MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Резолюція CM/Res(2010)26 про створення Консультативної ради експертів щодо кандидатів для обрання на посаду судді Європейського суду з прав людиниКонсультативно-інформаційні зустрічі з попередження торгівлі людьмиКрим: Приходька обвинуватили у підготовці підриву консульства РФ у ЛьвовіВиїзна юридична консультація юристів ХПГ в Донецькій областіУкраїнський консул зустрівся з Павлом ГрибомПро перебіг консультативного конкурсу на посаду керівника Національної поліціїДопомагаємо на місці: виїзні правові консультації для ВПО з ВІЛЮристи ХПГ провели консультації у ЛозовійБезоплатні онлайн-консультації на «Правовому просторі»Виїзні консультації: крок назустріч у вирішенні земельних питань на селіКонсультативна допомога для ромів, що мешкають у КримуРосія: «Генконсул у Сімферополі припустив некоректні формулювання щодо кримських татар»Секретаріат Омбудсмена консультує: реалізація права на правову допомогу у правовідносинах з працівниками ДержавтоінспекціїПрезидент більше не консультуватиметься щодо попередження катуваньКонсультативна рада звернулася до омбудсмана стосовно недопущення законодавчих перешкод у реалізації права на свободу віросповіданняСтворено робочу групу з формування Консультативної ради при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людиниУвага, конкурс! Створення в невеликих громадах центрів правової інформації та консультацій, спрямованих на посилення правових можливостей бідних верств населенняПосадовці помиляються: проект акту потребує консультації з громадськістюВыступление С.А.Ковалева на встрече делегации Европейского Союза и российских НПО накануне очередного раунда консультаций Европейский Союз - Россия по правам человека (Любляна, 16 апреля 2008 г.).В Івано-Франківську консультують ВІЛ-інфікованих через мережу Інтернет

Консула не допустили до затриманих в Астані українських правозахисників

15.02.2019   
Марко Сировой
14 лютого казахстанські правоохоронці затримали громадян України Людмилу Волошину та Валерія Явтушенка за порушення міграційного законодавства. Українського консула до затриманих не допустили, а вже зранку 15 лютого правозахисників депортували до Києва.

Як повідомило «Радіо Свобода» 15 лютого, громадян України Людмилу Волошину та Валерія Явтушенка 14 лютого було затримано казахстанськими правоохоронцями за порушення міграційного законодавства. За повідомленням представників правоохоронних органів, українці при перетині кордону задекларували приватну мету поїздки, натомість же планували здійснювати правозахисну діяльність у якості членів Італійської федерації з прав людини. Однак, затримання могло мати і політичний характер, оскільки правозахисники мали намір зустрітися із екс-головою міського суду Актау, Маліком Кенжалієвим, якого раніше було звільнено з посади після винесення ним виправдального вироку у справі Айгуль Акбердиєвої щодо «публічних закликів до зміни влади». Щоб з‘ясувати обставини справи та допомогти українським громадянам, до поліцейського відділку прибув консул України в Астані – Іван Алмаші. Однак, посадовця не було допущено до Волошиної з Явтушенком, а вже зранку 15 лютого правозахисників було депортовано до Києва.

Консул вже виразив своє незадоволення діями казахстанських правоохоронців, назвав їх неправомірними та заявив про намір підготувати спеціальну ноту з цього приводу.

Не бажаючи жодним чином посягати на суверенне право Казахстану на власний розсуд проводити міграційну політику, ми однаково знайшли цілий ряд міжнародно-правових норм, які були порушені столичними поліцейськими того вечора. Першою чергою, дії казахстанських правоохоронців йшли всупереч із приписами Віденської конвенції про консульські зносини від 1963 р. Фактично ними були встановлені перепони для реалізації українським консулом повноважень, передбачених п. «е» ст. 5 Конвенції, якою на нього покладено обов‘язок надавати правову допомогу і усіляке сприяння фізичним та юридичним особам – резидентам держави акредитації – на території держави перебування. Частиною ж 1 ст. 12 закріплено обов‘язок держави перебування не становити перепон консулу у виконанні його функцій після отримання ним екзекватури (формального дозволу від уповноважених органів держави перебування). Обов‘язок держави перебування сприяти виконанню консульськими установами та посадовими особами своїх функцій закріплено у ст. 28 міжнародного договору.

Окрім порушень загального характеру такі дії йшли і всупереч конкретним нормам. Так, п. «с» ч. 1 ст. 36 цієї ж Конвенції закріплено право консульських посадових осіб на вільний доступ до зустрічі із громадянами держави акредитації, яких було затримано. Більше того, аналогічне положення чітко закріплено у Консульському Договорі між Україною та Республікою Казахстан від 1995 р. у ч. 2. ст. 13: «Компетентні органи держави перебування негайно, але не пізніше ніж через чотири дні з часу затримання, арешту або іншого обмеження свободи громадянина акредитуючої держави, забезпечать реалізацію права консульської посадової особи відвідати або знестись з таким громадянином, в тому числі і для надання йому необхідної правової допомоги» – так звучить норма Договору.

Інцидент має дуже негативні наслідки для всіх його сторін. По-перше, українські громадяни не отримали належної правової допомоги – і було порушено їхнє право на справедливий захист законом (ст. 7 та ст. 10 Загальної Декларації прав людини від 1948 р., ст. 10 і ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 1966 р.). По-друге, під загрозою опинилося право осіб на соціальний та міжнародний порядок, при якому їхні права можуть бути здійснені (ст. 28 Декларації). По-третє, удару зазнала вся система міжнародних правовідносин, оскільки, не виконуючи взяті на себе міжнародні зобов‘язання, Казахстан порушує принцип добросовісного виконання взятих на себе зобов‘язань (pacta sunt servanda). Він є наріжним каменем системи міжнародного права і закріплений у найважливіших міжнародних договорах універсального характеру: у п. 2 ст. 2 Статуту ООН від 1945 р., у ст. 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 1969 р. та у Декларації про принципи міжнародного права від 1970 р. Слід зазначити, що навіть якщо у національному законодавстві Казахстану є норми, які дозволяють не допускати консульських посадових осіб до затриманих громадян акредитуючої держави, влада Республіки однаково не може обґрунтовувати ними дії поліцейських, оскільки ст. 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 1969 р. закріплює, що «держава не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання нею договору». І в-четверте, така поведінка казахстанських уповноважених осіб, на жаль, може зашкодити правам і свободам їхніх власних громадян. Так як дії подібного характеру можуть розцінюватися як недружній акт, Україною може бути застосовано режим реторсії, яким передбачається обмеження певних прав і свобод фізичних та юридичних осіб Казахстану у відповідь.

 Поділитися