MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Кілька листів Георгія Трохимовича

12.03.2019   
Ірина Скачко
Георгій Трохимович витрачає 90% пенсії на продукти харчування. На щоденний прибуток в 50 гривень (це якщо не сплачувати житлово-комунальні послуги) він може купити тільки 1,5 літри молока або 400 г сиру, або 300 г сардельок, або 1 кг мандаринів. Георгій Трохимович не їв м’яса, морської риби, вершкового масла, меду більше року. Він отримує пенсію розміром 1616 гривень 92 копійки. Про все це Георгій Трохимович пише докладні, юридично виважені, із посиланнями на закони, листи. І йому відповідають.

Минулого року Георгій Трохимович Сушко, 86-річний пенсіонер, мешканець Запоріжжя, написав і отримав чимало листів. Його адресатами були Пенсійний Фонд, Адміністрація Президента, Уповноважений з прав людини, Конституційний Суд України. Георгій Трохимович хотів, щоб йому пояснили дивний казус. З одного боку за Конституцією держава має забезпечити йому гідний рівень життя, з іншого — восени 2017 року та сама держава так “осучаснила” його пенсію, що обіцяний рівень життя виявився нижче прийнятого ООН рівня бідності. З цією проблемою стикаються тисячі українських пенсіонерів.

Георгій Трохимович лікар за фахом, дисидент, керівник Запорізької міської громадської правозахисної організації «Спілка захисту прав людини». Його страховий стаж — майже 34 роки. Він — інвалід ІІ групи, дитина війни. Георгія Трохимовича здивувало, що нарахована йому пенсія лише трохи перевищує суму соціальної допомоги людям, що досягли пенсійного віку, але яким не вистачає стажу. Хоча за логікою його стаж дозволяв би йому сподіватися на пенсію хоча б середнього рівня. За роз’ясненням Георгій Трохимович звернувся до Шевченківського об’єднаного управління пенсійного фонду м. Запоріжжя.

В січні 2018 року він отримав відповідь: «Розмір пенсії розраховано вірно у відповідності до вимог чинного законодавства». У вас, писали представники Пенсійного фонду, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком. А слідом — довгий розрахунок, який завершувався непохитною сумою 1616,92.

Григорій Трохимович написав до наступної інстанції, до Києва. Навесні надійшов лист і від Департаменту пенсійного забезпечення ПФУ, з такою ж відповіддю: пенсія обчислена згідно до вимог чинного законодавства.

Георгій Трохимович написав до Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення. Відповідь надійшла від заступника міністра соцполітики Миколи Шамбора. Той зауважив, що пенсія дописувача з жовтня 2017 року все ж таки збільшилася, все, мовляв, згідно з вимогами чинного законодавства, до того ж підвищення розмірів соціальних стандартів та гарантій безпосередньо залежить від фінансово-економічної ситуації в країні і відбувається з урахуванням реальних можливостей держави щодо забезпечення своєчасного і у повному обсязі фінансування уже прийнятих рішень щодо соціального захисту населення. 

Георгій Трохимович написав Порошенку. Влітку надійшла відповідь з Адміністрації Президента: «Повідомляємо, що порушене у Вашому зверненні від 29.04.2018 до Президента України питання стосовно невідповідності, на Вашу думку, положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148 вимогам Конституції України проаналізовано в межах компетенції у відповідних структурних підрозділах Адміністрації Президента України. З порушеного питання зазначаємо, що за Конституцією України Президент України є суб’єктом права на конституційне подання до Конституційного Суду України щодо вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів.
...Наведене Вами посилання на статті Конституції України не вбачається достатнім для звернення до Конституційного Суду України
».

Втім, в листі обнадійливо наведено уривок з мотиваційної частини Рішення Конституційного Суду від 22 травня 2018 року. Тоді рішенням №5-р/2018 КСУ визнав неконституційною норму, яка скасовувала можливість достроково вийти на пенсію звільненим за півтора року до досягнення пенсійного віку і, серед іншого, так пояснював свої дії:

«На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов’язана з обов’язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю».

Звернення Георгія Трохимовича було перенаправлено до Кабінету Міністрів. Знову.

1 вересня Георгій Трохимович звернувся до Конституційного Суду. За місяць надійшла відповідь: закони вже не тлумачимо, а звернутися до КС із конституційною скаргою ви можете лише у випадку, коли «всі інші національні засоби юридичного захисту порушених прав вичерпано».

Далі писати Георгію Трохимовичу нема куди. Хіба що звертатися до суду із позовом до ПФУ, програти, адже пенсійний фонд діє за законом, подати апеляцію, програти, звернутися до Верховного Суду, програти — тобто вичерпати ті самі «національні засоби юридичного захисту» і дійти-таки до КС або навіть до ЄСПЛ. Втім, для цього треба мати багато сил і часу. А їх у старої людини не так уже й багато.

Що робити з конституційними гарантіями, які держава не може виконати, — велике питання. Прожитковий мінімум — вартісна оцінка споживчого кошика, що містить мінімальні набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, необхідних для збереження здоров’я людини і забезпечення їі життєдіяльності, — сьогодні становить 1853 гривні. Мінімальна пенсія дещо менша: 1497 грн. Ця сума навряд чи здатна прогодувати будь-кого, хто сам розраховує на себе.

Конституція України гарантує українцям соціальні права:

1. Право на соціальний захист (Стаття 46): «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом»
2. Право на житло (Стаття 47): «Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону».
3. Право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї (Стаття 48): «Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло».
4. Право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (Стаття 49).

Соціально-економічні права іноді сприймаються як стандарт, до якого варто поступово прямувати в міру можливостей держави. В пункті 1 статті 2 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права наголошується: «Кожна держава, яка бере участь у цьому Пакті, зобов’язується в індивідуальному порядку і в порядку міжнародної допомоги та співробітництва, зокрема в економічній і технічній галузях, вжити в максимальних межах наявних ресурсів заходів для того, щоб забезпечити поступово повне здійснення визнаних у цьому Пакті прав усіма належними способами, включаючи, зокрема, вжиття законодавчих заходів». Ключовим в українських умовах виявляється словосполучення «межі наявних ресурсів». І ці «межі» зараз, звичайно, не дають пенсіонерам та іншим незахищеним групам громадян можливості розраховувати на стовідсоткове виконання своїх соціально-економічних прав.

Однак все це суперечить статті 22 Конституції України: «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод». А згідно зі статтею 8 КУ, «норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується».

Що держава робитиме, якщо всі громадяни, чиї утопічні конституційні права не забезпечено, посилаючись на ці статті, вирушать до суду? Юридично у них були б непогані шанси на перемогу, адже за Конституцією першою статтею розходів у бюджеті мають бути соціальний захист та охорона здоров’я.

— Будь-яка людина, яка опинилася в ситуації нестерпної бідності, має право оскаржити Закон про державний бюджет як неконституційний, — вважає юрист, конституційний експерт ХПГ Всеволод Речицький. — По закону структура бюджету мала б вибудовуватися згідно з пріоритетом, який подано в Конституції.

Звичайно, наша держава навряд чи витримала б таке буквальне виконання Конституції. Але де вихід?

— Є базисне протиріччя саме в тому, що країна довгий час не реформується, залишається по суті соціалістичною і при цьому просто не може забезпечити соціалістичні ж права. — веде далі Всеволод Речицький. — З огляду на це, треба йти до капіталізму, ігноруючи соціально-економічні права, які неможливо виконати при збереженні соціалізму. Умовно кажучи, для того, щоб Георгій Трохимович почав нормально жити, треба скасувати його гарантії, змінити Конституцію, дати бізнесу підвестися, залучити інвестиції.

Чи можна довіряти Основному Закону держави, якщо навіть дитина знає, що велика його частина є суто декларативною? Це дискредитує і Конституцію, і саму державність. Можливо, не варто обіцяти «щастя всім», а забезпечити більш-менш гідне життя хоча б тим, хто сам за себе подбати вже не в змозі?

З 1 березня запрацювала автоматична індексація пенсій, а ті, хто одержує мінімальну пенсію, має отримати єдиноразово 2410 гривень. Невідомо, чи стосується ця виплата Георгія Трохимовича, адже його пенсія перевищує мінімальну аж на 164 гривні 92 копійки.

 Поділитися