MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

До 85-ї річниці Голодомору. Як правильно кваліфікувати цей злочин?

24.11.2018   
Максим Ревякін

Сьогодні виповнюється 85 річниця Голодомору. Однак питання визнання Голодомору 1932-1933 років актом геноциду ще остаточно не вирішено.

 

Поняття «геноцид» визначено в Конвенції про запобігання злочину геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 р., 70-річчя якої буде відзначатись через два тижні, що додає питанню визнання Голодомору, ще більшого символізму та значущості.

В цій Конвенції під геноцидом розуміються такі дії, що вчинюються з наміром знищити, повністю або частково, будь-яку національну, етнічну, расову, або релігійну групу як таку:

a) вбивство членів такої групи;

b) завдання важких тілесних ушкоджень або розумового розладу членам такої групи;

c) навмисне створення для будь-якої групи таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове її знищення;

d) заходи, розраховані на запобігання дітонародження в середовищі такої групи;

е) насильницька передача дітей з однієї людської групи до іншої.

 

Масовий голод 1932-1933 годів стався через відсутність продуктів харчування  у значної частини населення, із цим погоджуються майже всі історики у своїх наукових працях. Однак в оцінці причин Голодомору думки істориків є різними та формують дві основні версії. І, відповідно, при першій версії Голодомор підпадає під поняття геноциду, а відповідно до другої – ні.

 

Перша версія

Голод 1932-1933 був штучним та направленим на винищення українців.

Прихильники такої версії вважають, що Голодомор є класичним прикладом штучно організованого радянського геноциду, найдовшою та найширшою спробою русифікації та винищення української нації з метою приборкати спротив українського народу насильницькій колективізації та знищити національний дух українського села, який залишався великою перешкодою створенню нової імперії, де домінувала би Росія.

 

Друга версія

Голод 1932-1933 був природним та охоплював не тільки Україну.

Прихильники цієї версії погоджуються зі злочинною політикою сталінізму, однак зазначають, що в період з 1931 по 1933 роки панував голод по всьому СРСР (в Казахстані та Україні, в частині Західного Сибіру, Поволжі та Кубані) і пропонують розглядати цей голод  як складне явище, спричинене, на додачу до політики Сталіна, багатьма факторами, від складного геополітичного становища до форсованої модернізації та індустріалізації. Вони зазначають що необхідним фактором визнання Голодомору геноцидом є саме дії, спрямовані проти одної етнічної групи, а в 1931-1933 роках постраждалими були представники багатьох груп, у тому числі і Росіяни на Поволжі.

 

Оцінка міжнародних організацій

ООН так і не визнала голод 1932-1933 років Геноцидом через невизнання Росією штучного характеру цих подій, яка наполягала на тому, що Голодомор не був геноцидом українського народу та активно виступала проти включення до порядку денного 63-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН резолюції, що оголошує Голодомор геноцидом українського народу, у наслідок чого 9 держав-членів ЄС не поставили підписи під українською декларацією про визнання Голодомору геноцидом.

ПАРЄ відмовилася назвати Голодомор геноцидом. У резолюції №1723 вона визнала Голодомор «злочином радянського режиму проти власного народу» та злочином проти людяності, а народом СРСР були десятки етнічних груп. ПАРЄ закликала Україну, Білорусь, Казахстан, Молдову та Росію домовитися щодо спільних дій, спрямованих на шанування пам’яті жертв Великого Голоду, незважаючи на їх національність.

Балтійська Асамблея у своїй заяві від 24 листопада 2007 року визнала голод 1932-1933 років геноцидом та виразила глибокі співчуття усьому Українському народу, котрий пережив ці страждання.

 

Оцінка незалежних держав

Зі 195 країн світу актом геноциду Голодомор 1932-1933 років в Україні на міжнародному рівні, крім України, визнають ще 16 держав-членів ООН і держава Ватикан (Естонія, Австралія, Канада, Угорщина, Литва, Грузія, Польща, Перу, Парагвай, Еквадор, Колумбія, Мексика, Латвія, Португалія, США ).

Ще ряд країн в офіційних зверненнях засудили Голодомор як акт винищення людства, вчинений тоталітарним сталінським режимом (Андора, Аргентина, Бразилія, Італія, Словаччина, Чехія, Чилі).

У багатьох країнах голод 1932-1933 років було визнано геноцидом на регіональному рівні.

* * *

За ці два роки загинуло близько 4 мільйонів українців, що лише в 2 рази менше ніж за 6 років Другої світової війни. Це безспірно є великим людським та демографічним горем для Українського народу та багряно-червоною плямою в її історії. Такі речі, безумовно, потрібно пам’ятати та шанувати пам’ять людей, які витерпіли нестерпні муки через голод, репресії та втрату близьких. І не важливо, як це формально називається, – геноцид чи якось по-інакшому, це немає абсолютно ніякого значення. Мертвих вже не повернеш, винних вже не притягнеш до відповідальності, головне, що ми пам’ятаємо про ці нелюдські часи та шануємо пам’ять наших співвітчизників, які не змогли пережити це, та тих, хто з неймовірним стражданням пережив їх, та прагнемо не допустити такої трагедії в майбутньому. Не треба займатися спекуляціями, ними нікого не повернути. Залишайтесь при вашій особистій думці і не нав’язуйте її, але пам’ятаймо – адже це день пам’яті.

 Поділитися