MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

«…Який страшний голод»

23.11.2018   
Наталка Ковальчук
Кожного року, коли наближаються роковини Голодомору 1932-1933 років, з’являються нові матеріали та історичні дослідження про той страшний період у житті нашого народу. Цього року у Центральному державному архіві знайшли хліб, який їли українці у Голодомор. Науковці припускають, що він виготовлений з жолудів та картопляного лушпиння.

Кожного року, коли наближаються роковини Голодомору 1932-1933 років, з’являються нові матеріали та історичні дослідження про той страшний період у житті нашого народу.

Ось і нинішній рік позначений унікальною знахідкою. Як повідомляють українські ЗМІ, зокрема https://tsn.ua, у Центральному державному архіві знайшли хліб, який їли українці у Голодомор. Науковці припускають, що він виготовлений з жолудів та картопляного лушпиння.

Цей невеликий шматок, мало схожий на звичайний хліб, було долучено як доказ антирадянської агітації до кримінальної справи, у якій звинуватили киянина Олексія Сорокіна.

Разом з хлібом вилучили і його щоденник з таким записом: "Тут зразочок хліба, який селяни їли навесні 1932-го. Ми, кияни, поки ще маємо хліб і не дуже пухнемо з голоду, хоча і недоїдаємо. Який страшний голод!".

Цей шматочок хліба, який випадково знайшли в архіві, можливо, з Полтавщини. Тому що киянин, який зберігав його для пам’яті своєї доньки про пережиті важкі роки, родом якраз з цього краю.

Але він міг бути і з Вінничини, чи з Київщини, чи з Дніпропетровщини, чи з Харківщини, чи з Сумщини, чи з Чернігівщини, чи з Черкащини...

Голод накрив усю Україну.

І скрізь люди рятувалися від цієї невимовної біди ось таким хлібом: з жолудів чи з макухи, з картопляного лушпиння чи з кори дерев, чи з чогось іншого зовсім не їстівного.

Можливо, варто було б зібрати «кулінарні рецепти» часів Голодомору і видати однією книгою, як пам’ять для нащадків, як ілюстрацію пережитого народного болю.

Адже попри те, що з часу Голодомору минуло 85 років, ми по розповідях наших рідних і сьогодні знаємо про суп з цвіту акації, про проліски, які їли з сіллю, про млинці з розтертої липової кори, суп з ялинових чи соснових шишок, хліб з трави…

Якраз такими стравами у травні нинішнього року українські студенти годували бельгійців. У центрі бельгійської столиці Брюсселі вони провели цю акцію для того, щоб якомога більше людей дізналося про трагедію українського народу. Про це повідомляло свого часу чимало українських ЗМІ.

Мабуть, потрібно чимало таких  заходів для того, щоб сьогоднішній ситий споживацький світ більше дізнався про трагедію українського народу. Потрібні такі акції, як та, що відбулася в минулому році в італійському місті Кальярі (Сардинія), де силами Християнського товариства українців в Італії було відкрито пам’ятник жертвам Голодомору. https://radiosvoboda.org

Втім багато залежить і від нас самих. Адже тільки відколи в Україні почали говорити про Голодомор відверто, відкривати архіви того часу, ця тема стала ближчою і для міжнародної спільноти.

Відтак, скажімо, ми чуємо, що до 85 роковин Голодомору у швейцарських Берні та Лозанні у рамках міжнародної акції «Запалімо свічку пам’яті!» відбулася  спільна швейцарсько-українська літургійна служба. До заходу активно долучилися представники Бернського осередку української громади. Усім присутнім роздали символічні колоски пшениці та інформаційні листки німецькою мовою з інформацією про геноцид в Україні 1932-1933 років. https://facebook.com

Один за одним визнають Голодомор геноцидом штати США. На момент написання цієї публікації 20 штатів приєдналися до визнання Голодомору геноцидом українського народу. https://espreso.tv

Відповідну резолюцію, яка засуджує порушення прав людини, вчинені владою СРСР проти українців, ухвалено Сенатом США. Її автори висловили співчуття жертвам Голодомору і закликали поширювати інформацію про трагедію. https://radiosvoboda.org

Шлях до цього визнання був довгим. Дуже довгим. Адже з того часу, як Комісія Конгресу США зібрала дані щодо голоду в Україні і прийшла до висновку, що він  був штучно організований сталінською владою, минуло тридцять років. https://radiosvoboda.org Але все ж це визнання відбулося.

До цього процесу долучилися й інші країни: Канада, Естонія, Литва, Латвія, Австралія, Польща, Перу, Парагвай, Мексика та інші.

Врешті, й сама Україна до офіційного визнання цього факту прийшла тільки у роки незалежності, коли було знято табу на замовчування злочинів тоталітарної системи.

Якось довелося прочитати одну з публікацій з приводу Голодомору, де автор запитував: «А ваші родини Голодомор зачепив? Що вам відомо від рідних про той страшний період?»

Відповідаючи не це запитання,  дуже багато українців і сьогодні могли б розказати про той страшний час. Чимало могла б розказати вчителька, яка збирала разом зі своїми вихованцями дані про Голодомор, зустрічалася з багатьма людьми, але чи не найбільше дізналася від власної бабусі: про сусідку, яка стала канібалом, споживши власну дитину, про тих, кого у рідному селі забрав голод, про те, як знущався радянський чиновник над однією з родин, то конфісковуючи корову, котра була для сім’ї єдиною годувальницею, то повертаючи її за хабар, не гребуючи будь-чим, що люди приносили з хати.

Голодомор зачепив мільйони наших земляків, він був системою винищення нації. Так могли б відповісти на таке запитання 79 відсотків наших громадян. Бо згідно з результатами опитування, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг», саме стільки українців вважають той чорний період геноцидом. У довгостроковій динаміці з 2010 року відсоток тих, хто визнає Голодомор геноцидом збільшився на третину. Також за останні 10 років зріс рівень підтримки ідеї про проведення суду над винуватцями Голодомору 1932-1933 років з 37 відсотків до 48. http://ratinggroup.ua

Відповіді на запитання, пов’язані з Голодомором шукають і сьогодні в Україні, створюючи Книги пам’яті.

Найвагоміший труд у цій царині Національна книга пам’яті жертв Голодомору, видана на 75 роковини трагедії завдяки Українському інституту національної пам’яті. Це загальнонаціональний та 18 регіональних томів. https://willbeua.com

Але навіть тут відсутні згадки про сотні населених пунктів і десятки тисяч закатованих голодом дітей та дорослих.

Тому ця робота продовжується. Скажімо, на Харківщині, яка була однією з трьох областей, котрі найбільше постраждали від голоду, до 85 роковин Голодомору видали вже другу  книгу «Національної книги пам’яті жертв 1932-1933 років». https://vecherniy.kharkov.ua

Однак і  в тих, хто працює на офіційному рівні, відкриваючи документи, пов’язані з Голодомором, у яких, наприклад, йдеться про те, як вилучені у селян полотно, пух, пір’я, подушки (не тільки хліб) відправляли на експорт, і в тих, чиї рідні пережили Голодомор, у кого вигрібали все з хати, з клуні, забирали живність, залишаючи людей без будь-яких засобів існування, не може не виникати запитання: «За що?»

За що гинули мільйони українців, які просто хотіли жити, працювати, кохати, любити своїх дітей і свою країну?

За що нам випав цей страшний голод?

 

 

 Поділитися