Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 166 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 05.03.2018 – 07.03.2018
Надійшло 26 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 11 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням депутатської робочої групи тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.
Міжнародно-правові відносини
Проект 8102 від 07.03.2018 (Кабінет Міністрів України) про захисні заходи.
Проект має замінити чинний Закон України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну». Він являє собою великий (52 сторінки, 80 статей) спеціальний проект, що регулює дуже специфічне коло правовідносин. Як зазначається у пояснювальній записці, проект розроблений у зв’язку із необхідністю приведення норм чинного законодавства у сфері торговельного захисту у відповідність до положень Угод СОТ та міжнародної практики проведення захисних розслідувань. Він підготовлений з метою вдосконалення механізму проведення захисних розслідувань, а також механізму застосування захисних заходів за результатами проведення зазначених розслідувань з урахуванням викликів сьогодення, оскільки політика «відкритості» України у торговельній сфері має як переваги від вільної торгівлі та відкритого ринку, так і свої недоліки. Так, в умовах зниження Україною торговельних бар’єрів, зростаючий імпорт може завдавати шкоди галузям вітчизняної промисловості. У цьому контексті захисні розслідування є одним з кількох інструментів, до якого можуть звернутися вітчизняні товаровиробники для захисту від зростаючий імпорт. Разом із цим, застосування захисних заходів може мати вплив на споживачів та користувачів імпортної продукції. При розробленні проекту були враховані інтереси усіх заінтересованих сторін в умовах змін економічного середовища, оскільки вітчизняні товаровиробники, імпортери та споживачі (користувачі), будь то великі компанії або малі та середні підприємства, повинні мати зручні та ефективні інструменти у своєму розпорядженні, коли ним завдається шкода внаслідок зростаючого імпорту або загрожує перспектива застосування захисних заходів. Також проект має удосконалити процедуру використання інструментів торговельного захисту від порушення та проведення спеціальних захисних розслідувань до умов застосування та ефективності дії спеціальних захисних заходів.
Розміри проекту та його спеціальний характер виключають можливість його аналізу в рамках цього огляду. Якихось загальних юридичних питань проект не порушує і виконаний він, як видається, на цілком пристойному технічному рівні. Втім, це не виключає потреби в оцінці проекту з боку спеціалістів, зокрема і з міжнародного права.
Проект 8103 від 07.03.2018 (Кабінет Міністрів України) про захист від субсидованого імпорту.
Проект складає єдиний пакет із попереднім. Має замінити чинний Закон України «Про захист національного виробника від субсидованого імпорту». Проект є дуже великим і достатньо детальним (78 сторінок, 124 статті).
Проект 8104 від 07.03.2018 (Кабінет Міністрів України) про захист від демпінгового імпорту.
Ще один проект, найбільший (81 сторінка, 126 статей), з пакету, що поданий урядом. Має замінити чинний Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту».
Проект 8105 від 07.03.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері торговельного захисту.
Попередні три проекти не містили змін до інших законодавчих актів, замінюючи лише конкретні закони, а названий проект містить зміни до Господарського кодексу України та Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Суть змін складають ініціативи приведення названих законів у відповідність із передбаченими цією реформою законами (див. вище).
Проект 8106 від 07.03.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Митного кодексу України щодо торговельного захисту.
Останній з урядового пакету проектів у сфері торговельного захисту. Більшість змін стосується запровадження посилань на нові проекти та уніфікацію термінології з цими новими проектами. Крім того, запроваджується фінансова гарантія у вигляді грошової застави на особливі види мита.
Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО
Проект 8093 від 05.03.2018 (Карпунцов В. В.) про військово-консалтингову діяльність.
Як зазначається у преамбулі проекту, він визначає поняття, правові засади організації, порядок діяльності та створення суб’єктів військово-консалтингової діяльності, що здійснюють надання послуг військового або охоронного характеру, а також права і обов’язки, гарантії соціального та правового захисту їх учасників, засновників та персоналу. Фактично це проект про приватні військові компанії, адже військово-консалтингова діяльність визначається як надання державам, юридичним чи фізичним особам за межами України послуг військового або охоронного характеру. До послуг військового характеру, згідно з частиною другою статті 7 проекту належать: 1) навчання особового складу збройних сил або інших силових чи правоохоронних органів іноземної держави, а також надання кадрової, фінансової, логістичної та інформаційно-аналітичної підтримки; 2) обслуговування та ремонт військової техніки та обладнання; 3) послуги військового консалтингу; 4) забезпечення поставки військової техніки та обладнання; 5) виконання будівельних робіт військового призначення; 6) розмінування території, будівель та споруд; 7) надання послуг військових перекладачів; 8) надання медичних та парамедичних послуг; 9) надання послуг з мирного врегулювання військових конфліктів (медіації). До послуг охоронного характеру належать: 1) охорона об’єктів різного призначення; 2) забезпечення захисту життя, здоров’я фізичних осіб; 3) послуги охоронного консалтингу. Така діяльність має бути ліцензованою, а для відповідного контролю запроваджується Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері військово-консалтингової діяльності. Проект містить і ряд змін до інших законів, зокрема серед змін до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є така: «Імпорт вогнепальної зброї та боєприпасів до неї може здійснюватися суб’єктами військово-консалтингової діяльності в порядку, передбаченому чинним законодавством».
З однієї сторони проект є революційним – він запроваджує приватні військові компанії в Україні, з іншої – технічно проект доволі посередній, значна увага приділена загальним питанням, а не конкретним. Не урегульовані належним чином особливості трудових контрактів співробітників суб’єктів військово-консалтингової діяльності; статус осіб які отримали травми, каліцтва чи загинули під час виконання професійної діяльності; загалом законність такої діяльності з огляду на те, що стаття про найманство не виключається з Кримінального кодексу України. За таких умов проект може розглядатися лише як спроба порушити доволі актуальне питання.
Проект 8101 від 07.03.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо вдосконалення здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю
Пропонується установити, що норма про те, що «органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику» не поширюється на «проведення органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, планових та позапланових перевірок суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення». Як зазначається у пояснювальній записці, відсутність державного контролю за додержанням законодавства про працю призвела не тільки до зростання заборгованості із виплати заробітної плати з 1424,4 тис. грн станом на 01.09.2014 до 2069,8 тис. грн станом на 01.01.2017, а й до суттєвого погіршення соціально-економічної ситуації на території Луганської та Донецької областей.
З останніми словами важко повною мірою погодитися, адже першопричиною таких подій, як видається, є агресія РФ та боротьба із терористами на Сході України. Однак загалом проект видається цілком слушним.
Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво
Проект 8097 від 06.03.2018 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту вільного волевиявлення виборців та посилення відповідальності за порушення виборчого законодавства).
Зміни пропонується внести до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України. В першому передбачається положення частини першої статті 212-10 «Порушення обмежень щодо ведення передвиборної агітації, агітація в день проведення референдуму» поширити і на «проведення передвиборної агітації, що супроводжується прямим або непрямим підкупом виборців». Одночасно КУпАП пропонується доповнити новими статтями 212-22 «Порушення порядку організації голосування та порядку голосування» та 212-23 «Порушення встановленого порядку опрацювання виборчої документації, складання протоколів виборчих комісії, підрахунку голосів виборців та встановлення підсумків голосування», якими запровадити відповідальність за «порушення вимог закону щодо порядку організації та проведення голосування, недодержання таємності голосування, вимог щодо особистого голосування виборцем, передача виборцем своїх виборчих бюлетенів іншим особам» та за «порушення вимог щодо відкритого і прозорого підрахунку голосів виборців на виборчій дільниці, засвідчення пустих бланків протоколів печаткою виборчої комісії, розпечатування та відкриття пакетів з виборчою документацією під час транспортування» відповідно. Щодо першої зі статей лишається незрозумілим, хто є суб’єктами цих правопорушень і, відповідно, хто має нести відповідальність. Чи слід при цьому вважати правопорушенням небажання голосуючого заходити до кабінки для голосування і публічно здійснити волевиявлення. Також зміни до КУпАП містять вказівку на порядок складання протоколів щодо нових статей та їх розгляду. У КК України пропонується внести нову частину третю до статті 158-1 «Незаконне використання виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, голосування виборцем, учасником референдуму більше ніж один раз», передбачивши відповідальність за «заохочення або змушування виборця до передачі виборчого бюлетеня шляхом підкупу, погроз або іншим способом». Натомість у статті 160 «Підкуп виборця, учасника референдуму» пропонується викласти в новій редакції частину третю статті, а саме: «здійснення передвиборної агітації (агітації референдуму), що супроводжується наданням неправомірної вигоди або наданням безоплатно або на пільгових умовах товарів (крім товарів, що містять візуальні зображення найменування, символіки, прапора політичної партії, вартість яких не перевищує розміру, встановленого законодавством), робіт, послуг».
Проект хоч і містить цікаві ініціативи, тим не менш видається доволі неоднозначним в контексті вимог юридичної техніки. Пропоновані положення мали б бути точнішими та безспірними, на що вже зверталася увага.
Проект 8098 від 06.03.2018 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо недопущення ухилення від сплати аліментів на утримання дітей).
У пояснювальній записці зазначається, що проект розроблений на вдосконалення змін, запроваджених 7 грудня 2017 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» № 2234-VIII [колишній проект 7277 від 10.11.2017, див. Бюлетень № 150 – авт. огл.]. Зокрема, проектом уточнюється механізм примусового стягнення заборгованості по сплаті аліментів: визначається порядок виконання постанов про встановлення тимчасових обмежень прав шляхом зобов’язання боржника здати посвідчення, яке підтверджує відповідне право; в разі невиконання боржником вимоги виконавця здати відповідне посвідчення, передбачається звернення виконавця до суду з поданням про винесення ухвали про розшук та привід боржника; встановлюється адміністративна відповідальність боржника за невиконання вимоги виконавця щодо здачі документа, що посвідчує відповідне право. Водночас проект передбачає посилення кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів та визнається злісним ухиленням від сплати аліментів невиконання вимог виконавця (в тому числі щодо виконання постанови про встановлення тимчасових обмежень щодо боржника). На останніх ініціативах слід зупинитися детальніше з огляду на їх доволі радикальний характер. Так, чинні санкції частин першої та другої статті 164 «Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей» «карається громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до двох років» та «карається громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк від двох до трьох років» відповідно, пропонується замінити такими санкціями: «карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк» та «карається обмеженням волі на строк від двох до трьох років або позбавленням волі на той самий строк» відповідно.
За усіх обставин, невиплата аліментів не є тяжким суспільно небезпечним діянням. Це, звісно, аморальні і протизаконні дії, однак, на нашу думку, їх суспільна небезпека не є настільки високою, або визначати покарання виключно у формах обмеження або позбавлення волі.
,
Проекти з інших питань
Проект 8095 від 05.03.2018 (Білоцерковець Д. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо зміни права власності та особливості правонаступництва у сфері енергопостачання).
Проект повністю повторює проект 8012 від 07.02.2018 (Білоцерковець Д. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо зміни права власності та особливості правонаступництва у сфері енергопостачання) (див. Бюлетень № 162), який отримав схвальний висновок ГНЕУ, але 28.02.2018 був відкликаний. Крім повторення попередніх положень, новий проект містить ще додатково зміни до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», якими пропонується установити, що «за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб’єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, окрім випадків, якщо суб’єкту господарювання передається в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії та/або теплоелектроцентралі, інші установки з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії в порядку, передбаченому законами України, на період оформлення відповідних ліцензій та прийняття рішення органом ліцензування про їх видачу, але не більше ніж один рік». Втім, слід відзначити, що проект не враховує пропозиції, подані у висновку ГНЕУ, щодо потреби внесення змін до Закону України «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу».
Проект не викликає принципових заперечень.
Проект 8096 від 05.03.2018 (Кірш О. В.) про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (щодо здійснення демонтажу загальнобудинкових лічильників газу, встановлених у багатоквартирних будинках без згоди співвласників багатоквартирного будинку).
Пропонується установити, що суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов’язані впродовж 90 днів з моменту набрання чинності Закону [тут йдеться про Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» – авт. огл.] здійснити за власний рахунок демонтаж загальнобудинкових лічильників газу, встановлених у багатоквартирних будинках без згоди співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», або отримати таку згоду. У разі не проведення такого демонтажу загальнобудинкових лічильників газу, Національна комісія регулювання електроенергетики України застосовує до суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території санкції у вигляді штрафу у розмірі до 25 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як зазначається у пояснювальній записці, 21.12.2017 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу». Законом визначається, що загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку. В той же час, до вступу в дію даного закону постачальники газу вже встигли встановити значну частину загальнобудинкових лічильників без згоди співвласників багатоквартирного будинку. На думку ініціаторів проекту, це ставить в нерівні умови споживачів природного газу. З огляду на зазначене, існує необхідність у внесенні змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо визначення чіткого порядку демонтажу загальнобудинкових лічильників, встановлених без згоди співвласників багатоквартирного будинку.
Проект 2475а-4 від 07.03.2018 (Вадатурський А. О.) про внутрішній водний транспорт.
Альтернативний проекту 2475а від 04.08.2015 (Козир Б. Ю.) про внутрішній водний транспорт (див. Бюлетень № 34), проекту 2475а-1 від 19.08.2015 (Данченко О. І.) про внутрішній водний транспорт, проекту 2475а-2 від 20.08.2015 (Дубневич Я. В.) про внутрішній водний транспорт України (обидва див. Бюлетень № 36) та 2475а-3 від 16.06.2017 (Вадатурський А. О.) про внутрішній водний транспорт (див. Бюлетень № 129). На даний час чергова, третя доопрацьована редакція (від 06.06.2017) основного проекту та друга редакція проекту 2475а-3 (від 10.10.2017) рішенням парламенту від 27.02.2018 повернуті профільному Комітету з питань транспорту для підготовки до повторного першого читання. Проекти 2475а-1 та 2475а-2 відкликані 17.09.2015 та 16.09.2015 відповідно.
Великий проект обсягом 180 сторінок. За таких розмірів проекту без спеціальних порівняльних таблиць установити, що нового містить проект порівняно з двома редакціями проекту 2475а-3, не говорячи вже про відмінності від різних редакцій основного проекту цілковито неможливо. Відзначимо лише, що самі ініціатори проекту у пояснювальній записці вважають його суттєвою перевагою запобігання різним корупційним ризикам.