До 74-ої річниці депортації кримських татар
18 травня 2018 року – 74-а річниця депортації кримськотатарського народу. Депортація призвела до смерті понад половини депортованих. Народ був запроторений у віддалені краї радянської імперії і поставлений у становище засланців, позбавлених елементарних громадянських свобод.
У результаті тривалої й наполегливої ненасильницької боротьби частина народу змогла репатріюватися на рідну землю.
У не простих умовах, але все ж за прихильного законодавства незалежної України, почало відновлюватися національне життя. Почав функціонувати Меджліс (кримськотатарський демократично обраний представницький орган), з’явилися газети й журнали кримськотатарською мовою, кримськотатарське телебачення та радіомовлення.
Але трагедія кримських татар, яка почалася з російської анексії 19 (8) квітня 1783 року й тривала до розпаду імперії в 1991 році, повернулася на кримську землю на багнетах російських окупантів у лютому 2014 року. 27 лютого 2014 року російські війська без розпізнавальних знаків почали окупацію півострова, а вже 18 березня того ж року, зневажаючи всі міжнародні закони, Росія анексувала півострів.
Для кримських татар і українців Криму настали чорні часи: викрадення людей, вбивства й поліцейське свавілля. Разом з тим почався наступ на українську та кримськотатарську освіту, утиски преси, закриття кримськотатарського телебачення й радіомовлення, обмеження й переслідування релігійних груп. Лідери кримськотатарського народу були депортовані з Криму. Протягом чотирьох років російської окупації 25 тисяч кримчан були змушені залишити батьківщину.
Жодна чесна людина не може миритися з тим, що коїться на окупованих Росією територіях. Яке б етнічне походження ми не мали та до якої б релігії не належали, сьогодні ми – кримські татари по крові, яка тече з жил.
Андрій Григоренко,
президент Фонду генерала Петра Григоренка