Управління Верховного комісара ООН з прав людини презентувало чергову, 21-у доповідь про ситуацію з правами людини в Україні.
Управління верховного комісара ООН з прав людини презентувало чергову, 21-й доповідь про ситуацію з правами людини в Україні.
Він охоплює період з 16 листопада 2017 по 15 лютого 2018 року, а його зміст засноване на реальних інтерв’ю з людьми по обидва боки конфлікту. Представляла доповідь керівник місії ООН щодо дотримання прав людини в Україні Фіона Фрейзер, яка заявила, що «ситуація з дотриманням прав людини в Україні досі викликає стурбованість, а політичне керівництво країни і органи правопорядку не бажають ефективно розслідувати випадки порушення прав людини в Україні» .
У звіті говориться, що за вказаний період зафіксовано 73 жертви серед цивільного населення: 12 загиблих і 61 поранений. При цьому верховному комісару ООН довелося визнати, що «з 47 жертв серед цивільного населення 35 жертв були на території, контрольованій збройними групами, і, ймовірно, можуть бути віднесені до сфери відповідальності уряду України, а 12 жертв були зафіксовані на території, контрольованій урядом, і, ймовірно, можуть бути віднесені до сфери відповідальності збройних груп».
Крім того, УВКПЛ задокументовано випадки, коли ВСУ тривалий час використовували житло цивільних осіб (іноді без згоди власників) і залишали його в пошкодженому стані. Ні про яку компенсацію збитків мови не було.
Крім того, пошкодження ключових об’єктів інфраструктури водо-, електропостачання порушували поставки води і електроенергії. Зокрема, Донецька фільтрувальна станція була обстріляна 8 разів з потенційно руйнівними наслідками для населення і навколишнього середовища, враховуючи, що на цьому об’єкті зберігається токсичний газоподібний хлор.
У доповіді також зазначено відсутність прогресу в тому, щоб покарати винних за вбивства на майдані і спалення осіб 2 травня 2014 року в Одесі. При цьому в ООН відзначили явне небажання «як в правоохоронних органах, так і на політичному рівні ефективно розслідувати порушення прав людини, які, згідно з твердженнями, вчинені державними суб’єктами».
Що стосується свободи пересувань жителів прикордонних сіл, то вона все так само порушується. У пунктах пропуску (КПВВ), через які щодня проходять приблизно 35 тисяч людей, як і раніше довгі черги без доступу до санітарних та медичних послуг. При цьому «КПВВ не мають юридичного статусу і не підпорядковуються єдиному державному органу, який ніс би відповідальність за забезпечення належного рівня інфраструктури і послуг».
З повним текстом доповіді можна ознайомитися за посиланням.