Україною не задоволені в Human Rights Watch
Численні порушення прав людини, обмеження свободи слова, безкарність і насильство з боку радикалів – такою постає Україна у цьогорічному звіті Human Rights Watch.
«Україна відступає від зобов’язань у сфері захисту прав людини, – каже Рейчел Денбер, заступниця директора Human Rights Watch із питань Європи та Центральної Азії. -- Напередодні виборів в Україні виборцям варто ретельно виважити свої очікування щодо того, як обрані представники та влада захищатимуть і забезпечуватимуть права всіх людей, та подумати про небезпеку браку реакції уряду на насильство з боку націоналістів».
Особливу увагу в доповіді приділено зоні бойових дій на сході України: тут продовжують гинути цивільні люди, вздовж лінії зіткнення зруйновано інфраструктуру, школи, житлові будинки. Занепокоєння правозахисників викликає «дискримінаційна політика влади щодо пенсіонерів, які мешкають на підконтрольній збройним угрупованням частині східної України, позаяк для отримання пенсій люди змушені реєструватися на підконтрольній уряду території як внутрішньо переміщені особи (ВПО) та підтримувати статус проживання/перебування на ній». Не зважаючи на те, що український суд визнав таку практику незаконною, влада все ще обмежує багатьом громадянам доступ до пенсії.
У доповіді вкотре згадано про секретний ізолятор Харківського управління СБУ, існування якого Служба безпеки досі не визнає. Злочини, скоєні під час Майдану та заворушень в Одесі, залишаються нерозкритими: «Правоохоронці не зберегли докази та не завадили підозрюваним утекти з країни».
Уряд продовжує обмежувати свободу слова, нарікає Human Rights Watch. В цьому аспекті згадано про судове переслідування журналіста Руслана Коцаби, українського редактора російського державного інформаційного аґентства «РИА Новости Украина» Кирила Вишинського, журналістки Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода Наталії Седлецької. В той же час злочини, скоєні щодо антикорупційних та громадських активістів, не розслідувалися належним чином.
Окрему увагу в доповіді приділено зростанню правопорушень, скоєних на ґрунті ненависті. Представники радикальних угруповань неодноразово залякували та нападали на активістів ЛГБТ, правозахисників, ромів. «У більшості випадків поліція не реагувала належним чином або ж не проводила ефективного розслідування»», – йдеться у доповіді. Втім, були минулого року й позитивні моменти: «У червні на короткий час було затримано десятки радикалів, які намагалися перешкодити маршу рівності КиївПрайд. Злагоджена робота присутньої на марші поліції убезпечила учасників і учасниць від нападу. ЛГБТ-марші у Кривому Розі й Одесі теж пройшли без випадків серйозного насильства».
Кримське питання також традиційно залишається гострим. Викрадення та зникнення активістів, кримінальні переслідування, несправедливі суди – таким був минулий рік на півострові.
– Я прочитав звіт і не знайшов жодного випадку, коли якесь твердження не мало під собою фактичної основи, – коментує звіт голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров. – Правда, іноді, коли вони стверджують, що нічого не зроблено, з ними можна посперечатись. Наприклад, у Харкові розкрито напад на антикорупційного активіста Дмитра Булаха. Обвинувачення вже передали до суду. Вбивство В’ячеслава Веремія на Майдані поліція розкрила. Розслідування вбивств на Майдані все ж таки ведеться. Інша справа, що воно затягнулося і неефективне. Це проблема взагалі всіх розслідувань в Україні. Також треба відзначити, що Human Rights Watch, коли пишуть про дві сторони конфлікту на сході України, залишаються нейтральними. Я з цим не можу погодитися. Саме Росія розпочала воєнний конфлікт, саме Росія підтримує «республіки» і зброєю, і фінансами, і військами. Ми це добре знаємо. Росія – агресор. Цього в звіті немає. Бажаючи залишатися нейтральними, вони виявляються несправедливими.