгу) криптовалют обчислювальної техніки, серверного та  іншого комп’ютерного обладнання, належних іншим особам, без згоди на це таких осіб». Зазначимо величезний, як для адміністративного проступку, розмір штрафу: «в розмірі п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Як видається, альтернативний проект так само, як і основний, є вкрай сумнівним щодо реальної можливості його ефективного впровадження.

 Поділитися