Радянські репресії проти литовських партизан можуть вважатися геноцидом

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) відхилив скаргу колишнього співробітника КДБ Станіславаса Дрелінгаса, визнаного винним у геноциді за участь в операції із затримання Адольфаса Раманаускаса-Ванагаса – командира литовських партизан, що боролися із радянською владою. ЄСПЛ погодився із поясненнями Верховного суду Литви про те, що системне нищення литовських партизан радянськими окупантами може вважатися геноцидом литовського народу. Про це повідомило литовське видання «DELFI».

Судді визнали, що радянські репресії мали за мету вплинути на демографічний стан литовського народу, а партизани та їхні зв’язківці «виконували суттєву роль у збереженні національної ідентичності, культури та національної самосвідомості».

Суд підкреслив, що хоча С. Дрелінгас особисто не приймав рішення про здійснення екзекуції А. Раманаускаса-Ванагаса, «але навіть рядовий військовий не може повністю, безоглядно виконувати закони, які брутально порушують визнані на міжнародному рівні права людини, особливо право на життя».

За таке рішення проголосували п’ятеро суддів Страсбурського суду, двоє були «проти».

С. Дрелінгас і його адвокати стверджували, що партизанський рух повинен оцінюватися як діяльність політичної групи, тож дії проти партизан не можуть вважатися геноцидом.

У повоєнний час у збройному спротиві в Литві брали участь не менш ніж 50 тис. людей, – передає видання.

С. Дрелінгас, 1931 року народження, був засуджений за те, що в жовтні 1956 року брав участь у таємній операції із затримання А. Раманаускаса-Ванагаса в Каунасі. Враховуючи слабке здоров’я та другорядну роль у цій операції Верховний суд Литви скоротив п’ятирічний термін покарання – Дрелінгас фактично відбув 5 місяців і 6 днів ув’язнення.

Адольфас Раманаускас-Ванагас після Другої світової війни очолював партизан Дзукії (південь і південний схід Литви). У 1949 році підписав з іншими партизанськими командирами Декларацію руху боротьби за свободу Литви.

Збройна боротьба за відновлення литовської незалежності тривала з 1944 по 1953 роки. Раманаускас-Ванагас був арештований 1956 року, був підданий жорстоким тортурам і наступного року страчений на горло.